Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

11 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» та просив стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 30114,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працював машиністом тепловозу виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 37750,66 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 30114,00 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки усі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишились на території, непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року він не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна м. Лиман Донецької області), куди вони були здані ним особисто в жовтні 2017 року. Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому позов ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, пославшись на те, що вина відповідача у не проведенні з позивачем розрахунку у день звільнення відсутня. Так, Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» було уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року, п.1 якого визначено, що тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Окрім того 17 березня 2017 року адміністративної будівлі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 168 були захоплені невідомими особами та відповідач втратив контроль над структурним підрозділом.

Про унеможливлення виконання Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» обов`язків передбачених чинним законодавством України, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зазначила Торгово-промислова палата України у своєму Науково-правовому висновку від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.

У зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, нарахування заробітної плати було припинено з 16 березня 2017 року. А тому підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат не має можливості. Надані позивачем довідки є недопустимими доказами у справі, оскільки складені після 16 березня 2017 року невідомими особами. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу за відсутності представника відповідача (а.с.22-23).

Сторони, які були належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання до суду не з`явились.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де з 14 липня 2016 року працював на посаді машиніста тепловозу. Наказом від 10.07.2017 року №5227/ДН-ос звільнений у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, що визнається сторонами і підтверджується копією трудової книжки з відповідними записами (а.с.6-8).

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на його підприємстві та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд входив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні ОСОБА_1 належала до сплати заробітна плата, яка відповідно до наданої позивачем довідки складає 30114,00 грн. за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року (а.с.9).

Суду надана відповідачем довідка № 709/2 від 26.07.2019 р. згідно якої ОСОБА_1 була нарахована за березень 2017 року заробітна плата у розмірі 958,38 грн. Сума до виплати, з урахуванням утримань, визначена в розмірі 762,09 грн. Зазначена сума була виплачена позивачу 05 грудня 2017 року, що підтверджено копією видаткового касового ордеру (а.с.25-26).

Тому позов підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати після утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 29351,91 грн. (30114,00 грн. - 762,09 грн.).

При цьому суд виходить з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця. Відповідачем, як роботодавцем позивача, підтверджена та обставина, що у спірний період часу ОСОБА_1 перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та виплачена заробітна плата. Проте, свого обов`язку з оплати праці відповідач не виконав, що ним підтверджено, розмір заявленої позивачем до стягнення суми невиплаченої заробітної плати відповідачем не спростований.

Надана позивачем довідка на підтвердження розміру заборгованості підписана посадовими особами підприємства. Повноваження цих осіб відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач не виконував свої трудові функції відповідачем не надано.

Суд також не враховує доводи відповідача щодо правомірності припинення нарахування заробітної плати позивачу з огляду на Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 р. (введені в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017) «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», оскільки це Рішення регулює питання припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та забезпечення безпечного і надійного функціонування паливно-енергетичного та металургійного комплексів України, нейтралізації загроз економічній безпеці України та мінімізації їх наслідків для економіки та бюджету України. Воно стосується повноважень Кабінету Міністрів, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної фіскальної служби України, Служби безпеки України, і не містить вказівок або рекомендацій щодо припинення нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства «Українська залізниця».

Так само суд не враховує Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України «щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили» від 16.01.2018 р. №126/2/21-10.2, оскільки висновок про відсутність вини відповідача як роботодавця у невиплаті заробітної плати не є законодавчо визначеною підставою для його звільнення від такого обов`язку, як і підставною порушення гарантованого Конституцією України права особи на оплату праці.

Тож конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено та позов слід задовольнити частково.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн. Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська, буд.5) про стягнення нарахованої, але на виплаченої заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року після утримання обов`язкових податків та зборів в загальному розмірі 29351 (двадцять дев`ять тисяч триста п`ятдесят одну) гривню 91 копійку.

В решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя