Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 221/3871/15-ц

провадження № 61-34015св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 30 травня 2017 року у складі судді Мохова Є. І. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 серпня

2017 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Биліни Т. І., Принцевської В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області про скасування рішення районної комісії, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.

Позовна заява мотивована тим, що із 15 серпня 1972 року вона працює у Волноваському ліцеї Волноваської районної ради. Із 13 серпня 1981 року виконувала роботу заступника директора та вчителя. У березні 2015 року щодо неї проведена атестація Волноваським ліцеєм та Волноваським відділом освіти без жодних правових підстав для її проведення. Внаслідок атестації 19 червня 2015 року позивач безпідставно звільнена з посади заступника директора. Вважає атестацію незаконною, проведеною у порушення вимог Положення про атестацію, оскільки у 2014 році вона вже була атестована, жодних претензій зі сторони членів комісії до її роботи не було. 28 березня 2014 року директором ліцею виданий незаконний наказ про перенесення атестації щодо позивача на 2014-2015 рік. У наказ навмисно внесені неправдиві дані щодо засідання шкільної атестаційної комісії, яка відбулась не 28 березня 2014 року, а 21 березня 2014 року; разом з тим, перенесення атестації за рішенням атестаційної комісії не передбачене Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила скасувати рішення районної атестаційної комісії від 27 березня та 03 квітня 2015 року, скасувати наказ про звільнення від 19 червня 2015 року, поновити на посаді заступника директора, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням компенсації у зв`язку з інфляцією за період її затримки.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 30 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення атестаційної комісії відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації

від 27 березня 2015 року «Про невідповідність ОСОБА_1 раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії». Визнано незаконним та скасовано рішення атестаційної комісії відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації від 03 квітня 2015 року «Про невідповідність ОСОБА_1 посаді заступника директора Волноваського ліцею». Скасовано наказ начальника відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області

від 19 червня 2015 року № 161-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено

ОСОБА_1 на посаді заступника директора Волноваського ліцею з навчально-виховної роботи. Стягнуто з відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 19 червня 2015 року по 30 травня 2017 року у сумі

170 776,40 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що повторне перенесення чергової атестації позивача та її проведення у 2015 році відбулося з порушенням вимог Типового положення про атестацію, тому висновок атестаційної комісії відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області від 03 квітня 2015 року «Про невідповідність ОСОБА_1 посаді заступника директора Волноваського ліцею», а також матеріали цієї атестації не є фактичними даними, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації позивач не може належно виконувати покладені на неї трудові обов`язки заступника директора. Крім того, звільнення ОСОБА_1 є незаконним і з тих підстав, що порушена процедура звільнення, оскільки відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» визначено, що призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загально-освітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу, при цьому директор Волноваського ліцею не подавав подання про звільнення ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області відхилено. Рішення Волноваського районного суду Донецької області

від 30 травня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, які є вичерпними та відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні, а рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2017 року відділ освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 серпня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач жодного разу не перебувала на курсах підвищення кваліфікації як заступник директора навчального закладу, а відповідно до пункту 1.8 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов`язкове проходження не рідше одного разу на п`ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів, проте позивач намагалася у будь-який спосіб оминути процедуру атестації, так у 2012-2013 навчальному році вона підлягала черговій атестації за посадами вчителя географії та керівника, але скористалась своїм правом на перенесення атестації на один рік, а у 2013-2014 навчальному році не проходила чергову атестацію, оскільки не змогла пройти курси підвищення кваліфікації. Крім того, суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 у позові просила скасувати наказ про звільнення, як такий, що не відповідає вимогам статті 148 КЗпП України, але до наказу про звільнення ця стаття не має жодного відношення, оскільки її звільнення відбулося за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

У листопаді 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області, у яких заявник просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд

яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних

і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17 серпня 1972 року ОСОБА_1 працювала вчителем у Волноваській загальноосвітній школі № 5, яка у 2008 році реорганізована у Волноваський ліцей Волноваської міської ради.

На посаду заступника директора позивач призначена 15 січня 1981 року.

У 2007 році ОСОБА_1 підвищила кваліфікацію в Донецькому обласному інституті післядипломної підготовки на курсах для вчителів географії.

У 2012-2013 навчальному році вона підлягала черговій атестації як вчитель географії «вищої категорії».

11 вересня 2012 року позивач звернулася до директора Волноваського ліцею із заявою про перенесення чергової атестації на наступний навчальний рік у зв`язку з сімейними обставинами, так як вона не має змоги пройти курсову перепідготовку через знаходження на її утриманні 92-річної матері-інваліда.

Заява задоволена і атестація ОСОБА_1 перенесена на 2013-2014 навчальний рік.

Відповідно до наказу районного відділу освіти від 11 жовтня 2013 року «Про атестацію керівних кадрів закладів району у 2013-2014 навчальному році»

ОСОБА_1 повинна була пройти атестацію як заступник директора у 2014 році, що зазначено у протоколах засідання атестаційної комісії Волноваського ліцею

від 17 жовтня 2013 року № 2 та від 09 грудня 2013 року № 3.

Згідно з наказом директора Волноваського ліцею від 14 жовтня 2013 року № 167 ОСОБА_1 як вчитель географії та як заступник директора підлягала атестації у 2013-2014 навчальному році.

Волноваський ліцеєм 18 березня 2014 року позивачу направлено повідомлення про проведення її атестації як вчителя географії 21 березня 2014 року.

Згідно з протоколом засідання атестаційної комісії Волноваського ліцею

від 24 березня 2014 року вирішено поставити перед атестаційною комісією ІІ рівня питання про відповідність ОСОБА_1 кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» за умови виконання заходів, визначених комісією, та вирішено виключити ОСОБА_1 зі списків керівних кадрів, що атестуються у 2013-2014 року для проходження нею курсів.

25 березня 2014 року наказом директора ліцею № 36-к на підставі рішення атестаційної комісії Волноваського ліцею від 21 березня 2014 року (протокол № 4) постановлено порушити до атестаційної комісії районного відділу освіти клопотання про присвоєння вчителю географії ОСОБА_1 кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії».

Атестаційна комісія районного відділу освіти протоколом від 25 березня 2014 року

№ 7 повернула клопотання та пакет документів на вчителя географії та рекомендувала переглянути прийняте рішення та перенести чергову атестацію вчителя географії на 2015 рік, що підтверджено витягом із протоколу, наявним у матеріалах справи.

На підставі рішення атестаційної комісії районного відділу освіти від 25 березня

2014 року та протоколів № 6, 7 директор ліцею ОСОБА_2 видав наказ

від 28 березня 2014 року № 51 про перенесення чергової атестації вчителя географії ОСОБА_1 на 2014-2015 навчальний рік.

Наказом директора ліцею від 13 жовтня 2014 року затверджений список учителів, що підлягають атестації, серед яких є вчитель географії ОСОБА_1 .

Відповідно до журналу обліку роботи з особами, які атестуються, ОСОБА_1 у 2013-2015 роках не проходила відповідні курси.

Згідно з протоколом засідання атестаційної комісії Волноваського ліцею

від 16 жовтня 2014 року, на підставі рекомендацій районної атестаційної комісії та рішення атестаційної комісії ліцею ОСОБА_1 внесена до списку вчителів, що атестуються у поточному навчальному році. Крім того, на підставі наказу районного відділу освіти від 29 вересня 2014 року «Про атестацію керівних кадрів закладів району у 2014-2015 навчальному році» № 295 ОСОБА_1 мала пройти атестацію як заступник директора.

Із протоколу засідання атестаційної комісії Волноваського ліцею від 20 березня

2015 року вбачається, що членами комісії ухвалено порушити клопотання перед атестаційною комісією ІІ рівня про прийняття рішення щодо відповідності раніше присвоєній категорії «спеціаліст вищої категорії» ОСОБА_1 та встановлено кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії».

Згідно з протоколом № 8 засідання атестаційної комісії відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації від 27 березня 2015 року щодо ОСОБА_1 як вчителя географії, вирішено, що вона не відповідає кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії».

В атестаційному листі від 27 березня 2015 року атестаційною комісію ІІ рівня - відділом освіти Волноваської районної державної адміністрації прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_1 як вчителя географії кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії».

На підставі наказу від 27 березня 2015 року № 79-к районним відділом освіти ОСОБА_1 . присвоєна кваліфікаційна категорія «спеціаліст першої категорії», про що свідчить запис за № 12 у її трудовій книжці.

Згідно з протоколом № 9 засідання атестаційної комісії відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації від 03 квітня 2015 року щодо атестування

ОСОБА_1 як заступника директора з навчально-виховної роботи Волноваського ліцею Волноваської районної ради зазначено, що ОСОБА_1 за результатами атестації не відповідає займаній посаді у зв`язку із наявністю 23 пунктів недоліків у роботі ОСОБА_1 як заступника директора.

Згідно з атестаційним листом від 03 квітня 2015 року атестаційною комісію ІІ рівня - відділом освіти Волноваської районної державної адміністрації прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_1 як заступника директора займаній посаді.

Наказом начальника відділу освіти від 03 квітня 2015 року № 86-к «Про результати атестації керівних кадрів району районною атестаційною комісією у 2014-2015 роках» встановлено, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Волноваського ліцею.

16 квітня 2015 року начальником відділу освіти попереджено ОСОБА_1 про звільнення з посади заступника директора на підставі пункту 2 статті 40

КЗпП України через невідповідність займаній посаді по закінченню двомісячного строку та запропонована посада вчителя географії Волноваського ліцею. З цим попередженням ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 17 квітня 2015 року.

З інформації департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації

від 29 квітня 2015 року № 01/12-СМ-110/10, від 18 травня 2015 року № 01/12-СМ-118 апеляційна скарга ОСОБА_1 на процес атестації, як заступника директора та як вчителя розглянута та зроблено висновок, що рішення комісій І та ІІ рівнів прийняті відповідно до чинного законодавства. Ця інформація направлена ОСОБА_1 супровідним листом від 22 травня 2015 року.

Наказом відповідача від 19 червня 2015 року № 161-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з навчально-виховної роботи Волноваського ліцею як таку, що не відповідає займаній посаді (пункт 2 статті 40 КЗпП України) із 19 червня 2015 року.

У наказі, як підставу для звільнення, вказаний протокол засідання атестаційної комісії відділу освіти Волноваської РДА від 03 квітня 2015 року № 9, наказ відділу освіти

від 03 квітня 2015 року № 86-к.

Цим же наказом залишено ОСОБА_1 вчителем географії ліцею згідно з тижневим педагогічним навантаження.

Цей наказ позивачем отриманий 27 серпня 2015 року, про що свідчить її підпис у наказі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що повторне перенесення чергової атестації позивача та її проведення у 2015 році відбулося всупереч вимогам Типового положення про атестацію, тому рішення атестаційної комісії відділу освіти

від 27 березня 2015 року «Про невідповідність ОСОБА_1 раніше присвоєної кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» підлягає скасуванню. Відповідно, є законним і обґрунтованим висновок суду про скасування неправомірного рішення атестаційної комісії відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації від 03 квітня 2015 року «Про невідповідність ОСОБА_1 посаді заступника директора Волноваського ліцею» і, як наслідок, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення позивача.

Проте із вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна погодитися виходячи з наступного.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 27 Закону України «Про загальну середню освіту» передбачено, що атестація педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов`язковою і здійснюється, як правило, один раз на п`ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти (далі також - Типове положення). За результатами атестації педагогічних працівників закладів загальної

середньої освіти визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії і спеціаліст вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання (старший учитель, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист тощо). Положення про кваліфікаційні категорії та педагогічні звання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти. Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту». Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника впродовж п`яти років не може бути меншою за 150 годин, з яких певна кількість годин має бути обов`язково спрямована на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Типового положення про атестацію педагогічних працівників атестація педагогічних працівників навчальних та інших закладів є обов`язковою.

Згідно з пунктом 1.7 розділу І Типового положення про атестацію педагогічних працівників атестація може бути черговою або позачерговою. Чергова атестація здійснюється один раз на п`ять років.

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Типового положення про атестацію педагогічних працівників умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов`язкове проходження не рідше одного разу на п`ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів.

Згідно з пунктом 1.9 розділу І Типового положення про атестацію педагогічних працівників позачергова атестація проводиться за заявою працівника з метою підвищення кваліфікаційної категорії (тарифного розряду) або за поданням керівника, педагогічної ради навчального закладу чи відповідного органу управління освітою з метою присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності. Позачергова атестація керівних кадрів проводиться за поданням керівника відповідного органу управління освітою при неналежному виконанні посадових обов`язків.

Отже, чинне законодавство передбачає різні види атестації:

- для всіх видів педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності яка є обов`язковою і проводиться, як правило, один раз на п`ять років;

- атестація керівних кадрів навчальних закладів.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 розділу ІІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників для організації та проведення атестації педагогічних працівників у навчальних та інших закладах, органах управління освітою щороку до 20 вересня створюються атестаційні комісії I, II і III рівнів. Атестаційні комісії I рівня створюються у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установах, закладах післядипломної педагогічної освіти, спеціальних установах для дітей, а також закладах охорони здоров`я, культури, соціального захисту та інших закладах і установах, у штаті яких є педагогічні працівники. Атестаційні комісії II рівня створюються у відділах освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, інших підрозділах місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, у підпорядкуванні яких перебувають навчальні та інші заклади.

Згідно з пунктом 2.12 розділу ІІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників атестаційні комісії I рівня мають право: атестувати педагогічних працівників на відповідність займаній посаді; присвоювати кваліфікаційні категорії «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії» (атестувати на відповідність раніше присвоєним кваліфікаційним категоріям); порушувати клопотання перед атестаційними комісіями II, III рівнів (якщо навчальні та інші заклади перебувають в управлінні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади), атестаційними комісіями центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, про присвоєння педагогічним працівникам кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» (про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії») та про присвоєння педагогічних звань (про відповідність раніше присвоєним педагогічним званням).

Відповідно до пункту 2.13 розділу ІІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників атестаційні комісії II рівня мають право: атестувати на відповідність займаній посаді керівних кадрів навчальних та інших закладів, методистів районних

(міських) методичних кабінетів (центрів), працівників районних (міських) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти (далі - працівники районних (міських) кабінетів (центрів)), завідувачів та консультантів районних психолого-медико-педагогічних консультацій, педагогічних працівників навчальних закладів і установ, у яких не створено атестаційні комісії та осіб, які призначаються на посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; присвоювати кваліфікаційні категорії «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії» (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям) працівникам районних (міських) кабінетів (центрів); присвоювати кваліфікаційні категорії, педагогічні звання (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям) педагогічним працівникам навчальних закладів і установ у яких не створено атестаційні комісії; присвоювати кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» (атестувати на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії»), присвоювати педагогічні звання за клопотанням атестаційних комісій I рівня; порушувати клопотання перед атестаційними комісіями III рівня про присвоєння педагогічним працівникам районних (міських) кабінетів (центрів) кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічного звання «практичний психолог-методист» (для практичних психологів цих кабінетів (центрів)) або про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії, педагогічному званню; розглядати апеляції на рішення атестаційних комісій I рівня.

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників визначено, що щороку до 10 жовтня керівники навчальних та інших закладів, працівники яких атестуються, подають до відповідних атестаційних комісій списки педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації, із зазначенням строків проходження підвищення кваліфікації. У цей самий строк до атестаційних комісій подаються заяви педагогічних працівників про позачергову атестацію, про перенесення строку атестації, подання керівника або педагогічної ради закладу про присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників до 20 жовтня атестаційна комісія затверджує списки педагогічних працівників, які атестуються, графік роботи атестаційної комісії, приймає рішення щодо перенесення строку чергової атестації.

Згідно з пунктом 3.8 розділу ІІІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників атестація педагогічних працівників здійснюється атестаційними комісіями у такі строки: комісіями I рівня - до 01 квітня, II рівня - до 10 квітня,

III рівня - до 25 квітня.

Відповідно до пункту 3.13 розділу ІІІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників за результатами атестації атестаційні комісії приймають такі рішення: педагогічний працівник відповідає займаній посаді; присвоїти педагогічному працівнику кваліфікаційну категорію («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»); педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєній кваліфікаційній категорії («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»); присвоїти педагогічному працівнику педагогічне звання («викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка - методист», «старший викладач», «старший учитель» «старший вихователь», «майстер виробничого навчання I категорії», «майстер виробничого навчання II категорії»); порушити клопотання перед атестаційною комісією II, III рівнів або атестаційною комісією центрального органу виконавчої влади (залежно від підпорядкування навчального та іншого закладу, в якому створено атестаційну комісію І рівня) про присвоєння педагогічному працівнику кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» та/або педагогічного звання або про відповідність працівника раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», та/або відповідність працівника раніше присвоєному педагогічному званню; педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєному педагогічному званню; педагогічний працівник відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією; педагогічний працівник не відповідає займаній посаді.

Згідно з пунктом 3.14 розділу ІІІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників за результатами атестації керівних кадрів навчальних та інших закладів, а також осіб, які претендують на зайняття посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, атестаційні комісії ухвалюють такі рішення: керівник (заступник керівника) відповідає займаній посаді; керівник (заступник керівника) відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією; керівник (заступник керівника) не відповідає займаній посаді; рекомендувати для призначення на посаду керівника; рекомендувати для зарахування до кадрового резерву.

Пунктом 3.17 розділу ІІІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників передбачено, що у разі виявлення окремих недоліків у роботі педагогічного

працівника, які не вплинули на якість навчально-виховного процесу, атестаційна комісія може прийняти рішення про відповідність працівника займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією.

Відповідно до пункту 3.20 розділу ІІІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників атестація педагогічного працівника, який підлягає черговій атестації, може бути перенесена на один рік у випадку тривалої тимчасової непрацездатності або при переході працівника у рік проведення чергової атестації на роботу до іншого навчального закладу та з інших поважних причин. За такими працівниками до наступної чергової атестації зберігаються встановлені попередньою атестацією кваліфікаційні категорії (тарифні розряди), педагогічні звання.

Згідно з пунктом 6.2 розділу VІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників у разі прийняття атестаційною комісією рішення про відповідність працівника займаній посаді за умови виконання певних заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків, атестаційна комісія у встановлений нею строк, але не більше одного року, проводить повторну атестацію з метою перевірки їх виконання та приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді.

У разі прийняття атестаційною комісією рішення про невідповідність педагогічного працівника займаній посаді керівником навчального чи іншого закладу або органу управління освітою може бути прийнято рішення про розірвання трудового договору з додержанням вимог законодавства про працю (пункт 6.3 розділу VІ Типового положення про атестацію педагогічних працівників).

Відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

За загальним правилом, при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції про скасування рішення районної комісії та відповідного наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку є помилковими з огляду на таке.

Умовою чергової атестації педагогічного працівника є обов`язкове проходження не рідше одного разу на п`ять років підвищення кваліфікації (пункт 1.8 розділу І Типового положення), проте ОСОБА_1 останній раз підвищувала кваліфікаціє у 2007 році, тому атестаційною комісією при проходженні нею атестації як педагогічного працівника у 2013-2014 навчальному році абсолютно обґрунтовано рекомендовано пройти курси підвищення кваліфікації та з урахуванням пункту 6.2 розділу VІ Типового положенняпро атестацію педагогічних працівників, призначено повторне проходження атестації у строки, встановлені атестаційною комісією, але не більше одного року.

ОСОБА_1 не виконано вимоги закону, які були зазначені у рішенні атестаційної комісії щодо проходження курсів підвищення кваліфікації, що виявлено при проведенні повторної атестації у 2015 році, тому атестаційною комісією обґрунтовано прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_1 раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії».

Висновки судів про те, що повторне перенесення чергової атестації позивача як педагогічного працівника та проведення її у 2015 році відбулось всупереч вимогам Типового положення - є помилковими, оскільки проведена атестації у 2015 року була повторною, оскільки рішенням атестаційної комісії від 24 березня 2014 року вирішено поставити перед атестаційною комісією ІІ рівня питання про відповідність

ОСОБА_1 кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» за умови виконання заходів, визначених комісією, а саме проходження підвищення кваліфікації, тому відповідно до пункту 6.2 розділу VІ Типового положення протягом року ОСОБА_1 повинна була пройти повторну атестацію.

З урахуванням наведеного, висновки судів про наявність підстав для скасування рішення атестаційної комісії від 27 березня 2015 року є помилковими.

Крім того, за результатами атестаційної комісії ІІ рівня прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді заступника директора, оскільки

остання не виконує свої посадові обов`язки відповідно до посадової інструкції, за останні п`ять років значно погіршилась якість трудової дисципліни та інших показників у роботі. До того ж, ОСОБА_1 жодного разу не пройшла підвищення кваліфікації як заступник директора.

Такі висновки атестаційної комісії ІІ рівня про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді заступника директора є обґрунтованими та відповідають наведеним у рішенні комісії мотивам.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновку атестаційної комісії ІІ рівня Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до оточуючих.

Наведені вимоги стосуються усіх без винятку педагогічних працівників, а посада керівника навчального закладу чи його заступника вимагає дотримання ще вищих стандартів, які забезпечували можливість скеровувати увесь педагогічних колектив закладу. Тому, недотримання вимог чинного законодавства щодо підвищення професійного рівня, педагогічної майстерності не може не мати негативних наслідків.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблено при неправильному тлумаченні норм Закону України «Про освіту» та Типового положення про атестацію педагогічних працівників, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне

застосування норм матеріального та процесуального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області компенсувати за рахунок держави сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 803,24 грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області задовольнити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 серпня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області про скасування рішення районної комісії, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку відмовити.

Компенсувати за рахунок держави відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 803,24 грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко