ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2019 року

Київ

справа №817/10/17

адміністративне провадження №К/9901/15585/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.

розглянув у порядку попереднього судового засідання

касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Сала А.Б. від 05.04.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів: Мацького Є.М., Шидловського В.Б. від 08.08.2017

у справі № 817/10/17

за позовом Державного підприємства "Бурштин України"

до Управління Держпраці у Рівненській області

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2017 року державне підприємство "Бурштин України" (далі також - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2016.

2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 28.12.2016 щодо державного підприємства "Бурштин України"; присуджено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

3. 28.08.2017 відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017. Просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

5. В подальшому справу передано на розгляд Верховному Суду.

6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.

7. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 06.09.2016 державним підприємством "Бурштин України" прийнято на роботу ОСОБА_1 на посаду машиніста екскаватора ЕШ 5/45 5-го розряду Клесівської гірничої дільниці з випробувальним строком на три місяці з дводенним робочим тижнем (понеділок, вівторок - робочі дні, середа, четвер, п`ятниця - додаткові вихідні дні) згідно з наказом за №32-К від 06.09.2016.

9. 06.09.2016 позивачем сформоване повідомлення про прийняття вказаного працівника на роботу та того ж дня повідомлення затвердженої форми направлено територіальному органу Державної фіскальної служби України засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису.

10. Повідомлення про прийняття працівника на роботу від 06.09.2016 отримане Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області 06.09.2016 о 16 год. 06 хв. 04 сек., що підтверджується квитанцією за №2 реєстраційний номер 9160937842.

11. Згідно з табелем обліку використання робочого часу Клесівської гірничої дільниці Державного підприємства "Бурштин України" 06.09.2016 ОСОБА_1 відпрацював повний 8-годинний робочий день.

12. Проходження 06.09.2016 прийнятим на роботу працівником ОСОБА_1 відповідних співбесід та інструктажів, визначених підприємством, підтверджується наданими представником позивача копіями Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, у якому за №147 міститься відмітка про проходження інструктажу ОСОБА_1 06.09.2016; Журналу реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки, у якому за №147 міститься відмітка про проходження інструктажу ОСОБА_1 06.09.2016 та підписи осіб; протоколу засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 06.09.2016 №8, згідно з яким комісією підприємства перевірено знання ОСОБА_1 на предмет правил безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим способом, правил пожежної безпеки, правил електробезпеки, виробничої санітарії та гігієни праці, інструкції з ОП №3-ГР, 20-ЗФ, 15-ПБ, правил ОП під час експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах. При цьому адміністрація підприємства знаходиться у місті Рівному, тому відповідні співбесіди та інструктажі працівника проводилися у місті Рівному саме 06.09.2016. Інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проводився безпосередньо керівником, що підтверджується відміткою №91 у Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці Клесівської гірничої дільниці.

13. Відповідно до наказу від 17.11.2016 №691 "Про комплексну перевірку дотримання вимог законодавства з питань праці в Клесівській гірничій дільниці ДП "Бурштин України" та згідно з направленням на проведення перевірки від 17.11.2016 за №747-Н/01-26 посадовими особами відповідача у період з 22.11.2016 по 05.12.2016 проведено перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про що складено акт за №33А/04-16.

14. Під час проведення вказаної перевірки встановлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) - допуск працівника підприємства до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме ОСОБА_1 згідно з наказом №32 від 06.09.2016 був прийнятий на посаду машиніста екскаватора ЕШ 5/45 5-го розряду Клесівської гірничої дільниці ДП "Бурштин України", а повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано на паперовому носії до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області 06.09.2016 о 16:06:04 годині, однак згідно з табелем обліку робочого часу за вересень 2016 року ОСОБА_1 06.09.2016 відпрацював восьмигодинний робочий день згідно з графіком роботи з 8.00 год. по 17.00 год.

15. 05.12.2016 відповідачем видано припис №25П/04-16/33А про недопущення у подальшому порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

16. 28.12.2016 перший заступник начальника Управління Держпраці у Рівненській області Нос М.В . за результатами перевірки виніс постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 1600,00 грн за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17. Позивач вимоги аргументував тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення ним вимог трудового законодавства, а відтак протиправно виніс спірну постанову від 28.12.2016, якою на нього накладено штраф у розмірі 1600,00 грн. Зазначив, що фактично працівник був допущений до роботи та безпосереднього виконання своїх трудових обов`язків лише після 16.00 год., враховуючи те, що рішенню про прийняття на роботу передували співбесіди з ним у менеджера з персоналу, заступника генерального директора з геології та гірничих робіт та керівника підприємства за місцезнаходженням адміністрації підприємства у місті Рівному, інструктаж з охорони праці щодо дотримання режиму, організації охорони та обліку бурштину при видобутку, зберігання і транспортування на Клесівській гірничій дільниці, ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку, положеннями колективного договору та відповідні процедури погодження його кандидатури, існуючі на підприємстві. Лише після закінчення таких та після отримання відповідної квитанції щодо встановлення факту доставки повідомлення органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу його було допущено до виконання трудових обов`язків.

18. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем було допущено працівника до роботи без попереднього повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановленому порядку про прийняття на роботу працівника, відтак на позивача правомірно накладено штраф відповідно до статті 265 КЗпП України.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що фактичний початок виконання працівником роботи до 16.00 год. 06.09.2016 є припущенням відповідача, оскільки докази фактичного виконання працівником трудових обов`язків протягом робочого дня 06.09.2016, починаючи з 9.00 год., відповідачем не надані. Позивачем надіслано відповідне повідомлення до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області 06.09.2016, тобто саме у день прийняття працівника на роботу, що свідчить про вчинення позивачем усіх необхідних дій, пов`язаних із прийняттям працівника на роботу, та вказує на відсутність виявленого відповідачем порушення, передбаченого частиною 3 статті 24 КЗпП України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої та апеляційної інстанції з огляду на те, що ОСОБА_1 згідно з наказом №32 від 06.09.2016 був прийнятий на посаду машиніста екскаватора ЕШ 5/45 5-го розряду Клесівської гірничої дільниці з 06.09.2016 з випробувальним строком три місяці. Згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку дня в гірничій дільниці державне підприємство «Бурштин України» встановлено робочий час з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. Разом із тим, відповідно до табелю обліку використання робочого часу гірничої дільниці державне підприємство «Бурштин України» 06.09.2016 ОСОБА_1 відпрацював вісім годин. Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 почав виконувати свою роботу лише о 16 год. 06 хв. не відповідають дійсності, оскільки у такому випадку у табелі повинна була бути зазначена одна година відпрацьованого часу. Перевірка робіт, які виконує працівник протягом дня не входить до компетенції відповідача, адже це внутрішні питання підприємства, які воно повинно вирішувати самостійно.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Згідно з положенням частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

23. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

26. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

27. Згідно з пунктами 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

28. Згідно з Положенням про Управління Держпраці у Рівненській області, затвердженого наказом Держпраці №8 від 04.02.2016, (далі також - Положення №8) управління Держпраці у Рівненській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

29. Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення №8 управління Держпраці у Рівненській області згідно з покладеними на нього завданнями здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

30. Пунктом 6 Положення №8 передбачено, що управління Держпраці у Рівненській області для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема, проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень управління Держпраці.

31. Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012 (далі також - Порядок №390, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

32. Згідно з пунктом 2 Порядку №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

33. Пункт 3 Порядку №390 передбачає, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

34. Пунктом 7 Порядку №390 встановлено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

35. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі також - Порядок №509, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

36. Згідно з пунктами 3, 6 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

37. Відповідно до пункту 7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

38. Згідно з статтею 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

39. Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

40. Відповідно до частини 1 статті Закону України «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

41. Згідно з частиною 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України), порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п`ятим цієї частини (абзац 6 частини 2 статті 265 КЗпП України).

42. Логіко-граматичне тлумачення статті 24 КЗпП України та системний аналіз вищевказаних норм дає змогу дійти висновку, що підставою для притягнення до відповідальності юридичної або фізичної-особи підприємця, які використовують найману працю, за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України є встановлений факт неукладення трудового договору між цією особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, при умові фактичного виконання працівником трудових функцій. Відтак, відповідальність за неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування настає за фактичний допуск до роботи особи, яка вже є працівником та, відповідно, з якою укладено трудовий договір, тобто після укладення трудового договору, але до повідомлення про це відповідний орган виконавчої влади.

43. Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що закріплення у чинному законодавстві України норми, яка передбачає відповідальність за неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в першу чергу спрямоване на захист прав (гарантій) працівників на належне соціальне забезпечення.

44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.09.2016 державним підприємством "Бурштин України" прийнято на роботу ОСОБА_1 на посаду машиніста екскаватора ЕШ 5/45 5-го розряду Клесівської гірничої дільниці згідно з наказом за №32-К від 06.09.2016, про що позивачем того ж дня сформовано та направлено територіальному органу Державної фіскальної служби повідомлення засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису, яке останнім отримано 06.09.2016 о 16 год. 06 хв. 04 сек.

45. Судами встановлено, що тільки після отримання позивачем підтвердження про отримання фіскальним органом відповідного повідомлення, працівника було допущено фактично до виконання його роботи. Оскільки певний період протягом дня 06.09.2016 працівником затрачено на проходження усіх встановлених на підприємстві процедур щодо прийняття працівника на роботу (інструктажі, інше), адміністрація підприємства зарахувала працівникові фактично витрачений ним час протягом дня як робочий день з виплатою заробітної плати у встановленому розмірі.

46. Факт допуску працівника до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування має довести відповідач.

47. Однак, оскільки докази фактичного виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, починаючи з конкретної години протягом робочого дня 06.09.2016, зокрема до моменту повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби, відповідачем не надані; позивачем надіслане відповідне повідомлення до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області у день прийняття працівника на роботу, а саме 06.09.2016, у діях позивача немає складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 24 КЗпП України.

48. Разом із тим, суд зауважує, що нарахування заробітної плати працівнику за повний робочий день (що є правом роботодавця) не спростовує, в даному випадку, обставину фактичного допуску робітника до виконання трудових обов`язків вже після повідомлення компетентний орган про прийняття його на роботу.

49. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

50. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

51. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

52. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

53. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що національне право повинно відповідати поняттю «законність», визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити особі, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (див. рішення у справах «S.W. проти Сполученого Королівства», серія A, N 335-В, с. 41-42, п. 35-36, та, «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (N 1)», серія A, N 30, с. 31, п. 49).

54. Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання держави вважатиметься «необхідним в демократичному суспільстві» із законною метою, якщо воно відповідає «нагальній соціальній потребі», зокрема, якщо воно є співмірним щодо законної мети, яка переслідується, а також, якщо причини, на які посилаються національні органи влади для виправдання такого втручання, є «доречними та достатніми» (див., наприклад, справу «Костер проти Сполученого Королівства» (Coster v. the United Kingdom), № 24876/94, п. 104, рішення; справа «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S. and Marper v. thе United Kingdom), №№ 30562/04 та 30566/04, п. 101).

55. Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

56. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

57. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

58. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів попередніх інстанції, є законними та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

59. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін