Постанова

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 642/6675/18

провадження № 61-11118св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицький А. І., Сердюк В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

стягувач - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції по Харківській області Носова Валентина Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Носової Валентини Сергіївни на ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2019 року у складі судді Грінчук О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М. у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції по Харківській області Носової Валентини Сергіївни про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №11776552,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

26 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі ВДВС) Носової В. С., у якій просив скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС від 06 липня 2018 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні (ВП) № 11776552.

Скарга обґрунтована тим, що постановою старшого державного виконавця ВДВС Носової В. С. від 06 липня 2018 року у ВП № 11776552 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках на ім`я боржника ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» та Філії - Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк», що відкриті та будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику в межах суми стягнення, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - 97 607,80 грн. ОСОБА_1 ніде не працює, є інвалідом З групи за загальним захворюванням. З 14 липня 2018 року йому призначена пенсія по інвалідності. Пенсійне забезпечення є його єдиним джерелом існування та забезпечення життя, проте в результаті накладення арешту на картковий рахунок в ПАТ «Ощадбанк» оскаржуваною постановою старшого державного виконавця Картиннік О. О. позбавлений можливості отримувати пенсію.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено через її безпідставність.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд апеляційної інстанції посилався на те, що на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів з пенсії боржника щомісячно утримується 748,50 грн, що не перевищує 50 відсотків від її розміру. Тому порушення в діях державного виконавця відсутні.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2019 року змінено. Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Носової В. С. задоволено частково. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Носової В. С. щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у Філії - Харківському обласному управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» постановою про арешт коштів боржника від 08 липня 2018 року у виконавчому провадженні № 11776552. Зобов`язано старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Носову В. С. скасувати накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у Філії - Харківському обласному управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» постановою про арешт коштів боржника від 08 липня 2018 року у виконавчому провадженні № 11776552. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін..

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 у Філії - Харківському обласному управлінні Акціонерного товариства «Ощадбанк» вказаний рахунок використовується для нарахування ОСОБА_1 пенсії з урахуванням утримання з неї 50 відсотків на погашення заборгованості по аліментам, дані про нарахування інших коштів крім пенсії на вказаний вище рахунок відсутні. Також відсутні відомості про наявність у ОСОБА_1 іншого доходу крім пенсії. Оскільки на картковий рахунок № НОМЕР_1 надходять грошові кошти після утримання Управлінням Пенсійного фонду України максимально можливих сум на погашення заборгованості за судовим рішенням про стягнення аліментів, апеляційний суд вважав, що підстави для накладення арешту на залишок грошових коштів в межах розміру заборгованості відсутні, а арешт порушує право боржника на отримання коштів для існування. Апеляційним судом зазначено також про те, що ухвала апеляційного суду не перешкоджає державному виконавцю накласти арешт на кошти ОСОБА_1 , розміщені в АТ «Ощадбанк» на інших, крім пенсійного рахунках.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року суб`єкт оскарження подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції винесена з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права з тих підстав, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. При винесенні постанови про арешт коштів боржника державним виконавцем було накладено арешт на рахунки боржника та визначено, що арешт накладається на рахунки боржника крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику відповідно до вимог закону. Про той факт, що на рахунок боржника надходить пенсія державний виконавець дізнався тільки зі скарги боржника, та зазначає, що на адресу відділу ні від банківської установи ні від боржника не надходило інформації про те, що арештований рахунок має спеціальний режим використання або звертати стягнення на кошти, що знаходяться на арештованому рахунку заборонено законом. Крім того боржником не надано жодних доказів того, що картковий рахунок боржника відкрито виключно для зарахування пенсії та те, що існує обмеження щодо зарахування інших коштів.

Таким чином, підсумовуючи свою позицію, заявник вважає, що у постанові суду апеляційної інстанції не зазначено жодної норми права, що забороняє державному виконавцю накласти арешт на кошти боржника на рахунку на який надходить пенсія так як у законодавстві відсутня така заборона, до того ж пенсія почала надходити на рахунок після накладення арешту, що судом не було враховано.

Жодних доводів стосовно того з яких підстав підлягає скасуванню ухвала Ленінського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2019 року касаційна скарга не містить.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду міста Харкова.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2003 року у цивільній справі № 2-7808/03 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на доньку ОСОБА_3 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення 15 жовтня 2003 року Ленінським районним судом міста Харкова видано виконавчий лист, який пред`явлений до виконання до ВДВС, де відкрито виконавче провадження (ВП) № 11776552.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Носової В. С. від 06 липня 2018 року у ВП № 11776552 встановлено, що вимоги виконавчого документу боржником не виконані. У зв`язку із чим станом на 01 червня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 склала 97 607,80 грн. Враховуючи наявність у ОСОБА_1 розрахункових рахунків у банківських установах, на грошові кошти боржника на рахунках у ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» та Філії - Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» постановою накладено арешт.

Згідно довідки Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 4029 від 20 листопада 2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Київському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова як пенсіонер по інвалідності ІІІ групи. Йому призначена пенсія у розмірі 1452 грн з 14 липня 2018 року по 30 вересня 2019 року.

Відповідно до копії трудової книжки з 13 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з останнього місця роботи.

Листом Філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 19 листопада 2018 року № 118.14-16/1-1965/1 ОСОБА_1 повідомлено, що на його ім`я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та надано платіжну картку до нього № НОМЕР_2.

Постановою ВДВС від 06 липня 2018 року кошти боржника на вказаному рахунку заарештовано на суму 97 607,80 грн в рамках ВП № 11776552.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що доводи касаційної скарги про те, що законодавством не заборонено державному виконавцю накладати арешт на рахунок боржника на який надходять пенсійні виплати є безпідставними, так як чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що арешт пенсійних коштів особи, після вирахування з неї сум аліментів за судовим рішенням, позбавляє її джерел до існування та порушує її право на соціальний захист.

Крім того Верховний Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Верховний Суд зазначає, що з матеріалів касаційної скарги вбачається, та підтверджено заявником, що станом на час розгляду скарги у суді першої інстанції державному виконавцю було відомо про рахунок боржника відкритий у Філії - Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» має спеціальний режим використання, а тому колегія суддів доходить висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм як матеріального так і процесуального права, адже після отримання державним виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника, відкритий у Філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» має спеціальний режим використання зняття арешту з нього ним здійснено не було.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Носової Валентини Сергіївни залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький В. В. Сердюк