Справа № 420/2961/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - Польського М.В. (по довіреності)

представника відповідача - Погожого Д . В. (по довіреності)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в знищенні (анулюванні) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, в тому числі щодо знищення (анулювання) унікального номеру запису у реєстрі, зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області знищити (анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, в тому числі щодо знищити (анулювати) унікальний номер запису у реєстрі, визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін відповідно до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, а позивачу - відповіді на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 13.06.2019 року суд продовжив розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав в повному обсязі. Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що по досягненні ОСОБА_5 14 років, він самостійно звернувся до органів міграційної служби України, де отримав паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1. При отриманні вказаного паспорта у вигляді пластикової картки, Біляївським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області йому не було повідомлено про можливість оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки після досягнення 16 років. Крім того, оскільки син позивача не надавав зрозумілу та однозначну згоду на збір та обробку персональних даних, однак його дані було внесено до Єдиного державного демографічного реєстру, всі дії співробітників Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо збору персональних даних є незаконними. Більш того, в порушення ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» ні сина, ні позивача не було проінформовано про мету обробки персональних даних, її наслідки, засоби обробки персональних даних, спосіб обробки персональних даних, який би відповідав цілям такої обробки, розпорядника персональних даних, місцезнаходження, відкритість і прозорість при цьому була відсутня. У зв`язку із тим, що всі дії співробітників міграційної служби щодо видачі паспорту неповнолітньому ОСОБА_5 були здійснені закрито та не прозоро, у порушення ст. 32 ЦК України, без роз`яснень та надання повної інформації щодо функціонування системи Єдиного державного демографічного реєстру, згода на внесення персональних, у тому числі біометричних даних, не є дійсною, оскільки надана за відсутності поінформованості, у зв`язку із чим на підставі п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» позивачем відкликано згоду на збір та обробку персональних даних при отриманні паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти типу ID-1, однак відповідачем протиправно відмовлено у її знищенні. Крім того, позивач звернувся до територіального підрозділу із заявою, в якій просив оформити та видати ОСОБА_5 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зазначив, що паспорт у вигляді пластикової картки буде повернуто у зв`язку із порушенням законодавства, однак відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Представник відповідача в судове засідання з`явився. З відзиву на позовну заяву (аркуші справи 38-48), вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що позивач звернувся із заявою, в якій просив оформити та видати ОСОБА_5 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зазначив, що паспорт у вигляді пластикової картки буде повернуто у зв`язку із порушенням законодавства. Біляївським РВ у межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян», надано позивачу письмову відповідь на його заяву з відповідними роз`ясненнями, що станом на день звернення позивача всі підрозділи ГУ ДМС України в Одеській області, у тому числі і Біляївський РВ забезпечені матеріально-технічними ресурсами необхідними для оформлення паспорта громадянина України у формі ID картки, а тому оформлення паспорта зразка 1994 року у вигляді книжечки в області припинено, у Біляївського РВ відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_5 паспорту громадянина України зразка 1994 року. Варто зазначити, що ОСОБА_5 12.04.2017 року був документований паспортом громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 та при оформленні вказаного документу надав згоду на обробку його персональних даних. При цьому, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 24.02.2003 року (аркуш справи 21).

ОСОБА_5 , у зв`язку із досягненням 14-річного віку звернувся до органів міграційної служби та отримав паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 № НОМЕР_1 від 12.04.2017 року (аркуш справи 20).

27 лютого 2019 року ОСОБА_4 звернулася до Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в інтересах ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про оформлення паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки.

При цьому, позивач зазначив, що він, як православний християнин, відмовляється від присвоєння йому унікального номеру запису у Єдиному державному демографічному реєстрі та від біометричного паспорту, наполягає на вилученні усіх персональних даних з ЄДДР. Для оформлення паспорта позивачем буде подано дві фотокартки розміром 35х45 мм, свідоцтво про народження та пластиковий паспорт типу ID -1 для його повернення та знищення (аркуші справи 12-13).

Листом №5127-10/5127.1-19 від 27.03.2019 року Біляївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повідомив ОСОБА_5 , що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування особи. Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Таким чином паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів реєстру та законодавцем чітко визначено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій. Разом з тим, ч. 4 ст. 13 Закону особам гарантується право на відмову від внесення від цифрованих відбитків пальців рік до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Слід зазначити, що на день подання Вашого звернення із заявою до ГУДМС України в Одеській області всі територіальні підрозділи забезпечені матеріально-технічними ресурсами необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено постановою №302. Згідно доручення першого заступника Голови ДМС України від 15.06.2017 року №Д/92/2-17 з 16.06.2017 року в територіальних підрозділах ДМС України прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року припинено. Враховуючи вищевикладене, у Біляївському РВ ГУ ДМС України в Одеській області відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_5 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки (аркуші справи 14-17).

Крім того, 3 травня 2019 року позивач звернувся до Біляївського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області та ГУ ДМС в Одеській області із заявою, в якій зазначив, що у зв`язку із тим, що всі дії співробітників міграційної служби щодо видачі паспорту неповнолітньому ОСОБА_5 були здійснені закрито та не прозоро, у порушення ст. 32 ЦК України, без роз`яснень та надання повної інформації щодо функціонування системи Єдиного державного демографічного реєстру, згода на внесення моїх персональних, у тому числі біометричних даних, не є дійсною, оскільки надана за відсутності поінформованості, у зв`язку із чим на підставі п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» відкликаємо згоду на збір та обробку персональних даних при отриманні паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти типу ID-1 (аркуш справи 18).

Позивач не погодився із правомірністю дій відповідача щодо відмови у видачі паспорту у вигляді книжечки та знищенні інформації персональних даних на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Так, під час розгляду справи позивачем надано до суду лист Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 5127-249/5127.1-19 від 04.06.2019 року, яким повідомлено, що на день звернення заявника із заявою, у Біляївського РВ ГУ ДМС України в Одеській області були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_5 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки. Рішення про відмову в оформленні паспорта громадянина України не приймалось та не могло бути прийнято враховуючи той факт, що з заявою встановленого зразка про отримання паспорта громадянина України позивач не звертався. Крім того, ОСОБА_5 12.04.2017 року був документований паспортом громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 та при оформленні вказаного паспорту ОСОБА_5 надав згоду на обробку його персональних даних. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню лише у разі: закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом. Однак, в даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи. Тобто, Ви фактично маєте право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку із релігійними переконаннями (аркуші справи 64-72).

Також, листом №Р-848/6/5101-19/5100.4.7/7417-19 від 23.05.2019 року Головне Управління ДМС України в Одеській області повідомило позивача, що Біляївським РВ (орган 5127) 11.04.2017 року, заява-анкета №490023, оформлено паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_1 , відповідно до вимог «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №745) (аркуш справи 73).

19 червня 2019 року позивач звернувся до Біляївського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області та ГУ ДМС в Одеській області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про оформлення паспорту громадянина України виключно у формі паспортної книжечки та не заперечує того, щоб при оформленні паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_5 здав паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 № НОМЕР_1 від 12.04.2017 року, який отримав раніше. Разом із заявою надано свідоцтво про народження ОСОБА_5 , дві фотокартки розміром 35х45 мм, заява за формою про видачу паспорта відповідно до наказу МВС України №320 від 03.04.2012 року, заява ОСОБА_5 від 03.05.2019 року про відкликання згоди на збір на обробку персональних даних, ID карта № НОМЕР_1 від 12.04.2017 року, копії паспортів батьків (аркуші справи 108-109).

Проте, листом від №5127-363/5127.1-19 від 17.07.2019 року Біляївський районний відділ ГУ ДМС України в Одеській області повідомив ОСОБА_4 , що 21.06.2019 року набрав чинності наказ МВС України від 06.06.2019 року №456, яким затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України. Вищевказаний Тимчасовий порядок визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку. Таким чином, за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Біляївському РВ ГУДМС України в Одеській області відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_5 (аркуші справи 131-132).

Так, в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.10.2018 року оприлюднена постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17, яка набрала законної сили, за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Ознаками типовості справ є: позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; відповідач - територіальні органи ДМС України; предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем порушене право позивача як особи, яка відмовляється від внесення інформації (персональних даних) до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа (паспорта у формі картки).

Відповідно до ознак типової справи, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року, адміністративна справа №420/2961/19 визнається типовою та в силу приписів ч. 3 ст. 291 КАС України висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 повинні бути враховані при ухваленні рішення в даній справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Згідно із ст. 3, 8 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Із зазначених конституційних норм випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

При цьому, відповідно до ст. 22, 32 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 зауважила, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Аналізуючи викладені вище норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 звернула увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України, тощо.

Форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно із ч. 3 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

При цьому, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).

Відповідно до п. 131 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Згідно із ч. 1, 2, 5, 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» 2297-VI, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважала за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованої Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …».

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 дійшла висновку, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 звернула увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

При цьому, при вирішенні спору у зразковій справі №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»№ 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення фізичної особи до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача в обґрунтування правомірності своєї відмови на те, що до заяви позивача, з якою він звернувся до відповідача для видачі паспорту громадянина України не було подано всіх необхідних документів, а тому у відповідача були відсутні підстави для видачі йому паспорту у формі книжечки, оскільки будь-яких зауважень щодо невідповідності заяви позивача формі встановленого зразку або відсутності в останнього необхідних документів на час звернення із такою заявою, суб`єктом владних повноважень не було зазначено про це заявнику в надісланому йому листі №5127-10/5127.1-19 від 27.03.2019 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі позивачу паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки є протиправними, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки та зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач зазначає, що при наданні згоди на збір та обробку персональних даних, неповнолітнього ОСОБА_5 , в порушення ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» не було проінформовано про систему Єдиного державного демографічного реєстру, про мету обробки персональних даних, її наслідки, засоби обробки персональних даних, та їх спосіб обробки.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 32 Цивільного кодексу України, неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

Однак позивач зазначає, що ОСОБА_5 не отримав згоду батьків на вчинення дії, пов`язаних з отриманням паспорту та отримав паспорт у вигляді картки без батьків.

З матеріалів справи вбачається, що заява-анкета №490023 від 11.04.2017 року подана неповнолітнім ОСОБА_5 11.04.2017 року та згоди батьків або їх присутність в анкеті не зазначено (аркуш справи 74).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів щодо правомірності дій при прийнятті від ОСОБА_5 заяви про видачі паспорту.

Що стосується вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в знищенні (анулюванні) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, в тому числі щодо знищення (анулювання) унікального номеру запису у реєстрі та зобов`язання знищити (анулювати) зазначену інформацію суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 8, ч. 2. 3 ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних» особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.

Суб`єкт персональних даних має право: 1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані; 3) на доступ до своїх персональних даних;4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 6) пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; 7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; 8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду; 9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних; 10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних; 12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних; 13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.

Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 4, 9 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Кожна особа, персональні дані (інформація про особу) якої внесені до Реєстру, має право на: 1) отримання інформації про наявність запису в Реєстрі стосовно неї; 2) вимогу щодо поновлення і виправлення інформації про неї; 3) забезпечення захисту своїх прав, якщо її запит або вимогу про виправлення своїх персональних даних не задоволено; 4) безоплатне отримання довідки про внесення інформації до Реєстру або витягу з Реєстру; 5) отримання від уповноважених суб`єктів на безоплатній основі повідомлення про кожен випадок звернення щодо передачі інформації про неї з Реєстру.

Перелік прав, передбачений частиною першою цієї статті, не є вичерпним, законами України можуть бути передбачені інші права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Реєстру.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», зокрема, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, п. п. а п. 1 ч. 1 ст. 13, ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України паспорт громадянина України.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року № 302, з 1 листопада 2016 року запроваджено оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. 6, 12, 13, 20, 26 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2015 року № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток;

Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС.

Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи.

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

При цьому, суд звертає увагу, що паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 № НОМЕР_1 від 12.04.2017 року, виданий ОСОБА_5 є діючим, не анульований, а тому підстав для знищення даних з Єдиного державний демографічний реєстру не має.

Крім того, відповідно до положень ст. 2, 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» уповноваженим суб`єктом, згідно з цим Законом є, зокрема, розпорядник реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відмова заявнику у внесенні інформації до Реєстру, у тому числі у виправленні, поновленні та анулюванні внесеної інформації, може бути оскаржена в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями «Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №784, внесення до реєстру інформації здійснюється уповноваженими особами, до яких відноситься центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції).

Оскільки позивач не звертався до Державної міграційної служби України, яка є розпорядником Єдиного державного демографічного реєстру, з відповідною заявою щодо знищення (анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, в тому числі щодо знищення (анулювання) унікального номеру запису у реєстрі, відповідач не є розпорядником вказаної інформації та не вчиняв протиправних дій щодо відмови у знищенні вказаної інформації, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчинити такі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки та зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Успенська, буд. 2, м. Біляївка, Одеська область, 67600) про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в знищенні (анулюванні) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, в тому числі щодо знищення (анулювання) унікального номеру запису у реєстрі, зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області знищити (анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, в тому числі щодо знищити (анулювати) унікальний номер запису у реєстрі, визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.10.2019 року.

Суддя Л.І. Свида

.