ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №826/9432/17

провадження №К/9901/14908/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

за участю секретаря судового засідання Босак О.І.,

представників позивача: Корчагіна М.П., Войцеховського М.Ю.,

представників відповідача: Козака А.Л., Григорян О.О.,

представників третіх осіб: Борейка В.Є., Руденко С.Ю., Межжеріна С.В., Сироватки С.А., Левіної Г.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 826/9432/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерство енергетики та захисту довкілля України, Міністерства аграрної політики та продовольства України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне агентство лісових ресурсів України, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена, Громадської організації «Відкриті клітки України», Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр»

про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання погодженими лімітів добування мисливських тварин, зобов`язання відповідачів вжити заходів щодо усунення порушень прав позивача та його інтересів, визнання нечинним наказу від 19.12.2017 № 481,

касаційне провадження у якій відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 (головуючий суддя Собків Я.М., судді Ісаєнко Ю.А., Файдюк В.В.).

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 28.07.2017 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: Державне агентство лісових ресурсів України, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена, у якому, беручи до уваги зміст двох заяв про збільшення позовних вимог, просив:

визнати протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України зі вжиття заходів щодо заборони полювання на лося;

визнати нечинним наказ Міністра екології та природних ресурсів України від 19.12.2017 №481 «Про внесення змін до Переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ)» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13.07.2009 № 627/16643);

визнати дії та бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України і Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо не погодження лімітів використання диких тварин та не видання наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2018/2019 років» протиправною та такою, яка суперечить вимогам статей 1, 16, 19 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», пункту 2.9 Інструкції № 116 від 26.05.1999;

визнати подані Державним агентством лісових ресурсів до Міністерства аграрної політики та продовольства України та Міністерства екології та природних ресурсів України ліміти добування мисливських тварин погодженими;

зобов`язати відповідачів вжити заходи щодо усунення порушень прав та інтересів ОСОБА_1 .

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерство екології та природних ресурсів України за браку на те правових підстав вжило заходів щодо заборони полювання на лося та внесло його до переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ).

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України зі вжиття заходів щодо заборони полювання на лося;

визнано протиправним та нечинним наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.12.2017 № 481 «Про внесення змін до Переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ)».

У решті позову відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України, ОСОБА_3 та осіб, які приєдналися до апеляційної скарги Міністерства екології та природних ресурсів України: Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр», Громадської організації «Відкриті клітки Україна» задоволено:

скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 стосовно задоволених позовних вимог.

Ухвалено щодо цих вимог постанову суду, якою в адміністративному позові ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: Державне агентство лісових ресурсів України, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання погодженими лімітів добування мисливських тварин, зобов`язання відповідачів вжити заходи щодо усунення порушень прав позивача та його інтересів, визнання нечинним наказу від 19.12.2017 № 481 відмовлено повністю.

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 залишене без змін

5. Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 23.05.2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, яка аргументована тим, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм статті 14 Закону «Про червону книгу України» і статті 38 Закону «Про тваринний світ», оскільки не зважив на те, що заперечений наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.12.2017 № 481 «Про внесення лося європейського до Червоної книги України» був виданий за стійкої динаміки зростання чисельності виду, тобто без потреби вжиття особливих термінових заходів для його збереження та охорони. Тому скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 у цій справі та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018.

6. Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2019 справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

7. У судовому засіданні 02.10.2019 протокольною ухвалою суду замінено відповідача у справі з Міністерства екології та природних ресурсів на Міністерство енергетики та захисту довкілля України (перейменовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.02.2017 Міністерство екології та природних ресурсів України видало наказ № 41 «Про заборону полювання на лося», яким відповідно до абзацу 3 статті 37 та статті 38 Закону України «Про тваринний світ» та з огляду на експертний висновок Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена Національної академії наук України щодо стану популяції лося в Україні, а також для забезпечення збереження та відновлення його популяції, ухвалило заборонити полювання на лося європейського (Alces alces) на території України строком на двадцять п`ять років.

9. Міністерство аграрної політики та продовольства України супровідним листом від 05.05.2017 № 37-49-10/11302 «Щодо погодження наказу» скерувало до Міністерства екології та природних ресурсів України відповідно до статті 16 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років».

10. Листом від 19.05.2017 № 5/4.1-15/4002-17 Міністерство екології та природних ресурсів України повідомило про те, що проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років» не може бути погоджений та запропонувало таке:

виключити з проекту наказу лося європейського зважаючи на експертний висновок Інституту зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України від 01.02.2017 № 114/44 про стан популяції лося в Україні та до розв`язання в установленому порядку питання стосовно заборони полювання на лося європейського;

виключити ліміти у межах природно-заповідного фонду, оскільки спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється відповідно до статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»;

11. Супровідним листом від 20.06.2017 № 37-49-10/14893 Міністерство аграрної політики та продовольства України із викладенням заперечень на висловлені Міністерством екології та природних ресурсів України зауваження повторно надіслало проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років».

12. Листом від 05.07.2017 № 5/4.1-15/5513-17 Міністерство екології та природних ресурсів України сповіщене про те, що позиція щодо доцільності виключення з проекту наказу лося залишається незмінною.

13. Супровідним листом від 28.07.2017 № 37-14-10/17945 Міністерство аграрної політики та продовольства України втретє скерувало до Міністерства екології та природних ресурсів України проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років».

14. Листом від 03.08.2017 № 5/4-15/6571-17 Міністерство екології та природних ресурсів України повідомлене про можливість погодження проекту наказу за умови заборони полювання на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, а також виключення позиції щодо селекційного відстрілювання лося.

15. Листом від 02.10.2017 Міністерством екології та природних ресурсів України погоджено проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років».

16. Міністерство аграрної політики та продовольства України 02.10.2017 видало наказ № 530 «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.10.2017 за № 1215/31083), яким затверджено Ліміти використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років.

17. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №826/10726/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-спортивний клуб «Сокіл» до Міністерства екології та природних ресурсів України, треті особи: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне агентство лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково та визнано протиправною і незаконною бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України щодо не погодження у строк, встановлений статтею 19 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», проекту Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 826/10726/17 залишено без змін.

18. Супровідним листом від 24.11.2017 № 02/17 Національна комісія з питань Червоної книги України надіслала до Міністерства екології та природних ресурсів України протокол засідання Національної комісії з питань Червоної книги України від 09.11.2017 № 2 та подання Комісії про занесення лося європейського до Червоної книги України.

19. Міністерство екології та природних ресурсів України 19.12.2017 відповідно до статті 14 Закону України «Про Червону книгу України», статті 44 Закону України «Про тваринний світ» та на підставі пропозиції Національної комісії з питань Червоної книги України (протокол від 09.11.2017 № 2) видало наказ № 481, яким ухвалило внести зміни до Переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 17.06.2009 № 313 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.07.2009 за № 627/16643), доповнивши його новою позицією такого змісту: «№ 541/Chordata/Хордові/Mammalia/Ссавці/Artiodactla/ Парнокопитні/Alce salces/Лось європейський/вразливий».

20. Міністерство аграрної політики та продовольства України 07.05.2018 видало наказ № 232 «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2018/2019 років» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.05.2018 за № 589/32041), яким затверджено Ліміти використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2018/2019 років.

21. ОСОБА_1 , який має посвідчення мисливця серії НОМЕР_1 та займається мисливством, вважаючи, що Міністерство аграрної політики та продовольства України й Міністерство екології та природних ресурсів України допустили дії та бездіяльність із вжиття заходів щодо заборони полювання на лося, а також стосовно не погодження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років та Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2018/2019 років, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з цим позовом.

ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зважав на такі обставини:

У поданні Національної комісії з питань Червоної книги України не наведено наукового обґрунтування потреби занесення лося європейського до Червоної книги України й не зазначено чітких даних щодо чисельності популяції та її динаміки, а містяться тільки загальні твердження щодо зменшення чисельності популяції й наявності значної вірогідності його зникнення, а також покликання на факт видання певними дослідниками наукових публікацій, датованих 2010-2013 роками.

У протоколі № 2 засідання Національної комісії з питань Червоної книги в Україні від 09.11.2017 також немає жодної інформації щодо наукового обґрунтування необхідності занесення лося європейського до Червоної книги України та не зазначено чітких даних щодо чисельності популяції та її динаміки. Крім того, в зазначеному поданні вказано про те, що «на цьому тижні Мінприроди оголосило тендер на науково-дослідну роботу щодо «Оцінки стану популяції лося європейського в Україні та розроблення рекомендацій щодо заходів його збереження та відтворення» та зазначено про потребу здійснення моніторингу сучасного стану популяції лося європейського в Україні.

У наданому суду витягу з протоколу № 3 засідання Секції з питань охорони тваринного світу Національної комісії з питань Червоної книги України від 28.09.2017, який є додатком до протоколу № 2 засідання Національної комісії з питань Червоної книги в Україні від 09.11.2017 містяться тільки приблизні дані щодо популяції лося європейського та надано їй оцінку порівняно з іншими країнами, водночас немає інформації щодо наукового обґрунтування потреби занесення лося європейського до Червоної книги України.

У протоколі № 3 засідання Секції з питань охорони тваринного світу Національної комісії з питань Червоної книги України від 28.09.2017 зазначено про те, що після 2009 року дослідження стану популяції лося в Україні не проводились.

Інших доказів, крім зазначених, для підтвердження наявності наукового обґрунтування щодо потреби занесення лося європейського до Червоної книги України та наявності чітких даних стосовно чисельності популяції та її динаміки Відповідачем-1 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їхнього подання.

З цих підстав суд першої інстанції зробив висновок, що оскаржений наказ від 19.12.2017 № 481 був виданий з порушенням вимог статті 44 Закону України «Про тваринний світ» та статті 14 Закону України «Про Червону книгу України», а тому позовні вимоги щодо визнання його нечинним визнав обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.

23. Скасовуючи рішення суду першої інстанції стосовно задоволених позовних вимог та ухвалюючи постанову суду про відмову в цих вимогах, суд апеляційної інстанції взяв до уваги таке.

Комплексний аналіз науково-інформаційних джерел, які є рекомендаціями для занесення лося європейського до Червоної книги України за категорією «вразливий», дає змогу зробити висновок про зменшення чисельності лося європейського протягом останніх трьох поколінь (25-30 років) в два і більше рази, не подолання причин, що призвели до занепаду цього виду, фрагментарність ареалу, тенденцію до значних коливань чисельності та меж його поширеності.

Форма статичної звітності (2тп-мисливство) містить конкретні й чіткі відомості щодо чисельності популяції та її динаміки. Зокрема, дослідження чисельності популяції лося європейського та її динаміки за формою статичної звітності (2тп-мисливство) є вагомою рекомендацією занести лося європейського до Червоної книги України за категорією «вразливий», оскільки згідно з даними досліджень абсолютна чисельність лося європейського на території України менша ніж десять тисяч дорослих особин, що за змістом обґрунтувань у науково-інформаційних джерелах, наявних в матеріалах справи, може призвести до зникнення цього таксона в Україні впродовж найближчих ста років.

Досліджені судом науково-інформаційні джерела є науковим результатом та в своїй сукупності підтверджують потребу занесення лося європейського до Червоної книги України.

На підставі цього суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що в поданні Національної комісії з питань Червоної книги України не наведене наукове обґрунтування потреби занесення лося європейського до Червоної книги України, а тому скасував рішення суду першої інстанції стосовно задоволених вимог і ухвалив щодо цих вимог нове судове рішення, яким у позові відмовив повністю.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Вимоги своєї касаційної скарги ОСОБА_1 мотивує такими міркуваннями:

Висновок суду апеляційної інстанції про наявність достовірних даних щодо чисельності лося на підставі форми № 2-тп (мисливство) зроблений внаслідок неправильного застосування статті 14 Закону України «Про Червону книгу України», оскільки форма № 2-тп (мисливство) містить відомості тільки щодо наданих у користування мисливських угідь і тому не охоплює всієї кількості відповідного виду об`єкта тваринного світу в Україні (зокрема, на територіях природно-заповідного фонду, в лісових господарствах та на решті території держави, яка не надана користувачам мисливських угідь);

Також суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм статті 14 Закону України «Про Червону книгу України» і статті 38 Закону України «Про тваринний світ», оскільки не взяв до уваги, що оспорюваний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.12.2017 року № 481 «Про внесення лося європейського до Червоної книги України» був виданий за стійкої динаміки зростання чисельності виду, тобто без потреби вжиття особливих термінових заходів для його збереження та охорони.

25. Окрім цього, на думку позивача суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність наукового обґрунтування внесення лося європейського до Червоної книги України на підставі неправильного застосування статті 14 Закону України «Про Червону книгу України», адже відповідне дослідження дотепер так і не було здійснене.

26. Міністерство аграрної політики України, ГО "Відкриті клітки Україна", Міністерство екології та природних ресурсів України, Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" у відзивах на касаційну скаргу позивача просили суд залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін. Зазначили, що суд апеляційної інстанції вирішив справу у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи позивача є абсолютно безпідставними та надуманими.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

28. Ключовим правовим питанням у справі є правомірність рішення відповідача щодо вжиття заходів щодо заборони полювання на лося шляхом внесення його до Переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України на підставі подання Національної комісії з питань Червоної книги України, оформленого відповідним протоколом.

29. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року № 2894-III та Законом України «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 року № 3055-III.

30. Відповідно до статті 38 Закону України «Про тваринний світ» з метою збереження і відтворення тварин здійснення окремих видів використання об`єктів тваринного світу, а також вилучення з природного середовища тварин може бути обмежено або повністю заборонено на певній території чи на певні строки в порядку, передбаченому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

31. За приписами статті 44 Закону України «Про тваринний світ» рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах на території України, види тварин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Порядок і вимоги щодо охорони, використання і відтворення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин визначаються законом про Червону книгу України.

Види тварин, які не занесені до Червоної книги України, але мають особливу наукову, природоохоронну та іншу цінність, за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, заносяться до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні.

Визначення видів і встановлення порядку охорони, використання і відтворення тварин, занесених до зазначених переліків, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, з урахуванням науково обґрунтованих експертних висновків.

Правила добування рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення в спеціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

32. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про Червону книгу України» підставою для занесення видів тваринного і рослинного світу до Червоної книги України є наявність достовірних даних про чисельність популяцій та їх динаміку, поширення і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття особливих термінових заходів для їх збереження та охорони.

До Червоної книги України в першу чергу заносяться реліктові та ендемічні види, види, що знаходяться, види, що мають особливу наукову цінність, а також види, поширення яких швидко зменшується внаслідок господарської діяльності людини.

Пропозиції про занесення до Червоної книги України видів тваринного або рослинного світу можуть вносити відповідні науково-дослідні установи, державні і громадські організації, окремі фахівці, науковці.

Ці пропозиції мають містити наукове обґрунтування необхідності занесення виду тваринного чи рослинного світу до Червоної книги України, відомості про його поширення, заходи, необхідні для збереження та відтворення у природних чи штучно створених умовах.

Аналіз та узагальнення пропозицій щодо занесення видів тваринного і рослинного світу до Червоної книги України здійснюються Національною комісією з питань Червоної книги України.

Рішення про занесення видів тваринного і рослинного світу до Червоної книги України ухвалюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за поданням Національної комісії з питань Червоної книги України.

33. Аналіз зазначених норм свідчить, що до Червоної книги України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, з урахуванням науково обґрунтованих експертних висновків заносяться рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах на території України, види тварин.

34. Рішення про занесення видів тваринного світу до Червоної книги України приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за поданням Національної комісії з питань Червоної книги України, яке вноситься за наявності наукового обґрунтування необхідності занесення виду до Червоної книги України, достовірних даних про чисельність популяцій та їх динаміку, поширення і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття особливих термінових заходів для їх збереження та охорони.

35. У справі, що розглядається, суди встановили, що спірним наказом від 19.12.2017 № 481 внесені зміни до Переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 17.06.2009 №313, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.07.2009 за №627/16643 та доповнено його новою позицією такого змісту: "541№/Chordata/Хордові/Mammalia/Ссавці/Artiodactla/Парнокопитні/Alce salces/ Лось європейський/вразливий".

36. В тексті вказаного наказу зазначено, що його прийнято на підставі подання Національної комісії з питань Червоної книги України (протокол від 09.11.2017 № 2).

37. Відповідно до цього подання, методичними підставами для рекомендації занести лося європейського до Червоної книги України за категорією «вразливий» стали такі науково-інформаційні джерела:

стандартна форми статистичної звітності (2тп-мисливство);

наукові публікації (Ковальчук, 2010; Смаголь і ін., 2012; Межжерин, Лашкова, 2013);

літописи природи заповідників;

спостереження за видом науковцями Інституту зоології НАН України під час експедиційних виїздів, урахування тієї обставини, що в Україні лось європейський знаходиться на північно-західній межі свого ареалу.

Конкретними обставинами для занесення лося європейського до Червоної книги в поданні зазначено зменшення чисельності протягом останніх трьох поколінь (25-30 років) в два і більше разів, про що свідчать усі науково-технічні джерела, неподолання причин, що призвели до занепаду цього виду, фрагментованість ареалу, схильність до значних коливань чисельності та меж поширення, абсолютна чисельність менша за 10 тис. дорослих особин, шанси зникнення цього таксона в Україні за останні 100 років, що оцінюються як досить значні.

38. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені докази в сукупності підтверджують факт зменшення чисельності лосів протягом останніх трьох поколінь (25-30 років) в два і більше разів. Та обставина, що протягом останніх шести років не проводились спеціальні дослідження з метою встановлення реальної популяцій лосів, не свідчить про недостовірність наукових даних, взятих до уваги Національною комісією з питань Червоної книги України.

39. З метою забезпечення реального захисту тварин, що опинилися на межі вимирання або у вразливому стані, термінового реагування на загрози, що постають перед тваринним світом, Національна комісія має право вносити подання про необхідність занесення певного виду до Червоної книги України у разі наявності достатніх наукових даних та доказів, що підтверджують загрозу.

40. Таким чином, твердження позивача про порушення відповідачем та судом апеляційної інстанції вимог ст. 44 Закону України «Про тваринний світ» та ст. 14 Закону України «Про Червону книгу України» відхиляються Верховним Судом як необґрунтовані.

41. Посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції ст. 13, 15 Закону України «Про Червону книгу України» також відхиляються судом як необґрунтовані.

42. Так, на думку позивача відповідна комісія здійснює підготовку пропозицій про занесення до Червоної книги України та про виключення з неї рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу. Оскільки в даному випадку лось визначений як «вразливий» (абз. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Червону книгу України»), то на думку позивача його не слід включати до Червоної книги України.

43. Колегія суддів виходить з того, що поняття «рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення» є загальною характеристикою для всіх видів, які включаються до Червоної книги України. Категорія «вразливий» це одна з семи категорій тварин, які заносяться до Червоної книги України, про що чітко зазначено в ст. 13 Закону України «Про Червону книгу України».

44. При цьому, відповідачем та третіми особами поза розумним сумнівом доведено, що на даний час лось є «вразливою» твариною і у найближчому майбутньому такий вид може бути віднесений до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій.

45. Таким чином, у відповідача були обґрунтовані підстави прийняти зазначене подання Національної комісії з питань Червоної книги України та винести спірний наказ.

46. Відповідаючи на аргумент про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини першої статті 293 КАС України стосовно необґрунтованості взяття до розгляду апеляційної скарги громадянина ОСОБА_3 , Суд зважає на те, що самостійним об`єктом захисту в адміністративному судочинстві є охоронюваний законом інтерес.

47. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

48. Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

49. Верховний Суд тлумачить підстави для звернення з позовом до суду для захисту охоронюваного законом інтересу у сфері належного функціонування природних екосистем в світлі гарантій, закріплених в Орхуській конвенції - міжнародному договорі, який встановив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах.

50. Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

51. Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

52. Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

53. Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є «національним законодавством, що стосується навколишнього середовища» у значенні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

54. З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки. Відтак право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

55. Щодо порушення прав позивача, Суд виходить з того, що ОСОБА_1 має посвідчення мисливця серії НОМЕР_1 та має право на полювання.

56. Відповідно до статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року № 1478-III полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.

57. Право на полювання не є абсолютним і може бути обмежено.

58. Відповідно до ст. 6 зазначеного вище Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, належить, зокрема здійснення державного регулювання у галузі мисливського господарства та полювання; організація робіт з охорони, використання і відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану мисливських угідь; встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо використання державного мисливського фонду.

59. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 цього Закону з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється, зокрема, полювання на заборонених для добування тварин.

60. З урахуванням наведеного, заборона добування лося, яка є наслідком внесення його до Червоної книги, відповідає закону і прав позивача на полювання не порушує.

61. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

62. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 345, 350 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №826/9432/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

повний текст постанови складено 07.10.2019