ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року

Луцьк

Справа № 140/2791/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старовижівської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Старовижівської районної державної адміністрації (далі – Старовижівська РДА, відповідач) про визнання протиправною відмову в праві на отримання пільги особі з інвалідністю ІІ групи щодо проведення протезування зубів відповідно до статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», викладену у листі №Г-58 від 18.03.2019 року та зобов`язання надати вищезазначену пільгу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, будучи особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок загального захворювання, неодноразово звертався до Старовижівської РДА з заявами про надання пільги щодо проведення протезування зубів відповідно до статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України», однак відповідачем було відмовлено у наданні відповідної пільги. Вважаючи відмову відповідача у наданні пільги щодо проведення протезування зубів протиправною, позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді від 23.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, оскільки згідно індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 . №731 вбачається, що останній не потребує забезпечення протезування зубів, щелеп. Крім того, відповідач зазначає, що Старовижівська РДА задовольнити заяву позивача щодо сприяння у пільговому протезуванні ротової порожнини не мала підстав, оскільки до повноважень районної державної адміністрації не належить питання надання пільг. Зазначає, що управління соціального захисту населення Старовижівської РДА організовує в межах компетенції роботу з надання пільг пенсіонерам, особам з інвалідністю, ветеранам війни та праці, одиноким непрацездатним громадянам та іншим категоріям осіб, які мають право на пільги відповідно до законодавства України. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, внаслідок загального захворювання, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №251706 (а.с.10).

01.03.2019 року позивач звернувся до Старовижівської РДА з заявою, в якій просив посприяти в питанні пільгового протезування ротової порожнини позивачу та його дружині як особам з інвалідністю ІІ групи.

04.03.2019 року відповідач повідомив позивача, що його лист розглянутий і направлений на вирішення до Управління соціального захисту населення та Центральної районної лікарні.

06.03.2019 року Управління соціального захисту населення Старовижівської РДА розглянула звернення позивача та повідомила, що згідно з інструкції про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами: протезами очей, зубів, щелеп, слуховими голосоутворювальними апаратами, ендопротезами, сечо- та кало приймачами та іншими засобами медичної реабілітації громадян забезпечують спеціалізовані заклади Міністерства охорони здоров`я України. Потребу в забезпеченні протезно-ортопедичними виробами інвалідів та інших громадян визначають медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) або лікувально-профілактичні установи Міністерства охорони здоров`я України. Крім того, кошти у програмах соціального захисту населення, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів на протезування зубів відсутні.

Крім того, комунальне некомерційне підприємство «Старовижівська центральна районна лікарня» листом від 18.03.2019 року повідомила Старовижівську РДА, що в структурі КНП «Старовижіська ЦРЛ» відсутня зубопротезна лабораторія, а тому послуги по зубопротезуванню не надаються.

Листом від 18.03.2019 року №Г-58 Старовижівська РДА на звернення ОСОБА_1 щодо сприяння у пільговому протезуванню зубів повідомила, що за інформацією управління соціального захисту населення райдержадміністрації, згідно інструкції про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами: протезами очей, зубів, щелеп, слуховими голосоутворювальними апаратами, ендопротезами, сечо- та калоприймачами та іншими засобами медичної реабілітації громадян забезпечують спеціалізовані заклади Міністерства охорони здоров`я України. Потребу в забезпеченні протезно-ортопедичними виробами інвалідів та інших громадян визначають медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) або лікувально-профілактичні установи Міністерства охорони здоров`я України. Крім того, відповідач зазначив, що кошти у програмах соціального захисту населення, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів на протезування зубів відсутні. Також, за інформацією комунального некомерційного підприємства «Старовижівська центральна районна лікарня», в структурі відсутня зубопротезна лабораторія, а тому послуги по зубопротезуванню не надаються.

Вважаючи дану відмову відповідача в праві на отримання пільги щодо проведення зубопротезування зубів протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» від 21.03.1991 року №875-XII (далі – Закон №875-XII) особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 2 Закону №875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Стаття 4 Закону №875-ХІІ вказує, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров`я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.

Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Статтею 5 Закону №875-ХІІ визначено, що порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Згідно з статтею 38 Закону №875-ХІІ особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1301 затверджено Порядок забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами.

Відповідно до пункту 1 цей Порядок визначає механізм безоплатного забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами (далі - технічні засоби) для якнайбільшої компенсації функцій ушкоджених органів, з метою медичної та соціальної реабілітації інваліда або дитини-інваліда з вираженими порушеннями функцій органів та систем.

До технічних засобів, якими забезпечуються інваліди, діти-інваліди в закладах охорони здоров`я для лікування в стаціонарних умовах, належать штучні протези клапанів серця, біфуркаційні судинні протези, лінійні судинні протези, кондуїти, електрокардіостимулятори, оксигенатори, набори для проведення коронарографії, набори для стентування коронарних судин без лікувального покриття, набори для проведення аортокоронарного шунтування, набори для імплантації механічного клапана серця, однокамерні ШВРС (SSI) з біполярним електродом, двокамерні ШВР (DDDR), кардіовертери-дефібрилятори однокамерні, кардіовертери-дефібрилятори двокамерні, протези очей, епіпротези, орбітальні імплантанти, протези щелеп, протези зубів, кохлеарні імплантанти, голосові протези, протези вушної раковини, клапанні лікворошунтуючі імплантанти, ендопротези суглобів, в тому числі ендопротези суглобів з видовженням для онкологічних хворих (пункт 2 Порядку).

Відповідно до пункту 3 Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету.

Згідно з пунктом 5 Порядку потребу у забезпеченні технічними засобами (крім зубопротезування) визначають: інвалідів - медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК) з оформленням індивідуальної програми реабілітації; дітей-інвалідів - лікувально-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів (далі - ЛКК) з підготовкою відповідного висновку.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач звернувся до Старовижівської РДА з заявою, в якій просив посприяти в питанні пільгового протезування ротової порожнини, яка у свою чергу для вирішення була направлена до Управління соціального захисту населення та Центральної районної лікарні.

Суд зазначає, що відповідно до Положення про управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 17.05.2018 року №285 управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації, що утворюється головою адміністрації, підпорядковане голові районної державної адміністрації та відповідно підзвітне та підконтрольне Департаменту соціального захисту населення Волинської районної державної адміністрації.

Основними завданнями управління у межах реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення є, зокрема: 3) призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг з оплати житлово-комунальних послуг і зв`язку; 4) організація надання соціальних послуг (соціального обслуговування), проведення соціальної роботи, у тому числі соціального супроводу сімей/осіб шляхом розвитку спеціалізованих закладів, установ і служб та залучення недержавних організацій, які надають соціальні послуги; співпраця з територіальними громадами щодо розвитку соціальних послуг у громаді; 6) забезпечення соціальної інтеграції осіб з інвалідністю, сприяння створенню умов для безперешкодного доступу інвалідів до об`єктів соціальної інфраструктури тощо.

Крім того, відповідно до пункту 13 Положення про управління соціального захисту населення Старовижівської РДА управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Суд звертає увагу позивача, що до компетенції Старовижівської РДА не належить вирішення питання щодо надання пільг окремим категорія громадян, у зв`язку з чим, Старовижівська РДА у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» направила заяву ОСОБА_1 для вирішення до Управління соціального захисту населення та Центральної районної лікарні. Тобто, як вбачається з матеріалів справи Старовижівська РДА жодних рішень щодо відмови позивачу у забезпеченні пільговим протезуванням зубів не приймала.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку. Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод. При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Реалізуючи право на судовий захист, позивач виказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір по суті вимог, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Тобто, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення для позивача, тобто впливати на його обсяг прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків. Наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача.

У той же час, суд зазначає, що оскаржувана відмова Старовижівської РДА від 18.03.2019 року №Г-58, оформлена листом не є нормативно-правовим-актом, а також не є правовим актом індивідуальної дії, а отже не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, відповідно, не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов`язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим не є предметом публічно-правового спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Суд звертає увагу позивача, що до компетенції Старовижівської РДА не відноситься вирішення питання щодо надання пільгового протезування зубів. Відмова відповідача, оформлена листом від 18.03.2019 року №Г-58 носить суто інформаційний характер, та складена за результатами вирішення заяви позивача Управлінням соціального захисту населення. Лист відповідача від 18.03.2019 року №Г-58, сам по собі не створює жодних прав та обов`язків ОСОБА_1 , а відтак, визнання його протиправним та скасування жодним чином не може поновити порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача до Старовижівської РДА є необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Старовижівської РДА про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246, 257, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Старовижівської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий -суддя О. О. Андрусенко