ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 р.

Справа № 537/1980/16-а

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Бублик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Фадєєва С.О., пров. Тополевий, 3, м. Кременчук, Полтавська, 39621, повний текст складено 26.07.19 року по справі № 537/1980/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління МВС України в Полтавській області, ГУ Національної поліції України в Полтавській області третя особа Полтавська обласна організація професійної спілки атестованих працівників внутрішніх справ України

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Крюківського районного суду м. Кременчука з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України, Управління МВС України в Полтавській області, ГУ Національної поліції України в Полтавській області в Полтавській області, третя особа Полтавська обласна організація професійної спілки атестованих працівників внутрішніх справ Українив, якому просив суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління МВС України в Полтавській області в частині застосування для відмови в призначенні їй пенсії за вислугою років ст..12 п."а" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону від 08.07.2011, яким всупереч ст.ст.3, 8, 21 - 22, 64 Конституції України звужено її право на отримання пенсії за вислугою років - 20 років 2 місяці 14 днів - протиправними;

- зобов`язати Управління МВС України в Полтавській області, ГУ Національної поліції у Полтавській області подати до головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області всі необхідні документи та інформацію для призначення їй пенсії за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів, згідно ст.13, ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області визнати її право на пенсію за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів, згідно п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону від 09.04.1992, який діяв до 30.09.2011;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити їй пенсію за вислугою 20 років, згідно ст.13, ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб" починаючи з 01.01.2016.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 01.08.1996 згідно наказу УМВС України в Полтавській області за №61 о/с від 03.08.1996 вона була прийнята на службу в органи внутрішніх справ. В подальшому вона 30.10.2015 була звільнена з органів внутрішніх справ у запас через хворобу. З приводу призначення та виплати пенсії вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке їй письмово повідомило, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи звільнені з військової служби подають заяви для призначення пенсії через уповноважений орган, а до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надходило жодного документу для призначення їй пенсії. 26.01.2016 року вона звернулася до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яке на її звернення повідомило, що у разі визнання інвалідом, їй буде оформлено пенсію за ст.20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", а права на а права на пенсію за вислугою років вона не має, оскільки відповідно до ст.12 п. "а" вказаного Закону України право на пенсію за вислугу років мають особи, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби після 1 жовтня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарні роки та 6 місяців і більше, що не дає право призначення їй пенсії за вислугу років. Оскільки вона не досягла 45-ти річного віку на день звільнення зі служби, призначити їй пенсію відповідно до п."б" статті 12 цього Закону за вислугу років з урахуванням загального трудового стажу немає правових підстав. З правовою позицією, яка викладена в листах Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та Полтавської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України не може погодитись в повному обсязі.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.02.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області підготувати та подати до головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що затверджений Постановою правління пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, необхідні документи щодо призначення ОСОБА_1 на підставі ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії за вислугою років. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено, стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 1551 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.02.2017 залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 касаційні скарги задоволені частково, постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року скасовано, справу направлено до Крюківського районного суду м. Кременчука на новий розгляд.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.04.2019 року, яка набрала законної сили, за заявою позивача позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині зобов`язання Управління МВС України в Полтавській області, ГУ Національної поліції у Полтавській області подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області всі необхідні документи та інформацію для призначення їй пенсії за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів, згідно ст..13, ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених звійськової служби,та деяких інших осіб" залишено без розгляду.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.05.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління МВС України в Полтавській області щодо застосування для відмови в призначенні їй пенсії за вислугою років ст.12 п."а" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону від 08.07.2011 року, яким всупереч ст.ст.3, 8, 21 - 22, 64 Конституції України звужено її право на отримання пенсії за вислугою років - 20 років 2 місяці 14 днів- залишено без розгляду. Ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.07.2019 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.07.2019 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач ГУ ПФУ в Полтавській області зазначив, що починаючи з 07.03.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності виходячи з 60% грошового забезпечення. Також зазначає, що на час звільнення позивача зі служби, вислуга років у календарному обчисленні складала 20 років 02 місяці 14 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України "про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів та третьої особи до судового засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , копії послужного списку ОСОБА_1 з 01.08.1996 року по 30.10.2015 року проходила службу на різних посадах в органах внутрішніх справ України.

Свідоцтвом про хворобу від 22 жовтня 2015 року підтверджено, що ОСОБА_1 встановлене захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та остання непридатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєнний час.

Відповідно до наказу №609о/с від 30.10.2015 року по особовому складу, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 "б" (у запас через хворобу) на підставі рапорту від 23.10.2015 року, подання Кременчуцького МВ від 27.10.2015 року, свідоцтва про хворобу № НОМЕР_2 , виданого 22.10.2015 року військово - лікарською комісією УМВС.

Вислуга років ОСОБА_1 станом на день звільнення - 30.10.2015 склала 20 років 02 місяці 14 днів (календарна вислуга), при цьому безперервний стаж в ОВС становить 19 років 02 місяці 29 днів.

24 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Листом від 06.01.2016 року за вих.№259/К-03 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомлено позивачку про те що, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", особи звільнені з військової служби подають заяви для призначення пенсії через уповноважений орган, однак на даний час на їх адресу не надходило жодного документу для призначення їй пенсії та рекомендовано звернутися до Головного управління Національної поліції України в Полтавській області.

На виконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.02.2017 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, які пізніше були скасовані постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018, ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подання від 07.02.2018 та документи для призначення пенсії за вислугу років (20 років 2 місяці 14 днів) ОСОБА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуто подання та документи на ОСОБА_1 , звільнену зі служби 30.10.2015.

Розпорядженням відділу з питань призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 03-48/131 від 21.02.2018 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугу років на підставі ст..12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", оскільки остання на момент звільнення не мала вислуги років в календарному обчисленні тривалістю 22 роки 6 місяців, не досягла 45-річного віку, дані про визнання її особою з інвалідністю відсутні. При розгляді подання відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 на день звільнення мала вислугу 20 років 2 місяці 14 днів, з яких календарна вислуга складає 20 років 2 місяці 14 днів, звільнена зі служби у запас через хворобу, на момент звільнення зі служби їй виповнилося 38 років.

Судом встановлено, що на даний час ОСОБА_1 з 07.03.2018 отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується протоколом відповідача від 07.03.2018, повідомленням про призначення пенсії від 22.06.2018.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача не виникло право на призначення пенсії за вислугу років, до часу набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI, вона не мала необхідного загального трудового стажу, тому п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону від 09.04.1992 застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", в редакції Закону, яка діяла на час прийняття ОСОБА_1 на службу до органів внутрішніх справ України та була чинною до 01.10.2011 року, пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Між тим, відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", зокрема п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" викладено у новій редакції: пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Ця редакція Закону була чинною на момент звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Згідно п. "б" ст.12 цього Закону в редакції, що була чинна на момент звільнення позивачки, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Станом на час розгляду даної справи вказані положення Закону неконституційними не визнавались. Законом від 12.07.2018 абзац перший пункту "б" частини першої ст.12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після слів "Національній поліції" доповнено словами "Службі судової охорони".

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади. Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, виходячи з якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Статтею 48 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

Відповідно до п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що затверджений Постановою правління пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12), подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Також відповідно до ст.49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження відділу з питань призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 03-48/131 від 21.02.2018, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугу років на підставі ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", правомірним.

Крім того, слід зазначити про відсутність підстав для зобов`язання відповідача призначити та виплатити їй пенсію за вислугою 20 років, згідно ст..13, ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб" починаючи з 01.01.2016 чи підстави застосувати інший спосіб захиститу її прав.

Позивачкою не заперечується, що її вислуга років станом на 30.10.2015 року, тобто на день звільнення, складає 20 років 02 місяці 14 днів (календарна вислуга) при безперервному стажі в ОВС 19 років 02 місяці 29 днів. На момент звільнення зі служби, як і на момент винесення відповідачем розпорядження від 21.02.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугу років, і на час винесення даного рішення позивачка не досягла 45-річного віку.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до яких в тому числі належать працівники міліції (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що така служба пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення №5-рп/2002).

Виходячи з практики Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

При цьому важливим моментом є саме момент виникнення права на призначення пенсії. Право на призначення пенсії виникає не в момент прийняття на роботу, як на це вказує позивач, а в момент досягнення умов, за яких вона призначається. Тому до спірних правовідносин, підлягає застосуванню Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на призначення пенсії.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року у справі № 21-630а14 та від 1 липня 2014 року у справі № 21-244а14, а також у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 539/3872/14-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у ОСОБА_1 не виникло право на призначення пенсії за вислугу років, до часу набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI, також вона не мала необхідного загального трудового стажу, тому п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону від 09.04.1992 застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулює спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.07.2019 року по справі № 537/1980/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

(підпис)

А.О. Бегунц

Судді

(підпис) (підпис)

І.М. Ральченко О.М. Мінаєва

Повний текст постанови складено 11.10.2019 року