Справа № 524/7511/18

Провадження №2/524/467/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Тарасенка А.О., представника третьої особи - директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_8 . - Гордієнка Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», третя особа директор КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - ОСОБА_8, про визнання незаконним та скасування наказу № 71-к від 13 серпня 2018 року про звільнення її з посади начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на дату прийняття судового рішення.

В обґрунтування позову зазначала, що працювала начальником відділу рухомого складу на КП «Кременчуцьке тролейбусне управління».

13 серпня 2018 року наказом за № 71-к її було звільнено з посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

У своєму позові зазначала, що в наказі від 13 серпня 2018 року за № 71-к не зазначено, які саме свої посадові обов`язки вона систематично не виконувала або виконувала неналежним чином із посиланням на пункт посадової інструкції або правил внутрішнього трудового розпорядку чи іншого документу за які її було звільнено.

Вказує, що 13 серпня 2018 року стосовно неї на підприємстві проводилася службова перевірка, висновки якої оформлено актом за № 8 від цієї ж дати, предметом якої, на її думку, було встановлення фактів вчинення нею порушень трудової дисципліни.

Так, на розсуд комісії були винесені 7 (сім) питань стосовно неї, позивача, які зазначені в акті службової перевірки № 8 від 13 серпня 2018 року, а саме:

1) під час підготовки проекту наказу від 02 серпня 2018 року «про закріплення водіїв», на якому здійснено надпис за змістом що відповідає девіантної поведінки та ненадання належного пояснення на ім`я керівника підприємства, внесення відповідних змін до проекту наказу та забезпечення його погодження;

2) щодо неможливості виконання належного документу в черговий раз з відповідною процедурою погодження під час підготовки проекту наказу, а потім не введеного в дію наказу № 422 «про закріплення водіїв»;

3) ненадання належного пояснення до наряду на 08 серпня 2018 року (вхідний № 27) за резолюцією керівника підприємства та на якому здійснено напис за змістом що відповідає девіантної поведінки та відноситься до організаційних повноважень відповідної експлуатації рухомого транспорту згідно п. 4 Положення про Відділ експлуатації рухомого складу, за діяльність якого ви несете персональну відповідальність;

4) ненадання проекту відповіді в термін до 08 серпня 2018 року за зверненням ОСОБА_4 , при цьому на зверненні здійснено надпис за змістом що відповідає девіантної поведінки. Також, на ім`я керівника надано звернення ОСОБА_1 від 09 серпня 2018 року за змістом, що відповідає девіантної поведінки;

5) неналежності складання проекту наказу від 08 серпня 2018 року «Про покладання виконування обов`язків…..», в частині зазначення періоду відпустки з 11 серпня 2018 року по 11 серпня2018 року, визначення підстави та погодження;

6) відволікання працівника від роботи за доповідною Тарасенко А.В. від 10 серпня 2018 року;

7) невиконання організаційно-розпорядчої вимоги керівника підприємства щодо надання пояснення з питань внутрішньої діяльності за вказаними обставинами.

Відповідно до акту службової перевірки № 8 від 13 серпня 2018 року комісією в процесі перевірки були зроблені висновки по кожному питанню окремо та визначила їх такими, що свідчать про систематичне невиконання нею трудових обов`язків, з чим не погоджується, виходячи з наступних підстав:

1)ненадання пояснень ОСОБА_1 та вчинення дій, якими прямо здійснено прояв неповаги до керівництва та інших працівників підприємства в ході внутрішньої діяльності підприємства, внаслідок ненадання належним чином оформленого пояснення на адресу керівництва підприємства, вчинення на документах з внутрішньої діяльності записів, що виражають неповагу та образу - відповідно п. 5.4. та п. 5.6. Положення про трудову дисципліну є порушенням трудової дисципліни, та відповідно до п. 1.3. посадової інструкції начальника ВЕРС є невиконанням обов`язків обумовлених трудовим договором.

Щодо даного порушення позивач вказує, що наказ від 02 серпня 2018 року про закріплення водії за тролейбусами нею було підготовлено та подано на підпис і затвердження вчасно, проте, директору він не сподобався, оскільки, він хотів, щоб за певними маршрутами були закріплені певні особи, зокрема водій ОСОБА_5 за маршрутом ОСОБА_6 , тобто, її пропозиція щодо інших водіїв, з я кою не погодився директор, була розцінена як дисциплінарне порушення з її боку.

Звертає увагу, що незгода керівника із пропозицією працівника не передбачена чинним законодавством як дисциплінарний проступок з боку останнього.

2)комісія вважає, що відсутність контролю за виконанням наказу, неналежна організація керівництвом відділу є неналежним виконанням трудових обов`язків ОСОБА_1 - відповідно п. 5.6. та 5.6. Положення про трудову дисципліну та порушенням трудової дисципліни, та відповідно до п. 2.2., п. 2.3. посадової інструкції начальника ВЕРС є невиконанням обов`язків, обумовлених трудовим договором.

Щодо даного порушення позивач вказує, що наказ від 31 липня 2018 року за № 442 про закріплення водіїв за тролейбусами за серпень 2018 року нею також було підготовлено, погоджено і завізовано іншими службами вчасно і його було навіть підписано самим директором, потім директору щось не сподобалося, він все перекреслив, написав багато зауважень без зазначення терміну їх внесення до наказу, а її поведінка була розцінена як «девіантна» та така, що порушує трудову дисципліну.

3)комісія вважає, що ненадання пояснення ОСОБА_1 щодо вчинення дій якими прямо здійснено прояв неповаги до керівництва підприємства в ході внутрішньої діяльності підприємства, внаслідок ненадання належним чином оформленого пояснення на адресу керівника підприємства, вчинення на документах з внутрішньої діяльності записів, що виражають неповагу та порушують внутрішні виробничі вимоги - відповідно п. 5.5. та п. 5.6. Положення про трудову дисципліну є порушенням трудової дисципліни, та відповідно п. 1.3. посадової інструкції начальника ВЕРС є невиконанням обов`язків обумовлених трудовим договором.

Щодо даного порушення позивач зазначає, що ненадання нею пояснення до наряду на 08 серпня 2018 року, то термін підготовки пояснень було надано їй до 09 вересня 2018 року, тобто станом на дату винесення наказу про звільнення (13 серпня 2018 року) цей термін ще не настав. Крім того, внесення записів про номери тролейбусів не входило до кола її обов`язків, адже це робота оператора руху. Отже, роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи необумовленої трудовим договором.

4) комісія вважає, що ненадання пояснення ОСОБА_1 щодо вчинення дій якими прямо здійснено прояв неповаги до керівництва підприємства в ході внутрішньої діяльності підприємства, внаслідок ненадання належним чином оформленого пояснення на адресу керівника підприємства, вчинення на документах з внутрішньої діяльності записів, що виражають неповагу та порушують внутрішні виробничі вимоги - відповідно п. 5.5. та п. 5.6. Положення про трудову дисципліну є порушенням трудової дисципліни, та відповідно п. 1.3. посадової інструкції начальника ВЕРС є невиконанням обов`язків обумовлених трудовим договором.

Щодо даного порушення позивач зазначає, що до кола її посадових обов`язків не входило питання про забезпечення житлом працівників, а саме ОСОБА_4 , яка звернулася на ім`я директора підприємства із заявою щодо надання їй ліжко-місця у гуртожитку. Однак, директор підприємства наполягав на тому, що саме вона, позивач, повинна вирішувати дане питання на надати відповідь заявниці.

Звертає увагу, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи необумовленої трудовим договором.

5) комісія вважає, що порушення ОСОБА_1 звичайних правил при роботі з документами відповідно до п. 5.8. Положення про трудову дисципліну є порушенням трудової дисципліни, та відповідно до п.2.1. посадової інструкції начальника ВЕРС є невиконанням обов`язків обумовлених трудовим договором.

Щодо даного порушення позивач у позові вказала, що при складані проекту наказу від 08 серпня 2018 року «Про покладання виконування обов`язків…» в частині зазначення періоду відпустки з 11.08.2018 року по 11.08.2018 року дійсно допустила описку, тобто замість «11.09.2018 року» вказала «11.08.2018 року». Однак, описка не могла спричинити негативні наслідки, адже відпустка не може бути з 13.08.2018 року по 11.08.2018 року. Тим паче, що дану помилку вона виправила цього ж дня, склавши новий проект наказу.

Звертає увагу, що видання наказів із кадрових питань не входить до кола посадових обов`язків начальника відділу експлуатації рухомого транспорту і роботодавець не може вимагати від працівника виконання роботи не обумовленої трудовим договором.

6) комісія вважає, що ОСОБА_1 відволікаючи та заважаючи працювати ОСОБА_7 здійснювала неналежні дії відповідно до п. 5.4. Положення про трудову дисципліну, що є порушенням трудової дисципліни.

Щодо даного порушення позивач зазначила, що дійсно звернулася 10 серпня 2018 року до юрисконсульта підприємства ОСОБА_7 з робочих питань, а саме з приводу його зауважень щодо проекту наказу від 08 серпня 2018 року, який вона підготувала. Натомість, ОСОБА_7 почав вимагати від неї не відволікати його від роботи.

Звертає увагу, що спілкування працівників підприємства у робочий час з приводу вирішення робочих питань не вважається дисциплінарним проступком.

7) комісія вважає, що такі дії ОСОБА_1 , а саме: ненадання пояснення за організаційно-розпорядчою вимогою керівника підприємства, відповідно до п. 5.6. Положення про трудову дисципліну є порушенням трудової дисципліни, та відповідно до п. 1.3. посадової інструкції начальника ВЕРС є невиконанням обов`язків обумовлених трудовим договором.

Щодо даного порушення позивач звернула увагу, що до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Проте, ця вимога не є організаційно-розпорядчою, оскільки, вона не стосується службової діяльності працівника, а має за мету з`ясування обставин у дисциплінарному провадженні. Надання пояснень це право, а не обов`язок працівника і відмова у їх наданні не є порушенням трудової дисципліни або невиконання своїх посадових обов`язків.

З урахуванням викладеного в акті службового розслідування № 8 від 13 серпня 2018 року комісія дійшла висновку, що невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків обумовлених трудовим договором має систематичний характер та запропонувала звільнити начальника ВЕРС відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов`язків без поважних причин, покладених на неї трудовим договором.

У своєму позові позивач окремо звертає увагу, що наказ № 71-к від 13 серпня 2018 року, яким її було звільнено із займаної посади не містить посилань на норму закону чи іншого підзаконного акту, яку було нею порушено, не викладено жодного із порушень, які визнано дисциплінарним. Посилання на акт службової перевірки у наказі про її звільнення не вважається таким, що розкриває зміст підстав для звільнення. Отже, відповідачем не дотримано вимоги щодо форми та змісту наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Крім того, вказує, що профкомом підприємства було порушено порядок розгляду подання роботодавця про надання згоди на звільнення працівника, адже вказане питання розглядалося без її участі, належним чином про час проведення засідання її ніхто не повідомляв.

Вважає спірний наказ № 71-к від 13 серпня 2018 року про її звільнення наслідком службових переслідувань та таким, що винесений з порушенням порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ № 71-к від 13 серпня 2018 року про її звільнення з посади начальника відділу рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», винесений директором підприємства ОСОБА_8 Поновити її на посаді начальника цього відділу на цьому ж підприємстві з 13 серпня 2018 року. Стягнути з відповідача та її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на дату прийняття судового рішення.

Ухвалою судді від 14 вересня 2018 року було відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі сторін та третю особу, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 30).

24 вересня 2018 року до суду від КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» надійшов відзив на позов (т. 1 а.с. 34-42).

Відповідач вказував, що позивача ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади наказом по підприємству від 13 серпня 2018 року за № 71-к за систематичне невиконання обов`язків обумовлених трудовим договором на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підставою для видачі наказу було рішення роботодавця - керівника підприємства за результатами розгляду і затвердження акту службової перевірки, який також містить відомості про те, що до позивача раніше застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, які не зняті та строк дії яких не закінчився (від 24.04.2018 року № 206 (догана); від 06.06.2018 року № 296 (попередження); від 24.07.2018 року № 417 (попередження). Отже, на їх думку, звільнення відбулося не тільки внаслідок розгляду питань встановлених в ході перевірки, а і внаслідок наявних діючих дисциплінарних стягнень.

Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

24 вересня 2018 року до суду від КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», за підписом представника за довіреністю ОСОБА_7 , надійшла заява про виклик свідків (т. 1 а.с. 49).

02 жовтня 2018 року до суду від третьої особи ОСОБА_8 , за підписом його представника ОСОБА_9 , надійшли письмові пояснення по справі, в яких були надані пояснення тотожних поясненням відповідача у відзиві на позов (т. 1 а.с. 191-192).

02 жовтня 2018 року судом протокольно було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про виклик свідка та витребування доказів від відповідача та представника відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Тарасенка А.О. про виклик свідків (т. 1 а.с. 212-213).

04 жовтня 2018 року до суду від відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», за підписом його представника ОСОБА_7 , надійшли копії витребуваних судом документів (т. 2 а.с. 1-138).

16 жовтня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача на позов (т. 2 а.с. 139-143).

У своїй відповіді на відзив позивач надала пояснення тотожних зазначених нею у позовній заяві. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

17 жовтня 2018 року до суду від відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», за підписом його представника ОСОБА_7 , надійшли письмові заперечення на позов та відповідь на відзив ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 146-148).

Надав аналогічні пояснення, що надавалися у відзиві на позов. Просив відмовити у задоволенні позову.

У вересні 2018 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», третя особа директор КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - ОСОБА_8, про визнання незаконним та скасування наказу № 206 від 24 квітня 2018 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

В обґрунтування позову зазначала, що наказом директора підприємства від 24 квітня 2018 року, коли працювала на посаді начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за результатами проведеної службової перевірки від 23 квітня 2018 року.

У своєму позові вказує, що в описовій частині наказу від 24 квітня 2018 року за № 206 не міститься визначення, який саме дисциплінарний проступок вона вчинила, його суть, що стало приводом до застосування догани та чи могло вони бути підставою для застосування такого дисциплінарного стягнення. Крім того, звертає увагу, що в наказі не зазначено дату та обставини вчинення дисциплінарного проступку, що свідчить про формальний підхід відповідача до самої процедури накладення стягнення та відсутність підстав для накладення такого стягнення.

Підтверджує, що дійсно 23 квітня 2018 року на підприємстві проводилася службова перевірка, що оформлена Актом від цієї ж дати. Предметом службового розслідування була перевірка щодо встановлення підтвердження фактів вчинення нею порушень трудової дисципліни та девіантної поведінки, а саме: - складання табелю обліку робочого саму з порушенням режиму роботи на відпочинку водіїв тролейбусів; - відсутність належного документування по ОСОБА_10 ; - неповага та образа економіста ОСОБА_11 ; - ненадання пояснення на вимогу керівництва підприємства щодо відсутності на робочому місці 04.04.було 2018 року з 14-00 год. до 16-00 год.; - відмова із ознайомленням з протоколом наради від 02.04.2018 року; - неповернення власної трудової книжки; - нетрудові відносини із касиром ОСОБА_12

Щодо табелю обліку робочого часу, складеного з порушенням пояснює, що ні посадовою інструкцією, ні локальними нормативними актами на підприємстві не передбачено ведення нею табелю обліку робочого часу, а, отже і відповідальності за це, в тому числі і щодо табелювання кондуктора ОСОБА_13 , яка була відсутня на робочому місці. Вказує, що закріплення водіїв за тролейбусами відбувається наказом директора, який погоджується із профспілковим комітетом, тобто порушення режиму роботи та відпочинку водіїв ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 відбулися не з її волі, а з воді директора підприємства, який підписав відповідний наказ.

Щодо доповідних записок економіста ОСОБА_11 та відмови ознайомитись із протоколом наради від 02.04.2018 року вказує, що це її справа, яка не є порушенням її посадових обов`язків, а відповідальність за неповернення трудової книжки не передбачена будь-яким нормативним актом. Її взаємини із касиром ОСОБА_12 носять особистий характер і ніякої шкоди підприємству не завдають.

Звертає увагу, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання. Однак, наказ яким її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, не містить посилання на норму закону чи іншого підзаконного нормативно-правового акту, яку було порушено нею, не зазначено жодного із порушень, які визнано дисциплінарним. Саме посилання в наказі на Акт службової перевірки від 23 квітня 2018 року не розкриває змісту підстав для притягнення до відповідальності у вигляді догани, оскільки, в ньому лише висловлена думка та рекомендації комісії, яка його склала.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ № 206 від 24 квітня 2018 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення, винесений директором КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_8 .

У вересні 2018 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», третя особа директор КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - ОСОБА_8 , про визнання незаконним та скасування наказу № 417 від 24 липня 2018 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді двох попереджень та догани.

В обґрунтування позову зазначає, що наказом директора підприємства ОСОБА_8 від 24 липня 2018 року її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді двох попереджень та догани за результатами проведеної службової перевірки від 24 липня 2018 року.

У своєму позові вказує, що в описовій частині наказу № 418 від 24 липня 2018 року не міститься конкретних визначень, який саме дисциплінарний проступок вона вчинила, не зазначено в чому саме проявилося порушення, що стало приводом до застосування дисциплінарних стягнень, а також не зазначено дату та обставини вчинення дисциплінарного проступку, що свідчить про формальний підхід відповідача до самої процедури накладення стягнення.

Підтверджує, що дійсно 24 липня 2018 року на підприємстві проводилася службова перевірка, що оформлена Актом від цієї ж дати. Предметом такої перевірки було встановлення фактів вчинення нею порушень трудової дисципліни та девіантної поведінки, а саме: - невиконання завдання в термін до 09.07.2018 року згідно організаційно-розпорядчої вимоги за листом від заступника міського голови Декусара В.В. від 04.07.2018 року № 01-54/1511 (надання копій карток кондукторів); - неналежне складання проекту наказу (графіку) щодо закріплення водіїв тролейбусів на липень 2018 року та ненадання пояснення за даним фактом, згідно резолюції керівника підприємства до 12.07.2018 року; - складання звітів та оперативного інформування за січень-травень 2018 року не передбачених посадовими обов`язками у зв`язку із відсутністю повноважень, що призвело до спотворення результатів діяльності підприємства. Ненадання пояснення до 06.07.2018 року за резолюцією керівника.

У своєму позові позивач вказувала, що згідно із резолюцією в.о. директора підприємства Дитюк І.І. на листі заступника міського голови Декусара В.В. від 04 липня 2018 року за № 01-54/1511 вона повинна була надати копії карток обліку роботи кондукторів за 2017-1 півріччя 2018 року в термін до 09 липня 2018 року. Дані картки вона підготувала 09 липня 2018 року, але супровідний лист до них було завізовано юрисконсультом підприємства вже із запізненням. Не розуміє, у чому саме її звинуватили, адже її зобов`язали тільки готувати копії карток, готувати проект відповіді на вказаний лист ніхто не зобов`язував, тому, на її думку, відсутній склад дисциплінарного проступку.

Щодо неналежного складання графіка закріплення водіїв тролейбусів на липень 2018 року зазначає, що вказаний графік з усіма необхідними підписами був складений та розміщений на видному місці у диспетчерській. Звертає увагу, що ні посадовою інструкцією, ні локальними нормативними актами на підприємстві не покладено на неї обов`язку складання вказаних наказів і роботодавець не може вимагати того, що не обумовлено трудовим договором.

Щодо спотворених у звітах інформацій зазначила, що до неї звернувся її чоловік та колега по роботі ОСОБА_1 з проханням роздрукувати йому його звіти з оперативного інформування за квітень та травень 2018 року, що вона і зробила. Роздрукувавши звіти, вона механічно їх підписала, але інформація, що була зазначена у них є правдивою і відповідала дійсності. Звертає увагу, що ніякої шкоди підприємству допущена нею описку у вигляді її підпису на звітах не завдала, тому відсутній склад дисциплінарного проступку.

Що стосується ненадання нею пояснень керівництву підприємства, то зазначає, що надати чи не надати пояснення це право працівника, а не його обов`язок і відмова від надання пояснень не є порушенням трудової дисципліни або невиконанням своїх посадових обов`язків, тому її притягнення до дисциплінарної відповідальності за це є незаконним.

Також, звертає увагу у позові, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання. Однак, наказ яким її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді двох попереджень та догани, не містить посилання на норму закону чи іншого підзаконного нормативно-правового акту, яку було порушено нею, не зазначено жодного із порушень, які визнано дисциплінарним. Саме посилання в наказі на Акт службової перевірки від 24 липня 2018 року не розкриває змісту підстав для притягнення до відповідальності у вигляді двох попереджень та догани, оскільки, в ньому лише висловлена думка та рекомендації комісії, яка його склала.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ № 417 від 24 липня 2018 року про накладення на неї дисциплінарних стягнень, винесений директором КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_8

07 грудня 2018 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про об`єднання позовів (т. 2 а.с. 163-164).

Вказав, що спірний наказ про звільнення мотивовано відповідачем систематичним невиконанням позивачем своїх посадових обов`язків та містить посилання на інші накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, які є предметом оскарження у судовому порядку. Просив об`єднати справи в одне провадження.

Ухвалою суду від 07 грудня 2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було задоволено. Об`єднано в одне провадження позов ОСОБА_1 до КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 524/7511/18), позов ОСОБА_1 до КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» про визнання незаконним та скасування наказу за № 417 від 24 липня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності (справа № 524/7690/18) та позов ОСОБА_1 до КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» про визнання незаконним та скасування наказу за № 206 від 24 квітня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності (справа № 524/7729/18), визначено процесуальне становище учасників справи та призначено справу за об`єднаними в одне провадження позовами до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (т. 2 а.с. 171).

11 березня 2019 року до суду від представника відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Тарасенка А.О. надійшли заяви про виклик та повторний допит в якості свідка ОСОБА_18 та про виклик та допит його в якості свідка за власною ініціативою, як представника відповідача (т. 3 а.с. 96-97).

11 квітня 2019 року до суду від представника відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Тарасенка А.О., на виконання вимог ухвали суду від 05 квітня 2019 року, надійшли копії документів (т. 3 а.с. 118-139).

22 травня 2019 року від представника відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Тарасенка А.О., на виконання вимог ухвали суду від 21 травня 2019 року, надійшли копії документів (т. 3 а.с. 156-164).

18 червня 2019 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (т. 3 а.с. 165-169).

23 липня 2019 року до суду від представника відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Тарасенка А.О., на виконання вимог ухвали суду від 16 липня 2019 року, надійшли копії документів (т. 3 а.с. 190-248, т. 4 а.с. 1-247, т. 5 а.с. 1-66).

24 липня 2019 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла письмова заява (т. 5 а.с. 69-70).

У поданій заяві наведено порядок розрахунку суми, яка має бути стягнута з відповідача в разі задоволення позову, станом на 24 липня 2019 року. Крім того, представник позивача зазначив, що підстав для звільнення позивача у відповідача не було. Наказом № 206 від 24 квітня 2018 року позивача було покарано за те, що порушувались норми понад нормованої праці деяких водіїв та кондукторів. Але, як підтвердив представник відповідача та допитані свідки, на підприємстві існує нехватка водіїв та кондукторів, що призводить до необхідності їх залучення. Однак, працівників залучали за їх згодою та з відома керівництва підприємства. Щодо наказу № 417 від 24 липня 2018 року, то позивач в даному випадку подала звіт замість свого чоловіка та колеги по роботі, відтак, це ніяк не «невиконання», а «виконання» роботи замість свого колеги. Зазначене виключає правову можливість посилатися на нього як на систематичне невиконання позивачем своїх обов`язків.

У судовому засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_19 М. позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в поданих позовах.

Представник відповідача - КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Тарасенко А.О., представник третьої особи - ОСОБА_8 - ОСОБА_9 з позовними вимогами не погодилися, вважали, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у тому числі і її звільнення, проведено з дотриманням чинного законодавства України. Просили відмовити у задоволенні позову.

Третя особа - директор КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Вертюх О.М. у судове засідання не прибув. Просив справу розглядати за його відсутності та за участю його представника ОСОБА_9 .

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідача і третьої особи, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, а також гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні - добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Між тим, трудовим законодавством України передбачено право власника або уповноваженого ним органу на розірвання за власною ініціативою трудового договору з робітником.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1 статті 221 КЗпП України визначено, що трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Судом достовірно встановлено, що відповідно до наказу № 85-к від 25 липня 2008 року, ОСОБА_1 з 25 липня 2008 року була прийнята до КП «Кременчуцьке тролейбусе управління» на посаду начальника відділу збору виручки (т. 1 а.с. 152-153).

Наказом № 02-к від 06 січня 2009 року по підприємству ОСОБА_1 з 02 січня 2009 року було переведено на посаду начальника відділу експлуатації рухомого складу (т. 1 а.с. 155).

Наказом № 101-к від 13 серпня 2012 року по підприємству ОСОБА_1 з 14 серпня 2012 року було переведено на посаду інженера з безпеки руху (т. 1 а.с. 156).

Наказом № 49-к від 14 червня 2017 року по підприємству ОСОБА_1 з 12 червня 2017 року було переведено на посаду начальника відділу експлуатації рухомого складу (т. 1 а.с. 157).

Відповідні записи про прийом та переведення позивача були зроблені у її особовій картці (т. 1 а.с. 149-150) та трудовій книжці (т. 1 а.с. 158-163).

Наказом директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 71-к від 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади 13 серпня 2018 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором (т. 1 а.с. 13).

Згідно із Посадовою інструкцією начальника відділу експлуатації рухомого складу, з якою ОСОБА_1 було ознайомлено 02 січня 2009 року (т. 1 а.с. 9-11), до її посадових обов`язків, зокрема, входило забезпечення своєчасного випуску технічно-справного рухомого складу та забезпечення його експлуатацію водіями на лінії без порушень ПДР, правил експлуатації тролейбуса, правил охорони праці, правил пожежної безпеки тощо; керівництво експлуатацією рухомого складу; керівництво підрозділами відділу - інженером із експлуатації рухомого складу, інструктором по навчанню і практичному водінню, диспетчерським складом, контролерами якості руху, контролерами, водіями, кондукторами, роздавальниками їжі; керівництво і контроль за збором проїзної плати, контроль за дотриманням кондукторами фінансової дисципліни, якістю обслуговування; проведення аналізу регулярності руху рухомого складу, розробка і запровадження в дію заходів по забезпеченню регулярності руху; закріплення водіїв і кондукторів за рухомим складом; керівництво роботою по складанню розкладу руху тролейбусів на лінії; забезпечення виконання наказу-наряду стосовно кількості і запланованих для роботи на лінії тролейбусів; забезпечення якісного обслуговування пасажирів, не допущення скарг на роботу водіїв та кондукторів; участь у перевірці технічного стану рухомого транспорту, веденні технічних журналів тролейбусів; контроль наявності медичних довідок у водіїв, недопущення водіїв, які не пройшли медичний огляд; контроль за дотриманням робітниками виробничої і трудової дисципліни, дотримання правил і норм з охорони праці; робота з підвищення працівниками рівня технічних знань; з пожежної безпеки; участь у розслідуванні нещасних випадків виробничого і невиробничого травматизму, причини їх виявлення тощо; участь у розслідуванні ДТП з вини водіїв, по обриву контактної мережі, тощо.

Наказом директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» за № 206 від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за результатами проведеної службової перевірки від 23 квітня 2018 року (т. 2 а.с. 183).

Не погодившись із даним наказом позивачем було оскаржено його до суду.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 цього ж Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 206 від 24 квітня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Із дослідженого у судовому засіданні наказу директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - ОСОБА_8 від 24 квітня 2018 за № 206 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді догани, постає, що в даному наказі відсутня підстава для застосування даного стягнення, а саме не зазначено конкретні порушення позивача, що стали підставою для її притягнення до дисциплінарної відповідальності. Так, у даному наказі відповідачем, як підставу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зазначено лише Акт службової перевірки від 23 квітня 2018 року за № 1 (т. 2 а. с. 183).

Суд надає оцінку законності оскаржуваного наказу з урахуванням того, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Згідно Акту службової перевірки № 1, складеного 23 квітня 2018 року комісією, створеною наказом по підприємству № 183 від 11 квітня 2018 року (т. 2 а. с. 180-182), було запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення начальника ВЕРС ОСОБА_1 у вигляді догани.

При цьому, в Акті комісії відсутні будь-які посилання на дії чи бездіяльність ОСОБА_1 , що призвели до таких висновків комісії, а також не зазначено за що ж саме було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Положеннями п. 2 «а» ч. 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII передбачено, що тягар доведення правомірності законної підстави для звільнення працівника з роботи покладається на роботодавця.

Отже, суд наголошує, що саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

З матеріалів справи, що стосуються спірних відносин сторін в частині позовної вимоги про скасування наказу № 206 від 24 квітня 2018 року судом встановлено наступне.

Згідно доповідних економіста ОСОБА_11 на ім`я директора ОСОБА_8 , які датовані 05 квітня 2018 року, вона звернулася до ОСОБА_1 з приводу підготовки наказу про притягнення до відповідальності ОСОБА_13 , внаслідок його відсутності на робочому місці 18 та 19 березня 2018 року без поважних причин, а також неналежне ведення табелів обліку робочого часу та порушенням режиму роботи та відпочинку водіїв.

Однак, суд звертає увагу, що посадовою інструкцією начальника відділу експлуатації рухомого складу, не передбачено обов`язку ОСОБА_1 , як начальником відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», ведення табелів обліку робочого часу водіїв та кондукторів, а також підготовки будь-яких наказів та/або проектів наказів по підприємству, в тому числі про притягнення кондукторів або водіїв до дисциплінарної відповідальності. Відповідних доказів зворотного відповідачем, третьою особою та їх представниками суду не було надано.

З приводу порушення режиму роботи та відпочинку водіїв, їх вихід на роботу у надурочний час, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що вона особисто постійно до всіх водіїв чи вибірково за її розсудом не зверталася з проханнями та не просила їх виходити на роботу в надурочний час, такі випадки мали місце у невідкладних умовах внаслідок необхідності здійснення підміни водіїв, які не вийшли на роботу з різних причин. Переважно, доручення щодо здійснення підміни виконували диспетчери.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду повідомив, що працює водієм тролейбусу на підприємстві і знає ОСОБА_1 із дня свого працевлаштування. В основному до нього зверталася диспетчер підприємства і просила його попрацювати в надурочний час, оскільки не вистачало водіїв. Просила не тільки його, більшість водіїв погоджувалася, адже це додатковий заробіток. Інколи звертався до диспетчера сам, щоб вийти на роботу додатково. У службі руху сам вказував, коли може додатково попрацювати. Про перезакріплення за іншим тролейбусом водіїв повідомляє диспетчер.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 повідомили суду, що працюють водіями тролейбусів на підприємстві. Також погоджувалися на переробітки, коли просили, адже це додатковий заробіток. Ніхто не примушував додатково надурочно працювати, на підприємстві була нехватка водіїв. Кожна окремо повідомили, що не вважають, що їх трудові права були порушені переробкою. Згоду на це надавали особисто. Про надурочні роботи просила нарядчик ОСОБА_20 . Крім того, свідок ОСОБА_17 повідомила, що інколи просила і сама, і у певний час, для цього телефонувала нарядчику.

Свідок ОСОБА_15 , яка також працює водієм тролейбуса, повідомила, що знає ОСОБА_1 з моменту приходу останньої на підприємство. Особисто ОСОБА_1 не просила працювати надурочно, просили інші - диспетчер та нарядчик, була нехватка водіїв, просили підмінити.

Дані обставини підтвердили у судовому засіданні свідки - оператори відповідача («диспетчери») ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .

З огляду на зазначене вище, суд не вбачає вини ОСОБА_1 у порушенні режиму роботи та відпочинку водіїв, а відповідачем даний факт не було доведено під час розгляду справи.

Відповідно до доповідної касира ОСОБА_12 на ім`я директора ОСОБА_8 , яка датована 13 квітня 2018 року (т. 2 а.с. 187), у неї із ОСОБА_1 відбулася розмова з приводу помилок касирів, у ході якої ОСОБА_1 повідомила їй, що за ці помилки касири не будуть отримувати премію. При цьому, вона, ОСОБА_1 , нібито, зайшла до каси та забрала корінці по заробітній платі касирів для ознайомлення з їх заробітною платою, які згодом повернула.

Суд вважає, що відносини між ОСОБА_1 та касиром ОСОБА_12 носять особистий характер, а дії ОСОБА_1 щодо корінців по заробітній платі касирів, які вона забрала і згодом повернула, не носять ознак дисциплінарного проступку.

Щодо відмови ОСОБА_1 у наданні особистих пояснень керівнику підприємства щодо відсутності її на робочому місці 04 квітня 2018 року у проміжок часу з 14-00 до 16-00, її відмови із ознайомленням з протоколом наради від 02 квітня 2018 року, неповернення власної трудової книжки, про які зазначено в Акті службової перевірки від 23 квітня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Однак, чинним законодавством не встановлена відповідальність порушника щодо відмови у наданні таких пояснень, відмови в ознайомленні із будь-яким документом підприємства, а також у неповерненні власної трудової книжки.

У сукупності вказаних матеріалів в Акті службової перевірки № 1 від 23 квітня 2018 року комісією було встановлено факт невиконання посадових обов`язків ОСОБА_1 без поважних причин, що є умисним винним діянням, а також те, що остання має понести дисциплінарну відповідальність.

Стиль викладення висновків у Акті службової перевірки дають підстави суду трактувати останній як власне бачення осіб, які його підписали, виниклої ситуації з урахуванням обставин призначення проведення перевірки.

Матеріали справи, за переконанням суду, не містять доказів вини позивача у виникненні таких обставин.

Згідно норм чинного трудового законодавства діє принцип презумпції невинуватості. Тобто, не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість. Принцип презумпції невинуватості випливає зі змісту ст. 138 КЗпП України, яка передбачає обов`язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до матеріальної відповідальності. Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Відповідачем КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» не було надано суду доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження порушень посадових обов`язків з боку ОСОБА_1 яке є підставою для застосування адміністративного заходу, відповідно до наказу № 206 від 24 квітня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника ВЕРС Шиндель Т.В.».

З огляду на наведене та недоведеність підстав застосування до позивача ОСОБА_1 роботодавцем дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 206 від 24 квітня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення винесено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому є таким, що підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 417 від 24 липня 2018 року, суд зазначає наступне.

Згідно із наказом директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - ОСОБА_8. від 24 липня 2018 за № 417 до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за: - невиконання завдання в термін до 09 липня 2018 року згідно організаційно-розпорядчої вимоги за листом від заступника міського голови Декусара В.В. від 04 липня 2018 року № 01-54/1511 - у вигляді «попередження»; - неналежне складання проекту наказу (графіку) щодо закріплення водіїв тролейбусів за липень 2018 року та ненадання пояснення за даним фактом, згідно резолюції керівника підприємства до 12 липня 2018 року - у вигляді «попередження»; - складання звітів та оперативного інформування за січень-травень 2018 року, не передбачених посадовими обов`язками, у зв`язку із відсутністю повноважень, що призвело до спотворення результатів діяльності підприємства та ненадання пояснення до 06 липня 2018 року за резолюцією керівника підприємства - у вигляді «догани».

У даному наказі відповідачем, як підставу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зазначено Акт службової перевірки від 24 липня 2018 року за № 3 (т. 3 а. с. 37).

Надаючи оцінку законності оскаржуваного наказу, суд виходить із наступного.

Згідно Акту службової перевірки № 3, складеного 24 липня 2018 року комісією, створеною наказом по підприємству № 382 від 11 липня 2018 року (т. 3 а. с. 38-42), комісією було запропоновано за результатами перевірки притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника ВЕРС ОСОБА_1 із застосуванням наступних дисциплінарних стягнень: - за розглядом обставин, визначених в завданні 1.1. оголосити - «попередження»; - за розглядом обставин, визначених в завданні 1.2. оголосити - «попередження»; - за розглядом обставин, визначених в завданні 1.3. оголосити - «догану».

У ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 на виконання було передано лист виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 04 липня 2018 року за № 01-54/1511, за підписом заступника Кременчуцького міського голови Декусара В.В., з приводу посилення контролю за якістю роботи кондукторів та надання виконавчому комітету копій карток роботи по кожному кондуктору підприємства за 2018 рік (т. 3 а.с. 45).

Згідно із резолюцією на листі, ОСОБА_1 було зобов`язано в термін до 09 липня 2018 року підготувати копії таких карток за 2017 рік та 1 півріччя 2018 року.

Суд звертає увагу, що на листі виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 04 липня 2018 року, копія якого була надана відповідачем, не зазначено вхідну дату документу до відповідача, що унеможливлює перевірити чи було достатньо часу для підготовки ОСОБА_1 відповіді в термін до 09 липня 2018 року.

Із наданої повторно відповідачем копії цього листа виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (т. 2 а.с. 230) постає, що на листі вже міститься вхідна дата документу - 05.07.2018 року, тобто в розпорядженні суду, в матеріалах справи наявні 2 (дві) різні копії одного і того ж документу - із вхідною датою та без такої.

Суд вбачає ознаки підробки документу - листа виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 04 липня 2018 року за № 01-54/1511 відповідачем КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» щодо зазначення вхідної дати вказаного листа.

Крім того, із даного листа постає, що виконавчий комітет Кременчуцької міської ради запитав копії карток лише за 2018 рік, однак із незрозумілих підстав ОСОБА_1 було зобов`язано підготувати копії таких карток і за 2017 рік.

Із пояснень ОСОБА_1 , наданих у судовому засіданні постає, що нею 09 липня 2018 року були підготовлені копії запитуваних карток, однак, супровідний лист було завізовано юрисконсультом підприємства ОСОБА_7 лише 11 липня 2018 року. Позивач повідомила, що за візуванням супровідного листа вона підходила до ОСОБА_7 двічі, однак він на робочому місці у службовому кабінеті не перебував, а знаходився на подвір`ї на лавочці, та на її прохання відреагував відповіддю, щоб вона не заважала йому працювати. Дану обставину ні відповідач, ні третя особа не спростували під час розгляду справи.

Окремо, позивач звернула увагу на той факт, що їй було доручено лише підготувати копії карток, щодо підготовки проекту відповіді чи супровідного листа до них, мова у резолюції на листі не йшла, однак вона його підготувала, хоча до її посадових обов`язків це не входить, адже вона не є діловодом чи секретарем.

У поданому відзиві на позовну заяву (т. 3 а.с. 1-8) ОСОБА_7 лише підтвердив той факт, що дійсно ОСОБА_1 зверталася до нього за візуванням супровідного листа, зазначивши наступне «нічого не заважало позивачу завізувати на тій же самій лавочці супровідний лист, але ще зранку». Аналогічні пояснення були надані ним і під час розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку щодо невиконання завдання в термін до 09.07.2018 року (підпункт 1.1. пункту 1 наказу).

Щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «попередження» за розглядом обставин, визначених в завданні 1.2. Акту, суд зазначає наступне.

Згідно Акту службової перевірки № 3, складеного 24 липня 2018 року комісією (т. 3 а. с. 38-42) на ОСОБА_1 було покладено обов`язок щодо складання проекту наказу про закріплення водіїв тролейбусів на липень 2018 року (т. 3 а.с. 20).

У ході розгляду справи судом позивач ОСОБА_1 пояснила, що до її посадових обов`язків не входить підготовка та друкування (складання) проектів будь-яких наказів директора відповідача, їх погодження та надання директору на підпис.

Із проаналізованої у судовому засіданні посадової інструкції начальника відділу експлуатації рухомого складу вбачається, що до посадових обов`язків ОСОБА_1 дійсно входить закріплення водіїв і кондукторів за тролейбусами. Так, згідно п. 2.6. Посадової інструкції (т. 1 а.с. 9-11), начальник відділу експлуатації рухомого складу проводить закріплення водіїв і кондукторів за рухомим складом.

Хоча сам механізм і не визначений конкретно у посадовій інструкції, однак, у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила той факт, що вона дійсно постійно складала проекти даних наказів і такий порядок існував на підприємстві постійно.

Щодо того, що такий наказ нею не був підготовлений у належному вигляді за резолюцією керівництва підприємства, позивач підтвердила такий факт, оскільки вважала, що це робити не потрібно.

З проаналізованого постає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, що виразились у неналежному виконанні нею своїх посадових обов`язків.

Щодо застосованого підприємством за дане порушення до позивача такого виду стягнення як «попередження», суд звертає увагу на наступне.

Загальний вид дисциплінарної відповідальності передбачено ст. 147 КЗпП України. Так, за порушення трудової дисципліни до працівника може застосовуватися лише один із заходів дисциплінарного стягнення: догана або звільнення.

У законодавстві про працю немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення. Догана може застосовуватися до працівника за порушення правил трудової дисципліни, установлених Правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним або трудовим договором, посадовою інструкцією працівника. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях працівника або його бездіяльність.

Частиною 2 ст. 147 КЗпП України передбачено, що законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Тобто, до певних категорій працівників можуть застосовуватися додаткові види дисциплінарної відповідальності, передбачені індивідуальними для певної сфери законами. Така норма стосується, наприклад, державних службовців, суддів, прокурорів, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил України, тощо.

Пунктом 4.1. Положення про трудову дисципліну на КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», затвердженого наказом директора від 25 квітня 2018 року за № 210, дійсно на підприємстві передбачено дисциплінарну відповідальність у вигляді «попередження», «догани», «звільнення».

Однак, суд констатує, що даний вид стягнення як «попередження» йде у розріз із ст. 147 КЗпП України, якою такий вид дисциплінарного стягнення не передбачений, а займана посада ОСОБА_1 не є такою, до якої може бути застосовано «попередження», оскільки не відноситься до державної служби або службі в органах внутрішній справ.

Крім того, Положення про трудову дисципліну на КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» не було погоджене трудовим колективом та профспілковою організацією, профспілковим комітетом підприємства, не було прийнято та затверджено на спільних зборах чи конференції трудового колективу, профспілкової організації та адміністрації підприємства при прийнятті колективного договору, та не є додатком до Колективного договору (т. 2 а.с. 8-69).

Щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «догани» за розглядом обставин, визначених в завданні 1.3. Акту, суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту службової перевірки № 3, складеного 24 липня 2018 року (т. 3 а.с. 38-42), комісією було встановлено, що начальником ВЕРС ОСОБА_1 . було підписано звіти про результати діяльності у сфері міського електротранспорту та оперативного інформування по ДТП за січень-травень 2018 року та не підписані інженером з безпеки руху ОСОБА_18 Тобто, ОСОБА_1 вчинила дії не передбачені її посадовими обов`язками та з відсутністю повноважень, що призвело до спотворення результатів внутрішньої діяльності підприємства.

Як постає із пояснень самої ОСОБА_1 , наданих нею у судовому засіданні, до неї звернувся ОСОБА_18 , її чоловік, який обіймав посади інженера з комплектації устаткування та матеріалів та інженера з безпеки руху, з проханням роздрукувати йому звіти з оперативного інформування за квітень та травень 2018 року. Після роздруківки вона автоматично підписала вказані звіти, а її чоловік ОСОБА_18 не звернув на це увагу. Вказала, що описка у вигляді її підпису замість підпису ОСОБА_18 жодної шкоди підприємству не завдала та не є порушенням її посадових обов`язків, оскільки не входить до таких обов`язків.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомив, що дійсно звернувся до ОСОБА_1 з проханням роздрукувати звіти, оскільки на його принтері була відсутня фарба, не звернув уваги, що звіти підписала замість нього дружина. Пояснив, що інформація, що зазначена ним у звітах була правдивою та не спотвореною і відповідала дійсності, тому шкоди підприємству не нанесла. До того ж, звіти були підписані директором та направлені без їх наступного повернення.

Крім того, інформацію щодо дійсних кількісних показників, зазначених у звітах у судовому засіданні підтвердив і представник відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - ОСОБА_7 .

Суд вважає, що хоча ОСОБА_1 і вийшла за межі своїх посадових обов`язків, здійснивши фактично «чужі» обов`язки, однак, це не є порушенням трудової дисципліни і не свідчить про невиконання позивачем своїх обов`язків за трудовим договором.

Відповідно до правового висновку, зробленого у Постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Для застосування цієї підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору.

Відповідачем по справі не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях або бездіяльності позивача, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням трудових обов`язків і шкідливими наслідками, які спричинило або могло спричинити це порушення.

Щодо ненадання особистих пояснень ОСОБА_1 до 06 липня 2018 року за резолюцією керівника підприємства, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством, а саме ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відмова працівника від дання пояснень має бути зафіксована відповідним Актом комісії про відмову працівника від надання таких пояснень. Матеріали справи не містять відповідних доказів відмови ОСОБА_1 у наданні пояснень.

Окремо суд звертає увагу, що відмова від надання пояснень не може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, оскільки це є правом особи в силу вимог статті 63 Конституції України. Крім того, витребування пояснень від позивача у даному випадку є складовою процедури накладання дисциплінарного стягнення, а тому не може вважатися окремою підставою для його застосування.

З огляду на вищенаведене та недоведеність підстав застосування до позивача ОСОБА_1 роботодавцем дисциплінарних стягнень у вигляді двох попереджень та догани, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» від 24 липня 2018 року за № 417 про накладення дисциплінарних стягнень винесено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому є таким, що підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 71-к від 13 серпня 2018 року про звільнення з посади начальника відділу рухомого складу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи. Право громадян на працю забезпечується тим, що трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

За правилами ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

У відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Із проаналізованого у судовому засіданні наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ВЕРС постає, що її звільнення відбулося за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Однак, у наказі не зазначено в чому саме виразилося неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, даний наказ містить лише загальне формулювання. Крім того, наказ не містить підпису позивача про її ознайомлення із ним, його погодження керівником проектів та програм (юрисконсультом) ОСОБА_7 та головою профспілкового комітету.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за згодою виборчого органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Із роз`яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року вбачається, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 431 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця установлено ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV (далі - Закон № 1045) і ст. 43 КЗпП України.

У випадках, передбачених законодавством про працю, роботодавець для одержання згоди на розірвання з працівником трудового договору має внести до виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, відповідне обґрунтоване письмове подання. Виборний орган профспілки розглядає це подання відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 1045 та ч. 2 ст. 43 КЗпП у 15-денний строк у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд подання відкладається до наступного засідання у межах вищезазначеного 15-денного строку. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що наказом по підприємству від 09 вересня 2018 року було призначено службову перевірку, за результатами якої було складено відповідний Акт від 13 серпня 2018 року за № 8 (т. 1 а.с. 99).

Цього ж дня, 13 серпня 2018 року, двічі об 14-00 год. та 15-00 год. було призначено засідання профспілкового комітету щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Із Акту № 1 від 13 серпня 2018 року про відмову від підпису на запрошення на засідання комісії профкому (т. 1 а.с. 134-135) вбачається, що ОСОБА_1 об 13-50 письмово запрошувалася на засідання профкому, але остання відмовилася від ознайомлення та підпису про отримання такого запрошення.

Протоколом засідання профспілкового комітету № 7 від 13 серпня 2018 року, що було призначено на 14 год. 00 хв., було постановлено відкласти на цей же день - 13 серпня 2018 року на 15-00 год. засідання профкому з приводу надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , внаслідок її неявки на засідання (т. 1 а.с. 133).

Із Акту № 2 від 13 серпня 2018 року про відмову від підпису на запрошення на засідання комісії профкому (т. 1 а.с. 137) вбачається, що ОСОБА_1 об 14-30 повторно письмово запрошувалася на засідання профкому, але остання відмовилася від ознайомлення та підпису про отримання такого запрошення.

Протоколом засідання профспілкового комітету № 8 від 13 серпня 2018 року, що було призначено на 15 год. 00 хв. щодо надання згоди на звільнення начальника ВЕРС ОСОБА_1. (повторне засідання) було надано згоду на звільнення позивача в порядку п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Отже, із протоколів засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 7 та № 8 вбачається, що розгляд подання адміністрації відбулося в цей же день - 13 серпня 2018 року, тобто, в день складання Акту службової перевірки № 8 та звернення адміністрації до профспілкового комітету.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що таке подання адміністрації розглядалося в цей же день двічі, хоча, відповідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV та ст. 43 КЗпП України його розгляд мав бути відкладений до наступного засідання у межах 15-денного строку.

Суд вважає, що відповідачем не було дотримано порядку розгляду подання на звільнення працівника відповідно до вимог чинного законодавства із підстав зазначених вище.

Як було встановлено у судовому засіданні та підтверджено свідченнями свідка ОСОБА_27 , яка обіймає посаду головного бухгалтера підприємства, в день звільнення позивача, з останньою було проведено остаточний розрахунок шляхом перерахування на її картковий рахунок грошових коштів у період часу з 14-00 год. до 17-00 год. 13 серпня 2018 року у розмірі 18 760, 14 грн. (т. 4 а.с. 247).

Скасування наказу про надання позивачеві відпустки, прискорене здійснення службового розслідування та прискорений розгляд профспілковим комітетом подання адміністрації про надання згоди на звільнення позивача з роботи, виготовлення наказу про її звільнення, видача трудової книжки та проведення остаточного розрахунку з позивачем, суд розцінює, як заздалегідь сплановані дії керівництва підприємства щодо усунення та звільнення «небажаного» для адміністрації відповідача працівника.

Суд окремо звертає увагу на підстави звільнення позивача із займаної посади, що зазначені у наказі про звільнення № 71-к від 13 серпня 2018 року.

Так, підставою для винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 зазначено - Акт службової перевірки від 13 серпня 2018 року за № 8.

Із проаналізованого Акту постає, що ОСОБА_1 не надала особисті пояснення за резолюцією керівника (питання № 1, № 3, № 4, № 5 та № 7 Акту службової перевірки).

Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника у разі відмови у надані особистих пояснень на вимогу керівництва, судом вже надавалася вище правова оцінка цього.

Так, судом зверталася увага, що відмова від надання пояснень не може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, оскільки це є правом особи в силу вимог статті 63 Конституції України. Витребування пояснень від працівника є складовою процедури накладання дисциплінарного стягнення і не може вважатися окремою підставою для його застосування.

Із Акту службової перевірки від 13 серпня 2018 року також постає, що комісією було встановлено невиконання позивачем наказу № 442 від 31 липня 2018 року «Про закріплення водіїв» на серпень 2018 року, внаслідок неналежної організації ОСОБА_1 керівництвом відділу.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 , як начальником ВЕРС було підготовлено проект наказу № 442 від 31 липня 2018 року «Про закріплення водіїв» на серпень 2018 року. Даний проект наказу було погоджено головою профспілки ОСОБА_27 та директором КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_8 , що постає із копії наказу, що мається в матеріалах справи (т. 1 а.с. 18) та із пояснень позивача ОСОБА_1

Після погодження проекту наказу директором підприємства ОСОБА_8 , останній перекреслив його зміст із резолюцією «переробити», що і було зроблено позивачем ОСОБА_1

Із пояснень представника відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Тарасенка А.О., що були надані ним у судовому засіданні, постає, що даний наказ про закріплення водіїв не виконувався, оскільки за даними шляхових листів тролейбусів, рейси здійснювали водії, не закріплені в наказі.

Із наданих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_7 та свідчень свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 постає, що дійсно на підприємстві мають випадки недостатньої кількості водіїв, їх підміни, а також що закріплених за тролейбусами наказом водіїв змінювали внаслідок різних виниклих на підприємстві обставин: відпусток інших водіїв, хвороб, звільнення, поломки та ремонту тролейбусів, внаслідок чого виникає необхідність перестановки водіїв на інші тролейбуси. Про це було відомо керівництву підприємства.

Із проаналізованого суд вбачає в діях ОСОБА_1 ознаки дисциплінарного проступку, що полягають у не підготовці проектів наказів про перезакріплення водіїв за іншими тролейбусами внаслідок виниклих на підприємстві обставин (некомплекту водіїв).

Однак, суд звертає увагу, що комісією в Акті № 8 від 13 серпня 2018 року не зазначено такого дисциплінарного порушення ОСОБА_1 , як не підготовка проектів наказів про перезакріплення водіїв. Тому, у даному випадку відсутні будь-які порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни.

Із Акту службової перевірки № 8 від 13 серпня 2018 року також постає, що комісією було встановлено, що ОСОБА_1 своїми неналежними діями відволікала і заважала працювати ОСОБА_7 , що відповідно до п. 5.4. Положення про трудову дисципліну є порушенням трудової дисципліни.

Із наданих пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні постає, що 10 серпня 2018 року вона звернулася до юрисконсульта підприємства ОСОБА_7 з приводу його зауважень до підготовленого нею проекту наказу від 08 серпня 2018 року. Однак, юрист підприємства відмовився з нею розмовляти, відмовився їй допомогти розібратися із проектом наказу та просив його не відволікати від роботи.

У свою чергу, ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 почала вимагати від нього зробити цей наказ самому, на що він зауважив, що її дії були неналежними і є втручанням в його діяльність, що полягає у зміні пріоритетів у його роботі щодо черговості виконання завдань.

Із проаналізованого проекту наказу від 08 серпня 2018 року «Про покладання виконування обов`язків начальника відділу експлуатації рухомого транспорту», що готувався ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 22), постає, що її зобов`язали підготувати проект наказу про покладання її обов`язків на ОСОБА_20 на період її ж відпустки.

Відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2012 року за № 578/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884, постає, що наказ про відпустку та покладання обов`язку на іншого працівника - є наказом з кадрових питань.

Отже, даний вид наказу повинен був підготувати інспектор з кадрових питань, а не ОСОБА_1 , як начальник ВЕРС, тобто сама на себе. До того ж, відповідно до посадових обов`язків начальника ВЕРС, яку обіймала ОСОБА_1 , до переліку обов`язків начальника цього відділу не належить підготовка проектів наказів, у тому числі, із кадрових питань.

Суд вважає, що посилання відповідача в Акті службової перевірки № 8 від 13 серпня 2018 року та особистих поясненнях у судовому засіданні ОСОБА_7 на відволікання його позивачем та заважання йому працювати є недоречними, адже функціональним обов`язком ОСОБА_7 , як керівника проектів та програм і особи, що фактично виконувала обов`язки юрисконсульта підприємства, є насамперед, консультування працівників підприємства та надання їм допомоги із виробничих питань, з яким і звернулася до нього ОСОБА_1 .

Суд вважає недоцільним надавати іншим доводам сторін оцінку, оскільки вони є похідними від розглянутих вище і не мають вирішального правового значення. Це відповідає позиції Європейського суду з прав людини, висловленій в п. 23 рішення «Проніна проти України», про те, що «п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення».

Отже, звільнення позивача ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, відповідачем при накладенні стягнення не враховано відсутність негативних наслідків правопорушення, що дисциплінарна відповідальність повинна бути співмірною скоєному проступку, а звільнення є крайньою та найсуворішою мірою стягнення, тому суд вважає спірний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позивача слід поновити на посаді начальника відділу рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління».

Відсутність, станом на день розгляду справи у суді, посади - начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», з якої позивача було звільнено, не є підставою для відмови позивачеві у поновленні її на цій вказаній посаді, оскільки відповідно ст. ст. 49-2, 49-4 КЗпП України та Закону України «Про зайнятість» обов`язки щодо порядку звільнення працівників покладено на роботодавця.

Отже, за наведених і встановлених обставин, неподання відповідачем та третьою особою, їх представниками, належних і допустимих доказів на спростування позову, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Необхідно визнати незаконними та скасувати накази директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_8 від: - 24 квітня 2018 року за № 206 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_1 ; - від 24 липня 2018 року за № 417 про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді попереджень та догани на начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_1 ; - від 13 серпня 2018 року за № 71-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» з 13 серпня 2018 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України, та поновити позивача ОСОБА_1 на посаді начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» з 13 серпня 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року за № 100.

Згідно абз. 1-3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати:

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки

провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У п. 4 цього Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання

обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і

здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків,

щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно табелів обліку робочого часу у червні та липні 2018 року позивач фактично відпрацювала: - у червні - 18 робочих днів, інші дні - тимчасова непрацездатність; - липень - 22 (з 22-х) робочих дня (т. 1 а.с. 182-186).

Відповідно довідки, виданої КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 51 від 05 вересня 2018 року становить: - червень 2018 року - оклад 7644,65 грн.; - липень - оклад - 8923,30 грн. При цьому, суд не бере до уваги нараховані та виплачені у червні 2018 року середній заробіток за час тимчасової непрацездатності, що мав місце у травні 2018 року та червні 2018 року (т. 1 а.с.12, 165).

На підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП та у зв`язку з поновленням позивача на роботі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 серпня 2018 року по 18 вересня 2018 року, за робочі дні, без врахування у зазначений проміжок часу святкових та вихідних днів, а також перенесення святкових днів. При цьому, суд звертає увагу, що день звільнення позивача з роботи - 13 серпня 2018 року було для позивача останнім робочим днем, який було оплачено відповідачем.

Слід стягнути з КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення за період з 14 серпня 2018 року по 18 вересня 2019 року включно в розмірі - 113 905,00 грн. (275х (( 7644,65 грн.+ 8923,30 грн.) : (18+22)).

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі - 1409,60 грн. (704,80 х 2) грн. за дві позовні вимоги щодо визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень. Щодо позовної вимоги про оскарження наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, позивача від сплати судового збору звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у розмірі 1409,60 грн. у повернення сплаченого нею судового збору (704,80 грн. х 2).

Крім того, з відповідача, відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, на користь держави підлягає стягненню судовий збір за ставками станом на день подання позову, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вимогою майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 1708,58 грн. (1,5% від 113 905 грн.) та за вимогою немайнового характеру - про оскарження наказу про звільнення та поновлення на роботі - 704,80 грн., а всього на суму - 2413,38 грн.

Згідно ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та здійснення виплати середньомісячної заробітної плати в розмірі 8283,98 грн. (( 7644,65 грн.+ 8923,30 грн.): 2), тобто в межах платежу за один місяць.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 40, 117, 221, 231, 233, 235, 237, 238 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюха Олександра Миколайовича від 24 квітня 2018 року за № 206 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_1 .

Визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_35 Миколайовича від 24 липня 2018 року за № 417 про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді попереджень та догани на начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_1 .

Визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_35 Миколайовича від 13 серпня 2018 року за № 71-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» з 13 серпня 2018 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» з 13 серпня 2018 року.

Стягнути з КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2018 року по 18 вересня 2019 року включно в розмірі - 113 905,00 грн., у повернення сплаченого судового збору - 1409,60 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі - 2413,38 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та здійснення виплати середньомісячної заробітної плати в розмірі 8283,98 грн. - виконати негайно.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Кременчуцьке тролейбусне управління», код ЄДРПОУ: 03328528, юридична адреса: м. Кременчук, вул. Київська, буд. № 69.

Третя особа: Директор КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: