ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року

Львів

№ 857/7866/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання: Марцинковської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року, ухвалене суддею Карп`як О.О. у м.Львові о 11:31, повний текст якого складений 11 червня 2019 року, у справі № 1.380.2019.000619 за адміністративним позовом фізичної особи-підриємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2019 року позивач - фізична особа-підриємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління Держпраці у Львівській області, у якому просив скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженим посадовими особами № ЛВ1531/462/АВ/ФС від 25 жовтня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови слугував акт інспекційного відвідування, в якому інспектором зафіксовано факт порушення частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме допущення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням ФОП, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, зазначає, що інспекційне відвідування проведено з порушенням Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановю Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, а спірна постанова прийнята відповідачем без дотримання вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, зокрема, в частині повідомлення позивача про місце і дату розгляду справи про накладення штрафу, внаслідок чого порушено його право на участь у прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень.

Позивач, також, вказує на відсутність з його боку порушень законодавства про працю і, як наслідок, помилковість висновків управління Держпраці стосовно наявності підстав для притягнення його до відповідальності згідно статті 265 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в ході інспекційного відвідування, що фіксувався засобами фото- та відеофіксації, інспекторами праці відбирались усні та письмові пояснення в осіб, які виконували трудову функцію за адресою фактичного здійснення господарської діяльності позивача. У ході інспекційного відвідування 24.09.2018-25.09.2018 ФОП ОСОБА_1 не надано жодних наказів про прийняття на роботу та повідомлення органи ДФС про прийнятих працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також не надано жодних договорів цивільно-правового характеру, укладених між ФОП ОСОБА_1 та вказаними особами. Відтак, в порушення вимог ч.2, ч.3 ст.24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівників. Дані обставини було зафіксовано в акті інспекційного відвідування №ЛВ№1531/462/АВ від 25.09.2018. Також вказує на дотримання встановленої Порядком №509 процедури притягнення позивача до фінансової відповідальності за порушення вимог законодавства про працю шляхом винесення оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 21.09.2018 № 2209-П інспекторам праці - головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів у Львівській області Веліахмедову Борису Заїдовичу та Ракубовчук Світлані Богданівні на підставі пп.2 п.5 Порядку за зверненням в термін з 24.09.2018 по 25.09.2018 наказано провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ФОП ОСОБА_1 : юридична адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 .

21.09.2018 для здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 Головним управлінням Держпраці у Львівській області було видано направлення на здійснення інспекційного відвідування у період 24.09.2018-25.09.2018.

В ході інспекційного відвідування встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України №413, про що складено акт № ЛВ 1531/462/АВ від 25.09.2018. Акт підписаний позивачем із запереченнями.

За наслідками розгляду заперечень ФОП ОСОБА_1 Головним управлінням Держпраці у Львівській області листом від 09.10.2018 № 9787/5/04.4-09 повідомлено про безпідставність тверджень заявника про порушення процедури проведення заходу контролю. Щодо виявленого порушення, яке зафіксоване в акті, складеному за результатами проведеного інспекційного відвідування, зазначено, що дане порушення конкретизоване наданими письмовими (усними) поясненнями осіб, що виконували трудову функцію, матеріалами фото-відео фіксації. Вказано, що на час проведення заходу директором підприємства не надано жодних договорів цивільно-правового характеру, укладених між підприємством та працівниками, чи інших документів, які б стосувались стажування (навчання) даних осіб на підприємстві. Також зазначено, що листом позивача разом із запереченнями не надано підтверджуючих документів на спростування порушення, зафіксованого в акті інспекційного відвідування.

10.10.2018 інспектором праці Веліахмедовим Борисом Заїдовичем винесено припис №ЛВ1531/462/АВ-П про усунення виявлених порушень, який містить вимоги про надання письмового повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкту відвідування до ГУ Держпраці у Львівській області. Строк усунення порушень - до 19.10.2018.

25.10.2018 першим заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області Грицак О.О. на підставі акту №ЛВ1531/462/АВ прийнято постанову №ЛВ1531/462/АВ/ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України накладено штраф у розмірі 446 760 грн.

28 листопада 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області було прийнято рішення про розгляд скарги на припис інспектора праці Веліахмедова Б.З. про усунення виявлених порушень № ЛВ 1531/462/АВ-П від 10.10.2018, яким задоволено скаргу ФОП ОСОБА_1 , а припис інспектора праці Веліахмедова Б.З. про усунення виявлених порушень № ЛВ 1531/462/АВ-П від 10.10.2018 року - скасовано.

Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ1531/462/АВ/ФС від 25 жовтня 2018 року протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).

В розумінні ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пп. 6 п. 4, п. 7 Положення №96 Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Державна служба України з питань праці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Основні засади здійснення контролю за додержанням законодавства про працю визначені Конвенцією Міжнародної організації праці 1947 року № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-IV і є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку передбаченому Законом України «Про міжнародні договори України».

Відповідно до ст.12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Пунктами 8-10 Порядку №295 встановлено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкт відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно з пунктами 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до п.п. 27-29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктами 3-8 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Таким чином, вказаними положеннями Порядку №509 передбачено право суб`єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи, про що останній в обов`язковому порядку повідомляється не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду. Справу може бути розглянуто без участі такого суб`єкта господарювання (його представника) лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду.

Разом з тим, в обгрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач вказує на неналежне повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, а також зазначає, що саме інспекційне відвідування відбулось з численними порушеннями, що має наслідком протиправність винесених за його результатами актів індивідуальної дії.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Вирішуючи питання про правомірність прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ1531/462/АВ/ФС від 25.10.2018, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, зі змісту акту інспекційного відвідування №ЛВ1531/462/АВ слідує, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 проведено за відома позивача, предметом здійснення заходу є, зокрема дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, здійснено вихід за адресою фактичного здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_3 будівельний майданчик). В ході проведення заходу державного контролю (що фіксувався засобами фото - відео фіксації, матеріали якої долучені до акта складеного за результатами проведеного інспекційного відвідування), інспекторами праці відбиралися усні та письмові пояснення в осіб, що виконували трудову функцію за адресою вищевказаного будівельного майданчика, з яких встановлено наступне: ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_1 з 19.09.2018 на посаді охоронця. Графік роботи з понеділка по п`ятницю з 08.00 год. до 18:00 год., станом на 24.09.2018 із роботодавцем жодних документів по працевлаштуванню (трудовий договір або інших договорів) не підписував, що підтверджує запис у зазначеному поясненні з проставленим підписом ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 допомагає виносити сміття і виконувати інші різноробочі роботи на будові, яка належить ФОП ОСОБА_1 , станом на день інспекційного відвідування - перший день з 10 години, станом на 24.09.2018 жодних документів по працевлаштуванню або наданню послуг чи виконанню робіт у ФОП ОСОБА_1 не підписував, що підтверджує запис у зазначеному поясненні з проставленим підписом ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 помагав виносити сміття на будові, яка належить ФОП ОСОБА_1 , на час інспекційного відвідування - перший день з 10 години, станом на 24.09.2018 жодних документів по працевлаштуванню, наданню послуг чи виконанню робіт із ФОП ОСОБА_1 не підписував, що підтверджує запис у зазначеному поясненні з проставленим підписом ОСОБА_4 .

Згідно наданих представником позивача пояснень за вказаною адресою розташований об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку із спортивним закладом на АДРЕСА_3, нове будівництво", що складається з трьох будівель. Будівництво здійснюється окремими чергами. Будівництво кожного з будинків (черги) закінчується складанням акту готовності об`єкта до експлуатації. 11.07.2018 зокрема підписано (відповідно є готовим до експлуатації) акт готовності об`єкта до експлуатації на першу чергу об`єкта будівництва. Території всього об`єкта будівництва (трьох будинків) загороджена спільною огорожею. На вказаній території, окрім працівників позивача, які виконують будівельні роботи на інших чергах будівництва, виконуються також роботи працівниками інших субпідрядних організацій, а також власниками квартир, яким здані в експлуатацію квартири та передані для проведення оздоблювальних (будівельних) робіт.

На підтвердження наведеного до матеріалів справи було долучено копії договорів підряду, договір на виконання робіт.

При цьому, судом встановлено, що інспекційне відвідування вказаного об`єкта у період 24.09.2018-25.09.2018 проводились без участі позивача, що підтверджується копією листка непрацездатності.

25.10.2018 відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким на позивача накладено штраф за порушення законодавства про працю.

Колегією суддів враховано, що згідно визначених ч.2 ст.2 КАС України критеріїв суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.

Прийняття ж рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення - критерій, який випливає з принципу гласності прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, який підлягає застосуванню при прийнятті свого рішення, що може мати несприятливі наслідки для особи, стосовно якої таке рішення приймається. Вказана особа має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень, може наводити обставини щодо суті питання і подавати докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Принцип гласності включає й право особи на допомогу з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема, у вигляді роз`яснення її прав, процедур тощо, а також право на захист, право мати представника, право знати про прийняте відносно неї рішення.

У даному ж випадку відповідач не повідомив позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу, розмір якого є суттєвим, що, як наслідок, позбавило позивача встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливило здійснення належного захисту своїх прав, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження.

Такі процедурні порушення з боку суб`єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним.

Покликання ж управління Держпраці на виконання обов`язку щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення рекомендованим листом з дотриманням п`ятиденного строку до дати розгляду справи колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки приписами Порядку №509 встановлено обов`язок саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не направлення на її адресу відповідного листа.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 серпня 2019 року (справа №814/2473/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що 04.10.2018 т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Ніколайчуком Г.А. було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ 1531/462/АВ/ТД.

09.10.2018 Головним управлінням Держпраці у Львівській області було скеровано на адресу позивача виклик на розгляд справи.

16.10.2018 позивачем заявлено клопотання про перенесення розгляду справи про накладення штрафу у зв`язку з відрядженням за межі Львівської області.

19.10.2018 Головним управлінням Держпраці у Львівській області на адресу позивача скеровано повідомлення про перенесення розгляду справи про накладення штрафу на 25 жовтня 2018 року о 11:00 год, що підтверджується фіскальним чеком та списком №7968 поштових відправлень.

Однак, даний виклик був отриманий позивачем лише 29.10.2018 (штрих кодовий ідентифікатор № 79008 1957161 5), тобто після розгляду справи, що свідчить про неналежне повідомлення позивача.

Колегією суддів враховано, що держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та є учасниками правовідносин, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених законодавством, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх обов`язків.

Встановлення п`ятиденного строку обумовлено необхідністю надання суб`єктам господарювання та роботодавцям можливості належним чином підготуватися до захисту своїх прав та у разі необхідності скористатися правом на отримання професійної правничої допомоги.

За загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Той факт, що фактичне одержання надісланого відповідачем повідомлення про розгляд справи не залежить від ГУ Держпраці та знаходиться поза межами його компетенції не звільняє його від виконання обов`язку повідомити суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509.

Слід зазначити, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи.

Наведене свідчить про наявність процесуальних порушень при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, на які позивач покликається як на підставу для її скасування.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано рішення Головного управління Держпраці у Львівській області від 28.11.2018 про розгляд скарги на припис інспектора праці Веліахмедова Б.З. про усунення виявлених порушень №ЛВ1531/462/АВ-П від 10.10.2018, яким задоволено скаргу ФОП ОСОБА_1 , а припис інспектора праці Веліахмедова Б. З . про усунення виявлених порушень №ЛВ1531/462/АВ-П від 10.10.2018 - скасовано. Рішення мотивоване тим, що інспекторами праці при проведенні інспекційного відвідування не були повністю досліджені всі питання, що були предметом здійснення контрольного заходу, не отримані копії відповідних документів, відтак згідно п.16 Порядку №295 мав бути складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування і вимога про надання відповідних документів.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що накладення Головним управлінням Держпраці у Львівській області на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 446760 грн не може вважатись правомірним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України).

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на наведене, оскаржувана позивачем постанова є необґрунтованою та протиправною, прийнятою з порушенням принципів, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком її скасування.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі № 1.380.2019.000619 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

І. В. Глушко

судді

І. І. Запотічний

З. М. Матковська

Постанова складена в повному обсязі 01.10.2019.