ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13641/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О, Парінова А.Б.

за участю секретаря Левченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року

у справі №826/13641/18 (розглянутої у порядку спрощеного позовного провадження)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Національного агентства з питань запобігання корупції,

треті особи: Міністерство юстиції України,

та директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйов Олексій Володимирович

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа: Міністерство юстиції України, директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйов Олексій Володимирович, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 03.08.2018 року № 1629 «Про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону»;

- визнати протиправним та скасувати Припис Національного агентства з питань запобігання корупції про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону від 03.08.2018 № 1629.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався протиправність оскаржуваних рішень, вважає їх прийнятими з порушенням вимог ст.ст. 12,13 Закону «Про запобігання корупції», вони суперечать положенням ст.ст. 8,19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 03.08.2018 року № 1629 «Про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону»; визнано протиправним та скасовано Припис Національного агентства з питань запобігання корупції про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону від 03.08.2018 № 1629.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції протиправно не взято до уваги, що прийнятті рішення № 1629 та внесенні Міністру юстиції України припису № 1629 Національне агентство з питань запобігання корупції діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Позивач та представник третьої особи Міністерства юстиції України в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач та третя особа: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйов Олексій Володимирович у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не сповістив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 липня 2018 року до Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшов запит Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) № 31-04/28391/18 від 27.06.2018 року про надання інформації та копій документів щодо:

- перебування ОСОБА_2 у 2016-2017 роках на посадах у Головному територіальному управлінні юстиції у м. Києві (в тому числі наказів Міністерства юстиції України про призначення та звільнення (переведення) ОСОБА_2 з посади начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві);

- Положення про управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 2016-2017 років;

- матеріалів виконавчих проваджень стосовно виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 року у справі № 3/58, що набрала законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду 25.05.2016 року (в тому числі виконавчих проваджень ВП № 51676706 та ВП №51361279);

- заяв сторін, інших учасників виконавчого провадження, їхніх клопотань, що пов`язані з виконанням вказаних виконавчих проваджень;

- всіх рішень посадових осіб органів державної виконавчої служби, пов`язаних з оскарженням рішень, дій або бездіяльності державних виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у запитуваних виконавчих провадженнях (у тому числі виконавчих провадженнях ВП № 51676706 та ВП №51361279);

- іншої інформації, яка може сприяти (бути корисною) встановленню дотримання ОСОБА_2 вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Розглянувши запит НАЗК, листом № 2/8/9295 від 19.07.2018 року Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві), за підписом Позивача, була надана відповідь на запит, а також частково документи. Зокрема, було надано Типове положення про управління держаної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції, копії наказів Головного територіального управління юстиції в м. Києві від 16.10.2015 року № 2772/03 та від 01.11.2017 року №4920/03.

Разом з тим, щодо надання матеріалів виконавчих проваджень, Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, з посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», було повідомлено наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Враховуючи зазначене, на даний час правові підстави для надання копій матеріалів, зазначених у запиті виконавчих проваджень та інших витребуваних документів відсутні.

Стосовно призначення та звільнення ОСОБА_2 повідомлено, що вказана категорія посади здійснюється Міністерством юстиції України, відповідно до Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 № 759/19497, отже з метою отримання завірених належним чином копій наказів Міністерстві юстиції України від 16.10.2015 № 3370/к «Про призначення ОСОБА_2 », наказу Міністерстві юстиції України від 01.11.2017 № 4256/к «Про звільнення ОСОБА_2 » необхідно звернутися з відповідним запитом до розпорядника такої інформації - Міністерства юстиції України.

Не погоджуючи з такими обставинами, зокрема з тим, що позивачем не було надано необхідні документи, у зв`язку з чим не було виконано вимоги Національного агентства з питань запобігання корупції, 03 серпня 2018 року відповідачем було прийняте рішення «Про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень Закону» № 1629 та Припис про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень Закону № 1629.

Припис № 1629 мотивовано тим, що підписуючи лист № 2/8/9295 від 19.07.2018 року Начальник ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 не виконав законні вимоги НАЗК та не надав запитувані відповідачем документи та інформацію, чим порушив положення ч.4 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, як наслідок, НАЗК вимагало усунути порушення вказаних вимог закону шляхом забезпечення надання матеріалів виконавчих проваджень стосовно виконання ухвали господарського суду Закарпатської області від 09.02.2016 року у справі № 5/58 (у тому числі виконавчих провадженнях ВП № 51676706 та ВП №51361279), заяв сторін, інших учасників виконавчого провадження, їхніх клопотань, що пов`язані з виконанням вказаних виконавчих проваджень, всіх рішень посадових осіб органів державної виконавчої служби, пов`язаних з оскарженням рішень, дій або бездіяльності державних виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у запитуваних виконавчих провадженнях (у тому числі виконавчих провадженнях ВП № 51676706 та ВП №51361279.

Окрім того, згідно вказаного Припису, відповідач вимагає провести службове розслідування за обставинами порушення начальником ГТУЮ у м. Києві Куценко С .І вимог ч.4 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції».

Не погоджуючись із винесеним Рішенням та Приписом № 1629, для захисту своїх порушених прав, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вжито усіх заходів щодо виконання завдань, визначених Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, положень Закону «Про виконавче провадження», закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та дотримано вимоги Закону України «Про запобігання корупції».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу» державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику.

Відповідно до п.2 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України, Головне територіальне управління юстиції в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із п. 10 вказаного Положення, начальник Головного територіального управління юстиції, в т.ч. забезпечує виконання Головним територіальним управління юстиції Конституції та Законів України, Указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінюсту та доручень Міністра юстиції України, розпоряджень голови відповідної місцевої державної адміністрації.

З урахуванням вищевказаних норм, аналізуючи дії позивача щодо ненадання копій матеріалів виконавчих проваджень № 51676706 та № 51361279, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту запиту, НАЗК не надало роз`яснення, у чому саме полягає наявність приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений, а також суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом, що вплинули на об`єктивність чи неупередженість рішення. В зв`язку із цим, не доведено, яким чином матеріли виконавчого провадження можуть надати можливість підтвердити або спростувати існування обставин конфлікту інтересів, про які зазначено у листі.

Щодо посилання відповідача на те, що законодавство про виконавче провадження не містить норми, які встановлюють обмеження правового режиму інформації, створеної під час виконавчого провадження колегія суддів зауважує на таке.

Відсутність правової норми, що регулює питання стосовно процедури обмеження правового режиму інформації не свідчить про наявність такого права у Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено право Національного агентства на одержання інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань.

Положення ч. 4 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», регламентує, що державні органи, органи влади АР Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію. Однак, ця норма не поширюється на випадки надання копій матеріалів виконавчого провадження, оскільки існує спеціальна норма, а саме ч.4 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», згідно із якою право на проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів виконавчого провадження заборонено, крім випадків, передбачених законом.

Зазначена заборона не поширюється на випадки проведення перевірок органів державної виконавчої служби та діяльності приватних виконавців, а також проведення перевірок законності виконавчого провадження в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Як вбачається із листа-відповіді від 19.07.2018 року, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 13 Закону України «Про запобігання корупції», уповноважені особи НАЗК мають право вимагати необхідні документи та іншу інформацію у зв`язку з реалізацією своїх повноважень з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Закону «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до п.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор, як учасник виконавчого проводження, мають право ознайомлюватись з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Вилучення з матеріалів виконавчого провадження будь-яких матеріалів не допускається.

Згідно із частинами 1,2,4 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно закону.

Забороняється втручання державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.

Крім того, відповідно до п.1 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, перевірити законність виконавчого провадження мають право: директор департаменту ДВС, начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС, начальник управління ДВС, начальник відділу примусового виконання рішень управління ДВС, начальник відділу ДВС.

Перевірка проводиться спеціально призначеною робочою групою, на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребування з відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» та зазначеного нормативно-правового акту, встановлено спеціальний порядок витребування у органів державної виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження.

З огляду на вищезазначене, матеріали виконавчого провадження не могли бути передані позивачу, оскільки доступу до них є обмеженим. Порядок передачи зазначених матеріалів на запит Національного агенства з питань запобігання корупції не передбачено.

Отже, враховуючи, що на законодавчому рівні відсутнє врегулювання вказаного питання колегія суддів доходить висновку, що на особу, у даному випадку позивача, не може бути покладена відповідальність за ненадання документів, до яких він, згідно законодавства не має доступу.

Щодо ненадання інших документів, а саме наказів про призначення та звільнення з посади ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Призначення та звільнення осіб із вказаних категорій посад здійснюється Міністерством юстиції України, відповідно до Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 року № 1707/5, тому для отримання наказів від 20.07.2015 року № 2222/к «Про призначення ОСОБА_2 », наказу Міністерства юстиції від 16.10.2015 року № 3370/к «Про призначення ОСОБА_2», наказу Міністерства юстиції від 01.11.2017 року № 4256/к «Про звільнення ОСОБА_2 », відповідачу необхідно було звернутися із відповідним запитом безпосередньо до розпорядника такої інформації - Міністерства юстиції України.

Саме про це зазначав позивач у листі-відповіді від 19.07.2018 року, тому твердження відповідача про те, що позивач не надав документи, чим не виконав законні вимоги Національного агентства та порушив положення ч.4 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», є необґрунтованими, що у свою чергу не спростовано відповідачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Міністерством юстиції України до матеріалів справи було додано дисциплінарну справу за результатами службового розслідування стосовно начальника Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 від 12.09.2018 року.

Як вбачається з висновку Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Міністерства юстиції України було досліджено Припис НАЗК, пояснення начальника Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_1 та дослідивши всі надані матеріали Дисциплінарною комісією та зазначається про наступне.

Статтею 4 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державна служба здійснюється з дотриманням принципів, зокрема:

- законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

- доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;

У відповідності до статті 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець, зокрема, зобов`язаний:

- дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- принципів державної служби та правил етичної поведінки;

забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

- сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);

Частиною першою статті 9 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки.

Згідно з пунктом 7 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Мін`юст здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи Мін`юсту.

Пунктом 1 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 (далі - Положенні) визначено, що Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.

Відповідно до пункту 2 Положення Головне територіальне управління юстиції в своїй діяльності керується Конституцією!та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та іншими нормативно-правовими актами

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 13 Закону України «Про запобігання корупції», уповноважені особи Національного агентства мають право вимагати необхідні документи та іншу інформацію у зв`язку з реалізацією своїх повноважень з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статі 14 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого» провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, f спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти; клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Пунктом 11 розділу II Інструкції з примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження можуть знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі державної виконавчої служби, офісі приватного виконавця у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вони бажають, за усним клопотанням до виконавця.

Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження здійснюється у присутності виконавця або помічника приватного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та підпису особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право робити копії (фотокопії) з документів виконавчого з документів виконавчого провадження та виписки з них. Вилучення з матерії документів не допускається.

Згідно з частинами першою, другої «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, Приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності е незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.

Забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів виконавчого провадження, крім випадків, передбачених законом.

Зазначена заборона не поширюється на випадки проведення перевірок органів державної виконавчої служби та діяльності приватних виконавців, а також проведення перевірок законності виконавчого провадження в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Отже, комісія дійшла висновку, про обмежене законом правоНаціонального агентства з питань запобігання корупції на отримання необхідних документів та іншої інформації.

Таким чином, з урахуванням відсутності у діях начальника Головного територіального управління юстиції у м. Києві дисциплінарного проступку державного службовця та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарна комісія рекомендувала закрити дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 , в порядку ч.3 ст. 77 Закону України «Про державну службу».

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем вжито усіх заходів щодо виконання завдань, визначених Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5, положень Закону «Про виконавче провадження», закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та дотримано вимоги Закону України «Про запобігання корупції».

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що на підставі Законів України «Про виконавче провадження» та «Про запобігання корупції», Головним територіальним управління юстиції у м. Києві, в особі позивача, 19.07.2018 року за № 2/8/9295 була надана відповідь у межах своїх повноважень, відповідно до законодавства України.

У свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, оскільки відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства вказане рішення не носить обов`язків характер. Крім того, обставини вказаної справи відрізняються від обставин справи, яка розглядається.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов обґрунтованих висновків, позовні вимоги є обґрунтованими, а доводи позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та не спростовані суб`єктом владних повноважень.

Колегія суддів інші доводи апеляційної скарги не бере до уваги, з огляду на те, що судом першої інстанції вже була надана оцінна вказаним доводам, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому не дивлячись, що апелянт посилається на винесення рішення суду першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, однак апеляційна скарга, не містить зазначення порушення яких саме норм КАС України допущено порушення судом першої інстанції, а колегією суддів в свою чергу не встановлено обставин, передбачених статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду першої інстанції може бути скасовано.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді : І.О. Лічевецький

А.Б. Парінов

Повний текст постанови виготовлено 07 жовтня 2019 року.