ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

01 жовтня 2019 року

м. Одеса

Справа № 915/1115/19

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Лавриненко Л.В., Разюк Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019

у справі № 915/1115/19

за позовом Міністерства оборони України

до відповідача Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни

про стягнення 18935,73 грн.

суддя суду першої інстанції: Алексєєва А.П.

місце винесення рішення:м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області

повний текст рішення складено 21.06.2019 року.

ВСТАНОВИВ

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни про стягнення штрафних санкцій у розмірі 18 935, 73 грн. за порушення умов договору від 15.01.2018 №286/2/18/5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем Фізичною особою-підприємцем Василенко Світланою Олександрівною не належним чином виконуються умови договору на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах) №286/2/18/5 від 15.01.2018 щодо своєчасної поставки продуктів харчування та поставки продуктів харчування неналежної якості, в зв`язку із чим позивачем застосовано до відповідача господарські санкції у вигляді пені та штрафу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 позов задоволено частково, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни на користь Міністерства оборони України штрафні санкції в сумі 12122,45 грн. та судовий збір у сумі 1921,00 грн.; у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 6813,28 грн. - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем в порушенні вимог п. 9.3.2 Договору при постачанні харчового продукту визначеного асортименту було порушено вимоги до маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановленим у стандартах, а отже постачальник зобов`язаний замінити такий харчовий продукт за свій рахунок протягом 24 годин, а також сплатити штраф у розмірі 20 відсотків вартості такого харчового продукту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в сумі 905,64 грн., нарахованих на підставі акту щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання від 18.05.2018 року №2317, судом зазначено, що позивачем не надано доказів надання відповідачу заявки 5.4 на поставку у період з 14.04.2018 року по 20.05.2018 року молока ультрапастеризованого 2,5% вагою 245,9 кг, персику консервованого вагою 19,77 кг, шампіньйонів консервованих вагою 99,00 кг.

Також. суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 216,14 грн., нарахованих на підставі акту щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання від 03.08.2018 року №3586/1, оскільки позивачем не надано доказів надання відповідачу заявки 8.3 на поставку у період з 30.07.2018 року по 05.08.2018 року печінки яловичини замороженої (2063) вагою 50,5 кг.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 216,14 грн., нарахованих на підставі акту щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання від 03.08.2018 року №3586/1, слід відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу у сумі 5691,50 грн. то господарський суд прийшов до висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем в порушення умов договору не складено акт про порушення умов договору, а саме порушення умов маркування та етикетування зазначених харчових продуктів. Акти про порушення №2317 від 18.05.2018 року та №1895 від 20.04.2018 року (на які посилається позивач) не фіксують порушень умов маркування та етикетування зазначених харчових продуктів. А отже, саме акт про порушення згідно Договору є тим доказом, яким сторони фіксують порушення зобов`язань.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Фізична особа-підприємець Василенко Світлана Олександрівна звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 по справі №915/1115/19 скасувати та у задоволенні позову Міністерства оборони України до Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

Скаржник вважає, що прийняте рішення господарським судом є необґрунтованим, на підставі неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки доказів, та таким, що прийняте з грубим порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наступного.

Позивачем, при пред`явленні позову, не дотримано вимоги статей 164, 172 ГПК України, а саме не надіслано учасникам справи копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення, та не додано до позовної заяви документів, що підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів (про що свідчить перелік доданих документів до позовної заяви). Суд першої інстанції, в порушення вимог статті 174 ГПК України проігнорував вимоги вказаної статті.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції проігноровано те, що пункти 9.3.1, 9.3.2, 9.3.3 та 9.3.4 Договору суперечать статті 231 ГК України, оскільки Законом чітко встановлені штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання умов договору, а саме, відповідно до ч.1 вказаної статті Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, згідно із ч.2 зазначеної статті, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 01 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Також , скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 11 747, 30 грн. згідно акту щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання від 27.04.2018 №1995, судом першої інстанції проігноровані факти, які суттєво впливають на вирішення справи, а саме: пункт 9.7. Договору, яким передбачено, що при виявленні порушень будь-яких умов Договору, представником замовника складається Акт про порушення договірних зобов`язань за участі представника постачальника (далі-Акт), а у разі його відсутності або відмови-комісією (у складі не менше трьох осіб представника замовника). Отже, скаржник вказує, що в акті щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання №1995 від 27.04.2018 в порушення п.9.7 відсутня фіксація факту відмови від підпису акту або відсутності представника постачальника при прийманні-передачі товару.

Крім того скаржником звертається увагу на тому, що судом першої інстанції при прийнятті рішення проігноровано вимоги ч.8 ст. 269 ГК України, відповідно до якої, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.07.2019 (у складі головуючий суддя Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи № 915/1115/19.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 у справі № 915/1115/19 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Миколаївської області.

31.07.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 915/1115/19.

У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Колоколова С.І. та судді Савицького Я.В. розпорядженням керівника апарату суду №502 від 01.08.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Філінюк І.Г., судді: Лавриненко Л.В., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №915/1115/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019.

Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 у справі № 915/1115/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено Міністерству оборони України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно-західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

12.08.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Міністерства оборони України, в якому останній посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права просить апеляційну скаргу ФОП Василенко С.О. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 року по справі №915/1115/19 залишити без змін.

В обґрунтування відзиву, Міністерство оборони України посилається на те, що судом першої інстанції всебічно та в повному обсязі було досліджено матеріали справи та цілком обґрунтовано прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, судом першої інстанції обґрунтовано було застосовано норми частини 2 статті 231 ГК України.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію вищевказаної ухвали суду від 05.08.2019 позивач Міністерство оборони України отримав 12.08.2019, а від відповідача Фізичної особи-підприємця Василенко С.О. рекомендоване поштове повідомлення повернулося без вручення з зазначенням підстав повернення: «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення адресату. Проте, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що реєстрацією відповідача є адреса: 54050, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ МЕТАЛУРГІВ , будинок 8, квартира 9 . Тобто, ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження по справі надсилалася відповідачу на належну адресу.

Однак станом на 01.10.2019 до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.01.2018 між Міністерством оборони України як замовником та фізичною особою-підприємцем Василенко С.О. як постачальником укладено договір на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (1589) (продукти харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах) №286/2/18/5 (далі - Договір).

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2018 році здійснити постачання замовнику в зумовлені строки продукти харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах), а замовник прийняти та оплатити вказаний товар відповідно до умов Договору та Замовлення.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що кількість, асортимент та строки постачання продуктів харчування визначаються представником замовника заявкою відповідно до каталогу продуктів харчування (далі - Каталог), затвердженого міністром оборони України 01.04.2017 року.

Заявка подається представником замовника у будь-якому зручному для сторін форматі, у тому числі електронною поштою на електронну адресу постачальника - fop.vasilenkos.o@gmail.com.

Відповідно до положень п. 2.2 Договору визначено, що кожна поставка продуктів харчування згідно каталогу повинна супроводжуватись документами, що підтверджують безпечність та якість харчових продуктів, у тому числі забезпечують їх простежуваність, відповідно до Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (декларація виробника або посвідчення про якість, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи або звіт за результатами санітарно-гігієнічної оцінки, товарно-транспортна накладна тощо).

Абз. 2 п. 2.2. Договору визначено, що маркування харчових продуктів повинно відповідати вимогам Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів (зі змінами), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 №487, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2011 року за №183/18921 та ДСТУ 4518:2008 року.

Абз. 3 п.2.2. Договору визначено, що на продукцію, що використовується для постачання особовому складу Збройних Сил України, у разі сумніву в якості продукції, замовник (представник замовника) має право проводити вибірковий контроль та направляти на дослідження до установи безпечності харчових продуктів та ветеринарії Міноборони або до уповноважених лабораторій.

Відповідно до абз. 1 п. 2.3 Договору передача харчових продуктів представнику замовника здійснюється представником постачальника.

Положеннями п. 4.1 Договору встановлено, що приймання продуктів харчування згідно каталогу за кількістю та якістю здійснюється представником замовника відповідно до чинного законодавства у присутності уповноваженого представника постачальника.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що приймання продуктів харчування згідно каталогу за кількістю та якістю оформлюється актом приймання (форма 4), який складає представник замовника на кожне постачання товару після закінчення його приймання в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника, третій -постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.12.2016 року №757 є підтвердженням приймання товару.

Відповідно до п. 7.1 Договору визначено, що товар постачається на умовах DDР - на склад представника замовника визначеного у заявці відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження продуктів харчування під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що представник замовника у відповідності до Каталогу подає постачальнику попередню заявку за п`ять робочих днів до початку періоду постачання на постачання харчових продуктів на період (двадцять вісім днів).

Згідно із п. 9.1 Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та Договором.

Відповідно до п. 9.2 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного та/або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі продуктів харчування згідно каталогу за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених п. 9.3.1 Договору.

Згідно із положеннями п. 9.3.1 Договору визначено, що у разі виявлення порушень договірних зобов`язань, а саме, відмова від виконання вимоги представника замовника щодо заміни харчових продуктів (у тому числі полівітамінних препаратів), які є небезпечними або непридатними для споживання; транспортування харчових продуктів транспортними засобами з порушенням вимог ст. 44 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 року №771/97-ВР (зі змінами) постачальник сплачує замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксованій випадок, у розмірі 10% від загальної вартості поставленого харчового продукту у визначеному асортименті (у тому числі полівітамінного препарату) відповідно до Акту приймання.

П. 9.3.2 Договору встановлено, що при постачанні харчового продукту визначеного асортименту з порушенням вимог до маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановленим у стандартах, постачальник зобов`язаний замінити такий харчовий продукт за свій рахунок протягом 24 годин, а також сплатити штраф у розмірі 20 відсотків вартості такого харчового продукту.

Відповідно до положень п. 9.3.3 Договору визначено, що при порушенні умов цього Договору щодо кількості та несвоєчасної поставки продуктів харчування згідно заявки, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% недопоставленого або несвоєчасно поставлених продуктів харчування в розмірі 0,1% від вартості таких продуктів харчування згідно каталогу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості Договору.

Відповідно до п. 9.7 Договору встановлено, що при виявленні порушень будь-яких умов Договору, представником замовника складається Акт про порушення договірних зобов`язань за участі представника постачальника (далі - Акт), а у разі його відсутності або відмови - комісією (у складі не менше трьох осіб представника замовника). У разі відмови представника постачальника підписувати акт, цей факт фіксується підписами членів комісії, після чого Акт надсилається замовнику. На підставі Акта замовником оформляється претензія та направляється в установленому законодавством порядку постачальнику.

Положеннями п. 12.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії Договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни штрафних санкцій у розмірі 18 935, 73 грн. за порушення умов договору від 15.01.2018 №286/2/18/5 щодо своєчасної поставки продуктів харчування та поставки продуктів харчування неналежної якості.

Відповідно положень до ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України (аналогічні приписи містяться у ст. ст. 525, 526 ЦК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписів ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що - у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансуються за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних (товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що штрафні санкції в розмірах встановлених частиною 2 статті 231 ГК України застосовуються, якщо інший їх розмір не передбачений договором, при цьому у разі встановлення у Договорі іншого розміру штрафних санкцій, такі норми договору мають пріоритетне застосування.

Так, відповідно до п. 9.3.3 Договору при порушенні умов цього Договору щодо кількості та несвоєчасної поставки продуктів харчування згідно заявки, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% недопоставленого або несвоєчасно поставлених продуктів харчування в розмірі 0,1% від вартості таких продуктів харчування згідно каталогу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2018 позивачем за відсутності представника відповідача, що не суперечить умовам п. 9.7 Договору був складений акт №3586/1 щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання згідно договору від 15.01.2018 року №286/2/18/5 (а.с. 24-26), яким встановлено, що постачальник не здійснив постачання продуктів харчування згідно заявки 8.3 на період (30.07.18-05.08.18), а саме: яловичина печінка заморожена (2063) - 50,5 кг.

Акт №3586/1 складено комісією, тому з огляду на положення п. 9.7 Договору відповідач при його складанні участі не приймав.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Акт про порушення №3586/1 всупереч п. 9.7 Договору відповідачу не надсилався.

03.08.2018 позивачем складено претензію №3586 щодо порушення договірних зобов`язань (а.с. 29).

05.11.2018 позивачем було адресовано відповідачу претензію №286/6/5707 із проханням сплатити неустойку на суму 216,14 грн. (а.с. 22-23) При цьому, доказів надіслання претензії згідно п. 9.7 Договору відповідачу позивачем також не надано.

У зв`язку із несвоєчасною поставкою яловичиної печінки замороженої в кількості 50,5 кг, позивачем на підставі п. 9.3.3 Договору нараховані відповідні штрафні санкції:

50,5 кг. х 40,00 грн. = 2 020,00 грн. - сума на яку прострочено постачання.

2 020,00 грн. х 10 % = 202,00 грн.

2 0202,00 грн. х 0,1% х 7 днів =14,14 грн.

Разом сума нарахованих позивачем штрафних санкцій за несвоєчасне постачання яловичина печінки замороженої становить 216,14 грн.

Відповідно до п. 7.2 Договору представник замовника у відповідності до Каталогу подає постачальнику попередню заявку за п`ять робочих днів до початку періоду постачання на постачання харчових продуктів на період (двадцять вісім днів).

Відповідно до п. 7.3 Договору постачальник здійснює постачання продуктів харчування на підставі попередньої та поточної заявок відповідно до Каталогу.

Поточна заявка постачальнику подається представником замовника раз у сім днів у наступні терміни:

при уточненні лише кількості продуктів харчування згідно каталогу - за три робочих дні до поставки:

при уточненні асортименту та кількості продуктів харчування згідно каталогу - за шість робочих днів до поставки.

Поставка продуктів харчування згідно каталогу здійснюється постачальником не частіше як один раз у сім днів у відповідній кількості, якості, асортименті, визначеній у поточній заявці представника замовника,

Поставка харчових продуктів з обмеженим терміном використання здійснюється у строки, визначені у поточній заявці представника замовника.

Проте, позивачем не надано доказів надання відповідачу заявки 8.3 на поставку у період з 30.07.2018 по 05.08.2018 печінки яловичини замороженої (2063) вагою 50,5 кг.

Таким чином, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 216,14 грн., нарахованих на підставі акту щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання від 03.08.2018 року №3586/1.

Щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 11747,30 грн. згідно акту щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання від 27.04.2018 №1995, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відповідно до наступного.

27.04.2018 позивачем за відсутності представника відповідача, що не суперечить умовам п. 9.7 Договору, був складений акт №1995 щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання згідно договору від 15.01.2018 року №286/2/18/5 (а.с. 40-43), яким встановлено, що під час проведення перевірки 27.04.2018 Головним управлінням розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України харчування особового складу відповідно каталогу продуктів харчування, умов зберігання, їх якості на продовольчому складі та у їдальні Військово-медичного клінічного центру Південного регіону в порушення ст.ст. 22, 39 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», вимог п. 2.2 розділу ІІ Договору, п. 6 Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 року №487 «Про затвердження Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів» на продовольчому складі виявлено продовольство з порушенням маркування.

Крім того, відповідно до п.2.1. розділу II Договору, харчові продукти, виготовлені відповідно ТУ, при поставці першої партії товару, повинні проходити обов`язковий контроль в установах безпечності харчових продуктів та ветеринарії або в уповноважених лабораторіях.

Так під час перевірки були виявленні продукти харчування, які не пройшли контроль в установах безпечності харчових продуктів та ветеринарії Міністерства оборони України або уповноважених лабораторіях.

Вказаний акт було складено комісією, з огляду на положення п. 9.7 Договору відповідач при його складанні участі не приймав.

Акт №1995 про порушення всупереч п. 9.7 Договору відповідачу не надсилався.

Сума нарахованих позивачем відповідно до п. 9.3.2 Договору штрафних санкцій за по рушення вимог до маркування та етикетування становить 11747,30 грн.:

горох шліфований в кількості 113,675 кг х 13,80 грн. = 1568,71 грн.;

стегно заморожене в кількості 559,3 кг х 80,00 грн. = 44744,00 грн.;

горошок заморожений в кількості 39,293 кг х 38,00 грн. = 1493,13 грн.;

квасоля стручкова заморожена в кількості 71,79 кг х 38,00 грн. = 2728,02 грн.;

яловичина в кількості 54,75 кг х 100,00 грн. = 5475,00 грн.;

нектар яблучний в кількості 269,0 кг х 10,14 грн. = 2 727,66 грн.

Всього вартість продуктів харчування з порушенням вимог до маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановленим у стандартах на суму - 58736,52 грн. Отже, позивачем було нараховано штраф у сумі 11747,30 грн. (58736,52 грн. х 20%)

Відповідно до п. 9.3.2 Договору при постачанні харчового продукту визначеного асортименту з порушенням вимог до маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановленим у стандартах, постачальник зобов`язаний замінити такий харчовий продукт за свій рахунок протягом 24 годин, а також сплатити штраф у розмірі 20 відсотків вартості такого харчового продукту.

Всього вартість продуктів харчування з порушенням вимог до маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановленим у стандартах на суму - 58736,52 грн.

Позивачем на підставі п. 9.3.2 Договору нараховано відповідачу штрафні санкції в сумі 11747,30 грн. (58736,52 грн. х 20%).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не доведено, що продукцію було замінено протягом 24 годин, отже вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 11747,30 грн. згідно акту щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання від 27.04.2018 року №1995 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 905,64 грн. згідно акту щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання від 18.05.2018 року №2317.

18.05.2018 позивачем за відсутності представника відповідача, був складений акт №2317 щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання згідно договору від 15.01.2018 №286/2/18/5 (а.с. 62-63), яким встановлено, що постачальник не здійснив постачання продуктів харчування згідно заявки 5.4.

Вказаний акт було складено комісією, тому з огляду на положення п. 9.7 Договору відповідач при його складанні участі не приймав.

Позивачем у відповідності до п. 9.3.3 Договору нараховано відповідачу штраф у сумі 905,64 грн.:

порушено термін поставки наступних продуктів:

молоко ультрапастеризоване 2,5% в кількості 245,9 кг х 20,00 грн. = 4 918,00 грн.;

персик консервований в кількості 19,77 кг х 45,00 грн. = 889,65 грн.;

шампіньйони консервовані в кількості 99,00 кг. х 40,00 грн. = 3 960,00 грн.

Всього несвоєчасно поставлених продуктів харчування на суму - 8966,65 грн.

8966,65 грн. х 10% = 896,67 грн.

8 966,65 грн. х 0,1% х 1 день прострочення = 8,97 грн.

Разом сума нарахованих позивачем штрафних санкцій за несвоєчасне постачання молока ультрапастеризованого, персика консервованого та шампіньйонів консервованих становить 905,64 грн. (896,67 грн. + 8,97 грн.)

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів надання відповідачу заявки 5.4 на поставку у період з 14.04.2018 року по 20.05.2018 року молока ультрапастеризованого 2,5% вагою 245,9 кг, персику консервованого вагою 19,77 кг, шампіньйонів консервованих вагою 99,00 кг.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 905,64 грн., нарахованих на підставі акту щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання від 18.05.2018 року №2317, оскільки замовником не дотримано положень розділу 7 Договору.

Щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 375,15 грн. згідно акту щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання від 20.04.2018 року №1895.

20.04.2018 року позивачем за відсутності представника відповідача, був складений акт №1895 щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання згідно договору від 15.01.2018 року №286/2/18/5 (а.с. 71-73), яким встановлено, що під час проведення перевірки Головним управлінням розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України харчування особового складу відповідно каталогу продуктів харчування, умов зберігання, їх якості на продовольчому складі та у їдальні Військово-медичного клінічного Центру Південного регіону (далі - ВМКЦ ПР) від 03 квітня 2018 року в порушення ст.ст. 22, 39 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», вимог п.3.1 та п.3.2 розділу III Договору, п.6. Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 року № 487 «Про затвердження Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів» на продовольчому складі, згідно до Постанови КМУ від 14.12.2002 року №833 «Про затвердження Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень» відібрано зразки продукції, за результатами випробувань яких продукти харчування до використання заборонено.

Акт №1895 складено комісією, відповідач при його складанні участі не приймав.

В порушення вимог пункту 3.2.1 Договору непридатні харчові продукти не було вилучено та замінено постачальником протягом 24 годин., у зв`язку із чим позивачем відповідно до пунктів 3.2.1, 9.3.1 Договору нараховані штрафні санкції в сумі 375,15 грн.:

крупа пшоняна в кількості 205,0 кг х 7,50 грн. = 1537,50 грн.;

крупа ячна в кількості 100,0 кг х 6,50 грн. = 650,00 грн.;

крупа пшенична в кількості 200,0 х 7,82 грн. = 1564,00 грн.

Всього вартість непридатних харчових продуктів, не вилучених та не замінених постачальником протягом 24 годин на суму - 3751,50 грн. Отже, позивачем нараховані штрафні санкції в сумі 375,15 грн. (3751,50 грн. х 10%).

Відповідачем не спростовано порушення умов договору в цій частині (не доведено, що продукцію було замінено протягом 24 годин), отже вимога про стягнення штрафу в сумі 375,15 грн. є обґрунтованою, з огляду на невиконання постачальником п. 3.2.1 та п. 9.3.1 Договору.

Щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 5691,50 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем порушено умови маркування та етикетування таких харчових продуктів:

яловичина стек (биток) в кількості 276,7 кг х 85,00 грн. = 23519,50 грн.;

крупа манна в кількості 45,0 кг х 9,75 грн. = 438,75 грн.;

борошно пшеничне першого ґатунку в кількості 30,0 кг х 6,10 грн. = 183,00 грн.;

крупа перлова в кількості 75,0 кг х 7,53 грн. = 564,75 грн.;

крупа пшоняна в кількості 205,0 кг х 7,50 грн. = 1537,50 грн.;

крупа ячна в кількості 100,00 кг х 6,50 грн. = 650,00 грн.;

крупа пшенична в кількості 200,0 кг х 7,82 грн. = 1564,00 грн.

Всього вартість продуктів харчування з порушенням вимог до маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановлених у стандартах на суму - 28 457,50 грн.

Позивачем на підставі пункту 9.3.2 Договору нараховано штраф у сумі 5691,50 грн. (28457,50 грн. х 20%)

Відповідно до п. 9.3.2 Договору при постачанні харчового продукту визначеного асортименту з порушенням вимог до маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановленим у стандартах, постачальник зобов`язаний замінити такий харчовий продукт за свій рахунок протягом 24 годин, а також сплатити штраф у розмірі 20 відсотків вартості такого харчового продукту.

Вимога про стягнення штрафу у сумі 5691,50 грн. обґрунтовано відмовлено судом першої інстанції, оскільки позивачем в порушення умов договору не складено акт про порушення умов договору, а саме порушення умов маркування та етикетування зазначених харчових продуктів. Акти про порушення №2317 від 18.05.2018 та №1895 від 20.04.2018 не фіксують порушень умов маркування та етикетування зазначених харчових продуктів. Саме акт про порушення згідно Договору є тим доказом, яким сторони фіксують порушення зобов`язань.

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Твердження скаржника про те, що позивачем, при пред`явленні позову, не дотримано вимоги статей 164, 172 ГПК України, а саме не надіслано учасникам справи копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення, та не додано до позовної заяви документів, що підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Міністерством оборони України на адресу відповідача ФОП Василенко С.О. надсилалася копію позовної заяви з додатками з описом вкладення 15.04.2019, про що свідчіть поштова квитанція про відправку та опис вкладення (а.с.12).

Що стосується тверджень скаржника щодо порушення пункту 9.7. Договору №286/2/18/5 від 15.01.2018, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із пунктом 9.7. Договору №286/2/18/5 від 15.01.2018, - При виявленні порушень будь-яких умов договору, представником замовника складається Акт про порушення договірних зобов`язань за участі представника постачальника (далі-Акт), а у разі його відсутності або відмови - комісією (у складі не менше трьох осіб представника Замовника).

У разі відмови представника постачальника підписувати акт, цей факт фіксується підписами членів комісії, після чого акт надсилається комісії.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що комісією здійснюється фіксація саме у випадку «відмови представника постачальника підписувати акт», натомість, у разі відсутності представника постачальника, що мало місце в даному випадку, фіксація «відмови представника постачальника підписувати акт» не передбачена умовами договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимог щодо «сповіщення представника постачальника про складання вищевказаних актів» - як зазначає скаржник приписи Договору №286/2/18/5 від 15.01.2018 не містять.

Також, колегією суддів апеляційної інстанції зазначається, що виходячи з матеріалів справи вбачається, що позивач діяв у відповідності до вимог пункту 9.7. договору №285/2/18/5 від 15.01.2018, оскільки при складанні «Актів щодо порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання згідно договору від 15.01.2018 №286/2/18/5; №3586/1 від 03.08.2018; №1995 від 27.04.2018; №2317 від 18.05.2018; №1836 від 20.04.2018 був відсутній представник постачальника, тому вказані акти складалися комісією у складі, не менше трьох осіб Постачальника Замовника.

Зокрема, в пункті 9.7 вищевказаного Договору відсутня норма, яка встановлює обов`язок замовника про надсилання «Акту про порушення» постачальнику.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції при прийнятті рішення проігноровано вимоги ч.8 ст. 269 ГК України, відповідно до якої, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частина 8 статті 269 - позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Частина 1 статті 681 - до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Так, аналіз норм частини 8 статті 269 ГК України та статті 681 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що строки позовної давності, передбачені даними статтями, є різні в залежності від правової природи договорів, які укладаються сторонами (купівля-продаж чи постачання).

Визначений частиною 8 статті 269 ГК України шестимісячний строк позовної давності застосовується щодо постачання неякісної продукції за договорами поставки, тоді як обумовлений статтею 681 ЦК України спеціальний строк позовної давності застосовується щодо недоліків проданого товару (за договорами купівлі-продажу).

Крім того, у частині 8 статті 269 ГПК України законодавцем передбачено, що початок перебігу такого строку пов`язаний з датою встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Колегія суддів вважає необґрунтованим доводи скаржника про необхідність застосування щодо відповідача шестимісячного строку позовної давності, передбаченого частиною 8 статті 269 ГПК України, у спірних правовідносинах, з огляду на таке.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України, реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Частиною 3 статті 3 ГК України передбачено, що діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Частиною 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах; є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба, є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації.

З преамбули договору 286/2/18/5 від 15.01.2018 вбачається, що Міністерство оборони України в особі заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Лутченка О.М. є замовником продукції харчування за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах.

Відносини, пов`язані із здійсненням господарської діяльності у Збройних Силах України, регулюються Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону, господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Відтак, укладаючи договір про закупівлю за державні кошти та в подальшому звертаючись з позовом до скаржника про стягнення штрафу за неналежне виконання договору про закупівлю продуктів харчування за державні кошти №286/2/18/5 від 15.01.2018, Міністерство оборони України діяло не як суб`єкт господарювання в розумінні положень статті 55 ГК України, а як негосподарюючий суб`єкт в розумінні частини 3 статті 3 та частини 6 статті 265 ГК України.

Отже, сторонами договору №286/2/18/5 від 15.01.2018, який названо «закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (1589) (продукти харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах)» та колегією суддів визначено правову природу такого договору, як договору купівлі-продажу. Відтак, у випадку претензій щодо якості придбаної за договором купівлі-продажу продукції слід застосувати до спірних правовідносин статтю 681 ЦК України про спеціальну позовну давність в один рік за вимогами про недоліки проданого товару, а не частину 8 статті 269 ГК України, яка застосовується до договорів поставки.

Разом з тим, виходячи із встановлених фактичних обставин виявлення невідповідної продукції вимогам щодо якості згідно з Актом №1995 від 27.04.2018 та Актом №1895 від 20.04.2018 та фактичне звернення з позовом 15.04.2019, колегією суддів не встановлено пропуску річного строку позовної давності для захисту порушеного права.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №910/6573/17.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного, проте матеріали справи не містять відповідного клопотання заявленого відповідачем у суді першої інстанції до винесення рішення у справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 у справі №915/1115/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на Фізичну особу-підприємця Василенко Світлану Олександрівну.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 у справі № 915/1115/19 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василенко Світлани Олександрівни залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Василенко Світлану Олександрівну.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя Г.П. Разюк