ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2019 року

Київ

справа №280/422/19

адміністративне провадження №К/9901/18995/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2019 року (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді - Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції позивачем було оскаржено в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернуто особі, що її подала.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що долучена до матеріалів апеляційної скарги копія ордера на надання правової допомоги серії ЗП № 027282 від 24 травня 2019 року засвідчена у визначеному законом порядку, а саме - у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076), а відтак вона є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої процесуальної дії.

ГУ ДФС у Запорізькій області скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 керувався положеннями пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, яким передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, зокрема, якщо подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. В обґрунтування ухвали судом вказано, що подана апеляційна скарга підписана представником позивача - адвокатом Дерманською К.О., якою на підтвердження повноважень до матеріалів скарги додано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 25 січня 2019 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правової допомоги серії ЗП № 027282 від 24 травня 2019 року, разом з тим останній не засвідчений у визначеному законом порядку, а саме не містить відбитку печатки організації, що має засвідчувати підпис відповідальної особи, яка засвідчила копію.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, враховуючи наступне.

За змістом пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено також в частині першій статті 13 КАС України, яка визначає основні засади (принципи) адміністративного судочинства.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007).

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у встановлені законом шляхи.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 5 КАС України).

Так, частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Відповідно до частини десятої статті 44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

За змістом пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Водночас статтею 55 КАС України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частин першої - другої статті 60 вказаного Кодексу представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2, в силу положень якої представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення здійснюється виключно адвокатами.

Наведене кореспондується з положеннями статті 57 КАС України, в частині 1 якої закріплено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частинами першою та третьою статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону №5076.

Статтею 26 Закону №5076 (зокрема, її частинами 1 та 2) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В той же час пунктом 9 частини 1 статті 20 Закону №5076 передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

При цьому вищенаведені законодавчі норми не містять жодних застережень щодо неможливості засвідчення адвокатом копії ордеру, виданого на його ім`я.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає, що надані до Третього апеляційного адміністративного суду адвокатом Дерманською К.О. копії Договору про надання правової (правничої) допомоги від 25 січня 2019 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правової допомоги серії ЗП № 027282 від 24 травня 2019 року, засвідчені останньою належним чином.

Що стосується висновку суду апеляційної інстанції про те, що орден доданий до матеріалів апеляційної скарги адвокатом Дерманською К . О., якою підписано скаргу, як представником ОСОБА_1 , всупереч приписам пункту 10 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення), не скріплено печаткою юридичної особи, то колегія суддів касаційної інстанції вважає його безпідставним, оскільки з копії ордера, наявного в матеріалах справи (аркуш 101) вбачається, що останній містить всі необхідні реквізити зазначені у пункті 12 Положення, зокрема, відтиск печатки юридичної особи.

Відповідно до частин першої - третьої 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, враховуючи викладені вище обставини та аналізуючи норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам законодавства.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2019 року з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх