Провадження № 2-а/159/135/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. в складі

головуючого – судді Логвинюк І. М.,

при секретарі Щесюк Н.Й.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Дремлюка О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської області у спрощеному позовному (усному) провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капрала поліції – поліцейського Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Шевчика Тараса Володимировича, Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій відповідача - капрала поліції – поліцейського УПП у Волинській області Шевчика Тараса Володимировича - протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач 25.07.19 р. звернулась до суду з вказаним вище адміністративним позовом, просить визнати дії відповідача - капрала поліції – поліцейського УПП у Волинській області Шевчика Т. В. (далі – відповідач – поліцейський) – протиправними; скасувати постанову серії ГО № 402999 від 15.07.19 р. про накладення на неї адміністративного стягнення (далі - оскаржувана постанова). Свої позовні вимоги до вказаного вище відповідача – поліцейського - обґрунтовує тим, що 15.07.19 р. останнім щодо неї було винесено оскаржувану постанову. Згідно з такою постановою її визнано винуватою за ст. 183 КУпАП; вказано, що о 14 год. 56 хв. 15.07.19 р. вона здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонувала на спецлінію 102 і повідомила, що її не хочуть пропускати у черзі, хоча такого факту, насправді, не було, так як вона у черзі не знаходилась, про що стверджують очевидці події. На неї накладено штраф в розмірі 51 грн. Доказом цих обставин є оскаржувана постанова. Вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає до скасування з огляду на таке. О 12 год. 15.07.19 р. вона прибула у Ковельську міську стоматполіклініку, що по вул. Незалежності, 75 у м. Ковелі Волинської області; отримала у реєстратурі медкартку і була направлена до лікаря ОСОБА_2 , яка одночасно є завполіклінікою (далі – лікар). Остання о 12 год. 15 хв. почала здійснювати прийом у каб. № 1. Так як у реєстратурі талончиків не видавали, то функціонувала жива черга. Вона, передавши лікареві медкартку, зайняла чергу за однією з пацієнток – гр. Тананайко, 90 р. н.. Так як черга була досить великою, зі слів медсестри, на 2 – 2,5 год., а при ній була трирічна дитина, то вона попросила Тананайко повідомити наступному хворому, що вона - зайняла чергу за нею; сама ж – повезла додому дитину. Прибувши у поліклініку через 1 – 1,5 год., вона побачила, що черга ще велика, але Тананайко там вже немає; повідомила людям у черзі, що чергу вона займала і її книжка – у лікаря; вона має пройти на прийом. Однак присутні почали заперечувати таке її право. Особливо категоричною була громадянка, яка мала заходити до кабінету лікаря, заявляючи, що застосує до неї силу, але у кабінет не пропустить, так як у черзі вона не перебувала. Під час такої перепалки з кабінету лікаря вийшла Тананайко і підтвердила, що вона - займала чергу. Але громадянка, що знаходилась біля дверей, перегородила їй дорогу, стала відштовхувати, хапати за руки і не пропускала у кабінет. Лікар сказала тій громадянці вийти у коридор. Але так як остання поступила неправильно, порушила її права, застосувала щодо неї силу, то вона зателефонувала на спецномер 102. У зв`язку з тим, що поліція не могла прибути терміново, вона повторно зателефонувала на цей же номер і, чекаючи виклику, перепитала, чи та громадянка її пропустить у кабінет. Остання категорично заперечила і тоді вона підтвердила виклик. Поліція прибула у поліклініку вже після того, як конфлікт було вичерпано і лікар її оглянув, призначив лікування; частина хворих – пішла (ні учасниці скандалу, ні свідків у поліклініці вже не було). Поліцейський виніс постанову про накладення на неї штрафу, фактично, за те, що вона не змогла довести, що займала чергу до лікаря. Лікар підтвердила їй, що вона у порядку правил живої черги знаходилась у ній і мала право пройти на прийом. При винесенні оскаржуваної постанови поліцейський не користувався жодними допустимими доказами її винуватості у скоєнні вказаного вище правопорушення. Покликаючись на ст. 183 КУпАП, зазначає, що вона не порушувала громадський порядок і об`єктивно оцінювала конфліктну ситуацію перед кабінетом лікаря; виходячи з агресивної поведінки громадянки оцінювала як реальну загрозу своєму здоров`ю; реальне порушення своїх прав як громадянки, яка потребує меддопомоги. Вважає, що відповідач не довів, що вона усвідомлювала, що повідомлена нею поліції інформація є неправдивою та переслідувала мету спричинення даремного виїзду на місце виклику поліцейських. Просить позов задовольнити.

30.07.19 р. судом було відкрито провадження у справі.

Копію вказаної вище ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачем – поліцейським було отримано під розпис 06.08.19 р..

За ухвалою суду від 09.08.19 р. до участі у розгляді справи в якості співвідповідача було залучено УПП у Волинській області (далі – відповідач – УПП).

Відповідачем – УПП - копію вказаної вище ухвали суду та копію позовної заяви з доданими до неї копіями документів отримано під розпис 14.08.19 р..

20.08.19 р. представником відповідача – УПП - подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач проти позову заперечує. Відзив обґрунтований, з покликанням на ст. 283 КУпАП, тим, що оскаржувана постанова винесена відповідачем – поліцейським – законно. Покликаючись на ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», ст. ст. 9, 222 КУпАП, представник відповідача – УПП - зазначає, що о 14 год. 56 хв. 15.07.19 р. на лінію 102 надійшло повідомлення позивача про те, що її не хочуть пропускати у її черзі до лікаря – стоматолога. Відповідачем – поліцейським було встановлено, що позивач викликала поліцію і завідомо неправдиво повідомила інформацію для цього виклику; винесено оскаржувану постанову. З покликанням на ст. 183 КУпАП, зазначено, що оскаржувану постанову винесено відповідно до вимог закону з врахуванням специфічного виду доказу – безпосередніх спостережень відповідача - поліцейського. З покликанням на ст. ст. 2, 286 КАС України, зазначено, що вказаний позивачем спосіб захисту прав засобом визнання дій відповідача – поліцейського протиправними, не передбачений КАС України. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

За станом на 11.10.19 р. до суду не надійшло відзиву відповідача – поліцейського.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат позовні вимоги також підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Відповідач – поліцейськими та представник відповідача – УПП - у судове засідання не з`явились, хоча кожен з відповідачів належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомлено.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника – адвоката, дослідивши письмові докази у справі та відтворені у залі судового засідання відеозаписи: наданий представником відповідача - УПП, наданий поліцією на запит суду, з`ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов”язані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Як слідує із змісту ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобіганню правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При розгляді даної справи суд перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови на момент її винесення.

Як вбачається з копії рапорта поліцейського від 15.07.19 р. № 9 218, о 14 год. 56 хв. 15.07.19 р. позивач повідомила на службу 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , у стоматологічному кабінеті клініки (каб. № 1) у неї о 15 год. 54 хв. 15.07.19 р. виник конфлікт з н/о жіночої статі, яка не хоче пропускати її у черзі. По прибуттю на місце події о 17 год. 44 хв. встановлено, що інформація не знайшла свого підтвердження, щодо заявниці винесено постанову за ст. 183 КУпАП.

Аналізуючи вказаний вище доказ, суд враховує, що позивач, дійсно, о 14 год. 56 хв. повідомила у поліцію про те, що о 14 год. 54 хв. у неї виник конфлікт у громадському місці з невіомою їй особою жіночої статі, яка не хоче пропускати її у черзі.

Суд враховує, що позивач не повідомляла поліції про те, чи вона перебувала у черзі, чи ні, та чи була така черга т. з. "живою чергою".

Відповідно до копії оскаржуваної постанови, наданої суду позивачем, 15.07.19 р. відповідачем - поліцейським у м. Ковелі Волинської області було винесено щодо позивача оскаржувану постанову. В останній зазначено, що позивач о 14 год. 56 хв. 15.07.19 р. здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонувала на лінію 102 та повідомила про те, що не хочуть пускати її у черзі, хоча цього факту, насправді, не було, так як заявниця не знаходилась в черзі, про що ствердили очевидці події, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП. На позивача накладено адмінстягнення у виді штрафу в сумі 51 грн.. Додатків до постанови не вказано. Копію постанови позивач отримала під розпис тоді ж.

Аналізуючи вказаний вище доказ, суд враховує, що у оскаржуваній постанові неточно відображено суть повідомлення позивача на лінію 102 і упущено те, що позивач таки вказувала про конфлікт у громадському місці. Також зроблено передбачений висновок про те, що такого факту як те, що позивача не пропускали у черзі, не було. І як у подальшому буде встановлено з відтвореного у судовому засіданні відеозапису, перед таким висновком поліція не з"ясовувала особи очевидців та не відбирала у них письмового пояснення.

Ст. 183 КУпАП, дійсно, передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик, зокрема, поліції у виді штрафу в розмірі від трьох, що складає суму 51 грн, до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку та законна діяльність спеціальних служб (для цілей цього Кодексу під спеціальними службами розуміється, серед інших, і поліція.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику, зокрема, поліції.

Дії особи при цьому спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліція.

Особа викликає поліцейського ніби - то для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських, зокрема.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовує Закон України «Про національну поліцію».

За змістом ст. 2 Закону України «Про національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

За змістом ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов`язаний, серед іншого,:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно - правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь - якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Суд враховує, що відповідно до п. 4, 5, 8, 10, 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, інших публічних місцях; вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.

За змістом ст. 31. Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як, зокрема,:

1) перевірка документів особи;

2) опитування особи;

6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;

9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з п. ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, - знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

За приписами ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно із ч. 1 ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Стаття 280 КУпАП. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити, серед іншого, опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Вирішую спір по суті, суд враховує, що термін «черга» – означає певну послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого -, чого - небудь. Вислів «жива черга — означає порядок розташування, що потребує особистої присутності всіх тих, хто чекає чого – небудь, згідно із Словником української мови (Академічним тлумачним словником (1970 – 1980).

Отже в ході розгляду справи встановлено, що позивач на час виникнення конфлікту та час виклику поліції особисто не перебувала у черзі, а прибула до наявної "живої черги" з вимогою її пропустити на прийом до лікаря з огляду на те, що у такій черзі вона перебувала рініше та чергу займала. Цього позивача не заперечила.

У оскаржуваній постанові зазначено, що позивач здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, повідомивши, що її не хочуть пропускати у черзі, хоча такого факту, насправді, не було, так як вона у черзі не знаходилась, про що ствердили очевидці події.

Однак як вбачається із даних відтворених у судовому засіданні аудіо відеозаписів боді – камер поліцейських, що прибули на виклик, в дійсності, такий факт, що позивача не пропускали у черзі до лікаря, поліцейським підтвердила і позивач, і невстановлені (і не встановлювані) поліцейськими особи, які перебували у стоматполіклініці і цсно повідомили про такий факт і про те, що конфлікт під кабінетом лікаря у громадському місці таки мав місце.

Крім того за даними рапорта поліцейського від 15.07.19 р. № 9 218, позивач повідомляла на лінію 102 не про те, що її не пропускають у черзі, а про конфлікт у кабінеті лікаря з н/о жіночої статі, яка не хоче пропускати її у черзі.

Дійсно по прибуттю у поліклініку після спливу майже 3 – х годин, поліцейські від осіб, даних яких не встановлювали, почули підтвердження того, що мав місце конфлікт у стоматполіклініці за участю позивача і саме з приводу того, що останню не хотіли пропускати у черзі до лікаря.

Таким чином судом встановлено, що о 15 год. 54 хв. 15.07.19 р. у громадському місці – стоматполіклініці по вул. Незалежності, 73 у м. Ковелі Волинської області мав місце конфлікт за участю позивача та невстановленої особи, ба, навіть, осіб. Позивач не повідомляла при виклику поліції інформації, що було б завідомо для неї, не існуючою, не правдивою, і бажала надаремного виїзду на місце виклику поліцейських.

Дії ж особи при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, спрямовані на умимний зрив нормальної роботи поліції, з повідомленням при викликові про обставини, що місця не мають.

Судом достовірно встановлено, що дії позивача по виклику поліції не були спрямовані на зрив нормальної роботи поліції і такої мети вона не переслідувала.

Так у поліклініці за участю позивача, дійсно, мав місце, конфлікт. Вона, як вона пояснила і такі пояснення заслуговують на увагу, вважала, що свої права та інтереси зможе відстояти засобом виклику поліції задля встановлення факту незаконності, на її думку, дій інших осіб, і у зв"язку з тим, що іншого регулятора спору у живій черзі" немає, до моменту вирішення конфлікту після досягнення бажаного – потрапляння на прийом до лікаря без очікування у черзі.

Дослідженим у судовому засіданні відеозаписом із наданого відповідачем – УПП – CD – диску відеозапису з нагрудної камери поліцейського, яка працювала у період часу, стверджується, що коли той прибув у поліклініку, то запитав позивача про причини виклику. Позивач, вже знаходячись у кабінеті лікаря, повідомила, що викликала поліцію для того, щоб заспокоїли жінку у черзі до лікаря, яка не пропускала її у кабінет лікаря за її чергою; щоб роз`яснили тій жінці, яка не пропускала її у кабінет лікаря за її чергою, викручувала їй руки і зайшовши у кабінет лікаря, не давала останньому нічого робити; у зв`язку з тим, що жінка не давала їй пройти за її чергою. Такі пояснення позивача мали б зумовити проведення детальної перевірки та аналізу обставин справи, чого зроблено не було; що призвело до передчасного неправильного висновку про начвність у діях позивача ознак адмінправопорушення.

Суд вважає, що поліцейський мав би детально опитати причетних до конфлікту, що дало б йому змогу з`ясувати направленість умислу позивача під час виклику поліції.

Тому дії по винесенню оскаржуваної постанови суд вважає передчасними.

Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП, вона визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь – які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото – і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається із змісту ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Приписами ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Доказів винуватості позивача у вчиненні правопорушення недотатньо.

Аналізуючи доводи сторін та докази, надані на їх обґрунтування, суд приходить до переконання у тому, що є підстав для задоволення позову. У судовому засіданні знайшли своє ствердження доводи позивача у тій їх частині, що виклик нею поліції не був зумовлений бажанням зірвати нормальну роботу поліції та такого умислу вона не мала.

Однак позов підлягає до часткового задоволення. Так позовні вимоги, закладені до відповідача – поліцейського до задоволення не підлягають.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Ст. 213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, як передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП відноситься до компетенції органів Національної поліції.

Працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції і у цьому випадку не можуть виступати самостійними суб`єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення.

Тому, належним відповідачем як суб`єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є відповідний орган Національної поліції.

Тому позов до відповідача – поліцейського як закладений до неналежного відповідача до задоволення не підлягає у повному обсязі.

Щодо позову до відповідача – УПП – то, з огляду на те, що поліцейський, який виніс оскаржувану постанову, на час її винесення проходив службу у відповідача – УПП, тобто, є його працівником, належить до штату співвідповідача – УПП, а при винесенні оскаржуваної постанови не дотримано вимог КУпАП в частині з`ясування обставин справи та збирання належних та допустимих доказів винуватості позивача, однак, ст. 286 КАС України не передбачено вирішення судом таких питань у розглядуваній категорії справ як визнання чи невизнання дій відповідача протиправними, позовні вимоги позивача в частині вимог до відповідача – УПП – слід задовольнити частково – лише в частині вимог про скасування оскаржуваної постанови.

За змістом ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тому суд не вбачає підстав для залишення оскаржуваної постанови без змін, а позовної заяви - без задоволення.

Оскаржувану постанову слід скасувати, провадження у справі про притягнення позивача до адмінвідповідальності за ст. 183 КУпАП закрити у зв`язку з тим, що у судовому засіданні не знайшло свого ствердження вчинення нею цього адмінправопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 55, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 9, 77, 286, 257 - 263 КАС України, ст. ст. 7, 9, 183, 222, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 272, 278, 283, 183 КУпАП,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Позов до відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ГО № 402999 від 15.07.19 р. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП, винесену поліцейським Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капралом поліції Шевчиком Тарасом Володимировичем.

В решті позову до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - відмовити.

У позові до відповідача - капрала поліції – поліцейського Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Шевчика Тараса Володимировича відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і. н. НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник позивача - адвокат Дремлюк Олександр Григорович, адреса: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. 1 – го Грудня, 2/10;

відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, юридична адреса: 43005. м. Луцьк, вул. Залізнична, 15;

відповідач: капрал поліції – поліцейський Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Шевчик Тарас Володимирович, юридична адреса місця служби: 43005. м. Луцьк, вул. Залізнична, 15; місце служби - 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Незалежності, 156.

Головуючий:

І. М. Логвинюк

Повний

текст рішення суду складено 16.10.19 р..