ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2019 року

Київ

справа №807/189/17

адміністративне провадження №К/9901/23256/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 (суддя - Рейті С.І.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді: Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.)

у справі № 807/189/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ НП в Закарпатській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Закарпатській області № 24 о/с від 02.02.2017 року про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 слідчого Слідчого управління ГУ НП у Закарпатській області;

- поновити капітана поліції Ваколю В. І. на службі в поліції на посаді слідчого Слідчого управління ГУ НП в Закарпатській області;

- стягнути з ГУ НП в Закарпатській області грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом ГУ НП в Закарпатській області № 24 о/с від 02.02.2017 року, позивача звільнено зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (пункт 4 частина 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України"). На думку позивача, наказ про його звільнення зі служби в поліції не містить однозначної та чіткої підстави звільнення, та, формулювання наказу про звільнення, яке не містить чіткої законодавчої підстави для звільнення є недопустимим та безперечно незаконним. Зміст даного наказу свідчить про необґрунтованість та безпідставність звільнення позивача, підстав для винесення такого наказу не було, оскільки, як зазначає позивач, скорочення штатів фактично не проводилось та не здійснювались організаційно-штатні заходи установи, тому, такий наказ підлягаю скасуванню, а позивач поновленню на службі в поліції.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Закарпатській області від 2 лютого 2017 року № 24 о/с в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , слідчого Слідчого управління ГУ НП в Закарпатській області;

- поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді слідчого Слідчого управління ГУ НП в Закарпатській області, з 3 лютого 2017 року;

- стягнуто з ГУ НП в Закарпатській на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 3 лютого 2017 року по 9 травня 2017 року в розмірі 33391,55 грн. (тридцять три тисячі триста дев`яносто одна гривня п`ятдесят п`ять копійок);

- постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Слідчого управління ГУ НП в Закарпатській області та заробітної плати за один місяць в розмірі 10896,06 грн. грн. (десять тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень шість копійок) допущено до негайного виконання.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що станом на 02.02.2017, запропонована позивачу посада була вакантною, крім того, некомплект посад в слідчому управлінні ГУ НП в Закарпатській області становило 5 одиниць, однак відповідачем в порушення статті 43 Конституції України, пунктів 2, 3 частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію України" (далі - Закон № 580-VІІІ), п.8 розділу І Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, було видано наказ № 24 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Тому, суди вважали звільнення позивача незаконним, дійшли висновку про необхідність його поновлення на службі в поліції зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який обраховано відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260. Судами зазначено також, що порядок (процедура) звільнення працівника через скорочення штатів не визначений спеціальним законом, тому до правовідносин слід застосовувати загальні положення норм трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29.08.2017 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 15 лютого 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга вмотивована тим, що наказом Національної поліції України № 1144 дск від 09.11.2016 та наказом ГУ НП в Закарпатській області № 1288 дск від 01.12.2016 «Про затвердження штатів Головного управління Національної поліції в Закарпатській області» було оголошено зміни у штатах ГУ НП в Закарпатській області, відповідно до яких відсутні посади слідчого та слідчого управління ГУ НП в Закарпатській області. Для забезпечення виконання вимог чинного законодавства 02.12.2016 ОСОБА_1 було попереджено про скорочення штату працівників ГУ НП в Закарпатській області. У подальшому, 30.01.2017 ОСОБА_1 запропоновано посади старшого слідчого та слідчого СВ Ужгородського ВП ГУ НП, а також аналогічні посади в Ужгородському районному відділенні поліції Ужгородського ВП ГУ НП, від яких він відмовився. Наказом № 24 о/с від 02.02.2017 позивача було звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Окрім заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем отримано матеріальне забезпечення по безробіттю у сумі 14862, 57 гривень.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу відповідача, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 16.08.2009 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС, а з 07.11.2015 по 02.02.2017 в поліції.

Наказом Національної поліції № 1144дск від 09.11.2016 та наказом ГУ НП в Закарпатській області № 1288дск від 01.12.2016 «Про затвердження штатів Головного управління Національної поліції в Закарпатській області» було оголошено зміни у штатах ГУ НП в Закарпатській області.

Згідно наявного в матеріалах справи персонального попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 було попереджено, що посада слідчого СУ ГУ НП в Закарпатській області підлягає скороченню. Також, повідомлено, що у разі не призначення на іншу запропоновану посаду в поліції відповідно до частини 2 статті 68 Закону № 580-VІІІ, після закінчення двомісячного строку з дня персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби, його буде звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 цього Закону (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів). Вказане попередження отримано позивачем 02.12.2016, про що свідчить його особистий підпис.

В подальшому, згідно акту № 180/106/2-2017 про ознайомлення з переліком вакантних посад у слідчих підрозділах Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатської області та Ужгородського районного відділення поліції цього відділу ГУ НП в Закарпатській області від 30.01.2017, ОСОБА_1 було ознайомлено з наявним некомплектом вакантних посад у слідчих підрозділах по Ужгородському ВП та Ужгородському РВП ГУ НП в Закарпатській області, а саме : старшого слідчого та слідчого СВ Ужгородського ВП ГУ НП та старшого слідчого та слідчого СВ Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського ВП ГУ НП. Однак, від написання відповідного рапорту (згоди) про призначення на одну із запропонованих посад позивач відмовився, оскільки, на його переконання, з урахуванням практичного стажу служби в апараті слідчого управління (УМВС, ГУ НП), який складає більше 8 років та за результатами атестування (07.09.2016 займаній посаді відповідає), він заслуговує бути призначеним на одну із 6 вакантних посад у слідчому управлінні ГУ НП в Закарпатській області, які йому не були запропоновані.

Наказом ГУ НП в Закарпатській області № 24 о/с від 02.02.2017 позивача звільнено зі служби в поліції з 02.02.2017 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Не погодившись з правомірністю цього наказу позивач звернувся з позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Конституція України:

"Стаття 19. <…> Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України):

Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

"Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

…Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу".

Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників

"…Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно".

Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII:

Стаття 68. Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації

"1. У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

2. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

3. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

…5. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства".

Стаття 77. Звільнення зі служби в поліції

"1. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

…4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів".

Стаття 94. Грошове забезпечення поліцейських

"1. Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

2. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України".

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (надалі - Порядок №260):

"…9. При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата".

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі статтею 68 Закону №580-VIII, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства. Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов`язаний виконувати обов`язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов`язки.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Отже, Законом передбачено, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільненню підлягають не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.

Водночас, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.

При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.

Відповідно до частин 2-3 статті 68 Закону, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно з пунктом 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, встановлено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться у зв`язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Таким чином, нормами спеціального законодавства, а саме статті 68 Закону №580-VIII, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Отже, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.

При цьому, судами попередніх інстанцій правильно враховано, що згідно інформаційного листа Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Закарпатській області № В-48/106/2-2017 від 27.02.2017 у слідчому управлінні станом на 07.11.2015 штатна чисельність працівників слідчого управління складала 48 працівників, з яких вакантними були 5 посад. Станом на 09.12.2016 року збільшено штатну чисельність слідчого управління, яка склала 52 працівників, з яких вакантними були 8 посад слідчих та станом на день звільнення позивача, вакантними залишалось 5 посад слідчих.

Суди попередніх інстанцій при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягав присудженню на користь позивача з відповідача, правильно застосували до спірних правовідносин частину 2 статті 94 Закону №580-VIII якою встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром внутрішніх справ України. Відповідно до Порядку №260, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, пунктом 9 якого передбачено необхідність обрахунку середнього грошового забезпечення поліцейських за час вимушеного прогулу виходячи з кількості саме календарних днів. Пунктом 8 Постанови №100 також встановлено можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з календарних, а не робочих, днів, у випадках прямо передбачених законодавством.

Що стосується аргументів касаційної скарги в частині помилкового застосування до спірних правовідносин норм статті КЗпП України, то з оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди посилались на статей 40, 42, 49-2 цього Кодексу, в якості додаткового обґрунтування наявності у відповідача обов`язку запропонувати позивачу вакантні посади, які були наявними в ГУНП з моменту його попередження про наступне звільнення до моменту звільнення. Таке застосування загальних норм трудового законодавства не суперечить принципам субсидіарного застосування норм загального права у разі наявності норм спеціального права, оскільки не йде в розріз з вимогами статті 68 Закону №580-VIII.

Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу отриманого позивачем матеріального забезпечення по безробіттю, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року (справа №826/808/16).

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують доводів судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова