ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2019 року № 640/7955/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуюча суддя Кузьменко А.І., судді Добрівська Н.А., Маруліна Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі",

Первинної профспілкової організації Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Кабінету Міністрів України

третя особа Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання протиправною та нечинною постанови від 06 березня 2019 року №226 в частині

ВСТАНОВИВ:

Всеукраїнське галузеве об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" (далі - позивач, ВГО «ФРНГ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), третя особа - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", в якому просить: визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині затвердження підпунктів 22, 23 пункту 47 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданнях, в яких було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", після набрання вказаним рішенням законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Також, Первинна профспілкова організація Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просить: визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині затвердження підпунктів 22, 23 пункту 47 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданнях, в яких було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", після набрання вказаним рішенням законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року об`єднано в одне провадження справу №640/7955/19 зі справою №640/8202/19.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що підпунктами 22, 23 пункту 47 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", до виключної компетенції загальних зборів товариства віднесено обрання та припинення повноважень голови і членів правління, прийняття рішення про відсторонення голови або члена правління від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови правління.

Оскільки 100% акцій акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" належать державі та функції з управління корпоративними правами якої у статутному капіталі компанії здійснює Кабінет Міністрів України, зазначені підпункти пункту 47 постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 суперечать нормам статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та статтям 13, 33, 52 Закону України "Про акціонерні товариства" і свідчить про перевищення Кабінетом Міністрів України повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року частково задоволено заяву Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 в частині затвердження підпункту 22 пункту 47 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно з яким до виключної компетенції загальних зборів належить обрання та припинення повноважень голови і членів правління, а також в частині затвердження підпункту 23 пункту 47 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно з яким до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про відсторонення голови або члена правління від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови правління до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року у задоволенні клопотання представника Кабінету Міністрів України про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

В підготовчому засіданні 18 червня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Кабінету Міністрів України про закриття провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року заяву представника Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" про додаткові заходи забезпечення позову залишено без задоволення.

У відзиві на позов представник Кабінету Міністрів України зазначив, що відповідно до статей 113, 117 Конституції України, статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" відповідач наділений повноваженнями видавати обов`язкові до виконання акти - постанови та розпорядження. Оскільки 100% акцій акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" належать державі, відповідно до статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" функції з управління корпоративними правами виконуються без скликання загальних зборів. З огляду на спеціальні норми, визначені статтями 59, 61 Закону України "Про акціонерні товариства", повноваження щодо призначення та звільнення з посад голови та членів виконавчого органу товариства можуть бути делеговані загальним зборам на підставі та у випадку їх визначення у статуті. З огляду на викладене, Кабінетом Міністрів України прийнято оскаржувані підпункти пункту 47 постанови від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Додатково представник Кабінету Міністрів України зазначив, що принципи корпоративного управління, на які посилаються позивачі у позові, носять рекомендаційний характер.

Крім того, представник Кабінету Міністрів України вказує на відсутність порушеного права позивачів оскаржуваними пунктами постанови від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та зазначає, що повноваження організації роботодавців представляти інтереси своїх членів безпосередньо в суді Законом України "Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності" не передбачено.

Представник акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у поясненнях на позов вказує, що відповідно до норм статей 52, 33 Закону України "Про акціонерні товариства" саме наглядову раду акціонерного товариства названий Закон у пріоритетному порядку наділяє виключною компетенцією щодо обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу та пов`язаними з цим повноваженнями, а також створює гарантії її незалежності та самостійності.

Додатково представник акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" наголошує, що оскільки позивачі не є членами названого акціонерного товариства та не мають корпоративних прав, тому даний спір підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засідання 12 вересня 2019 року представники позивачів та третьої особи наполягали на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні, судом згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Статут акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" викладено у новій редакції.

Зокрема, підпунктами 22, 23 пункту 47 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у редакції постанови від 06 березня 2019 року №226 визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить: обрання та припинення повноважень голови і членів правління; прийняття рішення про відсторонення голови або члена правління від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови правління.

Одночасно пунктом 15 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 визначено, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України.

Отже, на виконання згаданих підпунктів пункту 47 постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 Кабінет Міністрів України реалізує визначені підпунктами 22, 23 пункту 47 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у редакції вказаної постанови повноваження як єдиний акціонер акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Так, за визначенням статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року №185-V управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно підпунктів 5, 6, 16-1, 18 частини 2 статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року №185-V, здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю; призначає на посади та звільняє з посад керівників господарських структур, стосовно яких функції з управління виконує Кабінет Міністрів України; визначає критерії, відповідно до яких утворення наглядової ради є обов`язковим на державних унітарних підприємствах (крім підприємств оборонно-промислового комплексу) та, з урахуванням законів України, в господарських товариствах, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; затверджує вимоги до незалежних членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; визначає порядок: проведення конкурсного відбору кандидатів на посаду незалежного члена наглядової ради державного унітарного підприємства та їх призначення, а також проведення конкурсного відбору кандидатів на посаду незалежного члена наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що пропонуються суб`єктом управління об`єктами державної власності до обрання на посаду незалежних членів наглядової ради; визначає та затверджує кандидатури представників держави, які призначаються до наглядових рад державних унітарних підприємств, і тих, які беруть участь у загальних зборах та обираються до наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; виконує відповідно до законів інші функції з управління об`єктами державної власності.

Одночасно, відповідно до статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VI діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Згідно із частинами 3, 4 статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VI, статутом акціонерного товариства не може бути передбачено надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень. Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

Особливості проведення загальних зборів товариством, що складається з однієї особи визначені статтею 49 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VI, частиною 2 якої встановлено, що повноваження загальних зборів товариства, передбачені статтею 33 цього Закону та внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером одноосібно.

При цьому, частиною 1 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VI визначено, що загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом.

Статутом приватного акціонерного товариства (крім товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій належать державі, а також акціонерних товариств, 50 і більше відсотків акцій яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків) може передбачатися, що загальні збори можуть вирішувати будь-які питання, у тому числі ті, що належать до виключної компетенції наглядової ради. Якщо кількість акціонерів приватного акціонерного товариства перевищує 100, рішення про включення до статуту такого приватного акціонерного товариства відповідного положення має бути прийнято більш як 95 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Отже, частиною 1 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VI заборонено загальним зборам товариств у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій належать державі вирішувати питання, віднесені до виключної компетенції наглядової ради.

Одночасно пунктами 8, 10 частини 2 статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VI встановлено, що до виключної компетенції наглядової ради належить: обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу; прийняття рішення про відсторонення голови або члена виконавчого органу від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу.

Отже, підпункти 22, 23 пункту 47 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не відповідають названим вище нормам Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VI, що є самостійною підставою для визнання зазначених підпунктів пункту 47 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нечинними.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року №794-VII право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно з нормами частин 2-4 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем`єр-міністром України, Першим віце-прем`єр-міністром України, віце-прем`єр-міністрами України.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп`ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 51 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року №794-VII визначає, що постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

Після підписання акта Кабінету Міністрів України внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних і стилістичних помилок, здійснюється в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Відповідно до наявної в матеріалах справи пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" проект зазначеної постанови розроблено Мінекономрозвитку на виконання доручення Прем`єр-Міністра України від 24 квітня 2018 року №16889/1-18 до листів публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 20 квітня 2018 року №10-219/1.2.1/КМ-18, від 23 квітня 2018 року №10-223/.2.1/КМ-18 з метою приведення установчих документів компанії у відповідність до вимог Закону України від 16 листопада 2017 року №2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів".

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, визначення інших процедурних питань його діяльності встановлюється Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 (далі - Регламент).

Відповідно до §32 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Одночасно згідно §33 Регламенту головним розробником проектів актів Кабінету Міністрів з питань, пов`язаних із здійсненням Кабінетом Міністрів повноважень суб`єкта управління або загальних зборів суб`єкта господарювання державного сектору економіки, є Мінекономрозвитку, а проектів актів з питань управління державними банками - Мінфін.

Відповідно до пунктів 1, 6 § 37 Регламенту розробник з урахуванням строків, визначених у § 38 для погодження проекту акта Кабінету Міністрів заінтересованими органами, а також пунктом 2 § 46 для проведення Мін`юстом правової експертизи, надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Якщо розробником проекту акта Кабінету Міністрів є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, проект надсилається заінтересованому органу лише після його погодження відповідним міністром.

Центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, надсилає завізований керівником органу проект акта Кабінету Міністрів разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) відповідному міністерству для його погодження міністром.

Свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів міністр, що спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, доводить до відома розробника шляхом надсилання листа, до якого в разі відсутності зауважень додається також завізований ним проект акта. Позиція міністра може бути доведена до відома розробника через уповноважену ним особу шляхом надсилання листа за підписом такої особи.

У разі висловлення до проекту акта Кабінету Міністрів, поданого центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра, зауважень і пропозицій, проект акта повертається розробнику для його доопрацювання та внесення в установленому порядку на розгляд міністра.

Якщо у позиціях розробника і заінтересованого органу щодо проекту акта Кабінету Міністрів є розбіжності, які не можуть бути врегульовані на рівні фахівців таких органів, керівник органу, який є розробником, та керівник заінтересованого органу зобов`язані особисто провести узгоджувальні процедури, передбачені пунктом 6 § 33 цього Регламенту.

Відповідно до пункту 1 § 46 Регламенту за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін`юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід`ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У висновку Мін`юсту обов`язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.

Пункт 1 § 50 Регламенту встановлює, що до проекту акта Кабінету Міністрів додаються: 1) пояснювальна записка (додаток 4), у якій викладаються підстава та мета розроблення проекту, результати аналізу проблеми, наводиться обґрунтування необхідності прийняття акта, зазначаються позиція заінтересованих органів та заходи, здійснені для врегулювання розбіжностей (якщо проект подано з розбіжностями), відомості про наявність або відсутність у проекті акта правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень, відсутність ознак дискримінації (крім позитивних дій), відображаються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо визначення джерел покриття можливих втрат доходів або додаткових видатків бюджету, а також очікувані соціально-економічні результати реалізації акта, у тому числі зазначається про наявність або відсутність впливу реалізації акта на ринок праці. Якщо реалізація акта не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, про це окремо зазначається в записці.

До пояснювальної записки додаються фінансово-економічні розрахунки, проведені відповідно до пунктів 2 і 3 § 34 цього Регламенту, а також пропозиції за результатами громадської антикорупційної експертизи проекту акта (у разі її проведення). Крім того, можуть додаватися довідкові та інші інформаційно-аналітичні матеріали, що обґрунтовують необхідність прийняття акта;

2) довідка про погодження проекту акта (додаток 5);

3) протокол узгодження позицій згідно з додатком 6 (у разі потреби);

4) висновок Мін`юсту (крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань, щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проекту акта, визначеного абзацом третім пункту 5 § 33 цього Регламенту);

4-1) довідка, зазначена у пункті 3 § 35 цього Регламенту;

5) порівняльна таблиця, оформлена згідно з додатком 7 (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів);

6) проект акта та матеріали до нього разом з їх електронними копіями, що готуються у Microsoft Word (формат RTF, шрифт Times New Roman чотирнадцятого розміру). При цьому таблиці та діаграми готуються у Microsoft Excel.

До проекту акта додається також прес-реліз, у якому викладається мета прийняття акта, його короткий зміст, строки реалізації, очікувані результати для різних верств (груп) населення та/або позитивний вплив на розвиток окремих галузей економіки та регіонів з конкретними прикладами.

Згідно з пунктом 1 § 52 Регламенту Секретаріат Кабінету Міністрів проводить експертизу (фахову і юридичну) поданого до Кабінету Міністрів проекту акта та здійснює його опрацювання (вносить поправки, пов`язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, редагує його та у разі потреби узгоджує поправки з головним розробником). Порядок проведення експертизи проектів актів встановлює Державний секретар Кабінету Міністрів.

За змістом пункту 1 § 55 Регламенту опрацьований проект акта Кабінету Міністрів, зазначений у підпункті 1 пункту 2 § 28-1, разом з матеріалами, поданими головним розробником, та експертним висновком Секретаріату Кабінету Міністрів включається до порядку денного засідання відповідного урядового комітету.

Відповідно до пункту 1 § 55-1 Регламенту розглянутий на засіданні урядового комітету та завізований Першим віце-прем`єр-міністром, Віце-прем`єр-міністром проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів. До проекту акта крім матеріалів, поданих головним розробником, та експертного висновку Секретаріату Кабінету Міністрів додаються витяг з протоколу засідання урядового комітету і довідка про розбіжності щодо проекту акта, якщо їх не врегульовано після розгляду урядовим комітетом.

У виняткових випадках за рішенням Прем`єр-міністра до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів може бути включено проект акта без попереднього розгляду урядовим комітетом або проект акта, який з підстав, визначених пунктом 5 § 55 цього Регламенту, урядовим комітетом не схвалено.

Наведені норми Регламенту вказують, що на засіданні Кабінету Міністрів України може бути розглянуто проект акта Кабінету Міністрів України, який внесено до Кабінету Міністрів України відповідно до вимог Регламенту та пройшов наступні процедури: розроблення проекту акта відповідним компетентним органом та обов`язкове погодження усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку; проведення Мін`юстом правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів; проведення експертизи Секретаріатом Кабінету Міністрів України поданого до Кабінету Міністрів проекту акта та здійснення його опрацювання; розгляд на засіданні урядового комітету опрацьованого проекту акта Кабінету Міністрів; включення до порядку денного чергового засідання розглянутого на засіданні урядового комітету та завізованого Першим віце-прем`єр-міністром, Віце-прем`єр-міністром проекту акта Кабінету Міністрів.

Так, в матеріалах справи наявні:

-довідка про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

-висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідно до якого проект постанови погоджено із зауваженнями та застереженнями, в тому числі, щодо невідповідності Закону України "Про акціонерні товариства";

-протокол узгодження позицій до проекту названої постанови;

-довідка щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу проекту постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

З аналізу вказаних вище документів судом встановлено, що Кабінет Міністрів України доручив Мінекономрозвитку оформити прийняту на засіданні 06 березня 2019 року постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в одноденний строк, що підтверджує витяг з протоколу №9 засідання Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року.

Долучені до справи докази свідчать, що проект постанови направлений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України для погодження Міністерству юстиції України, Міністерству фінансів України після прийняття постанови; правова експертиза згадуваного проекту постанови проведена лише 14 березня 2019 року, про що свідчить копія відповідного правового висновку Міністерства юстиції України від 14 березня 2019 року.

Викладене підтверджує, що на засіданні 06 березня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 фактично за відсутності розробленого та погодженого проекту такої постанови, що свідчить про порушення порядку прийняття оскаржуваної постанови та є додатковою підставою для визнання оскаржуваних пунктів постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 нечинними.

Щодо доводів представника Кабінету Міністрів України про відсутність права позивачів на звернення до суду з даним позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.1 Статуту Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" у редакції від 25 вересня 2018 року (далі - Статут ВГО "ФРНГ"), останнє має статус всеукраїнського об`єднання організацій роботодавців, створеного за галузевою ознакою, та здійснює свою діяльність на території України відповідно до законодавства України та цього Статуту.

Пунктом 4.1 Статуту ВГО "ФРНГ" визначено, що основною метою діяльності Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" є представництво інтересів роботодавців, організацій роботодавців нафтогазової галузі в економічних, соціально-трудових та інших відносинах, захист їх законних прав і інтересів, а також координація та консолідація їх для досягнення позитивних результатів їхньої діяльності та посилення їх впливу на процеси формування соціально-економічної політики, вдосконалення соціально-трудових відносин та розвиту соціального партнерства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08 травня 2019 року №1005314158, одним із членів ВГО "ФРНГ" є Київська міська організація роботодавців нафтогазової галузі.

Відповідно до пункту 4.1 Статуту Київської міської організації роботодавців нафтогазової галузі в редакції від 23 липня 2018 року, основною метою діяльності названої організації є представництво інтересів роботодавців, організацій роботодавців нафтогазової галузі в економічних, соціально-трудових та інших відносинах, захист їх законних прав і інтересів, а також координація та консолідація їх для досягнення позитивних результатів їхньої діяльності та посилення їх впливу на процеси формування соціально-економічної політики, вдосконалення соціально-трудових відносин та розвиту соціального партнерства.

Так, як встановлено судом, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є членом Київської міської організації роботодавців нафтогазової галузі, що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Київської міської організації роботодавців нафтогазової галузі від 08 травня 2019 року №1005314200. Отже, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є членом ВГО "ФРНГ".

Правові, економічні та організаційні засади створення і діяльності організацій роботодавців, їх об`єднань, особливості правового регулювання та гарантії їх діяльності, а також основні засади їх взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та їх об`єднаннями, іншими об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями визначені Законом України "Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності" від 22 червня 2012 року №5026-VI.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності" від 22 червня 2012 року №5026-VI організації роботодавців, їх об`єднання створюються і діють з метою представництва та захисту прав та законних інтересів роботодавців у економічній, соціальній, трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального діалогу.

Основними завданнями організацій роботодавців, об`єднань організацій роботодавців є, зокрема, забезпечення представництва і захисту прав та законних інтересів роботодавців у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, іншими громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та утвореними ними органами; участь у формуванні та реалізації економічної, соціальної політики держави, регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин; співробітництво з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх організаціями та об`єднаннями.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності" від 22 червня 2012 року №5026-VI, організації роботодавців, їх об`єднання мають право в порядку, передбаченому законодавством та їх статутами, представляти і захищати свої права та законні інтереси, права та інтереси своїх членів у відносинах з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об`єднаннями та утвореними ними органами, іншими громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями.

Тобто, положеннями вказаного Закону прямо передбачено можливість організацій роботодавців захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси своїх членів у відносинах з органами державної влади. При цьому, такий спосіб захисту як звернення до суду прямо передбачений приписами частини 2 статті 55 Конституції України. За таких обставин, оскільки, як було вказано вище, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є членом ВГО "ФРНГ", яке, як організація роботодавців в силу статті 18 Закону України "Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності" від 22 червня 2012 року №5026-VI має право на захист прав та інтересів своїх членів то й, відповідно, правові підстави для звернення до суду із даним позовом. Одночасно згідно з положеннями статті 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року №1045-XIV профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Також, відповідно до пункту 1.7 Положення про первинну профспілкову організацію Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого рішенням конференції трудового колективу працівників Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 15 червня 2017 року, профспілка, зокрема, самостійно організовує свою роботу, з метою представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Як зазначено вище, такий спосіб захисту як звернення до суду прямо передбачений приписами частини 2 статті 55 Конституції України, отже Первинна профспілкова організація Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в силу норм статті 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року №1045-XIV та відповідно до пункту 1.7 Положення про первинну профспілкову організацію Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого рішенням конференції трудового колективу працівників Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 15 червня 2017 року, має право на захист прав та інтересів своїх членів та, відповідно, правові підстави для звернення до суду із даним позовом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачами надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність оскаржуваної постанови, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість такої постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Оскільки оскаржувану постанову було оприлюднено у вісниках "Урядовий кур`єр" від 20 березня 2019 року №54 та "Офіційний вісник України" 2019, №27 (09 квітня 2019 року), ст. 949, суд вбачає наявними підстави для зобов`язання відповідача опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданнях, в яких було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", після набрання даним рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, позивачам належить до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України судовий збір в сумі 1921,00 грн кожному.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі", Первинної профспілкової організації Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2.Визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині затвердження підпунктів 22, 23 пункту 47 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

3.Зобов`язати Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину рішення у даній справі у виданнях, в яких було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути на користь Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 97/37, код ЄДРПОУ 42373904) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

5.Стягнути на користь Первинної профспілкової організації Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 21716783) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуюча суддя А.І. Кузьменко

Судді Н.А. Добрівська

Л.О. Маруліна