ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 рокуСправа № 160/6498/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до пільгового стажу роботи один місяць служби за три, під час проходження військової служби в особливий період (безпосередня участь в бойових діях) з 13.06.2015 року по 14.07.2015 року, з 09.08.2015 року по 29.10.2015 року, з 21.11.2015 року по 04.03.2016 року, з 13.03.2016 року по 31.03.2016 року та відмову щодо зарахування періоду проходження військової служби під час мобілізації за період з 25.03.2015 року по 09.04.2016 року до страхового та пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах під час призначення пенсії відповідно до заяви про призначення пенсії від 18.04.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 один місяць служби за три, під час проходження військової служби в особливий період з 13.06.2015 року по 14.07.2015 року, з 09.08.2015 року по 29.10.2015 року, з 21.11.2015 року по 04.03.2016 року, з 13.03.2016 року по 31.03.2016 року під час призначення пенсії відповідно до заяви про призначення пенсії від 18.04.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 строкову службу під час мобілізації з 25.03.2015 року по 09.04.2016 роки при призначенні пенсії відповідно до заяви про призначення пенсії від 18.04.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до заяви про призначення пенсії від 18.04.2018 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 18.04.2019 року звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідачем було відмовлено з тих підстав, що у Позивача не досить пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, він складає 20 років 2 місяці 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 16.10.2015 має статус учасника бойових дій та безпосередньо брав участь у бойових діях в зоні АТО з 13.06.2015 року по 14.07.2015 року, з 09.08.2015 року по 29.10.2015 року, з 21.11.2015 року по 04.03.2016 року, з 13.03.2016 року по 31.03.2016 року, що підтверджується довідкою про беспосередню участь в АТО від 07.04.2018 №1944, видану військовою частиною НОМЕР_3 , що дає право на призначення пільгової пенсії на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне стархування. Також позивач зазначає, що під час обчислення пільгового стажу період мобілізації, а саме участь в АТО з 13.06.2015 року по 14.07.2015 року, з 09.08.2015 року по 29.10.2015 року, з 21.11.2015 року по 04.03.2016 року, з 13.03.2016 року по 31.03.2016 року не враховано до пільгового стажу роботи в потрійному розмірі (один місяць служби за три). З урахуванням кратності пільговий стаж становить 25 років 04 місяці 20 днів, що достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону №1058. На підставі зазначеного та з урахуванням відповідних норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, позивач вважає протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та такими, що порушують його законні права.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі і її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

07.08.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну, в якому він проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального стархування відсутні відомості про нараховану заробітну плату. З цих підстав позивачу відмовлено в призначені пенсії та зарахуванні стажу до пільгового.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши подані матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 працював із 26.06.1998р. по 05.07.1998р. - учнем робітника гірничого з повним робочим днем в шахті, з 13.08.1998 по 14.08.1998 р. робітником гірничим з повним робочим днем в шахті на шакті Самарська ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля ВСП Шахтоуправління Тернівське;

- з 06.07.1998р. по 12.08.1998р. навчався в учбовому пункті шахти Дніпровська (підрозділ Учбово-курсового комбінату ДХК Павлоградвугілля) з відривом від виробництва;

- на шахті Дніпровська ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля ВСП Шахтоуправління Дніпровське з 03.12.1998р. по 13.05.1999р. та з 16.11.2000р. по 17.04.2005р. - робітником гірничим з повним робочим днем в шахті; з 18.04.2005р. по 27.05.2005р. навчався на курсах за фахом робітник гірничий очисного вибою в учбово-курсовому комбінаті ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля з 28.05,2005 р. по 07.07.2005р. - учнем робітника гірничого очисного вибою підземного з повним робочим днем в шахті., з 08.07.2005 р. по . 28.09.2006р. - робітником гірничим з повним робочим днем в шахті, з 29.09.2006р. по теперішній час - підземним робітником очисного вибою з повним робочим днем в шахті.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 16.10.2015 року і має статус учасника бойових дій та безпосередньо брав участь у бойових діях в зоні АТО з 13.06.2015 року по 14.07.2015 року, з 09.08.2015 року по 29.10.2015 року, з 21.11.2015 року по 04.03.2016 року, з 13.03.2016 року по 31.03.2016 року, що підтверджується довідкою про безпосередню участь в АТО від 07.04.2018 №1944, що видана військовою частиною НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою №4/206 від 07.05.2018 року, виданою Павлоградським ОМВК Дніпропетровської області позивач з 25.03.2015 року по 09.04.2016 року проходив військову службу при частковій мобілізації.

18.04.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 96/03.22-19 від 26.04.2019 року позивачу повідомлено, що його загальний стаж складає 20 років 3 місяці 09 днів, пільговий стаж за статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 20 років 02 місяці 7 днів, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок № 413).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статтей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Згідно абзацу 7 підпункту 1 пункту 2.3 розділу II «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 року № 530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, час проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в антитерористичній операції в особливий період, зараховується до страхового стажу на пільгових умовах одного місяця служби за три.

Вказана правова позиція узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.06.2018 року у справі № 348/347/17.

У цьому випадку, судом встановлено, що позивач проходив військову службу при частковій мобілізації з 25.03.2015 року по 09.04.2016 року, що підтверджується довідкою Павлоградського об`єднаного міського комісаріату №4/206 від 07.05.2018 року та копією військового квитка, а отже, зазначений період повинен зараховуватись до страхового та пільгового стажу позивача.

При цьому, періоди участі в антитерористичній операції з 13.06.2015 року по 14.07.2015 року, з 09.08.2015 року по 29.10.2015 року, з 21.11.2015 року по 04.03.2016 року та з 13.03.2016 року по 31.03.2016 року мають зарахуватись до спеціального пільгового стажу із розрахунку місяць служби за три.

Відповідачем, вказані періоди не зараховані до страхового та пільгового стажу позивача і до спеціального пільгового стажу із розрахунку місяць служби за три, що свідчить про порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вимог наведених норм законодавства.

Щодо відсутності інформації про сплату страхових внесків за період з квітня 2015 року по грудень 2015 року, суд зазначає наступне.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, що визначається КМУ. Час проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в АТО в особливий період, зараховується до стажу державної служби на пільгових умовах.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Водночас, таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Середній заробіток працівника нараховує і виплачує роботодавець. У подальшому він отримає компенсацію з коштів Державного бюджету України, яка має проводитися в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відсутність цього механізму не позбавляє роботодавця обов`язку щодо нарахування середнього заробітку мобілізованому працівнику, адже ця гарантія передбачена законом.

Положеннями статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату таких, покладено на страхувальника, відсутність відомостей про сплату страхових внесків у Пенсійного фонду України відбулося не з вини позивача і незарахування періоду з квітня 2015 року по грудень 2015 року до загального страхового стажу роботи при призначенні пенсії за період проходження військової служби по мобілізації є неправомірним.

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що служба позивача у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від сплати підприємством-страхувальником страхових внесків.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначені періоди перебування позивача на військовій службі в особливий період.

При цьому, суд зазначає, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

Оскільки відповідь від 26.04.2019 року № 96/03.22-19 була надана відповідачем, то у суду відсутні правові підстави вважати такі дії відповідача бездіяльністю, при цьому належним та достатнім захистом прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 один місяць служби за три під час проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі в антитерористичній операції та період проходження військової служби під час мобілізації, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 18.04.2019 року.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідачем не заперечується наявність у позивача пільгового стажу відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 20 років 02 місяці 7 днів.

У зв`язку із тим, що позивачу протиправно відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу роботи один місяць служби за три, під час проходження військової служби в особливий період з 13.06.2015 року по 14.07.2015 року, з 09.08.2015 року по 29.10.2015 року, з 21.11.2015 року по 04.03.2016 року, з 13.03.2016 року по 31.03.2016 року та періоду проходження військової служби при частковій мобілізації з 25.03.2015 року по 09.04.2016 року, суд вважає, що такі періоди необхідно зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 з урахуванням зазначеного розрахунку.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 18.04.2019 року суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення і обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.04.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій, натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», отже, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26 м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 один місяць служби за три під час проходження військової служби в особливий період з 13.06.2015 року по 14.07.2015 року, з 09.08.2015 року по 29.10.2015 року, з 21.11.2015 року по 04.03.2016 року, з 13.03.2016 року по 31.03.2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 строкову службу під час мобілізації з 25.03.2015 року по 09.04.2016 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 18.04.2019 року та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський