ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

Київ

справа №750/9222/16-а

адміністративне провадження №К/9901/24068/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л.. Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (в складі колегії суддів: головуючого - Шурка О.І., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г.) у справі №750/9222/16-а за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії, призначеної по ІІІ групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ) виплатити йому з 25.11.2015 пенсію по інвалідності в розмірі 4157 грн. 94 коп. щомісячно.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФУ, де йому з 25.11.2015 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На час призначення пенсії він працював на посаді судді Апеляційного суду Чернігівської області, де працює і до цього часу. Однак, пенсія йому з дня призначення не виплачується. З невиплатою пенсії не погоджується та вважає, що призначена йому пенсія повинна виплачуватись з дня її призначення.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 жовтня 2016 року адміністративний позов в частині оскарження дій відповідача за період з 25.11.2015 по 28.03.2016 включно залишено без розгляду.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року скасовано постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2016 року та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнано протиправними дії Чернігівського ОУПФУ щодо невиплати позивачу пенсії, призначеної по 3-й групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 08 червня 2016 року.

Зобов`язано відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, призначеної по 3-й групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 08 червня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що з 01.04.2015 набули чинності норми Закону України № 213-VIII від 2 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких, зокрема, тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. З 01.01.2016 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII продовжено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам. Оскільки позивач продовжує працювати на посаді судді, то підстави для поновлення йому виплати пенсії відсутні.

Також вважає недоречним посилання суду апеляційної інстанції на рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, оскільки вказаним рішенням врегульовано питання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФУ, де з 25.11.2015 йому призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На час призначення пенсії позивач працював на посаді судді Апеляційного суду Чернігівської області, де працює і до цього часу.

З дати призначення пенсія позивачу не виплачувалась на підставі Закону України №213-VIII від 2 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Позивач, вважаючи протиправною невиплату призначеної йому пенсії, а свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ні на момент призначення, ні на час звернення до суду, позивач як суддя не мав і не має права на отримання пенсії по інвалідності.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 про визнання неконституційними певних положень Законів № 213-VIII та № 911-VIII визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV особам, які працюють на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то з 08.06.2016 позивачу, який працює на посаді судді, необхідно поновити виплату пенсії за віком за Законом № 1058-IV.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено забезпечення суддів та передбачена виплата суддівської винагороди. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії по інвалідності) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Так, Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» абзац другий частини першої статті 47 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.

Аналогічні зміни також внесено до положень статті 141 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширювався на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Крім того, з 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VІІІ), яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV (зі змінами, внесеними Законом № 911-VIII, які набрали чинності з 1 січня 2016 року) було передбачено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Крім того, статтею 141 Закону № 2453-VI було встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, 8 червня 2016 року Конституційним Судом України прийнято рішення №4-рп/2016 (справа №1-8/2016), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 213-VIII від 2 березня 2015 року; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п`ятої статті 141 Закону № 2453-VI у редакціях Закону № 213-VIII, Закону №911-VIII; пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року було визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV особам, які працюють на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №466/1725/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від нього.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності поновлення позивачу виплати пенсії по інвалідності, оскільки в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року визначено зазначені нормативно-правові акти як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук