Справа № 345/20/19

Провадження № 22-ц/4808/862/19

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.В.

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представників відповідача Караїм Р.О. та Ткачук Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради про визнання незаконними дій щодо зменшення педнавантаження, поновлення попередніх умов праці, виплату різниці в оплаті праці, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2019 року, ухвалене суддею Юрчаком Л.Б.,

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

У січні 2019 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача Калуської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради про визнання незаконними дій щодо зменшення педнавантаження, поновлення попередніх умов праці, виплату різниці в оплаті праці.

В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що з 07.09.1976 працює в Калуській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ст. №2 на посаді вчителя початкових класів. У 2017/2018 навчальному році її тижневе педагогічне навантаження становило 18,5 годин, а на 2018/2019 навчальний рік воно було зменшене до 10 годин на тиждень. Зазначала, що про таке зменшення її ніхто не повідомляв, адміністрація закладу оголосила про це в усному порядку на засіданні педради 04.09.2018. Однак, ні наказ, ні протокол засідання педради вона (позивач) не бачила, із цими документами відповідач її не ознайомлював. Крім того, адміністрація школи не повідомила її про зміну істотних умов праці.

Зменшення педагогічного навантаження позивач вважає незаконним та таким, що істотно погіршує її умови праці. Інспекційним відвідуванням Управління Держпраці, що закріплено у п.п. 1-2 припису від 03.10.2018, встановлено, що жодних погоджень з профспілковим комітетом щодо планового вивільнення працівників, внесення змін у структуру і штатний розпис установи, зменшення педагогічного навантаження для окремих працівників, адміністрація школи не проводила. Більше того, адміністрацією школи не видавалось жодних наказів з економічним обґрунтуванням необхідності внесення змін у структуру і штатний розпис школи, перелік посад, роботи на яких з певних причин не проводитимуться, кількість і категорії працівників, які будуть виключені зі штатного розпису (абз. 5 п.1 припису). Аналогічно не існує жодних економічних обґрунтувань щодо зменшення педагогічного навантаження ОСОБА_1 , адже за нею, як і минулого року, закріплене класне керівництво початкового (четвертого) класу, а перелік навчальних дисциплін та кількість учнів у класі - залишились незмінними.

ОСОБА_1 стверджувала, що результати тарифікації (розподіл педагогічного навантаження) педагогічних працівників підлягають обов`язковому погодженню з профкомом, повідомляються вчителям, вихователям і керівникам гуртків під особисту розписку до початку навчального року і не пізніше 5 вересня тарифікаційний список затверджується начальником відділу освіти, у віданні якого перебуває навчальний заклад. Однак, адміністрацією Калуської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради не було дотримано вимог Кодексу Законів про працю, Закону України «Про загальну середню освіту», Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, щодо зміни істотних умов праці та що, в свою чергу, призвело до суттєвого погіршення умов праці, внаслідок зменшення тижневого навантаження та зменшення заробітної плати.

Так, на думку позивача, розмір її заробітної плати при 18-годинному тижневому навантаженні з 01.09.2018 повинен становити 10 356, 18 грн., а при 10-годинному тижневому навантаженні становить 6 234,32 грн.

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати наказ Калуської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради №57 від 03.09.2018 «Про розподіл педагогічного навантаження на 2018-2019 навчальний рік» в частині встановлення ОСОБА_1 10-годинного тижневого педагогічного навантаження та зобов`язати Калуську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради відновити попередні умови її праці з встановленням 18-годинного тижневого навантаження; зобов`язати Калуську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради нарахувати та виплатити їй різницю в оплаті праці, починаючи з 01.09.2018; стягнути з Калуської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради на її користь витрати за надання правничої допомоги в розмірі 8500 гривень.

Також, разом із позовною заявою позивач подала суду заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с. 24-25), мотивуючи її тим, що про зменшення педнавантаження окремих працівників школи, адміністрація закладу оголосила в усному порядку на засіданні педради 04.09.2018 р., однак, ні самого наказу, ні протокол засідання педради позивач не бачила, з даними документами відповідач її не ознайомлювали, звернення до дирекції школи були безрезультатними, тому вона та її колеги звернулися з колективним зверненням до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, яким у жовтні 2018 року було проведено інспекційне відвідування відповідача. Зверталась із заявою до Міністерства освіти і науки України і тільки у другій декаді грудня 2018 року отримала остаточну відповідь з Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА, згідно якої її було повідомлено, що в інший спосіб, окрім як шляхом звернення до суду, захистити свої порушені права вона не зможе.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважала, що причини пропуску строку звернення до суду із позовом є поважними та просила поновити їй строк звернення до суду із даним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про зміну істотних умов праці - зменшення педагогічного навантаження, і продовжила працювати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 14821 гривень. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що при перерозподілі педагогічного навантаження до початку навчального року закон не вимагає наявності згоди працівника саме у письмовій формі, що, на думку апелянта, суперечить чинному трудовому законодавству(п.2 ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» та п.4.2.7 Галузевої угоди між Міністреством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, яка зареєстрована Міністерством соціальної політики 15.12.2016 року), яке чітко встановлює, що зменшення педагогічного навантаження нижче тарифної ставки, як і передавання уроків з окремих предметів у початкових класах, може відбуватися виключно за письмовою згодою вчителя. Апелянт вважає, що суд помилково врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №750/3374/18, оскільки у цій справі інші обставини справи.

Апелянт стверджує, що помилковим є висновок суду про те, що вона була належним чином повідомлена про зміну своїх істотних умов праці. Суд не мав законних підстав для того, щоб посилатись наказ №28-К від 31.05.2018 р. «Про попередження про можливе наступне звільнення педагогічних працівників», як на належне повідомлення її про зміну істотних умов праці, адже цей наказ було прийнято з грубим порушенням норм чинного трудового законодавства України, без економічного обґрунтування щодо необхідності внесення змін у структуру і штатний розпис школи, без попереднього погодження з профспілковим органом та без проведення будь-яких консультацій з профспілками.

Всупереч ст.49-2 КЗпП України адміністрація школи не попереджала особисто про її майбутнє звільнення та не отримувала від неї згоди на таке звільнення, не пропонувала їй іншу посаду згідно штатного розпису. При цьому, апелянт наголошує, що жодних підстав для скорочення саме її посади у відповідача не було, адже згідно наказу №28-К передбачалась відсутність набору у дошкільну групу, підготовчий та перший клас, а вона ( ОСОБА_1 ) станом на 31.05.2018 р. була класним керівником третього класу.

Наказ №44 від 31.05.2918 року «Про попередню комплектацію школи на 2018-2019 роки» та встановлене в ньому попереднє тижневе навантаження для педагогічних працівників, на думку апелянта, є таким, що прийнятий з грубим порушенням норм трудового законодавства (ст. 32 КЗпП України, ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту», п.4.2.7, п.6.3.1 Галузевої угоди), без затвердження педагогічною радою школи, як це передбачено п.6.8 Статуту школи, тому процедура встановлення попереднього тижневого педнавантаження була грубо порушена директором школи.

Попереднє педнавантаження тривалістю менше тарифної ставки встановлено без її згоди, що неприпустимо в силу вимог ч. 2 ст. 25 Закону України «Про загальну сердню освіту».

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не дав жодної оцінки даним, зазначеним у таблиці про розподіл педнавантаження у школі, які свідчать про відсутність законних підстав для зменшення її педнавантаження, а відтак і зміни її істотних умов праці.

Відповідачем порушено принцим наступності у роботі, передбачений п.6.3.1. Галузевої угоди, оскільки викладання математики, природознавства та фізкультури передано іншим вчителям. Висновок суду про те, що вона ( ОСОБА_1 ) не може викладати інші предмети, є безпідставний.

Висновок суду про неврахування її, апелянта, посилань на п.4.2.7 Галузевої угоди, який мотивований тим, що ця угода носить рекомендаційний характер і розподіл педагогічного навантаження є дискрецією виключно керівника навчального закладу, на думку апелянта, суперечить нормам чинного законодавства. Крім цього, такий висновок суперечить іншому висновку суду, який взяв до уваги п.6.3.1 вказаної угоди.

Висновок суду про те, що вона погодилась на продовження роботи в нових умовах, так як ні вона, ні дирекція школи не ініціювали звільнення, ОСОБА_1 вважає суперечливим, оскільки приступивши до роботи та отримавши зменшення навантажене, одразу почала це оскаржувати у передбачені законодавством способи та строки, очікуючи на справедливе судове рішення, яким було би відновлено її трудові права.

Апелянт зазначає, що відповідно до законодавства сам факт складання припису Управлінням Держпраці свідчить про порушення трудового законодавства. Пункт 4 припису стосується порушень трудового законодавства стосовно зменшення її педнавантаження. Тому суд дійшов суперечливих висновків, коли в одному випадку взяв до уваги припис, а у іншому - погодився із твердженням відповідача, що жоден пункт припису не містить вимоги про відновлення попередніх умов праці. Припис до сьогодні не виконано, тому безпідставним є висновок суду про те, що позивачем не надано доказів невиконання вказаного припису. Апелянт вважає, що відповідач мав надати суду докази про те, що припис ним виконано.

Також апелянт зазначає, що суд грубо порушив норми процесуального права, а саме: не дотримався строку розгляду справи, не взяв до уваги клопотання про виклик свідків, жодного судового засідання не відбулося, за відсутності судового розгляду безпідставно ухвалив вступну та резолютивну частину рішення, не дотримався строку виготовлення повного рішення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає скаргу безпідставною, а рішення законним та обґрунтованим. Зокрема, вказує, що: суд дійшов правильного висновку, що закон не вимагає нявності згоди працівника саме у письмовій формі, правильно послався на правову позицію Верховного Суду у справі №750/3374/18, накази, які описує ОСОБА_1 не були предметом оскарження, суд встановив, що виключно з об`єктивних причин зменшилась кількість учнів, що встановлено і Управлінням Держпраці, не відповідає дійсності твердження апелянта про те, що попереднє педнавантаження не погоджено із профспілковим комітетом, як це передбачено п.6.8 Статуту школи, не можна погодитись із тим, що суд не дав жодної оцінки даним щодо розподілу педнавантаження у школі, які спростовані у додаткових поясненнях відповідача, суд вірно не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на Галузеву угоду, суд дійшов вірного висновку, що позивач погодилась на продовження роботи у нових умовах, приписом встановлено сам факт змін істотних умов праці, а не їх незаконність.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу Калуської спеціальної ЗОШ-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради №28-к від 31.05.2018 «Про попередження про можливе наступне звільнення педагогічних працівників», відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з істотними змінами в організації освітнього процесу школи, відсутністю набору учнів у дошкільну групу, підготовчий та перший класи та зменшенням кількості класів і чисельності учнів, директором школи ОСОБА_3 персонально попереджено педагогічних працівників школи про можливе наступне звільнення з 31.08.2018 (а.с. 43 т.1). Із цим наказом ОСОБА_1 була ознайомлена на засіданні педагогічної ради 01.06.2018, однак відмовилась його підписати (а.с. 46 т.1).

Наказом Калуської спеціальної ЗОШ-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради №44 від 31.05.2018 «Про попередню комплектацію школи на 2018-2019 навчальний рік», відповідно до планової мережі комплектації школи укомплектовано у 2018-2019 навчальному році 11 класів; відповідно до навчального плану школи розподілено педагогічне навантаження серед педагогічних працівників з додатком про розмір попереднього навантаження, встановлено довести даний наказ до відома педагогічних працівників на засіданні педагогічної ради 01 червня 2018 року (а.с. 50). Із вказаним наказом ОСОБА_1 також була ознайомлена на засіданні педагогічної ради 01.06.2018 та відмовилась його підписати, що підтверджується актом (а.с.57).

Про те, що до працівників школи-інтернат було доведено вищезазначені накази свідчить також протокол засідання педагогічної ради №6 від 01.06.2018 (а.с. 71-74),та те, що ОСОБА_1 була присутня на даному засіданні підтверджує її підпис у списку присутніх (а.с. 75).

Згідно із наказом Калуської спеціальної ЗОШ-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради №57 від 03.09.2018 «Про розподіл педагогічного навантаження на 2018-2019 навчальний рік», на підставі комплектування штату педагогічних працівників, наказів про призначення нових учителів, вихователів, класних керівників, відповідно до робочого навчального плану на 2018-2019 навчальний рік, розподілено педагогічне навантаження з навчальних предметів між вчителями та навантаження по класах між вихователями школи на 2018-2019 навчальний рік» (а.с. 60). Відповідно до педагогічного навантаження, ОСОБА_1 встановлено тижневе педагогічне навантаження - 10 годин (а.с. 96-103). Позивач на засіданні педагогічної ради 04.09.2018 була ознайомлена із зазначеним наказом та своїм тижневим навантаженням, проте відмовилась його підписати (а.с. 70, 79). Зазначене також підтверджується протоколом засідання (а.с. 75-76) та списком присутніх (а.с. 77-78).

ОСОБА_1 з 07.09.1976 до цього часу працює на посаді вчителя початкових класів у Калуській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ст. №2, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 8-11), та не заперечується сторонами по справі.

Позиція суду апеляційної інстанції

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши апелянта та її представника, які доводи апеляційної скарги підтримали, представників відповідача, які вимоги скарги заперечили, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилом ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15, такого ж висновку додержується Верховний Суд (постанова від 22 травня 2019 року у справі №754/8595/17-ц).

Згідно із ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту», трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 20 Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджених наказом МОН N455 від 10 грудня 1993 року передбачено, що власник або уповноважений ним орган (керівник) закладу освіти зобов`язаний доводити до відома педагогічних працівників у кінці навчального року (до надання відпустки) педагогічне навантаження в наступному навчальному році.

Зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя, і як внаслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.

Суд вірно встановив, що у школі відбулися зміни в організації виробництва і праці.

Так, наказом Калуської спеціальної ЗОШ-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради №44 від 31.05.2018 «Про попередню комплектацію школи на 2018-2019 навчальний рік», укомплектовано у 2018-2019 навчальному році 11 класів; відповідно до навчального плану школи розподілено педагогічне навантаження серед педагогічних працівників.

Суд встановив, що виключно з об`єктивних причин, які не залежать від дій чи бездіяльності керівника навчального закладу, у 2018-2019 року зменшилась кількість класів у Калуській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ст. №2 з 15 до 12, що і зумовило зменшення педагогічного навантаження.

Ця обставина вставновлена також і актом інспекціного відвідування Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 03.10.2018 року (а.с.15-17 т.1).

Зменшення кількості класів початкової школи на 2018-2019 роки підтвердила також і позивач.

Крім цього під час розгляду справи в апеляційному порядку сторони підтвердили, що кількість класів у школі на 2019-2020 роки знову зменшилась і відповідно зменшено навантаження усім педагогічним працівникам.

Апелянт в скразі посилався на те, що наказ №28-К від 31.05.2018 р. «Про попередження про можливе наступне звільнення педагогічних працівників» прийнятий без попереднього погодження з профспілковим органом та без проведення будь-яких консультацій з профспілками і не затверджувалось педагогічною радою школи, а приймалося одоноособо директором школи. Такі доводи спростовуються наступним.

Під час апеляційного розляду відповідач надав протокол засідання профспілкового комітету Калуської СЗОШ-інтернату І-ІІІ ст. №2 від 24 травня 2018 року №4, проведенного за участю членів проспілкового комітету ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 під головуванням ОСОБА_10 , до порядку денного якого входило питання про попереднє педагогічне навантаження педагогів школи на новий навчальний рік. З цього питання було заслухано ОСОБА_3 , яка повідомила, що на педагогічній раді ознайомить педагогічних працівників з попередженням про вивільнення в зв`язку з істотними змінами в організації освітнього процессу та ознайомила присутніх з попереднім навантаженням педагогів, враховуючи всі можливості. Постановлено погодити педегогічне навантаження педагогів на 2018-2019 навчальний рік (а.с.10-11 т.2).

З метою перевірки вказаних доводів суд апеляційної інстанції допитав присутніх на вказаному засіданні профспілкового комітету та встановив, що засідання дійсно відбулося і у протоколі відбражено те, що мало місце. Отже, наказ №28-К від 31.05.2018 р. «Про попередження про можливе наступне звільнення педагогічних працівників» прийнятий із попереднім погодженням з профспілковим органом та із проведенням консультацій з профспілками.

Усі свідки - члени профкому, крім ОСОБА_11 , підтвердили, що питання погодження попереднього педнавантаження 24 травня 2018 року на засіданні профспілкового комітету вирішувалось та було прийнятл рішення, які відповідають протоколу. Окремі свідки зазначали, що за спливом значного проміжку часу конкретних деталей обговорення не пам`ятають, однак колегія суддів вважає, що такі деталі не спростовують правдивості їх показань. Свідок ОСОБА_11 підтвердила, що була присутня на засіданні профкому, але не може згадати події через те, що питання які ставились на засіданні стосувалися вчителів, а вона є технічним працівником, тому у суть не вникала.

Відповідно до протоколу №6 зборів Калуської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів №2 від 01.06.2018 року, на якому були присутні 60 педагогічних працівників, обговорено та взято до уваги попереднє педагогічне навантаження на 2018-2019 роки згідно планової мережі, погодженої департаменто освіти, науки та молодіжної політики ОДА та наказами по школі (а.с.71-74 т.1).

Відповідно до протоколу №7 другого засідання педагогічної ради Калуської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів від 04.09.2018 року з участю 58 осіб було ухвалено інформацію про розподіл педагогічного навантаження приняти до відома та погодити педагогічною радою (а.с.75 т.1).

Враховуючи зазначені докази, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи позивача та його представника, що встановлене педагогічне навантаження вчителів на 2018-2019 роки у школі не було погоджено проспілковим комітетом і не затверджувалось педагогічною радою школи, а приймалося одоноособо директором школи.

Крім того, оскільки позивач не оскаржував вищезазначені накази від 31.05.2018 року, суд не вірно не досліджував законність та обґрунтованість їх прийняття, оскільки це суперечить вимогам ч. 4 ст. 77 ЦПК України, а саме - суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, які спричинили зміну істотних умови праці у школі, в тому числі позивача, у зв`язку з чим її тижневе навантаження зменшено з 18,5 годин до 10 годин.

Отже, не заслуговують на увагу доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд не мав законних підстав для того, щоб посилатись наказ №28-К від 31.05.2018 р. «Про попередження про можливе наступне звільнення педагогічних працівників», як на належне повідомлення її про зміну істотних умов праці, і що цей наказ було прийнято з грубим порушенням норм чинного трудового законодавства України, без економічного обґрунтування щодо необхідності внесення змін у структуру і штатний розпис школи.

Про зміну істотних умов праці адміністрація школи повідомила ОСОБА_1 у двомісячний строк, виконавши вимоги ч.3,4 ст.32 КЗпП України.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач не була належним чином повідомлена про зміну своїх істотних умов праці, є безпідставними. Хоча ОСОБА_1 відмовилась розписатись про ознайомлення із вищевказаними наказами, її було ознайомлено із ними, що зафіксовано у встановленому законом порядку та вважається належним повідомленням позивача.

Доводи про те, що всупереч ст.49-2 КЗпП України адміністрація школи не пропонувала їй іншу посаду згідно штатного розпису, колегія суддів відхиляє, оскільки вивільнення працівників фактично у школі не відбулося.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відбулась зміна істотних умов праці ОСОБА_1 , про що остання була належним чином повідомлена з дотримання встановленого законом порядку.

Що стосується такої підстави позову, як відсутність згоди ОСОБА_1 на зменшення педнавантаження, то колегія суддів виходить із такого.

Частиною 1 статті 25 закону України «Про загальну середню освіту» передбачено, що педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності - час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу.

Педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку. Розподіл педагогічного навантаження у закладі загальної середньої освіти затверджується його керівником.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його згодою.

Абзац 2 частини другої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» передбачає наявність письмової згоди працівника щодо перерозподілу педагогічного навантаження лише протягом навчального року, у разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом. Водночас, при перерозподілі педагогічного навантаження до початку навчального року вказаний закон не вимагає наявності згоди працівника саме у письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №750/33740/18.

За умовами ч. 4 ст. 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Однією з підстав припинення трудового договору згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу мiсцевiсть разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Суд дійшов правильного висновку про те, що позивач погодилася на продовження роботи в нових умовах, оскільки КЗпП України чітко передбачає, що якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Позивачу було відомо ще з 31.05.2018 року по можливе вивільнення працівників та про зміну істотних умов праці, однак вона відмовилась від підписів про ознайомлення з відповідними наказами, але продовжила працювати, і працює до цього часу, що судом вірно оцінено як згода з новими умовами праці.

Суд дав правильну оцінку припису про усунення виявлених порушень №ІФ 1734/343/АВ/П від 03.10.2018, що винесений Управлінням держпраці в Івано-Франківській області (а.с.15-17 т.1). Зокрема, у п. 4 припису вказано, що у 2017-2018 навчальному році вчитель початкових класів ОСОБА_1 мала педагогічне навантаження 18,5 год. на тиждень, а у 2018-2019 навчальному році - 10 год. на тиждень. Суд вірно погодився із твердженням відповідача про те, що жоден пункт припису не містить вимоги про необхідність відновлення попередніх умов праці.

Так, відповідно до п. 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно з п.п. 27, 28 зазначеного Порядку, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Позивачем не надано суду доказів невиконання зазначеного припису та притягнення директора Калуської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ст. №2 Івано-Франківської обласної ради ОСОБА_3 до відповідальності.

Крім того, після отримання вказаного припису відповідач надав пояснення начальнику Управління Держпраці (а.с.12 т.2), у яких обгрунтував невідворотність факту зменшення кількості класів у школі, та як наслідок очікуваного можливого звільнення працівників, з метою чого було видано накази від 31.05.2018 №44 «Про попередню комплектацію школи на 2018-2019 роки» та №28-к «Про попередження про можливе наступне звільнення педагогічних працівників». Зазначав, що з об`єктивних причин педнавантаження усіх працівників школи було дещо зменшено в порівнянні з попереднім роком, про що вчителі, в тому числі і ОСОБА_1 , були повідомлені завчасно.

Із зазначених підстав доводи апелянта про невиконання припису колегія суддів відхиляє.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неврахування посилання позивача на п. 4.2.7. Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, оскільки така носить рекомендаційний характер і розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі є дискрецією виключно керівника такого навчального закладу з урахуванням вимог Закону.

Суд першої інстанції взяв до уваги п. 6.3.1 вказаної Галузевої угоди, згідно з яким необхідно дотримуватись принципу наступності в роботі, врахувавши пояснення відповідача про те, що зменшення педагогічного навантаження відбулось саме щодо вчителів початкових класів, а предмети, які викладають інші працівники не може викладати позивач, і це не було спростовано позивачем у ході розгляду справи. Зазначене не свідчить про суперечність висновків суду щодо застосування вказаної Галузевої угоди, яка носить рекомендаційний характер, враховуючи, що суд послався на загальний принцип, визначений вказаною угодою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводить дані щодо розподілу педнавантаження у школі, та зазначає, що суд не дав їм жодної оцінки. З такими доводами апелянта колегія суддів також не погоджується, оскільки такі були спростовані у додаткових поясненнях відповідача (а.с.203 т.1), де, зокрема, вказано, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя фактична кількість класів зменшилась на 3 (було 14, стало 11). Зменшення педагогічного навантаження відбулось саме на тій ланці, де працює позивач, тобто на ланці початкової школи, тому посилання на педагогічне навантаження інших працівників не слід брати до уваги. Стосовно вчителів і вихователів, які працюють на інших посадах, то вони викладають інші предмети. Інші, зазначені у таблиці педагоги ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ) працюють вихователями на повну ставку та 0,5 ставки посади педагог-організатор, тому у них і більше годин.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також посилається на те, що суд грубо порушив норми процесуального права (не дотримався строку розгляду справи, не взяв до уваги клопотання про виклик свідків, жодного судового засідання не відбулося, за відсутності судового розгляду безпідставно ухвалив вступну та резолютивну частину рішення, не дотримався строку виготовлення повного рішення). Вказані порушення не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи та не є обов`язковою підставою скасування рішення відповідно до ч.3 ст. 376 ЦПК України.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі також не спростовують правильних висновків суду.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2019 року.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта