Справа № 132/1006/19

Провадження № 2/132/354/19

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2019 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Веллфін» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позов мотивовано тим, що 27.02.2016 року між сторонами укладено договір позики №16462 в електронній формі. Згідно п.1.1 договору позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом. Пунктом 1.3 договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до п.1.4 договору дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником та позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п.1.4 договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 3000 грн., що підтверджується повідомленням від 25.02.2019 року ТОВ «Платежі Онлайн». Згідно п.1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 40,00 грн. за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2 цього договору; 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником за цим договором. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 123090,00 грн. заборгованості за договором позики та 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

22.03.2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

23.05.2019 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків. В обґрунтування позову зазначив, згідно графіку розрахунку, доданого до договору позики поверненню підлягає 3000 грн. позики та 1620 грн. процентів, що разом становить 4620 грн. сукупна вартість кредиту складає 154,00% від суми кредиту (в процентному значенні) або 4620,00 грн. (в грошовому виразі) та включає в себе: проценти за користування кредитом-54,00% від суми кредиту (у процентному значенні) або 1620,00 грн. (в грошовому виразі»). Реальна річна ставка за кредитом становить 657% річних.

Пунктом 1.5. передбачено, що при порушенні позичальником зобов`язань за договором, в тому числі у разі прострочення строку повернення кредиту та сплати процентів, позичальник на вимогу позикодавця сплачує відсотки в розмірі 3,8% від простроченої суми кредиту, за кожний день прострочення, тобто 1378%.

Посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року, вважає, що умови договору, укладеного між ним та ТОВ «Веллфін» є несправедливими, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Ухвалою суду від 18 червня 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» не з`явився, проте в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги за первісним позовом підтримують у повному обсязі, заперечують проти задоволення зустрічного позову з підстав, зазначених в письмових поясненнях щодо зустрічної позовної заяви від 13.08.2019 року.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився, проте від його представника-адвоката Шимотюк О.В. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги за первісним позовом визнає частково, а саме в розмірі 4620 грн., з яких: 3000 грн. тіло кредиту; 1620 грн. відсотки. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом та задоволення зустрічного позову.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 виникли правовідносини в сфері договірних зобов`язань, а сааме: з договору кредиту, що регулюються відповідними нормами ЦК України.

При розгляді справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27.02.2016 року між сторонами укладено договір позики №16462 в електронній формі. Згідно п.1.1 договору позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом. Пунктом 1.3 договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до п.1.4 договору дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником та позикодавцем. Позичальником в порядку встановленому п.1.4 договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 3000 грн., що підтверджується повідомленням від 25.02.2019 року ТОВ «Платежі Онлайн». Згідно п.1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 40,00 грн. за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2 цього договору; 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником за цим договором.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на Сайті Товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення Заявки на Сайті Товариства шляхом заповнення всіх полів Заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення.

Згідно п.6.3 Правил у разі прийняття позитивного рішення Товариство інформує Заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в Заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в Особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в Заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, Заявник отримує електронну копію договору позики.

У разі отримання Договору позики засобами електронного зв`язку, Заявник укладає Договір позики з товариством в Особистому кабінеті п.6.4. Правил).

Згідно п.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п.9 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором-дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 вказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор- алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким чином, одноразовий ідентифікатор має наступні ознаки: наявність алфавітно-цифрової послідовності (що відповідає п.4.9. Правил надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»); оферта (заповнення Заявки на отримання позики) та акцепт (прийняття рішення про надання позики); реєстрація в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (здійснюється шляхом заповнення заявки); можливість передачі такого ідентифікатора засобом зв`язку (СМС, електронна пошта, телефонний зв`язок).

Пунктом 6.8 Правил встановлено, що Заявник погоджується на використання у всіх відносинах, що засновані на першому Договорі позики та на всіх наступних договорах позики, інших договірних угодах, що можуть бути укладені між Заявником та Товариством свого Логіну та Паролю Особистого кабінету в якості аналога власноручного підпису між Товариством та Заявником.

27.02.2016 року у встановленому п.п.4.1,4.2. Правил порядку, ОСОБА_1 оформив заявку для отримання позики, шляхом заповнення всіх полів Заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайту ТОВ «Веллфін».

Заявка для отримання позики містить всі ідентифікуючі дані щодо Позичальника, а також фото останнього.

Пунктом 1.6. Договору позики встановлено, що невід`ємною частиною Договору є Правила.

Відповідно до п.4.8 Правил підтвердженням згоди Заявника на отримання позики є направлена на розгляд Товариством Заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.

Згідно п. 4.9 Правил дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої Заявнику суми від 1 до 99 копійок та з послідуючим зазначенням у відповідному полі Особистого кабінету, Заявником точної суми, що була зарезервована. Точну, зарезервовану суму Заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Заявнику пропонується звернутись у банк, використавши засоби СМС-повідомлень, засоби телефонного зв`язку, тощо.

Відповідно до п.4.10 Правил відповідність зазначеної суми, підтверджує належність рахунку для перерахування позики Заявнику, та підтверджує згоду Заявника на отримання позики.

Відповідно до п.6.10-6.12 Правил Товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в Договорі позики на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в Заявці.

Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання Договору позики сторонами.

Датою укладання Договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.

Товариством в порядку встановленому п.1.4. Договору позики через оператора послуг платіжної інфраструктури Platon на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики, що зазначена в Договорі позики, що підтверджується повідомленням від 25.02.2019 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору доручення №ФБ211/11 від 18.11.2015 року.

При цьому, ТОВ «Платежі Онлайн», є оператором послуг платіжної інфраструктури, яке уповноважено надавати окремі види послуг в платіжній системі та здійснювати операційні, інформаційні та інші технологічні функції щодо переказу коштів, та діяльність якої регулюється, зокрема, нормами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Інформація щодо порядку здійснення верифікацій карт клієнтів та виплата коштів на карту клієнтів зазначена у додатку №12 до даного позову з офіційного сайту ТОВ «Платежі Онлайн» (Platon) - https://рlaton.ua.

Таким чином, реєстрація ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Веллфін», подання відповідачем заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження товариством заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а Договір позики було укладено та підписано в електронній формі, що в силу приписів ст.ст.6, 27 ЦК України, ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.

ТОВ «Веллфін» належним чином виконав умови договору позики, надавши ОСОБА_1 грошові кошти відповідно до заявки на перерахування грошових коштів на поточний рахунок, зазначений позичальником.

В порушення умов договору позики ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на 28.02.2019 року у нього утворилась заборгованість в розмірі 123090,00 грн., яка складається з: 3000,00 грн.- основний борг; 57510,00 грн.-відсотки; 62580,00 грн.-додаткові відсотки.

Так, відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Частина 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, суд вважає, що між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини. Із запропонованими умовами договору відповідач ознайомився.

Суд приходить до висновку про те, що договір позики було укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11та 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно графіку розрахунку до договору позики №16462 від 27.02.2016 року сума по договору становить 3000 грн., дата погашення 28.03.2016 року, сума до сплати процентів 1620 грн., разом до сплати 4620 грн., сукупна вартість позики складає 4620 грн.

Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Веллфін» за період з 27.02.2016 року по 28.02.2019 року становить 123090,00 грн.

При цьому вказаний розрахунок спростований ОСОБА_1 наступним.

За положеннями ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України)

Так, правилами кредитування договору позики передбачено, що при порушенні позичальником зобов`язань за договором, в тому числі у разі прострочення строку повернення кредиту та сплати процентів, позичальник на вимогу позикодавця сплачує відсотки в розмірі 3,8 % від простроченої суми кредиту, за кожний день прострочення. Тобто 1387% річних.

З урахуванням зазначеного ТОВ «Веллфін» розміру пені, є суттєвий дисбаланс договірних відносин відносно прав та інтересів позичальника, що є порушенням статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Незалежно від того, що спірні умови договору відбулися за погодженням позивача, суд вважає, що встановлення фінансовою установою для позичальника непропорційно високої пені є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу послуг і може бути визнане незаконним.

Подібне положення договору є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальникові, як споживачу послуг, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання ним зобов`язань за договором позики.

Згідно ст.ст.11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора, щодо неухильного дотримання вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд звертає увагу на ту обставину, що незалежно від виконання фінансовою установою вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання усієї інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, остання відповідно до приписів ст. 18 цього ж Закону не повинен включати до кредитного договору несправедливих умов під страхом їх недійсності.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Вимога про нарахування та сплату пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та частинах першій, другій ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Такого ж висновку дійшов Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/13.

Щодо заперечень представника ТОВ «Веллфін» Липовської Д.В. з приводу того, що посилання ОСОБА_1 на норми ЗУ «Про захист прав споживачів» слід зазначити, що відповідно до норм пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Пунктами 9, 11 частини першої вказаного Закону визначено, що споживачем є фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит. Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином аналіз вказаних норм є підставою вважати, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу, тобто фізичній особі, на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

Згідно п.1.7 договору позики №16462 від 27.02.2016 року позика надана на споживчі цілі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи недобросовісно та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукала у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для неї умовах, з якими позичальник як споживач, був позбавлений з вини кредитора реальної можливості ознайомитись та оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову, а саме в розмірі 4620 грн., з яких: 3000 грн. основний борг; 1620 грн. проценти, та на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України - задоволення зустрічного позову.

Питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне вирішити у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст.6, 203, 215, 509, 525, 526, 536, 549, 551, 626, 627, 629 ЦК України, ст.ст.211, 247, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код за ЄДРПОУ 39952398) заборгованість за договором позики №16432 від 27.02.2016 року в розмірі 4620 (чотири тисячі шістсот двадцять) грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити в зв`язку з їх безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків задовольнити.

Визнати договір позики №16432 від 27.02.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 в частині нарахування відсотків, що визначено у п.1.5 договору недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код за ЄДРПОУ 39952398) 72,03 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог за первісним позовом.

Решту судових витрат по сплаті судового збору за первісним позовом залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код за ЄДРПОУ 39952398) в дохід держави витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом в розмірі 768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Суддя: