ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/23161/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О.М. Баранець, І.Д. Кондратова,

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019р.

у складі колегії суддів: Н. Ф. Калатай- головуючий, С. А. Пашкіна, А. І. Мартюк

та на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2018р.

суддя: О. В. Чинчин

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Кабінет Міністрів України

про зобов`язання укласти договір

за участю представників:

від позивача: І. А. Пушкар,

від відповідача: В. В. Гаврюшенко, А. А. Варданян,

від третьої особи: О. М. Колток,

від прокуратури: О. А. Кравчук

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" про зобов`язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу № 14/2363/17 від 13.04.2017р. в редакції, викладеній в позовній заяві.

Позов мотивований тим, що затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017р. №187 Положенням на відповідача покладений обов`язок продавати позивачу видобутий газ. Дізнавшись, що у газосховищі ПАТ «Укртрансгаз» зберігається 7 466 170 куб.м. природного газу спільної діяльності відповідача та ПрАТ «Пласт» на підставі договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014 р., який визнано судом недійсним, позивач пропонував відповідачу внести зміни до вже укладеного між ними договору в частині збільшення обсягу природного газу, проте відповідач відмовив позивачу в укладені додаткової угоди №3 до договору у зв`язку з тим, що вказаний газ був видобутий у період з 01.10.2016р. по 28.02.2017р., а Положення №187 набрало законної сили 22.03.2017р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2018р. у справі №910/23161/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019р., позов задоволений повністю, зобов`язано відповідача укласти з позивачем додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу №14/23693/17 від 13.04.2017р. у викладеній в рішенні редакції.

Судові рішення мотивовані тим, що зі змісту Положення № 187 слідує, що відповідач має обов`язок продати, а позивач купити за визначеною в Положенні № 187 ціною весь наявний у позивача обсяг природного газу власного видобутку, незалежно від періоду його видобутку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Заступник Генерального прокурора України, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями у даній справі, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На думку скаржника, суди порушивши ст. 86 ГПК України, обмежилися лише посиланнями на наявність обов`язку відповідача продавати газ позивачу, проте не застосували положення ст. 658 ЦК України, що призвело до затвердження додаткової угоди про продаж газу з особою, яка не мала права ним розпоряджатися після визнання недійсним договору про спільну діяльність. Спірний природний газ було видобуто ПрАТ «Пласт», на яке не поширюється дія Положення №187.

Також скаржник посилається на порушення судами ст. 24 Кодексу України про надра. Скаржник вважає, що оскільки договір про спільну діяльність визнано недійсним згідно з вимогами ч. 3 ст. 228 ЦК України, то ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» не може розпоряджатися природним газом, видобутим у результаті спільної діяльності, поки не буде застосовано наслідки недійсності правочину.

4. Позиції інших учасників справи

ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що Положення №187 є обов`язковим до виконання в силу ст. 117 Конституції України.

Також стверджує, що скаржник залишає поза увагою те, що місцем походження 7 466,170 тис куб. м. спірного газу є Стрілкове газове родовище, яке на підставі спеціального дозволу на користування надрами належить АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» згідно з положеннями, зокрема ч. 2 ст. 10 Закону України «Про нафту і газ».

Відповідач звертає увагу, що природний газ, видобутий ПрАТ «Пласт» як оператором спільної діяльності нікчемного договору, вже не існує як річ матеріального світу, та є незамінним, оскільки його фізико-хімічні властивості відрізнялись від властивостей газу, який видобувається на даний час.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

22 березня 2017р. постановою Кабінету Міністрів України №187 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі Положення № 187), яке визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

15 квітня 2017р. позивач як покупець та відповідач як продавець уклали договір купівлі-продажу природного газу №14/2363/17, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався передавати позивачу з 01.04.2017 р. по 31.12.2017 р. (включно) у власність природний газ власного видобутку для формування ресурсу природного газу відповідно до Положення № 187, а позивач - приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору відповідач передає позивачу з 01.04.2017р. по 31.12.2017р. включно газ в обсязі 5 470,00 тис. куб.м., у тому числі по кварталах.

У п. 4.1 договору сторонами погоджено вартість 1,00 куб.м. газу.

За умовами п. 10.1 договору усі зміни і доповнення до договору вчиняються у порядку, визначеному чинним законодавством України в письмовій формі, підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін і скріплюються їх печатками та є його невід`ємними частинами.

Додатковою угодою № 1 від 22.06.2017р. та додатковою угодою № 2 сторонами внесено зміни до договору, серед іншого, в частині визначення обсягів газу, які мають бути поставлені за договором. Так, згідно з п. 2 додаткової угоди №2, загальний обсяг природного газу, купівля-продаж якого є предметом договору, погоджений сторонами на рівні 9 974,600 тис.куб.м.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р., у справі № 911/639/17 визнано недійсним договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014р., укладений між ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПрАТ «Пласт».

Між ПАТ «Укртрансгаз» як виконавцем та ПрАТ «Пласт» як замовником було укладено договір від 20.08.2015р. №1508000606, відповідно до умов якого виконавець надавав замовнику послуги із зберігання (закачування, зберігання) в підземних сховищах газу замовника.

Листом №1001вих-17-6142 від 27.11.2017р. ПАТ «Укртрансгаз» повідомило позивачу, що в нього знаходиться 7 466,170 тис.куб.м. природного газу ПрАТ «Пласт» як оператора спільної діяльності згідно з договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014р., укладеним між відповідачем та ПрАТ «Пласт».

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" листом № 6-9709/1.2-17 від 28.11.2017р. звернулося до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" з пропозицією укласти додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу №14/2363/17 від 15.04.2017р., якою збільшити обсяг природного газу на обсяг, видобутий за договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014р. і який зберігається в ПСГ ПАТ «Укртрансгаз».

До вказаного листа позивачем додано проект додаткової угоди № 3 до договору в двох примірниках.

ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" листом № 1167/17 від 01.12.2017р. повідомило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що зазначений в проекті договору газ був видобутий у період з 01.10.2016р. по 28.02.2017р., у той час як спеціальний обов`язок, встановлений для відповідача пп. 1 п. 3 Положення № 187 розповсюджується на газ, видобутий відповідачем після набрання чинності вказаною постановою (після 1 квітня 2017 року), а також про своє рішення повернути позивачу проект додаткової угоди без підписання та запропонувало позивачу розглянути питання щодо придбання зазначеного обсягу газу по середньоринковій ціні.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив зобов`язати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу №14/2363/17.

6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до пп. 1 п. 3 Положення №187 в редакції, чинній на час подачі даного позову, цим Положенням покладаються такі обов`язки: обов`язок господарських товариств, 100 відсотків акцій (паїв, часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава (ПАТ "Укргазвидобування", ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз"), продавати природний газ господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава (ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), та обов`язок НАК "Нафтогаз України" придбавати такий природний газ для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням.

Згідно з п. 6 Положення № 187 в редакції, чинній на час подачі даного позову, ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зобов`язані до 1 квітня 2018 р. щомісяця здійснювати продаж природного газу власного видобутку (крім обсягів виробничо-технологічних витрат, обсягів, які використовуються для власних потреб ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", пов`язаних з видобутком, підготовкою до транспортування і транспортуванням природного газу, а також для виробництва скрапленого природного газу та стабільного бензину), а НАК "Нафтогаз України" - придбавати такий природний газ для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням.

Інші суб`єкти господарювання, що провадять діяльність з видобутку природного газу, в тому числі учасники угод про спільну діяльність, що були укладені до набрання чинності цим Положенням, можуть добровільно взяти на себе зобов`язання, передбачене абзацом першим цього пункту, стосовно будь-якого обсягу видобутого газу. У такому разі до зазначених суб`єктів господарювання застосовуються відповідні норми цього Положення.

Відповідно до п. 7 Положення № 187 НАК "Нафтогаз України" придбаває з 1 квітня 2017 р. по 1 квітня 2018 р. природний газ відповідно до абзаців першого і другого пункту 6 цього Положення за ціною, визначеною на рівні 4849 грн. за 1000 куб. метрів (без урахування податку на додану вартість).

За положеннями ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов`язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме - прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо укладення договору. (Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 26.10.2018р. у справі №910/15590/17).

Як правильно враховано господарськими судами попередніх інстанцій, Положенням №187 визначений обов`язок відповідача продавати, а позивача протягом встановленого періоду придбавати у відповідача газ за ціною, встановленою Положенням №187. У вказаному Положенні не визначено, якого саме періоду видобутку має бути вказаний газ, а тому відсутні підстави вважати що на газ, видобутий до моменту затвердження цього Положення Кабінетом Міністрів України, не розповсюджується його дія.

З огляду на викладене вище, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за змістом Положення № 187 відповідач має обов`язок продати, а позивач купити за визначеною Положенням № 187 ціною весь наявний обсяг природного газу власного видобутку, незалежно від періоду його видобутку.

Щодо доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 658 ЦК України, на яку посилається скаржник, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про нафту і газ» нафта і газ, видобуті користувачем нафтогазоносних надр і повернуті в надра для зберігання, технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належать користувачу нафтогазоносними надрами, якщо інше не передбачено цим Законом або угодою про умови користування нафтогазоносними надрами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про нафту і газ» користувачем нафтогазоносними надрами є юридична або фізична особа, що має спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами з метою пошуку та розвідки родовищ нафти і газу, видобутку нафти і газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших відходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу.

Апеляційний господарський суд встановив, що спірний у даній справі газ видобутий зі Стрілкового газового родовища, власником спеціального дозволу щодо якого є ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".

Вказаний газ було видобуто на виконання договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014р., укладеного між ПрАТ «Пласт» та ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".

За положеннями ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, враховуючи, що ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" має спеціальний дозвіл на користування надрами на Стрілкове газове родовище, та враховуючи що договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014р., на виконання якого було видобуто спірний газ, визнаний недійсним у судовому порядку, в тому числі, і в частині розподілу та реалізації видобутого за його умовами газу, саме відповідач є власником спірного газу.

Доводи прокуратури про те, що відповідач не має права розпоряджатися видобутим ПрАТ «Пласт» за договором про спільну діяльність природним газом є безпідставними, оскільки в силу ст. 216 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про нафту і газ», ПрАТ «Пласт» не набуло власності на видобутий за договором про спільну діяльність природний газ, і саме відповідачу належить спірний газ як особі, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами.

Посилання скаржника на те, що ст. 24 Кодексу України про надра, за якою користувачі надр мають право, зокрема, розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством, застосована судами не вірно, оскільки ч. 3 ст. 228 ЦК України передбачено, що такий газ має бути стягнутий в дохід держави, також відхиляються Верховним Судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судовими рішеннями у справі № 911/639/17 встановлено, що договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014р. укладений з порушенням ст. ст. 228, 241 ЦК України, ч. 6 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», що, з огляду на ст. ст. 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.

Проте положеннями ч. 3 ст. 228 ЦК України передбачено стягнення в дохід держави одержаного за недійсним правочином, який було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, виключно за рішенням суду.