Постанова

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 697/2520/18

провадження № 61-8551св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Канівська загальноосвітня школа I-III ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області,

третя особа - відділ соціального захисту та охорони праці Черкаського обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2019 року у складі судді Льон О. М. та на постанову апеляційного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Канівської школи І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області, третя особа - відділ соціального захисту та охорони праці Черкаського обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки України про визнання недійсним наказу та його скасування, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 1990 року до 30 жовтня 2018 року вона працювала вчителем молодших класів у Канівській загальноосвітній школі I-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області. За період своєї роботи зарекомендувала себе досвідченим фаховим вчителем, жодних дисциплінарних стягнень чи зауважень не мала.

Протягом тривалого часу у неї з директором школи Вербою І. А. існували неприязні відносини.

01 жовтня 2018 року, після перебування на лікарняному, вона вийшла на роботу та дізналась про те, що не є класним керівником класу, який вела раніше. А 30 жовтня 2018 року директором Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області виданий наказ № 62-к про її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Причиною звільнення у наказі зазначено скоєння нею аморального проступку, при цьому зміст наказу не містить будь-яких вказівок та висновків щодо кваліфікації її дій як таких, що несумісні з продовженням роботи, яка має виховну функцію. Також у наказі вказано про звільнення з 31 жовтня 2018 року, в той час, коли вона перебувала на лікарняному.

Вважає, що жодних аморальних проступків вона не вчиняла, а оскаржуваний наказ про звільнення прийнятий з грубим порушенням чинного законодавства України і тому підлягає скасуванню.

Після незаконного звільнення вона залишилася без джерела для існування, потребує додаткових зусиль для організації свого життя, звільнення за аморальний проступок принижує її честь і гідність, як педагога з багаторічним стажем. Крім того, ситуація щодо її звільнення набрала розголосу у друкованих засобах масової інформації, а тому такими діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 100 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, просила:

- визнати недійсним та скасувати наказ Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області від 30 жовтня 2018 року № 62-к про звільнення її з роботи вчителя молодших класів школи № 4 за вчинення аморального проступку;

- поновити її на посаді вчителя молодших класів у Канівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області;

- стягнути з Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області на її користь 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2019 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивача з ініціативи власника з підстав вчинення нею аморального проступку відбулося з дотриманням процедури, визначеної КЗпП України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування наказу директора Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області № 62-к від 30 жовтня 2018 року відсутні. Враховуючи, що порушення відповідачем трудових прав позивача не встановлено, позовні вимоги про поновлення позивача на роботі та стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки вони ґрунтуються на підставі недопустимих доказів.

Крім того, вирішуючи спір, суди не взяли до уваги надані нею докази медичні документи, характеристики та її кваліфікацію як вчителя-методиста та інші.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

Канівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Канівської міської ради Черкаської області подала відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області, третя особа - відділ соціального захисту та охорони праці Черкаського обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки України про визнання недійсним наказу та його скасування, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди та витребувано з Канівського міськрайонного суду Черкаської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 30 серпня 1990 року ОСОБА_1 призначено за переведенням на посаду вчителя початкових класів Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області (далі -Канівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4).

27 серпня 2018 року на ім`я директора цієї школи Верби І. А. надійшло колективне звернення батьків, діти яких у 2018-2019 навчальному році навчатимуться у першому класі Канівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4, відповідно до якого батьки дітей висловили прохання щодо непризначення ОСОБА_1 класоводом 1«В» класу.

У наказі директора школи від 03 вересня 2018 року № 34 про призначення класоводів і класних керівників серед учителів, призначених класоводами 1-4 класів, прізвище позивача відсутнє.

Наказами директора школи від 03 вересня 2018 року № № 44 і 45 та від 06 вересня 2018 року № 46 ОСОБА_1 встановлене педагогічне навантаження на 2018-2019 навчальний рік - 18 годин на тиждень, із чим вона не погодилась.

01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 прийшла до класу та намагалася у присутності учнів завадити класоводу ОСОБА_3 проводити урок.

Для припинення конфлікту були викликані працівники поліції.

30 жовтня 2018 року за наслідками службової перевірки за фактом грубого порушення трудової дисципліни та вчинення аморального проступку вчителем початкових класів ОСОБА_1 був складений висновок, відповідно до якого 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 у приміщенні школи вчинила протиправні дії, що мають ознаки грубого порушення трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу, статті 54 Закону України «Про освіту» та які за своїм змістом є аморальним проступком, не сумісним із подальшим продовженням даної роботи в якості вчителя школи.

Наказом директора Канівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області від 30 жовтня 2018 року № 62-к ОСОБА_1 звільнена з роботи вчителя молодших класів школи № 4 з 31 жовтня 2018 року за вчинення аморального проступку на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України. Від ознайомлення з наказом, підпису у Книзі обліку трудових книжок та вкладок до них про отримання трудової книжки ОСОБА_1 відмовилась, про що складено відповідний акт.

31 жовтня 2018 року на нараді педагогічних працівників позивачу доведено до відома зміст наказу від 30 жовтня 2018 року № 62-к про її звільнення, від підпису про ознайомлення з яким вона відмовилася, про що складено відповідний акт.

Відповідно до листків непрацездатності позивач перебувала з 31 жовтня 2018 року до 04 листопада 2018 року та з 09 до 21 листопада 2018 року на лікарняному.

Наказом директора Канівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області від 10 січня 2019 року № 1-к/тр внесено зміни до наказу від 30 жовтня 2018 року № 62-к про звільнення з роботи вчителя молодших класів ОСОБА_1 за вчинення аморального проступку в частині дати звільнення. Визнано днем звільнення ОСОБА_1 21 листопада 2018 року з виплатою всіх належних сум при звільненні. Внесено зміни до запису в трудовій книжці.

Листом директора Канівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області копія наказу від 10 січня 2019 року № 1-к/тр надіслана на адресу позивача.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Отже звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Згідно із частиною першою статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року справа № 713/265/15-ц, від 16 травня 2018 року справа № 1519/2-667/11, від 07 травня 2018 року справа № 243/ 8522/17.

Суди встановили вчинення позивачем 01 жовтня 2018 року дій, які полягали у недотриманні педагогічної етики, образливому та принизливому ставленні до учнів, їх батьків, іншого вчителя початкових класів ОСОБА_3 , дирекції школи та колег. Своєю поведінкою ОСОБА_1 скомпрометувала себе перед учасниками освітнього процесу, втратила тим самим авторитет, дискредитувала себе як педагог, зневажливо поставилася до прав та законних інтересів всіх учасників освітнього процесу, що є підставою для звільнення з роботи за вчинення аморального проступку.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом п`ятим цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Оскільки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність, відповідач правомірно видав наказ від 10 січня 2019 року про внесення змін до наказу від 30 жовтня 2018 року № 62-к та змінив дату звільнення ОСОБА_1 , а саме: з 21 листопада 2018 року з урахуванням листків непрацездатності.

Наведені у касаційній скарзі доводи позивача зводяться до незгоди з висновками судів щодо оцінки обставин, на які вона посилалася, як на підставу своїх вимог, спрямовані на доведення необхідності витребування і перевірки доказів, зокрема щодо її педагогічних заслуг, кваліфікаційного рівня як вчителя-методиста, щодо стану її здоров`я (вона є особою з інвалідністю та особою, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи) і встановлення на підставі цих доказів обставин, які, на думку заявника, є підставою для задоволення позову. Крім того, аргументи скарги зводяться до оцінки доказів, зокрема показів свідків, та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Вказані доводи скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в силу приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Посилання у скарзі на порушення судами норм процесуального права спростовуються матеріалами справи. Позивач у повній мірі скористались наданими їм процесуальними правами, в тому числі щодо подання доказів та доведення обставин, на які вони посилалася, подані нею клопотання і заяви вирішені відповідно до норм процесуального закону та принципу змагальності сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язуєсуди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2019 року та постанови апеляційного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук