Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 вересня 2019 р. № 520/4354/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.,

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.,

у присутності

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області - Гундар Г.М.,

представників відповідача, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС - Булах О.В., Марушкіної С.М., Харчишина О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із зазначеним позовом до суду в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: зобов`язати в порядку ст. 117 КЗпП нарахувати та сплатити грошове забезпечення з 26.11.2004 року по 10.02.2005 року з урахуванням інфляції; зобов`язати відповідача згідно Постанови КМУ № 393 п.10 від 17 липня 1992 р. нарахувати і сплатити в повному обсязі грошову допомогу; в порядку п. 2 Постанови КМУ от 20.12.97 №1427 з змінами та доповненнями; зобов`язати відповідача сплатити заборгованість, середньої заробітної платні за час затримки розрахунків, компенсації (індексацію); зобов`язати відповідача внести зміни в грошовий атестат № 1 і усунути всі вище доведені недоліки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачами по справі порушено вимоги чинного законодавства у сфері грошового забезпечення працівників податкової міліції, внаслідок чого не проведено повного розрахунку при звільненні, до грошового атестату не включені певні види надбавок та премія, що призвело до зменшення розміру грошової допомоги при звільненні.

В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що виплата надбавки за роботу в умовах режимних обмежень позивачу була призупинена, на момент звільнення премія не нараховувалась, усі нараховані кошти при звільненні позивачем отримані, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

Представник відповідача ГУ ДПС у Харківській області в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив залишити позов без задоволення з тих підстав, що при звільненні з позивачем проведено повний розрахунок, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що майор податкової міліції ОСОБА_1 проходив службу на посадах начальницького складу підрозділів податкової міліції (поліції) ДПА у Харківській області у період з 20.12.1996 по 10.02.2005. З 01.04.1998 по 07.04.1999 обіймав посаду заступника - начальника оперативного відділу ВПМ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Відповідно до наказу ДПА у Харківській області від 08.04.1999 № 146-о ОСОБА_1 звільнений в запас Збройних Сил на підставі п. 64 п.п. "Д" (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС з 07.04.1999.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003 (справа № 2-1687) визнано незаконним наказ голови Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі - ДПА у Харківській області) № 146-0 від 08.04.1999 про звільнення в запас збройних сил за ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора ОСОБА_1 , поновлено його на попередній посаді заступника начальника відділу податкової міліції Державної податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова). Стягнуто з ДПА у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 26844,5 грн, а також компенсацію моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., судові витрати у вигляді вартості проведеної експертизи в сумі 276,00 грн, а всього 32120,5 грн.

Наказом ДПА у Харківській області від 17.06.2003 № 338-о, відповідно до якого наказ ДПА у Харківській області від 08.04.1999 № 146-о про звільнення з податкової міліції ОСОБА_1 скасований, позивач призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу ГАПМ СДПІ м. Харкова по роботі з ВПП з 18.06.2003.

30 листопада 2004 року відповідно до наказу ДПА у Харківській області від 26.11.2004 №683-о майор податкової міліції ОСОБА_1 звільнений з податкової міліції за п. 65 п.п. "А" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС з 30 листопада 2004 року з виплатою грошової допомоги та компенсації за невикористану відпустку, відповідно до поданого ОСОБА_1 рапорту від 26.11.2004.

Наказом ДПА у Харківській області від 01.02.2005 № 53-0 наказ ДПА у Харківській області від 26.11.2004 №683-о змінено на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.02.2005, а саме: змінено дату звільнення з 30.11.2004 на 10.02.2005 на підставі заяви ОСОБА_1 та свідоцтва про хворобу ВЛК УМВСУ в Харківській області від 11.01.2005 № 4.

Стосовно позовної вимоги про врахування щомісячної надбавки "за роботу в умовах режимних обмежень" до посадового окладу, відповідно до ст.30 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 та постанови КМУ №414 від 15.06.1994 "Про види та розміри і порядок компенсації громадянам у зв`язку з роботою яка передбачає доступ до державно таємниці" суд зазначає наступне.

Статтею 27 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-XII визначено, що форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції та оподаткування їх доходів здійснюються в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну таємницю" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Згідно із ч. 1 ст.22 того ж Закону залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років.

Відповідно до ст. 30 вищевказаного Закону у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №414 від 15 червня 1994 року особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Пунктами 5, 6 того ж Положення передбачено, що таким, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. Персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Долученим до матеріалів справи наказом заступника голови ДПА у Харківській області - начальника СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від 15.10.2003 № 220-ДСК підтверджено, що позивачеві надано допуск до державної таємниці та доступ до інформації у межах службових повноважень по формі 2, з зазначеним наказом позивач ознайомлений особисто, що підтверджується його підписом на аркуші ознайомлення (а.с.211-212).

Суд зазначає, що п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 414 від 15.06.1994 року визначено, що витрати на виплату зазначеної компенсації державні органи та інші бюджетні установи і організації здійснюють у межах бюджетних асигнувань, виділених на їх утримання, а госпрозрахункові підприємства і організації - за рахунок власних коштів з віднесенням цих витрат на собівартість продукції (робіт, послуг).

Долученими до матеріалів справи особистими рахунками позивача за 2003-2005 роки (а.с.76-79) підтверджено, що в зазначений період позивачеві надбавка за роботу в умовах режимних обмежень не нараховувалася та не виплачувалася, а отже не була включена до грошового атестату позивача.

Суд також звертає увагу на те, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» у ред. на момент виникнення спірних правовідносин було визначено, керівникам органів державної податкової служби у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих преміювати податкових органів було надано право преміювати працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі 4-місячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці (п.5 абз 2 Постанови).

Із досліджених в судовому засіданні наказів про преміювання працівників СДПІ ВПП у м.Харкові (а.с.72-74) встановлено, що премія позивачу на момент видачі грошового атестату не нараховувалася, та відповідно нарахована за червень-липень 2004 року (накази № 28-Ф від 25.08.2004, від 24.09.2004 № 35-Ф) та за січень- лютий 2005 року (наказ від 21.06.2005 № 36-Ф).

Виплата премій у період січень-лютий 2005 року не проводилася, що підтверджуються особистими рахунками позивача, копії яких містяться у матеріалах справи, а отже вказані суми премії не були включені до грошового атестату позивача.

Суд зазначає, що грошовий атестат оформлюється та видається працівникові при звільненні зі служби в запас або відставку з призначенням пенсії (грошовий атестат передається разом з іншими документами у відповідний орган для призначення пенсії).

Долученим до матеріалів справи документами підтверджено, що відносно позивача складений грошовий атестат № 1 (а.с.8), до якого включені посадовий оклад у розмір 355 грн., оклад за військовим або спеціальним званням у розмірі 125 грн., відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 35 , надбавка 100 % згідно Указу Президента України № 288 від 22.03.2002 року « Про посилення соціального захисту осіб начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби» у розмірі 648.00 грн., надбавка 50 % за особливі умови праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» у розмірі 240.00 грн, надбавка 50 % за високі досягнення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів у розмірі 240.00 грн., надбавки 70 % згідно Указу Президента України від 12.07.2002 № 595 «Про поширення чинності Указу Президента України від 24.04.2003 № 370 на осіб начальницького складу податкової міліції» у розмірі 1075.20 грн. та визначено розмір грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 « Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» у розмірі 15552.00 грн., та усього нараховано 16221.12 грн.

В подальшому до грошового атестату № 1 внесені зміни (а.с.191), відповідно до яких показники грошового забезпечення позивача, грошова допомога та загальна сума за грошовим атестатом складають: посадовий оклад - 355 грн., оклад за військовим або спеціальним званням у розмірі 125 грн., відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 35 , надбавка 100 % згідно Указу Президента України № 288 від 22.03.2002 року « Про посилення соціального захисту осіб начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби» у розмірі 648.00 грн., надбавка 50 % за особливі умови праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» у розмірі 240.00 грн, надбавка 50 % за високі досягнення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів у розмірі 240.00 грн., надбавки 70 % згідно Указу Президента України від 12.07.2002 № 595 «Про поширення чинності Указу Президента України від 24.04.2003 № 370 на осіб начальницького складу податкової міліції» у розмірі 1243.20 грн. та визначено розмір грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 « Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» у розмірі 18432.00 грн, та усього нараховано 19117.92грн.

Суд звертає увагу на те, що зазначений атестат не оформлений належним чином, відсутні підписи уповноважених осіб, печатка установи, проте, саме показники скоригованого грошового атестату враховані при визначенні пенсії позивачу, що підтверджується висновком про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (а.с.9), згідно якого розмір пенсії складає 2475.74 грн.

Щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги, то суд зазначає, що приписами ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», у ред. на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено, що особам, які мають право на пенсію за цим законом та які звільняються зі служби, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 , у ред. на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

До місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер.

Отже розрахунок суми одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №393 позивачеві проведено з розрахунку: посадовий оклад (355 грн.)+ оклад за військовим або спеціальним званням (125 грн)+ надбавка за вислугу років ((355+125)х35 %)+надбавка 100 % згідно указу Президента України № 288/2002 (648 грн)+надбавка 50% за особливі умови праці згідно постанови КМУ № 1592 п.4.2 (240.00 грн)=1536.00 грн. (місячне грошове забезпечення). Відповідно, розмір одноразової грошової допомоги дорівнює 1536/2х24 місяці=18432 грн.

Суд зазначає, що приписами ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Долучені до матеріалів справи накази про встановлення премії, облікові картки працівника дають суду підстави для висновку, що виплата премії та вихідної допомоги проводилася позивачеві внаслідок недостатнього обсягу фінансування для вчасного розрахунку. Крім того, згідно наявної у матеріалах справи заяви позивача від 25.02.2005 року, позивачем надано згоду на отримання розрахунку при звільненні поетапно, протягом лютого-квітня 2005 року.

Доказів звернення до відповідача, правоохоронних органів внаслідок неотримання грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з 2005 року матеріали справи не містять, що дає суду підстави критично ставитися до посилань позивача на неотримання ним вказаних сум.

Щодо посилань позивача на розрахункові листи за лютий, березень, червень 2005 року, згідно яких за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 17332.25 грн., в тому числі борг підприємства за березень 2005 - 4722.23 грн., борг підприємства за квітень 2005- 9552.00 грн, борг підприємства за липень 2005-3058.02 грн., то суд зазначає , що вказана сума є грошовою допомогою, яка нарахована позивачеві у відповідності до вимог постанови КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 « Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» у розмірі 18432.00 грн., яка виплачувалася частинами протягом лютого-червня 2005 року, що відповідно підтверджується листом відповідача від 01.03.2018 року № 165/14/28-10-05-02-36 (а.с.62-63) та особистими рахунками позивача за відповідні періоди.

Стосовно суми у розмірі 32120.50 грн., яка міститься у відомостях з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України в Харківській області (а.с.49), то суд зазначає, що вказана сума є виплатою позивачу на виконання рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.05.2003 по справи №2-1687 в частині стягнення з ДПА у Харківській області 32120.5 грн., в тому числі грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 26844.5 грн., а також компенсацію моральної шкоди в сумі 5000.00 грн., судові витрати у вигляді вартості проведеної експертизи в сумі 276.00 грн.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999 р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відносно позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати компенсацію та індексацію за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, суд зазначає, що вказана вимога може бути задоволена у разі встановлення судом неправомірності дій чи рішень відповідача щодо виплати грошового забезпечення. Враховуючи, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо або через суд першої інстанції апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 07.10.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.