ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/4869/18 Головуючий суддя І інстанції Янцовська Т. М.

Провадження № 22-ц/818/3909/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів надання послуг

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

судді-доповідача Яцини В.Б.

суддів колегії Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

розглянув у порядкуписьмового провадженнябез повідомленняучасників справиапеляційнускаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30 травня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Янцовської Т.М., по цивільній справі за позовом ТОВ «Харків Екоресурс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів,

встановив:

26липня 2018року ТОВ«Харків Екоресурс»звернулось доЧервонозаводського районногосуду м.Харкова з позовомдо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів.

Позовна заява мотивована тим, що 20.05.2015 р. Червонозаводським районним судом м. Харкова виданий судовий наказ по справі про стягнення з відповідачів вищезазначеної заборгованості, але ухвалою цього ж суду від 10.01.2017 р. судовий наказ скасовано.

Посилався на те, що послуги з вивезення твердих побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 надаються ТОВ «Харків Екоресурс» з 01.01.2013 року на підставі договору на вивезення побутових відходів, опублікованому в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради газеті «Харьковские известия» № 142(2580)/1 від 27.11.2012 року. Відповідачі у справі не надали будь-яких заяв про незгоду з умовами опублікованого договору. В той же час, відповідачі, які проживають за вищевказаною адресою та є споживачами послуг, які надає позивач, станом на 01.07.2018 р. відповідачі не здійснили оплату за надані послуги з 01.08.2015 р. по 01.07.2018 р., у зв`язку з чим утворилась заборгованість за надані послуги у розмірі 1755, 19 гривень. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставівикладеного,ТОВ «ХарківЕкоресурс» просилостягнути заборгованість занадання послугз вивезенняпобутових відходіву розмірі 1755,19 гривень з урахуванням індексу інфляції 315,08 гривень та трьох відсотків річних від простроченої суми 75,32 гривень.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року позовні вимоги ТОВ «Харків Екоресурс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Харків Екоресурс» (код в ЄДР 35588643, м. Харків, вул. Георгіївська, 27, рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПроКредит Банк», МФО 320984) заборгованість за надані послуги з вивезення побутових відходів в розмірі 1755,19 гривень з урахуванням індексу інфляції 315,08 гривень та трьох відсотків річних від простроченої суми 75,32 гривень, а всього в розмірі 2145,59 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Харків Екоресурс» судовий збір у розмірі 1762,00 гривень по 440,50 гривень з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вказали, що відсутні підстави для стягнення з них заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів, оскільки вони взагалі не користуютьсяпослугамиТОВ «Харків Екоресурс», всі побутові відходи вони здають в пункти прийому окремо склотару, окремо пластик, окремо макулатуру і окремо металолом, що не заперечує Закон України «Про відходи».

Зазначили, що згідно Антимонопольному законодавству Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та Закону України « Про захист економічної конкуренції» ТОВ «Харків Екоресурс» не може бути монополістом (або домінуючим підприємством) на ринку по вивезенню побутових відходів. На якій підставі і чому вони повинні користуватися послугами тільки послугами ТОВ «Харків Екоресурс». Чому і хто дав право ТОВ «Харків екоресурс» вирішувати за них куди і кому здавати своє сміття та побутові відходи. Чому порушуються наші права як споживачів і рішення суду зобов`язує сплачувати заборгованість за послуги якими вони не користувалися і не користуються.

Вказали, що представник позивача ТОВ «Харків екоресурс» в позові до ОСОБА_1 та до членів його родини наполягає на те що Договір від 27.11.2012р. про вивезення побутових відходів був направлений на адресу відповідачів. Але такого договору ні від ТОВ «Харків Екоресурс», ні від «Укрпошти» не надходило на адресу за місцем проживання. Будь-яких відомостей про те що відповідач отримав Договір, позивач не надав. З наданого суду «Укрпоштою» Реєстра на розповсюдження газет видно тільки вулиці та номери будинків більш конкретна інформація відсутня. Але цього будо достатньо для суду, щоб прийняти не обґрунтоване рішення. Суд не взяв до уваги і той факт що від ТОВ «Харків Екоресурс» не надходило ні усних ні письмових пропозицій на їх адресу. Згідно з законодавством будь-які послуги повинні надаватися після узгодження і підписання договору між власником домоволодіння і підприємством , яке буде здійснювати послуги. Так як ОСОБА_1 є власником домоволодіння згідно свідоцтва про власність за адресою АДРЕСА_2 , і крім нього ні хто не має права (без його згоди) їх заключати. Всі особисті рахунки за адресою АДРЕСА_2 ) відкриті на нього, як на власника домоволодіння.Також представник позивача не надав письмових доказів, а саме, акту про надання послуги (з моїм підписом ) так як така послуга йому не надавалася і він нею не користувався і не оплачував. Надані позивачем суду графіки подворового вивозу побутових відходів (копії надаються) не містять фактичного виконання послуги за їх адресою. Наданий позивачем графік вивезення твердих побутових відходів не містить адреси відповідачів по АДРЕСА_2 , тому цей доказ є неналежним.

Представник ТОВ «Харків Екоресурс» надав відзив на апеляційну скаргу, просив рішення рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення. Вказав, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає у повній мірі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, як споживачі послуг, які надає позивач, зобов`язання з оплати послуг з вивезення побутових відходів належним чином не виконують, тому наявні підстави для стягнення з них заборгованості з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною в установленому законодавством порядку.

Згідно п. 3.2.5 рішення Харківської міської ради від 16.11.2011 р. № 504/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендатори житлових будинків (земельних ділянок) приватної власності, зобов`язані укладати договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснювати оплату таких послуг та забезпечувати збирання побутових відходів.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.12.2011 р. № 940 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» виконавцем таких послуг встановлено ТОВ «Харків Екоресурс». На виконання вимог чинного законодавства (ст. 35-1 Закону України «Про відходи», ст. ст. 21, 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ТОВ «Харків Екоресурс» опубліковано Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27.11.2012 р. в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия». Разом з тим, 20.11.2012 р. між Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» та ТОВ «Харків Екоресурс» укладено Договірпро наданняпослуги здоставки рекламноїта/абоінформаційної продукції№ 06-736за яким,УДППЗ «Укрпошта»здійснено доставкупримірника газети«Харьковские известия»,в якомуопубліковано Договірпро наданняпослуг звивезення побутовихвідходів від27.11.2012р.,в т.ч.за адресоювідповідачів.

Договір пронадання послугз вивезенняпобутових відходівнабрав чинностідля жителівприватного секторуОснов`янського районум.Харкова із01.01.2013р. До набрання чинності зазначеним договором від відповідачів не надходило жодних заяв про свою незгоду із умовами договору. Відповідно до Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати споживачу послуги з вивезення побутових відходів, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів.

20.05.2015 р. судом було видано судовий наказ, який ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.01.2017 р. у справі № 646/13433/16-ц зазначений судовий наказ скасовано, що було підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.12.2011 р. № 940 "Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові" виконавцем послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові визначено КП "Комплекс з вивозу побутових відходів", КП КГ "Харківкомуночиствод"; ТОВ "Харків Екоресурс".

Позивачем ТОВ «Харків Екоресурс» в якості пропозиції для підписання споживачами вгазеті "Харьковские известия від 27.11.2012 р. був опублікований публічний Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27.11.2012 року, підписаний позивачем (а.с. 11).

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості з відповідача представник позивача посилався на те, що примірник газети з опублікованим у ньому був доставлений за місцем проживання відповідача, договір з 1 січня 2013 року набрав чинності, оскільки заперечень від відповідача про незгоду з його умовами не надійшло.

Дійсно, відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 35-1 Закону України "Про відходи" власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.

Стаття 633 ЦК України передбачає, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Однак, обов`язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг не спростовує вказаної у ст. 633 ЦК України свободи договору, яка передбачає публічний обов`язок надавача послуг више у відповідь на звернення споживача на отримання відповідних послуг, а також положень ст.ст. 641, 642 ЦК України стосовно порядку укладення публічного договору, які передбачають, що після отримання пропозиції укласти договір,що маємає міститиістотні умовидоговору івиражати намірособи,яка їїзробила,вважати себезобов`язаноюу разіїї прийняття,-необхідно отримативідповідь особи,якій адресованапропозиція укластидоговір,про їїприйняття (акцепт),яка повиннабути повноюі безумовною. Якщоособа,яка одержалапропозицію укластидоговір,у межахстроку длявідповіді вчиниладію відповіднодо вказаниху пропозиціїумов договору(відвантажилатовари,надала послуги,виконала роботи,сплатила відповіднусуму грошейтощо),яка засвідчуєїї бажанняукласти договір,ця діяє прийняттямпропозиції,якщо іншене вказанев пропозиціїукласти договірабо невстановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Нормами ст. 643 ЦК України передбачено, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку, однак належних і допустимих доказів на підтвердження отримання такої відповіді від відповідача, або вчинення нею дій, які б засвідчили її бажання укласти цей договір або фактичне користування наданами послугами - мателіали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано Договірпро наданняпослуги здоставки рекламноїта/абоінформаційної продукції№ 06-736, акт виконаних робіт по договору № 06-736 від 20.11.2012 року, та додаток до Договорупро наданняпослуги здоставки рекламноїта/абоінформаційної продукції№ 06-736 від 20.11.2012 р. реєстр на розповсюдження газети «Харьковские известия» № 145(2580)/1 від 27.11.2012 року, за яким,УДППЗ «Укрпошта»здійснено доставкупримірника газети«Харьковские известия»,в якомуопубліковано Договірпро наданняпослуг звивезення побутовихвідходів від27.11.2012р.,в т.ч.за адресоювідповідачів.

З вищевказаного реєстру на розповсюдження газети «Харьковские известия» № 145(2580)/1 від 27.11.2012 року, вбачається, що ХД УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_5 . прийняв на розповсюдження газети 11.02.2013 року (а.с.24-26), тоді як акт виконаних робіт по договору № 06-736 від 20.11.2012 року був підписаний 10 грудня 2012 року (а.с.23), раніше ніж виконано.

Частинами 2 та 10 статті 35-1 Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.

Пунктом 3.2.5 Рішення Харківської міської ради від 16 листопада 2011 року № 504/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендатори житлових будинків (земельних ділянок) приватної власності, зобов`язані укладати договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснювати оплату таких послуг та забезпечувати збирання побутових відходів.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 грудня 2011 року року № 940 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» виконавцем таких послуг визначено позивача.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підставі статті 35-1 Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року, статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року із змінами та доповненнями опубліковано договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27 листопада 2012 року в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради газеті «Харьковские известия», яку доставлено поштою зокрема і до житлового будинку відповідача згідно договору про надання послуг з доставки рекламної та/або інформаційної продукції № 06-736, який укладено між позивачем та Українським державним підприємством зв`язку 20 листопада 2012 року.

Із матеріалів справи вбачається, що опублікований в засобах масової інформації договір від 27 листопада 2012 року є відповідним типовому договору і частині 5 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року із змінами та доповненнями. Процедура узгодження сторонами договору повинна була відбутися протягом місяця від дня його опублікування.

Згідно п.30Договору пронадання послугз вивезенняпобутових відходів,зазначений Договірнабирає чинностіз 01січня 2013року таукладається згідноз ч.3ст.205,ст.ст.642-643Цивільного кодексуУкраїни строком на3роки,якщо іншене будезаявлено споживачему письмовійформі.Тобто,Договір пронадання послугз вивезенняпобутових відходів,опублікований 27листопада 2012року уофіційному друкованомузасобі масовоїінформації Харківськоїміської радигазеті «Харьковскиеизвестия» набравчинності дляжителів приватногосектору Червонозаводськогорайону м.Харкова з 01.01.2013 року.

Відповідно доГрафіка планово-подвірноговивезення твердихпобутових відходіввід приватнихдомоволодінь Червонозаводськогорайону погодженого,зокрема зголовою адміністраціїЧервонозаводського району,вивезення побутовихвідходів по вул.Жовтневій (Кутаїська), здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» у вівторок.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено належним чином факту того, що в розумінні ст. 641 ЦК України, ним було зроблено пропозицію відповідачам укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивач послався у доводах позову на те, що спірний договір є таким, що розроблено на основі типового, однак ця обставина за умови недоведеності звернення відповідачів до позивача про приєднання до умов цього договору, не є укладеним, і тому внаслідок чого у відповідачів не виникло обов`язків за цим договором.

Всупереч передбаченого у ст. 81 ЦПК України процесуального обов`язку позивачем до суду не було надано також належних, допустимих і достатніх у розумінні ст.ст. 76-79 ЦПК України доказів на підтвердження факту надання відповідачем тих послуг з вивезення твердих побутових відходів, за які позивач вимагає стягнути зазначену у позові суму коштів. Таким доказом не можна вважати графік надання вказаної послуги, оскільки він має вірогідний характер і не стверджує про фактичне надання такої послуги саме за адресою відповідачів (а.с. 26).

Також, колегія суддів зазначає, що в контексті вказаної норми матеріального права не є належним доказом пропозиції про укладення публічного договору надсилання відповідачам примірника газети, в якій було надруковано договір про надання послуг, оскільки всупереч передбаченого у ст. 81 ЦПК України процесуального обов`язку позивач не довів, що відповідачі отримали цю газету. Наявна в матеріалах копія Акту виконаних робіт до договору № 06-736 від 20.11.2012 про безадресну доставка друкованого видання до 20 г у період з 26.11.2012 по 28.11.2012 у кількості 46300 примірників не містить підтвердження про отримання відповідачами проекту договору (а.с. 23).

За недоведеності позивачем надання відповідачам пропозиції укласти договір та фактичного надання послуг, є безпідставними посилання позивача на норми п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про обов`язок укласти договір по наданню житлово-комунальних послуг.

Крім того, колегія суддів погоджується з запереченнями відповідачів викладеними у апеляційній скарзі про те, що вказана норма Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на них не поширюється, оскільки вони мешкають у приватному будинку, тому у даному випадку слід керуватися нормами Закону України «Про відходи», який не містить такого обов`язку. У ст. 35-1 Закону України «Про відходи» лише зазначено про можливість укладання договору між власниками або наймачами, користувачами, у тому числі орендарями, джерел утворення побутових відходів (житловий будинок), земельних ділянок - з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, які здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Тобто у даному випадку діє загальний порядок для укладення договору, який у даному випадку позивачем не був дотриманий.

Суд першої інстанції стягуючи солідарно суму заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів з відповідачів, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року із змінами та доповненнями). Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні у таких випадках визначається його власником і обов`язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).

Таким чином, суд першої інстанції помилково стягнув солідарно заборгованість з усіх відповідачів.

Крім того, позивачем дійсно не було надано належних і допустимих доказів надання послуг з вивезення твердих побутових відходів відповідачам. Таким доказом не можна вважати графік надання вказаної послуги, оскільки він має вірогідний характер і не стверджує про фактичне надання такої послуги і про отримання її відповідачами. Доводи позивача про те, що відповідачі не могли не скористатися послугами позивача, оскільки їм потрібно було позбавлятися свого сміття, є недоведеними з боку позивача припущеннями, які спростовуються заявами відповідачів про те, що мешкаючи у приватному домоволодінні, вони повністю утилізують свої відходи здаючи їх до приймальних пунктів.

У справі, що переглядається, не встановлено, що позивач зробив пропозицію укласти договір відповідачам, надав їм послуги. За недоведеності вказаних обставин вимагати від відповідачів надання доказів того, послуга їм не надавалась, або надавалась неналежної якості є надмірним процесуальним тягарем і порушує принцип рівності сторін у доведенні обґрунтованості позову, що є складовою частиною права на справедливий суд, закріпленого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, враховуючи викладені обставин справи та вимоги закону, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги, оскільки позивачем не доведено як факту укладення між ним та відповідачами договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, так і не доведено факту надання відповідних послуг.

Оскільки при ухваленні рішення районним судом було порушено норми матеріального та процесуального права,доводи скаргиспростовують висновкисуду,колегія суддівна підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення, ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі змістом ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разізадоволення позову-на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачіапеляційної скаргиапелянтами булосплачено судовий збір у розмірі 2643 грн.00 коп. (а.с.152).

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, то сплачені ними судові витрати підлягають стягненню на їх користь з позивача.

Керуючись ст.ст. 367,368,п.2ч.1ст.374,ст.ст.381-384,388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 -задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ТОВ "Харків Екоресурс" відмовити.

Стягнути зТОВ "Харків Екоресурс"(код в ЄДР 35588643, м. Харків, вул. Георгіївська, 27, рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПроКредит Банк», МФО 320984) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 ,сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2643 грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2019 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді А.В.Котелевець.

О.Ю.Тичкова.