П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/4792/15

Провадження № 11-1202апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - Усачова А. І.,

представник третьої особи (Кабінету Міністрів України) - Пуленець А. С.,

розглянула в судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року (суддя Арсірій Р. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (судді Федотов І. В., Ісаєнко Ю. А., Оксененко О. М.) у справі № 826/4792/15 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП,Комісія), треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Кабінет Міністрів України (далі - КМУ), Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго»), про визнання протиправною й скасування постанови та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комісії, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 26 лютого 2015 року № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню».

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідач прийняв оскаржувану постанову без урахування положень постанови КМУ від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (далі - Постанова № 409), що призвело до необґрунтованого зменшення мінімальної норми споживання електроенергії для споживачів, які проживають у житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами, з 250 до 100 кВт.г на місяць включно.

3. На думку позивача, відповідач змінив державні соціальні стандарти та норми споживання електроенергії, не маючи для цього повноважень.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10 жовтня 2016 року відмовив у задоволенні позову.

5. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 листопада 2016 року залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року.

6. Судові рішення мотивовано тим, що обсяг електроенергії, за який відповідач установив нижчий порівняно з іншими обсягами тариф, не є нормативом використання та/або постачання споживачу електричної енергії й не є тим необхідним мінімумом, яким відповідач зобов`язаний забезпечити споживачів тієї категорії, до якої належить позивач. При цьому відповідач не наділений повноваженнями на встановлення чи регулювання обсягу електроенергії, що мають постачати відповідні суб`єкти природних монополій.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що висновки судів не відповідають обставинам справи, суди не дослідили офіційний лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06 січня 2016 року № 8/10-15-16 та постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) від 23 квітня 2012 року № 497 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» (далі - Постанова НКРЕ № 497), у якій для населення, яке має стаціонарні кухонні електроплити, був установлений мінімальний норматив споживання електричної енергії у розмірі 250 кВт.г і, крім того, суди порушили норми матеріального та процесуального права.

8. На думку скаржника, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що гарантовані державою соціальні стандарти та державні соціальні гарантії користування гарантованими обсягами житлово-комунальних послуг, зокрема електроенергії для населення, яке користується стаціонарними кухонними електроплитами для приготування їжі, в обсязі до 250 кВт.г, надаються, гарантуються державою лише для надання пільг та субсидій, оскільки це спотворює головні цілі прийняття Постанови КМУ № 409 та звужує встановлені державою гарантії для всього населення України, а також суперечить статтям 22 та 24 Конституції України.

9. Скаржник також зазначив, що суди зробили хибний висновок про те, що той обсяг електроенергії, за який відповідач установив нижчий порівняно з іншими обсягами тариф, не є нормативом використання та/або постачання споживачу електричної енергії, оскільки вказане суперечить чинному законодавству й не підтверджене доказами.

10. На переконання ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не виконали вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не дослідили оскаржувану постанову Комісії від 26 лютого 2015 року № 220 на її відповідність Конституції та законам України від 20 квітня 2000 року № 1682-III «Про природні монополії» (далі - Закон № 1682-III) та від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

11. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

12. Третя особа ОСОБА_4 також не погодилась із рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій та подала касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.

13. На думку ОСОБА_4 , Комісія не є органом влади в силу, зокрема, статті 6 Конституції України, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. При цьому відповідач не є органом державної влади, зокрема виконавчої, відтак його акти не можуть носити нормативно-правовий характер і бути обов`язковими для всіх.

14. Крім того, ОСОБА_4 зазначила, що у справі не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, а тому ця справа не підсудна адміністративному суду.

15. У зв`язку з викладеним ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову про задоволення позову або про закриття провадження у справі.

Позиція інших учасників справи

16. У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу ОСОБА_1 Комісія зазначила, що вважає доводи цієї скарги надуманими й необґрунтованими, тоді як оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийнятими з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дотриманням основних принципів судочинства, зокрема верховенства права, законності, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому в розумінні статті 224 КАС України немає підстав для задоволення касаційної скарги.

17. На думку Комісії, суд першої інстанції дійшов логічного висновку про те, що обсяг споживання електроенергії, який вказано в Постанові № 409, та той, який закріплено в оскаржуваній постанові Комісії, має різне призначення. Перший стосується пільг і субсидій, а другий стосується розміру цінового виміру спожитої електроенергії.

18. Крім того, Комісія подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу ОСОБА_4 , у яких зазначила, що: відповідач є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України; юридична особа публічного права створюється для виконання функцій держави, і саме такими були НКРЕ та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг і є на цей час НКРЕКП, відтак підстави для закриття провадження в адміністративній справі, наведенні ОСОБА_4 , не заслуговують на увагу; постанова Комісії № 220 була зареєстрована Міністерством юстиції України в межах наданих повноважень та відповідно до чинного законодавства.

19. У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу ОСОБА_1 третя особа - ПАТ «Київенерго» зазначило, що вимоги, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.

20. На думку ПАТ «Київенерго», суди першої та апеляційної інстанцій повно з`ясували обставини справи та постановили судові рішення з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

21. ПАТ «Київенерго» також зазначило, що в разі дотримання умов, визначених Порядком призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, затвердженим постановою КМУ від 05 травня 2014 року № 83 «Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги», громадяни України мають право звернутись до відповідних органів з метою отримання компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на ці послуги.

22. У зв`язку з викладеним ПАТ «Київенерго» та Комісія просять залишити касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Рух касаційних скарг

23. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалами від 18 та 19 січня 2017 року відкрив касаційні провадження за скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року.

24. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

25. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26. У лютому 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

27. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 жовтня 2018 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

28. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2018 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.

29. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 31 жовтня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої статті 345 КАС України з огляду на відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд касаційної скарги за їх участю, а ухвалою від 04 лютого 2019 року відповідно до частини другої цієї статті призначила цю справу до касаційного розгляду в судовому засіданні з огляду на зміст позовної заяви, доводи касаційних скарг, а також поданих заперечень (відзивів) на касаційні скарги.

30. 05 червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 13/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 «Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду», відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

31. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Золотнікову О. С.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

32. Комісія прийняла постанову від 26 лютого 2015 року № 220, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2015 року за № 231/26676. Цією постановою, зокрема, встановлено тарифи на електроенергію населенню (у тому числі яке проживає в житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами) за обсяг, спожитий до 100 кВт г електроенергії на місяць (включно), у розмірі 36 грн 60 коп. за 1 кВт.г.

33. Вважаючи вказану постанову відповідача незаконною й такою, що суттєво обмежує його права та інтереси, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

34. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

35. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

36. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

37. Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

38. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

39. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

40. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

41. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Комісії про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 26 лютого 2015 року № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню».

42. Комісію утворено Указом Президента України від 27 серпня 2014 року № 694 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» на виконання Закону України № 1682-III, а також законів України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику» (далі - Закон № 575/97-ВР), від 09 липня 2010 року № 2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг».

43. Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, Комісія є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

44. У підпункті 5 пункту 3 Положення встановлено, що основними завданнями НКРЕКП є, зокрема, забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

45. Відповідно до покладених на неї завдань Комісія розробляє і затверджує правила користування електричною енергією; установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання (підпункти 5 та 7 пункту 4 Положення).

46. На підставі підпункту 7 пункту 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати з питань, що належать до її компетенції, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання.

47. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом (пункт 13 Положення).

48. Таким чином, Комісія за своїм статусом є органом державної влади, наділеним контролюючими повноваженнями, та здійснює владні управлінські функції у сфері, зокрема, проведення цінової і тарифної політики у галузі електроенергетики, а тому є суб`єктом владних повноважень, у зв`язку із чим цей спір є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами КАС України.

49. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору по суті, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

50. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

51. Згідно із частиною першою статті 12 Закону № 575/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є зокрема, забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.

52. На підставі підпункту 7 пункту 4 Положення НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань установлює, серед іншого, ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.

53. Таким чином, законодавством покладено на НКРЕКП обов`язок забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці, зокрема щодо встановлення цін (тарифів) на електричну енергію.

54. Суди попередніх інстанцій установили, що 26 лютого 2015 року Комісія прийняла постанову № 220, якою, зокрема, установила тарифи на електроенергію населенню (у тому числі яке проживає в житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами) за обсяг, спожитий до 100 кВт.г електроенергії на місяць (включно), у розмірі 36 грн 60 коп. за 1 кВт.г.

55. На думку ОСОБА_1 , НКРЕКП прийняла вказану постанову без урахування положень Постанови № 409, що призвело до необґрунтованого зменшення мінімальної норми споживання електроенергії для споживачів, які проживають у житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами, з 250 до 100 кВт.г на місяць.

56. Відповідно до статті 5 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному КМУ за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

57. Статтею 9 Закону № 2017-III (у редакції, чинній на час прийняття КМУ Постанови № 409) визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа відносяться: гранична норма оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу; соціальна норма житла та нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам; показники якості надання житлово-комунальних послуг.

58. Згідно зі статтею 18 Закону № 2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян установлюються державні гарантії, зокрема щодо надання гарантованих обсягів житлово-комунального обслуговування.

59. Виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг (частина перша статті 19 Закону № 2017-III).

60. Матеріалами справи встановлено, що з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг та субсидій КМУ прийняв Постанову № 409.

61. Абзацом третім підпункту 6 пункту 3 цієї Постанови установлені соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії. Так, для користування послугами з електропостачання (до 31 грудня 2017 року) в житлових приміщеннях (будинках), обладнаних стаціонарними електроплитами, за наявності централізованого постачання гарячої води установлені такі нормативи: 130 кВт.г на місяць на сім`ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт.г на місяць на кожного іншого члена сім`ї (домогосподарства), але не більш як 250 кВт.г на місяць.

62. Таким чином, Постановою № 409 КМУ, зокрема, установив соціальні нормативи, щодо оплати яких надаються пільги та субсидії споживачам для користування послугами з електропостачання в житлових приміщеннях (будинках), обладнаних стаціонарними електроплитами, за наявності централізованого постачання гарячої води, при нормативі споживання не більш як 250 кВт.г на місяць (до 31 грудня 2017 року).

63. Отже, соціальний норматив обсягу споживання електроенергії, який вказано в абзаці третьому підпункту 6 пункту 3 Постанови № 409, стосується пільг та субсидій, які гарантує держава для відповідних споживачів електроенергії, що також підтверджено представником КМУ в судовому засіданні суду касаційної інстанції 10 вересня 2019 року.

64. Разом з цим норматив, який встановила Комісія оскаржуваною постановою від 26 лютого 2015 року № 220, стосується розміру цінового виміру спожитої електроенергії.

65. Отже, норма споживання електроенергії, встановлена в абзаці третьому підпункту 6 пункту 3 Постанови № 409, та визначені у постанові НКРЕКП № 220 тарифи на електроенергію населенню мають різне призначення, оскільки оскаржуваною постановою Комісія встановила тарифи за споживання електроенергії, а КМУ Постановою № 409 установив соціальні нормативи споживання електроенергії для надання пільг і субсидій для відповідних категорій споживачів електроенергії.

66. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що встановлення Комісією у постанові № 220 тарифів на електроенергію за обсяг, спожитий до 100 кВт.г електроенергії на місяць (включно) не є зменшенням норми споживання електроенергії для споживачів, які проживають у житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами, за наявності централізованого постачання гарячої води, встановленої Постановою № 409 для надання пільг і субсидій для відповідних категорій споживачів електроенергії.

67. Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки, приймаючи постанову від 26 лютого 2015 року № 220, НКРЕКП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

68. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

69. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

70. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

71. Оскільки суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, Велика Палата Верховного Суду залишає касаційні скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська