ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №1840/2505/18

адміністративне провадження №К/9901/18870/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «КФ Консалтинг» (далі - Підприємство) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року у складі колегії суддів: Катунова В.В., (головуючий), судді: Бершова Г.Є., Ральченка І.М., у справі за позовом Підприємства до Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області (далі - управління Держпраці у Сумській області) про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У липні 2018 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

1.1 визнати протиправними та скасувати припис управління Держпраці у Сумській області від 24 травня 2018 року №СМ435/187/АВ/П та постанову управління Держпраці у Сумській області від 31 травня 2018 року №435/187/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 558450 грн.

2. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 30 жовтня 2018 року позов задовольнив.

2.1 Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийняв оскаржувані рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосуванні норм законодавства.

3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 4 червня 2019 року, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки позивач допустив до роботи працівників не уклавши з ними трудові договори, відповідач обґрунтовано застосував до нього штрафні санкції, передбачені абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

4.1 8 травня 2018 року начальником управління Держпраці у Сумській області прийнято наказ №631 про проведення інспекційного відвідування Підприємства з питань додержання законодавства про працю.

4.2 На підставі зазначеного наказу начальником управління Держпраці у Сумській області видано направлення №256/СМ 435 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання.

4.3 8 травня 2018 року посадовими особами управління Держпраці у Сумській області було проведено інспекційне відвідування Підприємства (за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 9/1,) щодо дотримання законодавства про працю, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №СМ/435/187/АВ.

4.4 Перевіркою встановлено порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, а саме: допущення до виконання робіт ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладання трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

4.5 24 травня 2018 року відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень №СМ435/187/АВ/П, яким директора Підприємства зобов`язано усунути порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, виявлені під час перевірки.

4.6 4 червня 2018 року на підставі вищезазначеного акта та припису відповідач прийняв постанову №СМ435/187/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами в розмірі 558450, 00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Підприємство звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Зокрема, неправильно застосовано статтю 19 Конституції України, частину п`яту статті 2, статтю 3, частину четверту статті 4 Закону України від 5 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V).

5.2 На думку скаржника, судом апеляційної інстанції також неправильне застосовано статтю 204 ЦК України. Так, відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На думку скаржника, уклавши договори підряду, він вправі розраховувати на їх правомірність в силу статті 204 ЦК України, а не на суб`єктивну оцінку цих договорів відповідачем.

6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу.

6.1 На обґрунтування відзиву посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

7. Конституція України

7.1 Частина друга статті 19

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.2 Частини перша, друга, четверта статті 43

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

8. Закон України від 5 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"

8.1 Частина четверта статті 2

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

9. Пункти 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96

1. Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

7. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

10. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295

1. Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

2. Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

11. Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №509).

11.1 Пункт 1

Цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

11.2 Пункт 2

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

11.3 Пункти 3, 4

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцяти денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

11.4 Пункт 8

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

11.5 Пункт 10

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

12. Кодекс законів про працю України

12.1 Стаття 21

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

12.2 Стаття 23

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

12.3 Стаття 24

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім;

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

12.4 Частина перша статті 259

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

12.5 Абзац другий частини другої статті 265

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

13. Цивільний кодекс України

13.1 Стаття 626

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

13.2 Стаття 901

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

13.3 Стаття 902

1. Виконавець повинен надати послугу особисто.

2. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

14. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

17. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність чи відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та особами, з яким він уклав цивільно-правові договори про надання послуг.

18. Колегія суддів зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

19. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

20. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

21. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року, 13 червня 2019 року (справи №№822/723/17, 1840/2507/18 відповідно).

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення інспекційного відвідування відповідачем було встановлено, що проведення капітального ремонту прибудинкової території, а саме підготовки площі, укладання тротуарної плитки, укладання щебеню, піску, установки бордюрів, вирівнювання землі за адресою: АДРЕСА_1 директором Підприємства фактично допущено до виконання роботи: ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладання трудової угоди.

23. Зі змісту цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є послуги роботи з укладання тротуарної плитки та бордюрного каменю та підсобні роботи на об`єкті за адресою: м. Суми вул. Металургів 9/ 1 .

24. Колегія суддів, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вищевказані особи виконували не індивідуально визначену роботу, передбачену угодою. Функції, які виконували такі особи за вказаними договорами, не є самостійними, а здійснювались в межах підготовчих робіт та укладання тротуарної плитки з систематичним виконанням цих функцій та з матеріалів, наданих позивачем, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час.

25. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що в цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та вищевказаними особами.

26. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату.

27. Зазначені вище угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

28. Ураховуючи наведене, Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку правовідносини між Підприємством та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 носять ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником.

29. При цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та КЗпП України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.

30. За таких обставин, Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недотримання позивачем у межах спірних правовідносин вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відтак оскаржувана постанова від 31 травня 2018 року №435/187/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 558450 грн є правомірною.

31. Щодо посилань скаржника на положення статті 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, колегія суддів зазначає наступне.

32. Сам по собі факт відсутності судового рішення про визнання вказаних вище цивільно-правових правочинів недійсними не може бути безумовним доказом існування між зазначеними особами саме договірних цивільно-правових відносин.

33. Як вже було зазначено вище, предметом доказування в справі, що розглядається, є встановлення факту наявності чи відсутності трудових відносин між Товариством та працівниками, а не дійсності зазначених угод, і суд встановлює обставини, що є предметом доказування на підставі всіх наданих сторонами доказів.

34. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

35. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

36. Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

37. Касаційну скаргу приватного підприємства «КФ Консалтинг» залишити без задоволення.

38. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року залишити без змін.

39. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін