Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 461/5027/17

провадження № 61-37966 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопоміч»,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоміч» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2018 року у складі судді Радченка В. Є. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоміч» (далі - ТОВ «Автопоміч»), третя особа - ОСОБА_3 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що наказом директора ТОВ «Автопоміч» від 29 липня 2016 року № 15 його прийнято на посаду юрисконсульта, з якої його було звільнено 30 червня 2017 року наказом № 16 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани.

Зазначав, що за весь час роботи на посаді юрисконсульта TOB «Автопоміч» він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, порушень трудової дисципліни не вчиняв, з наказом від 26 червня 2014 року №14 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не був ознайомлений. Про оголошення догани йому стало відомо лише з запису в трудовій книжці, яку він отримав разом з наказом про звільнення 05 липня 2017 року. Вказував на те, що причиною звільнення став конфлікт з директором ТОВ «Автопоміч»

ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що його було звільнено з займаної посади незаконно, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив поновити його на роботі на посаді юрисконсульта ТОВ «Автопоміч» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2017 року до дня поновлення його на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ТОВ «Автопоміч».

Стягнуто з ТОВ «Автопоміч» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24 553,13 грн, з яких підлягає утриманню прибутковий податок й інші обов`язкові платежі.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді юрисконсульта ТОВ «Автопоміч».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідача після винесення наказу від 26 червня 2017 року № 14 про догану юрисконсульту ТОВ «Автопоміч» ОСОБА_1 виник обов`язок отримати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення та повідомити його про оголошення догани під розписку, відповідно до вимог статті 149 КЗпП України, а у ОСОБА_1 виникло право на оскарження такого наказу та на надання письмових пояснень. Проте, наказ про оголошення догани, наказ про звільнення та трудова книжка були направлені відповідачем ОСОБА_1 одним рекомендованим листом та отримані ним 05 липня 2017 року. Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено систематичності невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, а тому станом на 30 червня 2017 року, у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, суд вказав на неможливість перевірки факту виконання чи невиконання ОСОБА_1 обов`язків, зазначених у правилах внутрішнього трудового розпорядку, оскільки вони відсутні в матеріалах справи, як відсутні і відомості про ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Автопоміч» залишено без задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідачем не доведено систематичності невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку. Крім того, у матеріалах справи відсутні та не надані суду правила внутрішнього трудового розпорядку, що унеможливлює перевірку виконання чи невиконання зазначених правил позивачем, а також відсутні відомості про ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «Автопоміч» просило скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області

від 03 травня 2018 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про визнання явки позивача обов`язковою, що призвело до неможливості встановлення фактичних обставин справи. Суди не звернули увагу на наявний у матеріалах справи акт про відмову від дачі пояснень щодо факту вчинення дисциплінарного проступку, який спростовує посилання позивача на необізнаність про оголошення йому догани на підставі наказу від 26 червня 2017 року, а також не вказали, в якій саме редакції підлягає скасуванню наказ про звільнення (від 30 червня 2017 року № 16 чи з урахуванням наказу від 30 червня 2016 року № 16а «Про виправлення описок в наказі від 30 червня 2016 року № 16»).

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що позивач не ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Автопоміч» є безпідставними, оскільки дана обставина підтверджується належними та допустимими доказами, і ОСОБА_1 не заперечувалося.

Посилання судів на те, що у відповідача після винесення наказу від 26 червня 2017 року № 14 про оголошення догани юрисконсульту ТОВ «Автопоміч» ОСОБА_1 виник обов`язок відібрати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення є помилковими, оскільки відповідно до вимог статті 149 КЗпП України такий обов`язок виникає у роботодавця до застосування дисциплінарного стягнення. Крім того, необгрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня систематичність порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, з огляду на те, що 26 червня 2017 року наказом № 14 позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а у період з 26 червня 2017 року по 29 червня 2017 року вчинив новий дисциплінарний проступок, а відтак наявні законні підстави для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому він зазначав, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу призначеного до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом від 29 липня 2016 року

№ 15 ОСОБА_1 з 01 серпня 2016 року призначено на посаду юрисконсульта ТОВ «Автопоміч».

Наказом від 12 червня 2017 року № 9 утворено комісію для проведення службового розслідування.

Відповідно до наказу від 26 червня 2017 року №14 «Про винесення догани» оголошено догану юрисконсульту ТОВ «Автопоміч» ОСОБА_1 .

В акті проведення службового розслідування від 30 червня 2017 року зазначено про систематичні невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, та заподіяння ТОВ «Автопоміч» матеріальної шкоди у розмірі, не менше

32 155,20 грн. Остаточний розмір заподіяної матеріальної шкоди ТОВ «Автопоміч» неможливо встановити, виходячи з повноважень, що надані комісії, яка проводить службове розслідування.

Наказом директора ТОВ «Автопоміч» ОСОБА_3 «Про звільнення з посади юрисконсульта» від 30 червня 2017 року № 16 позивача звільнено з ТОВ «Автопоміч» з посади юрисконсульта на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням ОСОБА_4 без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом директора ТОВ «Автопоміч» ОСОБА_3 «Про виправлення описок в наказі» від 30 червня 2017 року № 16а року виправлено описки в наказі від

30 червня 2017 №16, зокрема текст «ОСОБА_4» та

« ОСОБА_4» замінено на « ОСОБА_1» та « ОСОБА_1 » відповідно.

05 липня 2017 року ОСОБА_1 рекомендованим листом отримав наказ про звільнення від 30 червня 2017 року № 16 та трудову книжку, в якій містився запис про винесення догани на підставі наказу від 26 червня 2017 року № 14.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, необхідною його умовою, є вчинення працівником конкретного дисциплінарного проступку, тобто допущення невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків, що носило систематичний характер, і за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю та не зняті.

До юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вказаних підстав, відноситься зокрема, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.

Таким чином, за пунктом 3 статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Ураховуючи, що наказ про оголошення догани (від 26 червня 2017 року) та наказ про звільнення (від 30 червня 2017 року) були винесені на підставі проведеного роботодавцем службового розслідування, яке було оформлене одним актом

від 30 червня 2017 року, який не дає можливості чітко встановити періоди невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків та відмежувати один від одного описані в акті однорідні порушення трудової дисципліни здійснені позивачем до дати складання акту, висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено систематичності невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку є обгрунтованими, а тому у ТОВ «Автопоміч» були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Крім того, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідач не надав суду правила внутрішнього трудового розпорядку, з у рахуванням яких суди мали б можливість перевірити факт виконання чи невиконання

ОСОБА_1 обов`язків, передбачених цими правилами.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Таким чином, перед оголошенням догани ОСОБА_1 , ТОВ «Автопоміч» зобов`язано було отримати від нього письмові пояснення, а в подальшому повідомити його про винесення догани під розписку. Відповідно у

ОСОБА_1 виникло право на надання письмових пояснень і оскарження такого наказу. Відповідачем зазначені вимоги трудового законодавства не дотримано, оскільки відповідач письмові пояснення у нього не відбирав, про оголошення догани йому стало відомо лише 05 липня 2017 року з трудової книжки, яку він отримав разом із наказом про звільнення.

Помилкове посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до вимог статті 149 КЗпП України у роботодавця виникає обов`язок відібрати у порушника трудової дисципліни письмове пояснення після притягнення до дисциплінарної відповідальності, не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, оскільки апеляційний суд, перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, виправив зазначену помилку та дійшов правильного висновку про застосування статті 149 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на акт про відмову позивача від дачі пояснень по факту вчинення дисциплінарного проступку є неспроможними, оскільки матеріали справи не містять зазначеного акту.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення його на посаді юрисконсульта ТОВ «Автопоміч» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 24 553,13 грн.

Твердження заявника про те, що суд першої інстанції у порушення норм процесуального права не задовольнив його клопотання про визнання явки позивача обов`язковою, що призвело до унеможливлення встановлення фактичних обставин справи, є безпідставними, оскільки зазначене не вплинуло на законність ухваленого ним рішення. Відповідач не навів переконливих аргументів та доказів на спростування доводів позивача щодо незаконності його звільнення, та що неявка позивача, який подав заяву про розгляд справи за його відсутності, призвела до неповного з`ясування обставин справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених ним обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної оцінки суду. Суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не вправі встановлювати нові обставини, надавати оцінку та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідками розгляду касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоміч» залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко