ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/203/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.

за участі помічника судді - Кучеренко О.П. (за дорученням головуючого судді)

за участю представників:

Позивача: Скворцової О.О.

Відповідача: Ігнатьєва Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2019

(головуючий - Вечірко І.О., судді Кузнецов В.О., Чус О.В.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019

(суддя Носівець В.В.)

у справі №908/203/19

за позовом Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради

до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради

про внесення змін до договору №31 від 30.12.2016 про надання послуг з водопостачання шляхом викладення його пунктів в редакції додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради (далі - КП "Облводоканал") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (далі - КП "Бердянськводоканал") про внесення змін до договору № 31 від 30.12.2016 про надання послуг з водопостачання, шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 10 до договору в наступній редакції:

"Додаткова угода № 10

До договору № 31 від 30.12.2016

Про надання послуг з водопостачання

м. Запоріжжя «___» _________2018

Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради, в особі Генерального директора Басанського Сергія Володимировича, що діє на підставі Статуту (надалі - Виконавець), з одного боку, та комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради, в особі директора Македонського Олександра Валерійовича, що діє на підставі Статуту (надалі - Споживач), з другого боку, а разом іменовані Сторони, уклали цю додаткову угоду до Договору № 31 від 30.12.2016 про надання послуг з водопостачання, (надалі - Договір), про наступне:

1. У зв`язку з прийняттям постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.12.2018 № 2003 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 16.06.2016 № 1141 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2016 за № 995/29125), та офіційно оприлюдненої в газеті «Урядовий кур`єр» від 29.12.2018 № 246 уклали цю Додаткову угоду про наступне:

2. Сторони домовились пункт 7.1. Договору викласти в наступній редакції:

"7.1. Тариф на послуги водопостачання з 01.01.2019 становить 5,42 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 1,084 грн., разом становить 6,504 грн. за 1 куб м.".

3. У всьому іншому, що не передбачено даною Додатковою угодою, Сторони керуються умовами Договору.

4. Дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору № 31 від 30.12.2016 про надання послуг з водопостачання.

Виробник Споживач

КП "Облводоканал" ЗОР КП "Бердянськводоканал" БМР

69057, м. Запоріжжя, 71110, Запорізька обл., м. Бердянськ,

вул. Перемоги 129-А пр. Східний, буд. 97, р/рНОМЕР_2

р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346,

у ПАТ "Банк Кредит Дніпро" Код ЄДРПОУ 37622628

м. Запоріжжя, МФО 305749

Код ЄДРПОУ 03327115

ІПН 033271108299

Генеральний

директор_____________С.В. Басанський Директор__________О.В. Македонський"

Позов обґрунтовано відмовою відповідача укласти додаткову угоду від 29.12.2018 до договору № 31 від 30.12.2016 в редакції запропонованій позивачем, у зв`язку з тим, що відповідач не погоджується з датою введення в дію нових тарифів, зазначеною в додатковій угоді, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21.12.2018 № 2003 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 16.06.2016 року № 1141", саме з 01.01.2019.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2019, позов задоволено. Внесено зміни до договору № 31 від 30.12.2016 про надання послуг з водопостачання, що укладений КП "Облводоканал" та КП "Бердянськводоканал", шляхом визнання укладеною додаткову угоду № 10 до договору в редакції, запропонованій позивачем.

Аргументуючи судові рішення про задоволення позову, суди вказували на те, що в редакції додаткової угоди № 10 до договору № 31 від 30.12.2016, запропонованій позивачем відповідачу, у п. 7.1. встановлено, що тарифи на послуги водопостачання діють з 01.01.2019, що узгоджується з вимогами Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині щодо набрання чинності рішення НКРЕКП про встановлення цін (тарифів), та датою набранням чинності визначеній в самій постанові НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003, пунктом 2 якої зазначено, що ця постанова набирає чинності з 01 січня 2019 року, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр", офіційно постанову НКРЕКП опубліковано у газеті "Урядовий кур`єр" 29.12.2018 в № 246, отже суди дійшли висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, КП "Бердянськводоканал" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставами для скасування судових рішень скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

На думку скаржника, висновки судів попередніх інстанцій про те, що датою введення в дію нових тарифів позивача є дата набрання чинності постанови НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003, суперечать ч. 6 ст. 32 Закону України "Про житлово - комунальні послуги".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4. КП "Облводоканал" у відзиві на касаційну скаргу, просить залишити скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (виробник) та комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (споживач) 30.12.2016 укладено договір № 31 про надання послуг з водопостачання (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виробник зобов`язався надавати споживачу безперебійне надання послуг з питного водопостачання в обсягах, передбачених п. 2.1 договору та якісними нормативами, передбаченими в п. 2.3 договору, а споживач зобов`язався прийняти надані послуги та оплатити їх в порядку та на умовах даного договору.

За визначенням п. 7.1 договору, тариф на послуги водопостачання на момент укладення договору становить 5,58 грн. за 1 куб. м в т.ч. ПДВ.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що тариф на послуги водопостачання, вказаний в п. 7.1 даного договору змінюється на підставі рішення органу, уповноваженого встановлювати такі тарифи. Виробник при зміні тарифу зобов`язаний повідомити споживача та надати копію такого рішення.

При зміні тарифів введення їх в дію для сторін цього договору проводиться в строк, передбачений ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" (п. 7.3 Договору).

Згідно п. 15.1 договору (в редакції додаткової угоди № 9 від 28.12.2018) договір набирає чинності з 01 січня 2017 року та діє до 31 грудня 2019 включно, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг постановою від 21.12.2018 № 2003 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 16.06.2016 року № 1141" затверджені нові тарифи КП "Облводоканал" Запорізької міської ради: на центральне водопостачання - споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 5,42 грн за 1 куб. м. (без ПДВ).

У пункті 2 постанови НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003 вказано, що ця постанова набирає чинності з 01 січня 2019 року, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр".

Офіційно постанову опубліковано у газеті "Урядовий кур`єр" 29.12.2018 у № 246.

Судами встановлено, що позивачем 29.12.2018 на електронну та поштову адреси відповідача супровідним листом вих. № 12/1566 направлено додаткову угоду від 29.12.2018 до договору № 31 від 30.12.2016 щодо зміни пункту 7.1. договору та введення нового тарифу в розмірі 5,42 грн, без ПДВ, (6,504 грн з ПДВ) за 1 куб. м. в дію з 01.01.2019.

Листом вих. № 206 від 15.01.2019 відповідачем надано відповідь позивачу, що дата введення в дію нових тарифів відповідача не влаштовує та направлено протокол розбіжностей. В протоколі розбіжностей відповідачем визначено дату введення в дію нових тарифів не з 01.01.2019, а з 14.01.2019

В наступному КП "Облводоканал" листом № 12/0094 від 23.01.2019 повідомило відповідача про відхилення пропозиції, викладеної в протоколі розбіжностей.

Вказане стало причиною звернення КП "Облводоканал" до господарського суду з позовом до КП "Бердянськводоканал" про внесення змін до договору № 31 від 30.12.2016 про надання послуг з водопостачання, шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 10 до договору в редакції наданій позивачем.

Позиція Верховного Суду

6. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

7. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

8. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

9. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

10. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

11. Згідно ст.ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

12. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

13. Згідно з ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 648 Цивільного кодексу України.

14. Частинами 2, 3 ст. 181 ГК України визначено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

15. Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. Водночас, передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

16. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

17. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

18. Відповідно до ст. ст. 640, 641 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

19. Разом з цим, згідно зі статтею 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами виник преддоговірний спір, щодо укладення сторонами додаткової угоди № 10 до договору про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016 № 31 в редакції запропонованій позивачем.

Так, судами встановлено, що відповідач відхилив пропозицію позивача підписати додаткову угоду до договору про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016 № 31, оскільки, не погоджується з датою введення в дію нових тарифів, саме з 01.01.2019, встановлені постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003, та вважає, що нові тарифи введено в дію не з 01.01.2019, а з 14.01.2019.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначаються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до ст.ст. 16, 19 якого порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

20. Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

21. Згідно з частиною першою статті 13 вказаного Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

22. Згідно зі ст. 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

З огляду на викладене, нормами чинного законодавства України встановлено обов`язок укладення між сторонами у справі договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

23. За приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( в редакції на момент виникнення правовідносин) залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Судами встановлено, що як позивач, так і відповідач, є суб`єктами господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за першою групою порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

24. За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

25. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

26. Водночас, як визначено статтею 1 Закону України "Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності" регуляторний акт це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; регуляторним органом є, зокрема, орган місцевого самоврядування.

З викладено можна зробити висновок, що постанова НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003 є регуляторним актом, оскільки вона адресована необмеженому колу осіб, спрямована на правове регулювання господарських відносин.

27. Частиною 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття. Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.

28. Пунктом 9.8. ст. 9 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення НКРЕКП, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення, про що зазначається в тексті рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття.

Судами встановлено, що постанова НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003, якою введено в дію тарифи і для відповідача, офіційно опубліковано у газеті "Урядовий кур`єр" 29.12.2018 у № 246.

Разом з цим, у пункті 2 постанови НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003 вказано, що ця постанова набирає чинності з 01 січня 2019 року, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр".

Зважаючи на вказані обставини та положення законодавства, що регулює діяльність НКРЕКП, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків, що постанова НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003 набрала чинності саме з 01.01.2019.

Наведеним спростовуються доводи відповідача у касаційній скарзі про неналежне встановлення судами обставин справи щодо дати набрання чинності постанови НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003.

Отже, суди попередніх інстанцій встановивши, що у редакції додаткової угоди № 10 запропонованій позивачем відповідачу для підписання, було запропоновано внести зміни у п. 7.1. договору про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016 № 31та вказати, що тарифи на послуги водопостачання визначені у постанові НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003 застосовується саме з 01.01.2019, суди дійшли до обґрунтованого висновку про задоволення позову та внесли зміни до договору № 31 від 30.12.2016 про надання послуг з водопостачання, що укладений КП "Облводоканал" та КП "Бердянськводоканал", шляхом визнання укладеною додаткову угоду № 10 до договору в редакції, запропонованій позивачем.

Враховуючи викладене, Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку встановленим обставинам у справі з правильним застосуванням норм матеріального права.

29. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

Доводи касаційної скарги щодо наявності колізій між деякими статтями Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відхиляються судом касаційної інстанції оскільки вказане питання розглядалось судами попередніх інстанцій і відповідачу з цього приводу було надано вичерпну відповідь.

Поряд з тим інші аргументи касаційної скарги, стосуються питань, пов`язаних або із встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній (чи того й іншого разом). Проте згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому перевірка зазначених аргументів перебуває поза межами розгляду даної справи судом касаційної інстанції.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

31. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, Суд вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду без змін .

Розподіл судових витрат

33. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2019 у справі №908/203/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

Л.В. Стратієнко