ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2019 року № 826/8935/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанови в частині, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), в якому висловило прохання:

- визнати протиправним та нечинним пункт 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою НКРЕКП «Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання» №491 від 06.04.2017), а саме: положення «У графі «Ставка внеску» відображається ставка внеску, затверджена постановою НКРЕКП, на поточний квартал»;

- визнати дії НКРЕКП щодо надання роз`яснення з питань застосування пунктів 4 та 5 Порядку розрахунків та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою НКРЕКП №491 від 06.04.2017, оприлюднених НКРЕКП 28.12.2017 протиправними;

- зобов`язати НКРЕКП вчинити дії, щодо внесення змін до Порядку розрахунків та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою НКРЕКП «Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання» №491 від 06.04.2017 в частині:

формулювання пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою НКРЕКП «Про затвердження розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання» №491 від 06.04.2017), а саме: у графі «Ставка внеску» відображається ставка внеску, затверджена постановою НКРЕКП на звітний квартал;

визначення базою нарахування планової, щоквартальної та ставки внеску платника внеску, що підлягає сплаті Постачальниками природного газу дохід від провадження діяльності виключно з постачання природного газу у вигляді загальної суми торгівельної надбавки (націнки) за відповідний період.

В обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням додатково наданих пояснень зазначено, що Постановою НКРЕКП №491 від 06.04.2017 затверджено Порядок розрахунків та встановлення ставки внесків на регулювання, яким запроваджено механізм розрахунку та сплати внесків на регулювання з 2018 року.

За змістом пунктів 4 та 5 Порядку №491 для розрахунку суми внеску на регулювання за звітний квартал береться чистий дохід саме за цей квартал, оскільки саме звітний, а не поточний квартал, включено до формули розрахунку внеску в пункті 5 цього Порядку, відповідно ставкою, яка має бути застосована до бази нарахування внеску за перший звітний квартал, є ставка за перший звітний квартал. Тому, при обчисленні суми внеску на регулювання за звітний І квартал 2018 року необхідно враховувати ставку, визначену постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1403 на І квартал 2018 року - 0,073 відсотки, кінцева дата сплати - 30.04.2018.

Однак, у пункті 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» (Додаток 2 до Порядку №491), зазначено, що у графі «Ставка внеску» відображається ставка внеску, затверджена постановою НКРЕКП, на поточний квартал.

За такого підходу, здійснюючи сплату внеску за перший звітний квартал 2018 року, постачальник має застосовувати ставку внеску, яка встановлена на поточний, а не на звітний квартал, що суперечить пунктам 4 та 5 Порядку №491, частинам 2 та 4 статті 13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (Закон №1540-VIII), а тому пояснення в цій частині є незаконним.

У зв`язку із наявністю вказаного пункту Пояснення виникла ситуація за якої позивачу фактично необхідно сплатити внесок за IV квартал 2017 року, за ставкою яка визначена на І квартал 2018 року. При цьому, зазначений механізм сплати внесків на регулювання запроваджено з 2018 року, ставка внеску на IV квартал 2017 року не затверджена.

Неправомірність врахування IV кварталу 2017 року як звітного періоду, суперечить статтям 11 та 13 Закону №1540-VIII, згідно з якими фінансування НКРЕКП, здійснюється за рахунок надходжень до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг лише з 2018 року. Фінансування НКРЕКП у 2017 році здійснювалось за рахунок та в межах видатків, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою 6341010 «Керівництво та управління у сфері регулювання енергетики та комунальних послуг». Використання бюджетних коштів у НКРЕКП у звітному періоді здійснювалось відповідно до кошторису, плану асигнувань із загального та спеціального фонду державного бюджету, затверджених в установленому порядку. Отже, визнаючи звітним кварталом - IV квартал 2017 року, НКРЕКП фактично незаконно визначила два джерела фінансування за даний період.

Зазначений хибний підхід застосовано НКРЕКП також при наданні роз`яснень щодо застосування пунктів 4 та 5 Порядку №491, оприлюднених на офіційному сайті НКРЕКП (http://www.nerc.qov.ua/index.phр?news=7129) відповідно до яких затверджена ставка внесків на регулювання на І квартал 2018 року, яка складає 0,073 відсотки, застосовується для визначення суми внеску на регулювання за IV квартал 2017 року і підлягає сплаті до 30.01.2018. Як вбачається, із прикладу розрахунку, платникам внеску необхідно взяти до уваги суму чистого доходу компанії за IV квартал 2017 року від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП - як звітний період.

Тобто, НКРЕКП невірно, посилаючись на свої Постанови №491 від 06.04.2017 та №1403 від 27.12.2017, якими визначено планову ставку внеску на регулювання на 2018 рік і відповідно щоквартальну на - І квартал 2018 року та на необхідний термін сплати внеску на регулювання (до 30.01.2018), визначає необхідність сплати такого внеску за звітний IV квартал 2017 року.

Тому, з даним розрахунком погодитися не можна з огляду на відсутність визначених відповідними Постановами НКРЕКП планової та щоквартальної ставки внеску на регулювання на 2017 рік та на відповідний квартал 2017 року як правової підстави сплати внеску за IV квартал 2017 року.

Отже, наведені роз`яснення викривляють зміст прийнятих відповідачем рішень, встановлюють для платників обов`язки наявність яких суперечить Закону. Застосування вказаних роз`яснень призводить до невірного розрахунку внеску на регулювання, що порушує права платників такого внеску.

Пункт 5 Порядку №491 також визначає базою нарахування суми внеску на регулювання чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.

Водночас, позивач звертає увагу на те, що чистий дохід (виручка) від реалізації послуг з постачання природного газу, включає: вартість природного газу, вартість послуг з транспортування природного газу, вартість послуг з розподілу природного газу, торгівельну надбавку постачальника природного газу.

Разом з цим, безпосереднім джерелом прибутку постачальника природного газу від провадження діяльності з постачання газу є виключно торгівельна надбавка постачальника природного газу. При цьому, сума чистого доходу є значно більшою ніж сума торгівельної націнки (надбавки) як фактичного доходу постачальника від провадження діяльності з постачання природного газу, що призводить до надмірної сплати внеску на регулювання з боку постачальників.

З урахуванням специфіки діяльності постачальників природного газу, для визначення бази нарахування планової, щоквартальної та ставки внеску платника внеску, що підлягає сплаті постачальниками природного газу правомірним є взяття саме доходу від провадження діяльності виключно з постачання природного газу у вигляді загальної суми торгівельної надбавки (націнки) за відповідний період, а не чистого доходу постачальника природного газу як платника внеску. В іншому випадку, взяття для визначення бази суми внеску на регулювання суми чистого доходу платника внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал породжує подвійне нарахування внесків на одну і ту ж саму послугу на регулювання, що здійснюється НКРЕКП, призводить до ситуації, в якій постачальники природного газу фактично опинилися у нерівних умов з іншими суб`єктами ринку природного газу, які повинні сплачувати внесок на регулювання виключно з суми доходу від своєї ліцензованої діяльності, проте, як постачальники природного газу, повинні сплачувати внесок виходячи з суми доходу від провадження діяльності з постачання природного газу та з суми доходу від діяльності, яку вони не здійснюють (транспортування та розподіл природного газу), що в свою чергу ставить під загрозу діяльність постачальників природного газу створює передумови для ускладнення матеріального становища, неплатоспроможності газопостачальних підприємств, що неминуче призведе до їх банкрутства.

Тому, позивач зазначає, що Постанова №491 від 06.04.2017, як підзаконний нормативно-правовий акт повинна бути спрямована на конкретизацію та виконання положень закону, сприяти реалізації норм закону, проте прийнята НКРЕКП без урахування специфіки провадження господарської діяльності з постачання природного газу, ціноутворення та складових тарифу на природний газ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позиція відповідача з урахуванням відзиву на позовну заяву та додатково наданих пояснень зводиться до того, що, приймаючи Постанову від 06.04.2017 №491, НКРЕКП діяла в межах повноважень, наданих їй законом, а підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідач зазначив, що прийняттю Постанови від 06.04.2017 №491 як регуляторного акту, передувало обговорення проекту такої Постанови, приймались пропозиції та зауваження щодо її змісту. Однак, жодних зауважень та пропозицій від позивача до проекту Постанови НКРЕКП не надходило.

Також відповідач зазначив, що для розрахунку внеску на регулювання згідно Порядку №491, звітним кварталом - базовим періодом для нарахування суми внеску на регулювання (квартал, в якому здійснюється розрахунок ставки внеску) є IV квартал 2017 року, а поточним кварталом - кварталом, наступним за звітним (період, в якому здійснюється сплата внеску) є І квартал 2018 року, протягом перших 30 днів якого необхідно було сплатити суму внеску на регулювання та до 02.02.2018 подати до структурних підрозділів НКРЕКП на території звіт про сплату внеску на регулювання за формою № 20- НКРЕКП (квартальна).

На думку відповідача, позивачем навмисно невірно застосовуються поняття «звітного кварталу» та «поточного кварталу».

Відповідач звернув увагу суду на те, що відповідно до частини першої Прикінцевих та перехідних положень Закону №1540-VIII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини першої статті 11, статті 13 нього Закону, які набирають чинності з 01.01.2017. Тобто, впровадження механізму фінансування НКРЕКП за рахунок внесків на регулювання та процес бюджетного планування на 2018 рік здійснювалися і протягом 2017 року, оскільки дана норма Закону №1540-VIII вже діяла. У той же час позивач, заперечуючи правомірність прийняття постанов НКРЕКП про визначення планових ставок на регулювання на 2018 рік (постанови НКРЕКП №617 від 28.04.2018 «Про визначення планової ставки внеску на регулювання на 2018 рік » та №1403 від 27.12.2018 «Про визначення ставки внеску на регулювання на І квартал 2018 року») у 2017 році, ототожнює поняття бюджетного періоду (що триває один календарний рік та за змістом збігається з однією зі стадій бюджетного процесу - виконання бюджету (стаття 19 Бюджетного кодексу України) та бюджетного циклу, який охоплює дію на всі стадіях бюджетного процесу від моменту складання проекту бюджету до затвердження звіту про його виконання і триває понад два роки.

Відповідач вказав, що роз`яснення НКРЕКП не є нормативно-правовими актами та/або рішеннями, а носять лише роз`яснювальний, інформаційний характер і не містять нових правових норм. Таким чином, оскарження позивачем роз`яснення до пунктів 4 та 5 Порядку №491, які НКРЕКП розмістила на своєму офіційному веб-сайті за адресою: http://www.nerc.gov.ua/?news=7129 не може бути предметом розгляду у адміністративних судах, оскільки воно стосується конкретної ситуації та не являється рішенням суб`єкта владних повноважень.

Щодо позовних вимог про зобов`язання НКРЕКП вчинити дії щодо внесення змін до Порядку №491, відповідач зазначив, що змін до Порядку №491 в певних частинах відноситься до внутрішньої компетенції НКРЕКП, у зв`язку з цим у суду відсутні підстави для задоволення вимог адміністративного позову про зобов`язання НКРЕКП вчинити такі дії.

Стосовно посилань позивача на визначення базою нарахування суми внеску на регулювання чистого доходу платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал, відповідач вказав, що дане положення не суперечить жодним законодавчим приписам.

Відповідач звернув увагу на те, що річна (планова) ставка внеску на регулювання не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП та на 2018 рік встановлені у розмірі 0,065 відсотка чистого доходу платника. Доводи позивача в цій частині є помилковими, а наведений позивачем приклад розрахунку річної суми внеску на регулювання у позовній заяві є невірним, оскільки значно виходить за межі необхідної для сплати суми та складає понад 3 відсотка чистого доходу платника.

Також НКРЕКП звертає увагу суду на те, що Порядок №491 розроблено на підставі та відповідно до вимог статті 13 Закону №1540-VIII, при цьому внесення змін до Порядку призведе до порушення вимог зазначеної статті Закону та розбалансування інтересів у сфері регулювання ринку природного газу.

В судовому засіданні представники позивача й відповідача викладені позиції підтримали.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Так, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Постановою НКРЕКП №633 від 11.05.2017.

Відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про джерела фінансування органів державної влади» НКРЕКП прийнято Постанову 06.04.2017 №491 від «Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання».

Відповідно до пункту 1 Порядку №491 цей Порядок визначає методику визначення ставки внесків на регулювання та механізм сплати сум внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

попередній квартал - квартал, що передує звітному (період, за який платники внеску подають звітні дані про чистий дохід);

звітний квартал - базовий період для нарахування суми внеску на регулювання (квартал, в якому здійснюється розрахунок ставки внеску);

поточний квартал - квартал, наступний за звітним (період, в якому здійснюється сплата внеску).

Згідно пункту 2 Порядку №491 внески на регулювання сплачуються суб`єктами господарювання, які зазначені в Реєстрі суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Регулятором незалежно від форм власності (далі - платники внеску), зокрема:

з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії;

з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;

з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;

з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Пункт 3 Порядку №491 передбачає, що планова ставка внеску на регулювання визначається НКРЕКП щорічно до 01 травня поточного року (у відсотках, не більше ніж три знаки після коми) шляхом ділення планового (прогнозованого) обсягу потреби у фінансуванні на наступний рік на чистий дохід платників внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за попередній рік за формулою

V = P/D*100 %, (1)

де V - планова ставка внеску на регулювання; Р - плановий обсяг потреб у фінансуванні НКРЕКП на наступний бюджетний рік відповідно до проекту кошторису НРКЕКП; D - сума чистого доходу платників внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за попередній рік.

Визначена НКРЕКП річна (планова) ставка внеску на регулювання оформляється постановою та не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП.

У відповідності із пунктом 4 Порядку №491 ставка внеску на регулювання переглядається НКРЕКП щоквартально, з урахуванням наповнення доходної частини затвердженого кошторису НКРЕКП, не пізніше ніж в останній робочий день третього місяця звітного кварталу за формулою

Vkv = Pkv/Dkv*100 %, (2)

де Vkv - ставка внеску на регулювання, яка не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП; Рkv - ? планового обсягу потреби у фінансуванні НКРЕКП на бюджетний рік відповідно до затвердженого кошторису НРКЕКП; Dkv - сума чистого доходу (база нарахування) платників внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за попередній квартал.

Ставка внеску на регулювання оформляється щокварталу постановою НКРЕКП.

Згідно пункту 5 Порядку №491 сума внеску на регулювання визначається платником внеску щоквартально за формулою

Rkv = Dkv* Vkv/100 %, (3)

де Dkv - сума чистого доходу платника внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал; Vkv - ставка внеску на регулювання, визначена постановою НКРЕКП.

Базою нарахування суми внеску на регулювання є чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.

Відповідно до пункту 5 Порядку №491 внески на регулювання сплачуються щоквартально суб`єктами господарювання до спеціального фонду державного бюджету протягом перших 30 днів поточного кварталу, наступного за звітним. Сплачені понад необхідний розмір внески на регулювання не підлягають поверненню і враховуються при сплаті внеску на регулювання в наступних періодах.

Платники внеску подають до структурних підрозділів НКРЕКП на територіях звіт про сплату внеску на регулювання не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати, за формою згідно з додатком 2.

За приписами пункту 9 Порядку №491 у разі несплати внеску на регулювання або сплати його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, НКРЕКП приймає рішення про накладення на такого платника внеску штрафу у розмірі 5 відсотків несплаченої суми внеску на регулювання, що не звільняє платника внеску на регулювання від сплати такого внеску. Рішення про накладення штрафу приймається НКРЕКП відповідно до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.

Штраф може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

В Додатку 2 до Порядку №491 передбачено форму Звіту про сплату внеску на регулювання Форма №20- НКРЕКП (квартальна), а також Пояснення щодо заповнення форми звітності №20- НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання».

Згідно пункту 7 даних Пояснень, у графі 2 «Ставка внеску» відображається ставка внеску, затверджена постановою НКРЕКП, на поточний квартал.

Постановою НКРЕКП від 28.04.2017 №617 визначено планову ставку на регулювання на 2018 рік у розмірі 0,065 відсотка.

Постановами НКРЕКП також визначено ставку внеску на регулювання на відповідні квартали 2018 року:

- І квартал 2018 року - 0,073% (Постанова №1403 від 27.12.2017);

- ІІ квартал 2018 року - 0,020% (Постанова №345 від 22.03.2018);

- III квартал 2018 року - 0,033% (Постанова №525 від 21.06.2018).

28.12.2017 на офіційному веб-сайті НКРЕКП розміщено роз`яснення до пунктів 4 та 5 Порядку №491 за адресою: http://www.nerc.gov.ua/?news=712, згідно яких затверджена Постановою №1403 від 27.12.2017 ставка внесків на регулювання, яка складає 0,073 відсотки, застосовується для визначення суми внеску на регулювання і підлягає сплаті до 30.01.2018.

В матеріалах справи наявні звіти ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» про сплату внеску на регулювання, згідно яких визначено суму внеску на регулювання, виходячи з розміру чистого доходу за звітні квартали від ліцензованої діяльності з постачання природного газу:

- за І квартал 2018 року: чистий дохід - 46 843,4 тис.грн, ставка внеску - 0,073%, нараховано за квартал - 34,2 тис.грн, сплачено за квартал - 1 719,5 тис.грн, переплата на кінець звітного періоду - 1 685,4 тис.грн;

- за ІІ квартал 2018 року: чистий дохід - 8,7 тис.грн, ставка внеску - 0,02%, нараховано за квартал - 0 тис.грн, сплачено за квартал - 89,8 тис.грн, переплата на кінець звітного періоду - 1 775,2 тис.грн;

- за ІІІ квартал 2018 року: чистий дохід - 5 219,1 тис.грн, ставка внеску - 0,033%, нараховано за квартал - 1,7 тис.грн, сплачено за квартал - 87 тис.грн, переплата на кінець звітного періоду - 1 858,8 тис.грн;

- за IV квартал 2018 року: чистий дохід - 37 241,68 тис.грн, ставка внеску - 0,085%, нараховано за квартал - 31,7 тис.грн, сплачено за квартал - 1 558,2 тис.грн, переплата на кінець звітного періоду - 3 385,3 тис.грн.

Позивач не погоджується із формулюванням пункту 7 Пояснень, визначенням у пункті 5 Порядку №491 базою нарахування внеску чистого доходу від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал, а також з наданими НКРЕКП роз`ясненнями від 28.12.2017, а тому звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 №2479-VI (Закон №2479), органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно статті 3 Закону №2479 завданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є здійснення державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках шляхом:

1) збалансування інтересів суб`єктів господарювання, споживачів та держави;

2) забезпечення прозорості та відкритості діяльності на ринках природних монополій та на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення;

3) захисту прав споживачів товарів і послуг у частині отримання товарів і послуг належної якості та в достатньому обсязі за економічно обґрунтованими цінами, а також стимулювання підвищення їх якості і задоволення попиту на них;

4) формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін;

5) забезпечення самоокупності діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках;

6) забезпечення рівних можливостей для доступу споживачів до товарів (послуг) на ринках, які перебувають у стані природної монополії;

7) обмеження впливу суб`єктів природних монополій на державну політику та сприяння конкуренції на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів з метою забезпечення ефективного функціонування відповідних галузей.

На виконання Закону №2479 указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення), згідно якого НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 6 Положення для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право, зокрема:

1) приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій;

2) звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством;

3) отримувати безоплатно: від суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках - статистичну звітність в обсязі, порядку і строки, визначені законодавством; від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування - документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, визначені законодавством;

4) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом;

5) складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів;

6) приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання суб`єктами природних монополій.

Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом №1540-VIII.

У відповідності до частини першої статті 11 Законом №1540-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2017, фінансування Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів здійснюється за рахунок надходження до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 13 цього Закону. Внески на регулювання зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів.

Відповідно до статті 13 Законом №1540-VIII платниками внесків на регулювання є суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, визначену статтею 2 цього Закону.

Базою нарахування внеску на регулювання є чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за звітний квартал.

Ставка внеску на регулювання визначається Регулятором щорічно шляхом ділення планового обсягу потреб у фінансуванні Регулятора на чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за попередній рік.

Ставка внеску на регулювання підлягає перегляду Регулятором щоквартально з урахуванням обсягу чистого доходу платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за попередній квартал.

Ставка внеску на регулювання не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг за попередній квартал.

Методика (порядок) визначення ставки внеску на регулювання затверджується Регулятором.

Внески на регулювання сплачуються платниками до спеціального фонду Державного бюджету України щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, та є джерелом фінансування Регулятора.

У разі несплати внеску на регулювання або сплати його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, Регулятор приймає рішення про накладення на такого платника внеску штрафу у розмірі 5 відсотків несплаченої суми внеску на регулювання.

Методику визначення ставки внесків на регулювання та механізм сплати сум внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначає Порядок №491.

Положення Порядку №491, які передбачають методику визначення ставки внесків на регулювання та механізм сплати сум внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, наведені в описовій частині даного рішення.

Проаналізувавши спірний пункт 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» (Додаток 2 до Порядку №491) на предмет відповідності даного пункту положенням статті 13 Закону №1540-VIII та Порядку №491, суд зазначає наступне.

За змістом пунктів 4 та 5 Порядку №491 для розрахунку суми внеску на регулювання за звітний квартал враховується ставка внеску на регулювання на звітний квартал, яка розраховується не пізніше ніж в останній робочий день третього місяця звітного кварталу.

Базою нарахування суми внеску на регулювання є чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.

Для обчислення квартальної ставки внеску на регулювання за приписами частини третьої статті 13 Закону №1540-VIII враховується обсяг чистого доходу платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за попередній квартал.

При цьому, поточним кварталом є квартал наступний за звітним. Протягом перших 30 днів поточного кварталу, наступного за звітним, сплачуються внески на регулювання.

Таким чином, у 2018 році внесок на регулювання за І квартал 2018 року сплачується до 30.04.2018 з урахуванням ставки яка затверджена Постановою НКРЕКП №1403 від 27.12.2017 та розрахована з урахуванням обсягу чистого доходу платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за IV квартал 2017 року.

Разом з цим, у разі застосування пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання», розмір суми внеску на регулювання за звітний квартал визначається із урахуванням ставки внеску на регулювання на поточний квартал, що суперечить нормам статті 13 Закону №1540-VIII та пунктам 4 та 5 Порядку №491.

До того ж, суд зазначає, що форма звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» подається не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати внеску (пункт 1 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання»), а ставка внеску на регулювання переглядається НКРЕКП щоквартально з урахуванням наповнення доходної частини затвердженого кошторису НКРЕКП не пізніше ніж в останній робочий день третього місяця звітного кварталу.

Таким чином, станом на час сплати внеску на регулювання у поточному кварталі може виникнути ситуація за якої ставка внеску на регулювання за цей квартал ще не буде затверджена постановою НКРЕКП. При цьому, НКРЕКП не допустить протиправної бездіяльності, що свідчить про створення штучних умов для порушення платником строків сплати внеску на регулювання.

Відповідач зазначив, що звітним кварталом - базовим періодом для нарахування суми внеску на регулювання (квартал, в якому здійснюється розрахунок ставки внеску) є IV квартал 2017 року, а поточним кварталом - кварталом, наступним за звітним (період, в якому здійснюється сплата внеску) є І квартал 2018 року, протягом перших 30 днів якого необхідно було сплатити суму внеску на регулювання та до 02.02.2018 подати до структурних підрозділів НКРЕКП на території звіт про сплату внеску на регулювання за формою №20- НКРЕКП (квартальна).

Однак, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача в цій частині, адже за IV квартал 2017 року не може нараховуватись внесок на регулювання з огляду на відсутність постанови НКРЕКП якою затверджено ставку внеску на регулювання у IV кварталі 2017 року. До того ж, за логікою норм законодавства та вказаних постанов НКРЕКП першим звітним кварталом є І квартал 2018 року.

Таким чином, пункт 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» суперечить положенням Закону №1540-VIII та Порядку №491 та підлягає визнанню нечинним.

Також позивач просить суд визнати протиправними дії НКРЕКП щодо надання роз`яснення з питань застосування пунктів 4 та 5 Порядку розрахунків та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою НКРЕКП №491 від 06.04.2017, оприлюднених НКРЕКП 28.12.2017.

Так, 28.12.2017 на офіційному веб-сайті НКРЕКП розміщено роз`яснення до пунктів 4 та 5 Порядку №491 за адресою: http://www.nerc.gov.ua/?news=712, згідно яких затверджена Постановою №1403 від 27.12.2017 ставка внесків на регулювання, яка складає 0,073 відсотки, застосовується для визначення суми внеску на регулювання і підлягає сплаті до 30.01.2018.

Отже, вказані роз`яснення надані з урахуванням пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання», відповідно суперечать нормам статті 13 Закону №1540-VIII та пунктам 4 та 5 Порядку №491.

За змістом статті 14 Закону №1540-VIII основною формою роботи НКРЕКП є засідання на яких приймаються рішення, які згідно частини дев`ятої даної статті є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора.

Суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, дотримуються та безпосередньо застосовують нормативні-правові акти НКРЕКП. Водночас, Законом №1540-VIII не передбачено обов`язковості виконання роз`яснень НКРЕКП з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП.

Отже, роз`яснення НКРЕКП не є нормативно-правовими актами та/або рішеннями, а носять лише роз`яснювальний, інформаційний характер і не містять правових норм, не визначають прав та обов`язків суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Суд звертає увагу на те, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Відповідно, дії суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі дії вчинені владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

З урахуванням викладеного суд вважає, що при нарахуванні та сплаті внеску на регулювання, позивач повинен керуватись нормами Закону №1540-VIII та Порядку №491. При цьому, позивач не зобов`язаний дотримуватись зокрема й роз`яснень НКРЕКП до пунктів 4 та 5 Порядку №491 з огляду на рекомендаційний характер таких роз`яснень. Відповідно, такі роз`яснення об`єктивно не впливають на права та обов`язки позивача, а тому не мають для нього жодного юридичного значення.

Виходячи з викладеного, суд не знаходить підстав для визнання протиправними дії НКРЕКП щодо надання роз`яснення з питань застосування пунктів 4 та 5 Порядку розрахунків та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою НКРЕКП №491 від 06.04.2017, оприлюднених НКРЕКП 28.12.2017.

Щодо позовних вимог про зобов`язання НКРЕКП вчинити дії, щодо внесення змін до Порядку №491 в частині формулювання пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою НКРЕКП «Про затвердження розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання» №491 від 06.04.2017), а саме: у графі «Ставка внеску» відображається ставка внеску, затверджена постановою НКРЕКП на звітний квартал, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В ході судового розгляду даної справи встановлено невідповідність пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» вимогам Закону №1540-VIII та Порядку №491. Суд дійшов висновку про визнання нечинним вказаного пункту Пояснень. При цьому, суд наголошує, що права платників внесків на регулювання порушені саме існуванням вказаного пункту Пояснень.

Суд зауважує, що визнання нечинним пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» усуває перешкоди в належному виконанні платниками внеску на регулювання вимог Закону №1540-VIII та Порядку №491.

Тобто, за умови відсутності вказаного пункту 7 Пояснень та керуючись пунктами 4 та 5 Порядку №491, платник внеску на регулювання в графі 2 «Ставка внеску» форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» відображатиме ставку внеску, затверджену постановою НКРЕКП, на звітний квартал.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що в межах спірних правовідносин права платника внеску на регулювання, порушені існування пункту 7 Пояснень, будуть відновлені та захищені визнанням нечинним вказаного пункту. Тому суд не вважає за доцільне зобов`язання відповідача внести до Пояснень зміни для приведення їх у відповідність вимогам Закону №1540-VIII та Порядку №491.

Також позивач не погоджується із пунктом 5 Порядку №491 який визначає базою нарахування суми внеску на регулювання чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.

Позивач просить суд зобов`язати НКРЕКП вчинити дії, щодо внесення змін до Порядку №491 в частині визначення базою нарахування планової, щоквартальної та ставки внеску платника внеску, що підлягає сплаті постачальниками природного газу дохід від провадження діяльності виключно з постачання природного газу у вигляді загальної суми торгівельної надбавки (націнки) за відповідний період. На думку позивача з урахуванням специфіки діяльності постачальників природного газу, для визначення бази нарахування планової, щоквартальної та ставки внеску платника внеску, що підлягає сплаті постачальниками природного газу правомірним є взяття саме доходу від провадження діяльності виключно з постачання природного газу у вигляді загальної суми торгівельної надбавки (націнки) за відповідний період, а не чистого доходу постачальника природного газу як платника внеску.

Доводи позивача в цій частині зводяться до того, що ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу. Безпосереднім джерелом прибутку постачальника природного газу від провадження діяльності з постачання газу є виключно торгівельна надбавка постачальника природного газу. Однак, у складі ціни природного газу (відповідно й у складі доходу позивача від реалізації продукції) передбачені тарифи на транспортування, розподілу і постачання природного газу, тому щоквартальна сума внеску на регулювання з постачання природного газу для позивача включає не тільки суму чистого доходу від провадження діяльності з постачання природного газу, а й також і суму чистого доходу від провадження діяльності з транспортування та розподілу природного газу.

В обґрунтування власних доводів позивач в позовній заяві надає розрахунок річної суми внеску на регулювання ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» на 2018 рік, згідно якого сума внеску на регулювання складає 2,86 млн грн або 3,050% від виручки.

Позивач стверджує, що взяття для визначення бази суми внеску на регулювання суми чистого доходу платника внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал породжує подвійне нарахування внесків на одну і ту ж саму послугу на регулювання, що здійснюється НКРЕКП, призводить до ситуації, в якій постачальники природного газу фактично опинилися у нерівних умов з іншими суб`єктами ринку природного газу, які повинні сплачувати внесок на регулювання виключно з суми доходу від своєї ліцензованої діяльності, проте, як постачальники природного газу, повинні сплачувати внесок виходячи з суми доходу від провадження діяльності з постачання природного газу та з суми доходу від діяльності, яку вони не здійснюють (транспортування та розподіл природного газу), що в свою чергу ставить під загрозу діяльність постачальників природного газу створює передумови для ускладнення матеріального становища, неплатоспроможності газопостачальних підприємств, що неминуче призведе до їх банкрутства.

Суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими та не вбачає підстав для задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.

Частина друга статті 13 Закону №1540-VIII передбачає, що базою нарахування внеску на регулювання є чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за звітний квартал.

Ідентичний підхід до визначення бази нарахування внеску на регулювання закріплений й пунктом 5 Порядку №491, який визначає базою нарахування суми внеску на регулювання чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики:

діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

Отже, визначення позивачу бази нарахування суми внеску на регулювання чистого дохід платника внеску на регулювання за звітний квартал від провадження діяльності з постачання природного газу відповідає вимогам частини другої статті 13 Закону №1540-VIII, що свідчить про правомірність пункту 5 Порядку №491.

Крім того, судом досліджено звіти ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» про сплату внеску на регулювання за чотири квартали 2018 року, згідно яких за 2018 рік нараховано внески на регулювання виключно від ліцензованої діяльності з постачання природного газу в загальній сумі 67 600 грн, що суттєво відрізняється від сум, наведених у розрахунку позивача наявного у позовній заяві.

Так, згідно вказаних звітів простежується й сплата позивачем внесків на регулювання у сумі значно вищій за нараховану, однак вказані суми перевищення зараховані до складу переплати на кінець звітного періоду, яка на кінець 2018 року склала 3 385 300 грн.

Посилання позивача на те, що у складі ціни природного газу передбачені тарифи на транспортування, розподілу і постачання природного газу, не свідчать про порушення прав позивача шляхом безпідставного завищення суми внесків на регулювання, адже вказані доходи позивача зменшуються зокрема на витрати з придбання природного газу та не є чистим доходом в розумінні загальних засад бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що доводи позивача про те, що сума внеску на регулювання за 2018 рік перевищує 0,1% чистого доходу ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» є безпідставними.

Так, постановою НКРЕКП від 28.04.2017 №617 визначено планову ставку на регулювання на 2018 рік у розмірі 0,065 %. Постановами НКРЕКП також визначено ставку внеску на регулювання на відповідні квартали 2018 року: І квартал 2018 року - 0,073% (Постанова №1403 від 27.12.2017); ІІ квартал 2018 року - 0,020% (Постанова №345 від 22.03.2018); III квартал 2018 року - 0,033% (Постанова №525 від 21.06.2018).

Згідно звітів ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» про сплату внеску на регулювання за чотири квартали 2018 року, суми внеску на регулювання нараховані з урахуванням ставок, затверджених вказаними постановами НКРЕКП, та не перевищують 0,1% чистого доходу ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» за кожен із попередніх кварталів.

Відтак, позовні вимоги в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Також суд при наданні юридичної оцінки позовним вимогам про зобов`язання НКРЕКП внести зміни до Порядку №491 враховує наступне.

За змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008, згідно з якою, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Суд вважає зазначає, що зобов`язання відповідача внести вказані зміни до Порядку №491 свідчитиме про втручання до внутрішньої компетенції (дискреційних повноважень) НКРЕКП, що є недопустимим.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно всім доводам сторін. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» шляхом визнання нечинним пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» (Додаток 2 до Порядку №491).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з чотирма вимогами немайнового характеру та сплатив судовий збір у загальному розмірі 7048 грн згідно платіжного доручення від 06.06.2018 №33.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині однієї вимоги немайнового характеру, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 1762 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» задовольнити частково.

Визнати нечинним пункт 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання» №491 від 06.04.2017).

В задоволенні адміністративного позову в іншій частині, - відмовити.

Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (місцезнаходження юридичної особи: 61004, місто Харків, вулиця Москалівська, будинок 57/59; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39590621.

Відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (місцезнаходження юридичної особи: 03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39369133).

Суддя О.М. Чудак