ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 р.Справа № 440/105/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Лях О.П.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 Р.П.,

представників відповідача Зінченко О.Г., Храпач О.С.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 (повний текст складено 21.05.2019, головуючий суддя І інстанції Слободянюк Н.І., м.Полтава) по справі № 440/105/19 за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" про тимчасову заборону (зупинення) діяльності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - ДЕІ Центрального округу, Держекоінспекція) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" (далі ТОВ "ТЦЗ", ТОВ «Тарасівський цегельний завод»), в якому просила тимчасово заборонити (зупинити) діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ":

- до отримання звіту про оцінку впливу на довкілля і висновку з оцінки впливу на довкілля господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" при видобуванні суглинків на Плехівському родовищі, що розташоване на відстані 0,75 км на південний захід від с. Пелехи Оржицького району Полтавської області;

- до встановлення санітарно-захисної зони суворого режиму свердловини на місцевості та ведення обліку кількості забраної води з підземної водної свердловини №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ", що розташована в с. Тарасівка Оржицького району Полтавської області, відповідно до умов дозволу на спеціальне водокористування 0176/Пол від 19 серпня 2014 року;

- до повного виконання умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5323684202-1 від 01 лютого 2011 року, а саме: здійснення контролю за дотриманням затверджених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин;

- до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від наступних джерел: гірничотранспортного обладнання та устаткування, що працює в кар`єрі при проведенні гірничо-видобувних робіт; процесу транспортування та складування добутих суглинків; кар`єру та відвалів як джерел пилоутворення; процесу сушки сформованої цегли-сирця.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 задоволено повністю адміністративний позов Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції .

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу ДЕІ Центрального округу № 172/07-03 від 28 вересня 2018 року та відповідно до направлення № 161/07-04 від 28 вересня 2018 року уповноваженими особами позивача у період з 01 жовтня 2018 року по 12 жовтня 2018 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" (код ЄДРПОУ 31707344) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами проведеного планового заходу державного нагляду (контролю) складено акт № 161/07-04, від підписання та отримання копії якого уповноважена особа підприємства відмовилася.

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано відомостей щодо направлення ТОВ "ТЦЗ" на адресу ДЕІ Центрального округу заперечень або зауважень до акту перевірки.

З урахуванням встановлених порушень, Держекоінспекцією видано обов`язковий до виконання припис від 19 жовтня 2018 року № 09/02.3-23.

Відповідно до пунктів 15-17, 19, 20 припису відповідача зобов`язано у строк до:

- 19.11.2019: надати висновок державної екологічної експертизи на розділ Оцінка впливу діяльності Плехівського родовища на навколишнє природне середовище від 2015 року або звіт про оцінку впливу на довкілля і висновок з оцінки впливу на довкілля господарської діяльності ТОВ ТЦЗ при видобуванні суглинків; здійснювати облік кількості забраної води з підземної водної свердловини № 1, що використовується ТОВ ТЦЗ, надати до Держекоінспекції копію журналу, встановити на місцевості санітарно-захисну зону суворого режиму свердловини № 1, що використовується ТОВ ТЦЗ та не допускати недотримання умов дозволу на спеціальне водокористування № 0176/Пол від 19 серпня 2014 року; не допускати недотримання умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 01 лютого 2011 року № 5323684202-1 та проводити щорічний контроль за дотриманням затверджених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин відповідно до умов дозволу;

- 01.01.2019 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду ТОВ ТЦЗ за адресою: Полтавська область, Оржицький район, с.Тарасівка, а саме: сушильних сараїв та кар`єру (включаючи гірничо-транспортне обладнання, яке працює на кар`єрі), та не допускати провадження господарської діяльності, під час якої здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано відомостей щодо скасування припису від 19 жовтня 2018 року № 09/02.3-23.

Посилаючись на те, що підприємством здійснюється господарська діяльність, однак встановлені порушення, які створюють небезпеку для навколишнього середовища, не усунуто та не виконано вимоги вищевказаного припису, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи та встановленими обставинами підтверджується наявність підстав для тимчасової заборони (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ", оскільки судовим розглядом встановлено допущення відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України №1264-XII від 25.06.1991 "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі Закон №1264-XII).

Відповідно до ст.ст.34 та 35 Закону №1264-XII завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно із п.а) ч.1 ст.20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про охорону атмосферного повітря, щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Разом з цим, положеннями пункту «в» частини 1 статті 20-2 Закону №1264-XII передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені положеннями Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі Закон №877).

Відповідно до ст.1 Закону №877 державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища

Згідно із ч.5 ст.4 Закону №877 виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону №877 на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Аналогічні повноваження наданні Держекоінспекції та її територіальним органам нормами Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275.

Відповідно до п.7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 102 від 21 лютого 2018 року утворена Державна екологічна інспекція Центрального округу (Полтавська та Черкаська області).

Нормами Положення про державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 17 травня 2018 року №82, на Державну екологічну інспекцію Центрального округу покладено повноваження, в тому числі, щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складення відповідно до законодавства актів за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства та звернення до суду із позовами щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об`єктів у разі виникнення небезпеки для навколишнього природного середовища та для життя і здоров`я людей.

Відповідно до статті 50 Закону №1264-XII екологічна безпека - це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Відповідно до ст.51 Закону №1264-XII при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище.

Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об`єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Таким чином, екологічна безпека гарантується громадянам України шляхом дотримання підприємствами, установами й організаціями вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, забезпечення контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та дотримання умов дозвільного характеру на здійснення викидів.

За змістом частини 1 статті 2 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017 № 2059-VIII (далі Закон № 2059-VIII) оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:

1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону;

2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень (ч. 3 ст. 2 цього ж Закону).

Частиною 3 статті 2 названого Закону визначено, що суб`єктами оцінки впливу на довкілля є суб`єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб`єктів господарювання (далі - суб`єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава.

Положеннями статті 3 Закону № 2059-VIII передбачено, що види діяльності, які можуть мати значний вплив на довкілля, підлягають оцінці впливу на довкілля.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 15 Закону № 2059-VIII правопорушенням у сфері оцінки впливу на довкілля є провадження планової діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планової діяльності.

Частиною 1 статті 16 означеного Закону встановлено, що діяльність суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, що провадиться з порушенням законодавства про оцінку впливу на довкілля, може бути, зокрема: 1) тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання встановлених у висновку з оцінки впливу на довкілля екологічних умов зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Колегія суддів звертає увагу, що Закон № 2059-VIII введений в дію 18.06.2017.

Разом з тим, відповідно до частин другої та третьої статті 17 Прикінцеві та перехідні положення Закону 2059-VIII дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону. Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Із матеріалів справи слідує, що висновок державної екологічної експертизи до введення в дію Закону 2059-VIII товариством не одержувався, а тому здійснення планованої діяльності за відсутності звіту та висновку з оцінки впливу на довкілля є порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Згідно зі ст.ст.18 та 19 Водного кодексу України контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства.

Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Положеннями ст.93 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України

Відповідно до ст.95 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об`єктам), може бути припинена за рішенням суду.

Згідно із ч.1 ст.105 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

При цьому, положеннями пунктів 6, 7 частини 1 статті 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов`язані:

- утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

- здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Із матеріалів справи слідує, що Департаментом з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів надано відповідачу дозвіл на спеціальне водокористування № 0176/Пол від 19 серпня 2014 року на строк по 05 серпня 2019 року на одну водну свердловину № 1 (с. Тарасівка, Оржицький район, територія заводу).

Відповідно до умов дозволу № 0176/Пол від 19 серпня 2014 року останнім визначено обов`язок суб`єкта господарювання постійно забезпечувати дотримання санітарно-захисної зони суворого режиму свердловини та вести журнали обліку водоспоживання та водовідведення встановленої форми.

В той же час, перевіркою, проведеною ДЕІ Центрального округу у період з 01 жовтня 2018 року по 12 жовтня 2018 року, встановлено, що ТОВ «ТЦЗ» не ведеться журнал обліку забраної води з підземної води свердловини № 1 по формі ПОД -12 та відсутня встановлена санітарно-захисна зона суворого режиму свердловини на місцевості щодо водної свердловини № 1, що використовується підприємством для задоволення промислових потреб та розташована в с. Тарасівка Оржицького району. Тим самим ТОВ ТЦЗ недотримано умов дозволу на спеціальне водокористування № 0176/Пол від 19 серпня 2014 року.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем повідомлено, що підприємством було, начебто, встановлено санітарно-захисну зону суворого режиму свердловини № 1 на місцевості та встановлено засіб обліку забраної води. На підтвердження таких доводів надано копію акта обстеження артезіанської свердловини № 1 "ТЦЗ" (вул. Миру, 100, с. Тарасівка, Оржицький район, Полтавська область) від 22 квітня 2019 року, відповідно до якого вказана свердловина обладнана зоною суворого санітарного режиму з територіальною огорожею, здійснено поточний ремонт захисного будинку артезіанської свердловини та здійснено фотографування проведених робіт.

Однак, вказані дії були вчинені підприємством лише після закінчення перевірки та винесення припису. При цьому, зазначений акт обстеження складено вже після звернення позивачем до адміністративного суду із даним позовом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що подані копії документів не є належними доказами про повне усунення суб`єктом господарювання виявлених порушень, оскільки не дають можливості суду встановити фактичне усунення таких порушень, оскільки уповноважені представники позивача у здійсненні вказаного обстеження не брали участі.

Також, колегія суддів відмічає, що відповідачем не надано до суду доказів ведення журналу обліку водоспоживання та водовідведення встановленої форми, що є обов`язковим для виконання умов дозволу на спеціальне водокористування № 0176/Пол від 19 серпня 2014 року.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначено положеннями Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" (далі Закон №2707).

Відповідно до Преамбули Закону №2707 цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Згідно зі статтею 10 Закону №2707 підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів.

Відповідно до частин 5, 6 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 12 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом.

Як слідує із матеріалів справи, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 01.02.2011 було видано ТОВ «Тарасівський цегельний завод» дозвіл №5323684202-1 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Строк дії дозволу: з 01.02.2011 по 01.02.2016.

Відомості про продовження строку дії вказаного дозволу в матеріалах справи відсутні.

В той же час, проведеною ДЕІ Центрального округу у період з 01 жовтня 2018 року по 12 жовтня 2018 року перевіркою встановлено, що для сушки сформованої цегли-сирця ТОВ ТЦЗ експлуатується 9 сушильних сараїв, що знаходяться в с. Тарасівка Оржицького району Полтавської області, які під час обстеження були заповнені сформованою цеглою-сирцем.

Джерелами забруднення атмосферного повітря є: гірничотранспортне обладнання та устаткування, що працює в кар`єрі при проведенні гірничо-видобувних робіт; процес транспортування та складування добутих суглинків; безпосердньо кар`єр та відвали як джерела пилоутворення; процес сушки сформованої цегли-сирця.

Однак, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від зазначених стаціонарних джерел відсутній, що не заперечується відповідачем.

Крім того, ТОВ ТЦЗ не дотримуються умови розділу 2.5 та розділу 5 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 01 лютого 2011 року № 5323684202-1, а саме: не проводиться щорічний контроль за дотриманням затверджених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів щодо відсутності вказаних порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Разом з тим, колегія суддів відмічає, що ТОВ «ТЦЗ» в обгрунтування відсутності порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища наведено доводи щодо нездійснення з 2015 року господарської діяльності стосовно видобування суглинків на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області та виробництва цегли чи інших будівельних виробів із випаленої глини, а також не утворення ніяких відходів виробництва та нездійснення ніяких викидів.

Так, на підтвердження таких доводів відповідачем надано до матеріалів справи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 1640/2608/18 та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі № 543/1199/18.

Однак, колегія суддів критично оцінює вказані доводи, оскільки із вказаних судових рішень слідує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 1640/2608/18 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо не вирішення питання про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоди з рішенням про надання гірничого відводу згідно заяви від 26.12.2017 № 19-17383/0/1-17 та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" від 26.12.2017 року № 19-17383/0/1-17 про надання згоди з рішенням про надання гірничого відводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

При цьому слід враховувати, предметом дослідження у даній судовій справі була наявність у позивача права на отримання гірничого відводу та користування надрами, а тому судом не досліджувалися обставини щодо здійснення чи нездійснення ТОВ "ТЦЗ" виробничої діяльності, в тому числі не встановлювався взаємозв`язок між відсутністю рішення про надання гірничого відводу та неможливістю здійснювати господарську діяльність. Так само, вказаним судовим рішенням не встановлено факту нездійснення підприємством господарської діяльності.

Щодо ухвали Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі № 543/1199/18 колегія суддів звертає увагу, що вказана ухвала постановлена судами в межах здійснення слідчих дій по кримінальному провадженню, а тому не може братися судом до уваги, оскільки даним судовим рішенням досліджувалося питання стосовно наявності підстав для вчинення певних процесуальних слідчих дій, і не надавалося аналізу та висновків стосовно наявності або відсутності об`єктивної сторони кримінального правопорушення та змісту таких дій.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що під час перевірки, за результатами якої складено акт № 161/07-04 та на підставі висновків якого винесено припис від 19 жовтня 2018 року № 09/02.3-23, встановлено що ТОВ ТЦЗ для виробництва керамічної цегли здійснюється видобування суглинків з кар`єра, що знаходиться в с. Тарасівка Оржицького району Полтавської області. Під час натурального обстеження виявлено сліди нещодавніх гірничо-видобувальних робіт по розробці кар`єру з використанням спеціальної техніки. Також встановлено, що для сушки сформованої цегли, сирця, відповідачем експлуатується 9 сушильних сараїв, які під час перевірки були заповнені цеглою-сирцем.

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів скасування вищевказаного припису ДЕІ Центрального округу від 19 жовтня 2018 року № 09/02.3-23.

Крім того, слід враховувати, що матеріали справи також не містять доказів зупинення господарської діяльності відповідача або доказів припинення як юридичної особи відповідача, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, так і різноманітних статистичних/податкових/бухгалтерських/тощо звітів відповідача за 2015-2018 року, які свідчать про нездійснення відповідачем виробництва цегли та її продажу іншим особам.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 по справі № 440/105/19 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 по справі № 440/105/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2019 року.

.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц