ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2019 року № 826/3838/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» (03115, м. Київ, вул. Серпова, 11, кв. (офіс) 313) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» (надалі також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м Києві (надалі також - відповідач), про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017 р. №0062001406, №0062011406 Головного управління ДФС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем при нарахуванні пені за порушення строків розрахунків ЗЕД не було враховано, що з урахуванням вимог статей1, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», пункту 1 статті 601 Цивільного кодексу України для проведення зарахування вимоги повинні бути зустрічними та однорідними та має настати строк за всіма зустрічними вимогами. З приводу проведення операцій, вказано, що за наявності підстав, що не заборонені законодавством України, зокрема залік однорідних вимог, виконання зобов`язань, а також виникнення обставин до закінчення строку, визначеного у статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» резидент не може нести відповідальність, передбачену статтею 4 вказаного Закону. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, що під час перевірки позивачем не було надано контролюючому органу первинних бухгалтерських документів в повному обсязі, а отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності вимог законодавства.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25.10.2017 р. по 31.10.2017 р. на підставі направлення від 25.10.2017 р. №2528/26-15-14-06-03 виданих ГУ ДФС у м. Києві, головним державним ревізорам-інспекторам радникам податкової та митної справи ІІІ рангу Макошенець О.О. та на підставі Наказу ГУ ДФС у м. Києві від 20.10.2017 р. №11280, згідно п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будкепітал Ю Ей», з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 15.06.2016 р. №150616 з «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Німеччина) та від 21.08.2015 р. N2210815 з «Segrex LTD» (OAE).

За результатом перевірки складено акт від 07.11.2017 р. №1355/26-15-14-06-03/32961469 (надалі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: ст.1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 - ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями, а саме: по контракту від 15.06.2016 р. №150616 несвоєчасне надходження валютної виручки в загальній сумі 3565,00 євро (еквівалент - 98889,11 грн) та ненадходження валютної виручки в загальному розмірі 3501,00 євро (еквівалент - 100478,70 грн.) від нерезидента "BECKENZ-PALETTEN GMBH" (Німеччина); по контракту від 21.08.2015 р. № 210815 несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 2440,00 євро (еквівалент - 71858,00 грн) та ненадходження валютної виручки в розмірі 41468,20 євро (еквівалент - 1291912,74 грн) від нерезидента "Segrex LTD"(OAE).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2017 року: N20062001406, яким застосовано штрафні санкції пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 1226121,45 грн; N20062011406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 680,00 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення 16.02.2018 р. №5655/Б/99-99-11-01-02-25, яким спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2017 року №20062001406, суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що під час перевірки встановлено несвоєчасне надходження валютної виручки по контракту від 15.06.2016 р. №150616 в загальній сумі 3565,00 євро (еквівалент 98889,11 грн.) та ненадходження валютної виручки в загальному розмірі 3501,00 євро (еквівалент - 100478,70 грн) від нерезидента «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Німеччина); несвоєчасне надходження валютної виручки по контракту від 21.08.2015 р. №210815 в загальній сумі 2440,00 євро (еквівалент - 71858,00 грн) та ненадходження валютної виручки в розмірі 41468,20 євро(еквівалент - 1291912,74 грн.) від нерезидента «Segrex LTD» (OAE).

Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (Продавець), з однієї сторони, та «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Німеччина, Покупець), з іншої сторони, укладено №150616 від 15.06.2016 року (надалі - Контракт).

З урахуванням укладених додаткових угод №1 від 18.06.2016 р, №1/01 від 20.06.2016 р., №2 від 04.01.2017 р., №3 від 15.06.2016 р., що є невід`ємною частиною укладеного Контракту.

В порядку та на умов Контракту Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар - дрова колоті, а Покупець зобов`язується сплатити та прийняти товар згідно специфікації на партію товарів (інвойсів) на умовах DAP - склад Покупця, Німеччина, в редакції «Інкотермс 2010».Оплата проводиться безготівковим переводом з рахунку Покупця на рахунок Продавця в валюті контракту-євро.

На виконання умов Контракту Продавцем було відвантажено Покупцю товар (дрова колоті) на загальну суму 15720,00 євро (еквівалент-443619,56 грн.).

Крім того, між Позивачем (Продавець), з однієї сторони, та BudKapital SK s.r.o. (Словакія, Покупець), з іншої сторони, укладено контракт №UA/K/K/088 від 27.05.2013 р.

За умовами вищезазначеного Контракту Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар - дрова колоті, а Покупець зобов`язується сплатити та прийняти товар згідно специфікації на партію товарів (інвойсів), в редакції «Інкотермс 2010».

Компанією нерезидентом BudKapital SK s.r.o. (Словакія) було зроблено попередню оплату на виконання умов контракту №UA/K/K/088 на основі виставлених інвойсів №D\077 та №D\078 від 25.08.2015 року.

В свою чергу, на виконання вимог контракту №150616 від 15.06.2016 року позивачем відвантажено продукцію на адресу «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Німеччина), згідно ВМД №101060001/2016/002190 від 28.06.2016 р. та ВМД №10106001/2016/004825 від 19.11.2016 р.

Так, 18.06.2016 року між BECKENZ-PALETTEN GMBH (Покупець) та позивачем (Продавець) було укладено тристоронню Додаткову угоду №1 до контракту №150616. згідно якої платником по даному Контракту може виступати BudKapital SK s.r.o. (Словакія) або інший контрагент, згідно інформації від покупця.

Компанією BudKapital SK s.r.o. (Словакія) направлено на адресу позивача листи №010 від 18.06.2016 р. та №015 від 26.01.2017 р., відповідно до яких повідомлялось про зарахування попередньої оплати по Контракту №UA/K/K/088 від 27.03.2015 р., як оплату по Контракту №150616 від 15.06.2016 р. в сумі 3144,00 євро та в сумі 375,00 євро.

Між позивачем та BudKapital SK s.r.o. (Словакія), 18.06.2016 р. та 26.01.2017 р., укладено Угоди про припинення зобов`язання шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої зобов`язання BudKapital SK s.r.o. (Словакія) за Контрактом №150616 припиняється повністю, а зобов`язання позивача за Контрактом №UA/K/K/088 припиняється частково в розмірі 3144,00 євро та 375 євро відповідно.

Позивач зазначає, що ТОВ «Будкепітал Ю Ей» звернулось із листом до ПАТ «КБ «Приватбанк» щодо зарахування даних сум як оплачені та закрити зобов`язання по контракту №150616.

На думку позивача, зобов`язання по зовнішньоекономічному Контракту №150616 від 15.06.2016 року закрито в повному обсязі, своєчасно та без порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Так, між позивачем (Продавець), з однієї сторони, та Segrex LTD (ОАЕ, Покупець), з іншої сторони, укладено контракт №210815 від 21.08.2015 року (надалі - Контракт), з урахуванням укладених додаткових угод №1 від 25.08.2015 р., №2 від 18.11.2015 р., №3 від 01.12.2015 р., №4 від 08.01.2016 р., №5 від 16.02.2016 р., №6 від 22.02.2016 р., що є невід`ємною частиною укладеного Контракту.

В порядку та на умов Контракту Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар - дрова колоті, а Покупець зобов`язується сплатити та прийняти товар згідно специфікації на партію товарів (інвойсів) на умовах FCA - склад Продавця, Україна, в редакції «Інкотермс 2010».Оплата проводиться безготівковим переводом з рахунку Покупця на рахунок Продавця в валюті контракту - євро.

На виконання умов Контракту Продавцем було відвантажено Покупцю товар (дрова колоті) на загальну суму 64156,20 євро (еквівалент - 1658907,39 грн).

Між компанією Belariy LTD (нова назва - ТОВ «Будкепітал Ю Ей») (Покупець) та Segrex LTD (ОАЕ) було укладено контракт поставки №ZX-050420 від 20.04.2005р.

ТОВ «Будкепітал Ю Ей» є боржником по зазначеному Контракту, а Segrex LTD (ОАЕ) є боржником по Контракту №210815 від 21.08.2015 року.

Сторонами було укладено угоди про припинення зобов`язання шляхом заліку зустрічниходнорідних вимог від 06.01.2016 р. та 26.02.2016 р.

Відповідно до п.5 Угоди від 26.02.2016 р., з моменту набрання сили Угоди зобов`язання Segrex LTD за Контрактом №210815, вказаним у п. 1 Угоди, припиняється повністю, а зобов`язання ТОВ «Будкепітал Ю Ей» за Контрактом №ZX-050420, вказаним у п. 2 Угоди, припиняється частково.

Крім того, 18.11.2015 року між Segrex LTD (Покупець) та ТОВ «Будкепітал Ю Ей» (Продавець) було укладено тристоронню Додаткову угоду №2 до Контракту N:210815, згідно якої платником по даному Контракту може виступати BudKapital SK s.r.o. (Словакія) або інший контрагент, згідно інформації від покупця.

Компанією BudKapital SK s.r.o. (Словакія) було направлено на адресу ТОВ «Будкепітал Ю Ей» листи №002, №003 від 10.01.2016 р., відповідно до яких повідомлялось про зарахування попередньої оплати по Контракту №UA/K/K/088 від 27.03.2015 р., як оплату по Контракту №210815 від 21.08.2015 року в сумі 16 758,86 євро та в сумі 63099,23 дол. США відповідно.

Позивач зазначає, що зобов`язання по зовнішньоекономічному Контракту №210815 від 21.08.2015 року закрито в повному обсязі, своєчасно та без порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. №959-XII (надалі - Закон №959-XII), суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються , у тому числі ,такими принципами: Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у: виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; обов`язку України неухильно виконувати всі договори і зобов`язання України в галузі міжнародних економічних відносин; Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності; Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: рівності перед законом всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб`єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб`єктів, крім випадків, передбачених цим Законом; Принципом верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України; Принципом захисту інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: забезпечує рівний захист інтересів всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 6 Закону №959-XII суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Частиною 1 ст. 14 Закону №959-XII визначено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Розрахункове та кредитне обслуговування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України та уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними та міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (надалі - ЦК України) зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 ЦК України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4<sup>1</sup>) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ч 1 ст. 14 Закону №959-XII всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених питаннях; вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб`єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2001 № 201, договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими законами України. Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Частиною 3 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Постановами правління Національного банку України № 863 від 04 грудня 2016 року, № 342 від 07 червня 2016 року, № 140 від 03 березня 2016 року встановлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами.

Обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України підлягали надходження в іноземній валюті у розмірі 50 процентів. Решта надходжень в іноземній валюті залишалась в розпорядженні резидентів (постанови Національного банку України від 15 листопада 2013 року № 457, від 12 травня 2014 року № 271).

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, балансовий рахунок 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання" призначений для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов`язковому продажу. За кредитом рахунку проводяться суми надходжень. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань згідно з режимом роботи рахунків.

Таким чином, відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України виручка в іноземній валюті за експортними операціями у повному обсязі зараховується на розподільчий рахунок 2603 суб`єкта господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно з п. 2 ст. 16 вказаного Декрету за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та за невиконання резидентом вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету накладаються штрафи у сумах, що встановлюються Національним банком України.

В свою чергу, у п. 2.7 ст. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49, визначено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

При цьому з приписів п.3.1 ст.3 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08 02.2000 № 49, вбачається, що санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (надалі - Закон №185/94-ВР), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У відповідності до ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Пунктом 56.21 ст.56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 25 квітня 2018 року по справі №810/3019/15 внаслідок укладення угод про переведення боргу, а також про залік зустрічних однорідних вимог припинилися зобов`язання компанією контрагентом перед позивачем. Дата припинення грошових зобов`язань прирівнюється до зарахування виручки в іноземній валюті, оскільки в обох випадках зобов`язання припиняються.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зобов`язання за зовнішньоекономічними контрактами від 15.06.2016 р. №150616 з «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Німеччина) та від 21.08.2015 р. N2210815 з «Segrex LTD» (OAE) припинено, а саме, відсутні підтвердження ПАТ «КБ «Приватбанк» щодо зарахування спірних сум на рахунок позивача та закриття зобов`язання по контрактам.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2017 року N20062001406, яким застосовано штрафні санкції пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 1226121,45 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (частини 2 статті 16 Декрету).

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З вищенаведеного вбачається, що визначення суми штрафних санкцій належить до повноважень Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи позивачем не надано докази того, що кошти були зараховані на його рахунок за контрактами від 15.06.2016 р. №150616 з «BECKENZ-PALETTEN GMBH» (Німеччина) та від 21.08.2015 р. N2210815 з «Segrex LTD» (OAE), а отже, в даному випадку, позивач повинен був задекларувати дані про знаходження валютних цінностей за межами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення N20062011406 - не підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» (03115, м. Київ, вул. Серпова, 11, кв. (офіс) 313) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій