УХВАЛА

09 жовтня 2019 року

м.Київ

справа №1340/3649/18

адміністративне провадження №К/9901/20383/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

позивача Томаса Вюнше

представника позивача Гивеля В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (суддя: Карп?як О. О. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (судді: Улицький В.З., Кузьмич С.М., Шавель Р.М.) у справі №1340/3649/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верболіз» (далі - ТОВ «Верболіз», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2018 року №0008531403.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії Постанов Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 14 вересня 2016 року №386 та від13 грудня 2016 року №410 не вважається підставою для зняття експортної операції з контролю, а відтак, - і для переривання строку зарахування валютної виручки, встановленого статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що заборона вищеозначених Постанов Правління НБУ стосується лише для уповноважених банків, водночас законодавство не містить обмежень, які б забороняли контролюючому органу ДФС зняти експортну операцію з контролю на підставі документів про припинення зобов`язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Крім того, скаржник також наголошує, що застосування до нього відповідних штрафних санкцій порушує його право на свободу договору та підприємницьку діяльність.

Справа з подібними правовідносинами вже була предметом розгляду Верховного Суду, а саме: 819/2014/17 (адміністративні провадження № №К/9901/603/18; К/9901/59773/18) за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою від 29 січня 2019 року у вказаній справі Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Саме у вказаній постанові Верховний Суд висловив правову позицію, якою керувалися суди попередніх інстанцій при вирішенні даної справи, про те, що припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії Постанов Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та від13 грудня 2016 року №410 не вважається підставою для зняття експортної операції з контролю.

Таку позицію Суду вмотивував, зокрема, наступним: «Постанови Правління НБУ не регулюють відносини між сторонами контракту та не забороняють проведення розрахунків шляхом заліку, їх норми адресовані резидентові та уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Водночас, резидент при здійсненні господарської діяльності не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю або врахувати ризики їх недодержання.».

Суд вважає за необхідне відступити від вказаного висновку Верховного Суду щодо застосування до резидента штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у випадку припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, на підставі Закону №185/94-ВР, з огляду на наступне.

Обмеження за строками розрахунків при експорті товарів/послуг встановлені статтею 1 Закону №185/94-ВР, згідно з якою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Фінансова відповідальність за порушення строків встановлена статтею 4 Закону №185/94-ВР, згідно з якою порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, водночас не виключає можливості припинення зобов`язань в інший спосіб, зокрема, шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність " від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ) також передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов`язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань.

Частиною четвертою статті 1 Закону №185/94-ВР дійсно передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Однак, в даному випадку підзаконними нормативно-правовими актами, - Постановами НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 14 вересня 2016 року №386 та від13 грудня 2016 року №410, у зв`язку із запровадженням вимоги щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону встановлено заборону уповноваженим банкам знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, чим обмежено законодавчі гарантії суб`єкта господарювання-резидента на свободу підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №1340/3649/18 (К/9901/20383/19) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

Керуючись ст.ст. 346, 347 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративну справу №1340/3649/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

М.М. Гімон

Повний текст ухвали виготовлено 15 жовтня 2019 року.