ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №821/436/16

адміністративне провадження №К/9901/28076/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській областіна постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 (суддя - Кисильова О.Й.)та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 (колегія у складі суддів: Федусик А.Г., Шевчук О.А., Зуєва Л.Є.)у справі № 821/436/16за позовомВідкритого акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування»доКаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській областіпровизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Каховський завод електрозварювального устаткування» (далі - Товариство) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - ОДПІ) у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 09.09.2010 №0000952301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4002454,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято до Товариства за порушення граничного терміну надходження виручки є протиправним оскільки, між позивачем та його контрагентом в липні 2009 року був укладений договір про залік взаємних вимог, яким взаємна заборгованість на суму 226891 євро погашена. Крім того, висновок контролюючого органу про проведення розрахунків з порушенням строків при здійснені зовнішньоекономічних операцій за імпортним контрактом, на думку позивача, є помилковим.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 позов задоволено частково. Скасовано рішення Каховської об`єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області від 09.09.2010 р. № 0000952301 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1514096 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.02.2016 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ОДПІ у Херсонській області від 09.09.2010 № 0000952301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1514096,00 грн. та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ОДПІ від 09.09.2010 № 0000952301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2488358,00 грн. залишено без змін.

Таким чином, під час нового розгляду, вирішуючи позовні вимоги щодо скасування рішення ОДПІ від 09.09.2010 № 0000952301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1514096 грн. за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» суд першої інстанції постановою від 15.04.2016, залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 задовольнив їх.

Мотивами вказаних рішень стало те, що позивач та компанія SaZ s.r.o (Чехія) уклали договір про залік однорідних вимог в сумі 226891 Євро, що виникли за контрактами № 06/42-2008 та № 06/43-2008 з одного боку та за контрактом № 06/44-2008 з іншого. Вказаний договір укладено та залік проведено у строки, що не перевищують встановлені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строки для зарахування виручки від нерезидентів. Договір укладений за взаємною згодою сторін, є чинним та не визнаний судом недійсним. Крім того, зазначено, що оформлення позивачем товару у митному режимі «Митний склад» вантажною митною декларацією типу ІМ 74 № 508010000/9/000240 від 02.02.2009 підтверджує факт перетину товаром митного кордону України та перебування такого товару під митним контролем України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Вказується, що на момент проведення заліку зустрічних однорідних вимог валютні цінності знаходились під митним контролем на ліцензійному складі оформленням ВМД ІМ-74 від 02.02.2009. Крім того, знаходження товару на ліцензійному оформленню на складі не є підставою для зняття операції з валютного контролю, закінчення відліку 180 днів припиняється тільки після належним чином оформленої ВМД. Відповідач зауважує про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, проте заборгованість Товариства перед компанією SaZ s.r.o (Чехія) становить 9891 Євро, а не в розмірі 216891 Євро.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Каховською ОДПІ у Херсонській області проведено планову виїзну перевірку за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 01.09.2010 № 512/23-8/00213993.

На підставі акта перевірки прийнято рішення про застосування до позивача за рішенням від 09.09.2010 № 0000952301 штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 4313984 грн. Позивач оспорює це рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4002454,00 грн.

Згідно з розрахунками пені, наведеними в додатках №№ 9, 10 до акта перевірки, нарахована позивачу за рішенням від 09.09.2010 № 0000952301 пеня в загальній сумі 4002454 грн. включає пеню:

1) за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94 ВР, що полягало у порушенні терміну надходження валютної виручки за експортними контрактами в загальній сумі 1514096 грн., в т.ч.:

- в сумі 893 грн. за контрактом від 11.11.2008 № 06/43-2008 № 06/43-2008 з SaZ s.r.o (Чехія);

- в сумі 1513203 грн. за контрактом від 14.10.2008 № 06/42-2008 з SaZ s.r.o (Чехія);

2) за порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94 ВР в сумі 2488358 грн. за імпортним контрактом від 11.11.2008 № 68-08 з ООО «АпАТєК-Транс» (Росія). Незгода із вказаними рішеннями стала підставою для звернення позивача до суду, з яких суд першої інстанції, під час нового розгляду, вирішуючи позовні вимоги щодо скасування рішення ОДПІ від 09.09.2010 № 0000952301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1514096 грн. їх задовольнили, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.

Так, положення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 (чинного в період виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 185/94-ВР) не містив заборони щодо зміни сторонами умов договору, у тому числі щодо порядку здійснення розрахунків.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII від 16.04.1991 (далі - Закон№ 959-XII) всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Положеннями статті 601 Цивільного кодексу України передбачено припинення зобов`язання зарахуванням. Так, вказана норма права передбачає, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція) відповідні операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, відповідно до законодавства України одним із способів припинення зобов`язання є зарахування зустрічних однорідних вимог.

У свою чергу Закон № 185/94-ВР встановлює правила припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом лише шляхом їх виконання. Разом з тим, вказаний Закон не регулює правовідносини щодо порядку припинення зобов`язань між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в інші способи, ніж шляхом виконання, проте не забороняє їх застосування.

Аналізуючи наведені норми фінансового контролю, висновки щодо застосування яких вже надавались Верховним Судом під час розгляду подібних правовідносин (постанова від 27.03.2018, справа №826/9288/16, провадження №К/9901/884/17) Суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги ОДПІ в даній справі вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права, розглядаючи позовну вимогу щодо скасування рішення від 09.09.2010 № 0000952301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1514096 грн.

Висловлюючись на встановлених обставинах справи Верховний Суд зауважує, що між Товариством та контрагентом-нерезидентом мали місце двосторонні договірні відносини, які засвідчені укладеними 3-ма договорами, два з яких експорті та один - імпортний. При цьому в процесі виконання таких правочинів їх сторони вирішили закінчити їх реалізацію шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто фактично мало місце зняття відповідних експортних операцій в частині названих двох експортних договорів з фінансового контролю, можливість щодо чого передбачена Інструкцією та не заперечується відповідачем.

Інші доводи, які вказувались відповідачем у касаційній скарзі є аналогічні доводам, що наводились ним в суді першої та апеляційної інстанції, які надали їх вірного значення, а саме наявність заборгованості у позивача за експортними договорами у сумі 9891 Євро та не розмитненому товарі, що знаходиться на етапі розмитнення згідно імпортного договору, за рахунок якого і відбулись зарахування зустрічних вимог між позивачем та його контрагентом-нерезидентом.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду