РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 квітня 2019 р. Справа № 120/1031/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Іллінецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Соборна, б. 27, м. Ілллінці, Вінницька обл., 22700)

про: визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з адміністративним позовом до Іллінецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є суддею у відставці та перебуває на обліку відповідача, де отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88% від розміру суддівської винагороди. Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зробленого Іллінецьким районним судом Вінницької області, де працював позивач, стаж роботи позивача становить 24 роки 1 місяць та 27 днів. При чому, до цього розрахунку помилково не включено календарний період строкової служби в радянській армії з 03.05.1982 року по 14.05.1984 року, тобто 2 роки 11 днів. Ця помилка була виправлена шляхом зарахування до стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, календарного періоду строкової служби в радянській армії та уточнення розрахунку стажу судді позивача. Уточнений розрахунок стажу Іллінецьким районним судом Вінницької області був направлений відповідачеві. Після чого позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати розмір належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Йому було відмовлено у перерахунку довічного утримання, з огляду на те, що відсутні підстави для зарахування до стажу судді календарного періоду строкової служби в радянській армії. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 28.03.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись одноособово суддею Маслоід О.С. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.04.2019 року за вх. № 20221 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивований тим, що відповідно до п. 25 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 розмір довічного грошового утримання для суддів, який іде у відставку становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень ЗУ «Про судоустрій та статус суддів». При чому, служба в лавах радянської армії до стажу на посаді суддів не зараховується.

16.04.2019 року за вх. № 21032 на електронну пошту суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій він з доводами відповідача не погоджується та зазначає, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує, координує та контролює роботу територіальних органів лише щодо здійснення контролю за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та за призначенням (перерахунком) і виплатою щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. При цьому, уточнений розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, не визнаний недостовірним документом, тому він є підставою для здійснення відповідачем перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді. Відповідач також не навів нормативних підстав для виключення зі стажу позивача періоду строкової служби в радянській армії.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 1512-УШ від 08.09.2016 року позивача було звільнено з посади судді Іллінецького районного суду Вінницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

29.09.2016 року позивача наказом голови Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.09.2016 року виключено зі штату суддів вказаного суду.

З 07.10.2016 року позивач перебуває на обліку відповідача, де отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88% від розміру суддівської винагороди.

Згідно протоколу про призначення пенсій № 724 від 07.10.2016 року вказаний розмір довічного утримання розрахований з урахуванням стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 24 роки 1 місяць 27 днів.

Вказаний стаж розрахований Іллінецьким районним судом Вінницької області станом на 29.09.2016 року. До цього розрахунку було включено:

- стаж роботи на посаді виконувача обов`язків народного судді Іллінецького районного суду Вінницької області з 01.08.1992 року по 14.01.1994 року (1 рік 5 місяців 13 днів);

- стаж роботи на посаді стажиста судді Іллінецького районного суду Вінницької області з 15.01.1994 року по 03.05.1995 року (1 рік 3 місяці 18 днів);

- стаж роботи на посаді судді Іллінецького районного суду Вінницької області з 03.05.1995 року по 29.09.2016 року (21 рік 4 місяці 26 днів).

Позивачем було виявлено, що до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зробленого Іллінецьким районним судом Вінницької області, помилково не включено календарний період його строкової служби в радянській армії з 03.05.1982 року по 14.05.1984 року. У зв`язку з цим, позивач звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області з вимогою уточнити розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці.

24.01.2019 року Іллінецьким районним судом Вінницької області виготовлено уточнений розрахунок стажу судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, позивача, до якого включено календарний період служби в радянській армії. За уточненим розрахунком стажу судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи судді позивача станом на 29.09.2016 року становить 26 років 2 місяці 8 днів.

31.01.2019 року Іллінецький районний суд Вінницької області направив лист відповідачеві разом із уточненим розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та просив попередній розрахунок вважати недійсним.

20.02.2019 року позивач також звернувся до відповідача з вимогою здійснити перерахунок розміру належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який відповідно до уточненого розрахунку стажу судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, повинен становити 90% розміру суддівської винагороди.

Листом від 06.03.2019 року № Д-12-03 відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, з огляду на відсутність будь-яких законних підстав для його проведення, адже для визначення розміру довічного грошового утримання позивача військова служба в радянській армії до уваги не береться.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року (далі ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), чинному на час виходу у відставку позивача, закріплено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

П. 11 Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року (далі ЗУ «Про статус суддів»).

У відповідності до ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Ч. 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Разом з тим, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Конституційного Договору від 08.06.1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання указу Президента України від 10.07.1995 року 584/95 та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28.06.1996 року).

Відповідно до п. 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з абз. 2 п. 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яка діяла одночасно із ЗУ «Про статус суддів»; втратила чинність 01.01.2012 року, доповненим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до положень п. 1.2. Положення про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України № 81 від 24.07.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2009 року за № 1065/1708, який був чинний одночасно із ЗУ «Про статус суддів», підготовка документів для призначення щомісячного грошового утримання суддям районних, районних у містах, міських, міськрайонних судів здійснюється працівником з кадрової роботи суду, в якому працює суддя, та територіальним управлінням державної судової адміністрації.

П. 3.4. та 3.5. цього положення визначено, що працівник з кадрової роботи місцевого загального суду після надходження заяви від судді готує довідку про обчислення стажу роботи судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, проект наказу про призначення щомісячного грошового утримання, в установленому порядку завіряє копію трудової книжки судді та надсилає відповідні документи до територіального управління. Територіальне управління перевіряє документи, готує довідку про обчислення стажу роботи судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, та розрахунок щомісячного грошового утримання.

У відповідності до п. 1.1. Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 200/14891 (надалі Порядок) заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Згідно п. 2.1. Порядку до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додаються такі документи: копія акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення судді у зв`язку з поданням заяви про відставку; наказ про відрахування судді зі штату суду та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді; відомості про місце проживання (реєстрації) судді у відставці; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, відділ персоніфікованого обліку органу, що призначає пенсію, надає довідку з бази даних системи персоніфікованого обліку; довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (оригінал документа повертається). Особи, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідні державні органи та мають відмітку в паспорті, подають копію сторінки паспорта з відміткою про те, що особа має право здійснювати будь-які платежі без реєстраційного номера облікової картки платника податків; копії посвідчень: учасника війни; учасника бойових дій; інваліда війни; особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (для підвищення щомісячного довічного утримання згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»); документи, що підтверджують наявність особливих заслуг перед Батьківщиною, передбачених статтею 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 8 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (за наявності) (оригінали документів повертаються).

У п. 5.1 Порядку зазначено, що при прийманні документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання:

перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення щомісячного довічного утримання, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів;

перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності.

Відповідно до ч. 6 ст. 47 та п. 8 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У ч. 4 ст. 43 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Схоже положення було закріплено у ч. 3 ст. 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 1-8/2016, яким визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Системний аналіз наведених норм доводить, що на час виходу позивача у відставку підставою для цього була наявність не менше 20 років стажу на посаді судді. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. До вказаного стажу, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, додатково зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Чисельність стажу роботи на посаді судді безпосередньо впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 09.11.2018 року справа № 559/443/17, від 06 липня 2016 року № П/800/426/14.

Суд звертає увагу на те, що відповідач ані у своїй відповіді позивачеві від 06.03.2019 року за № Д-12-03, ані у відзиві на позовну заяву від 09.04.2019 року за № 474/09-44/07 не навів конкретних правових підстав в обґрунтування своїх дій, не послався на норму нормативно-правового акту діючого законодавства України.

Крім цього, як вже зазначалось, у своєму супровідному листі до відповідача від 31.01.2019 року за № 1/42/2019 Іллінецький районний суд Вінницької області повідомив останнього про те, що попередній розрахунок, наданий первісно у жовтні 2016 року слід вважати недійсним.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абз. 2 ст. 2 р. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до п. 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

У відповідності до положень п.6.1. та п. 6.4. Європейської хартії від 10.07.1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість; статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

У п. 54 Рекомендацій CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 року Комітету Міністрів Ради Європи передбачено, що мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 визначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці. Судді після виходу у відставку, за його вибором, виплачується пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Якщо суддя обрав щомісячне довічне грошове утримання, то за кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж 90% заробітку судді.

За таких обставин, зважаючи на пояснення та доводи сторін, беручи до уваги норми національного та міжнародного права, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні календарного періоду строкової служби в радянській армії із 03.05.1982 року по 14.05.1984 року (2 роки 11 днів) до стажу роботи позивача на посаді судді є протиправними, відповідно позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарного періоду строкової служби в радянській армії та зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок розміру належного позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням фактичного стажу роботи судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 26 років 2 місяці 8 днів, у розмірі 90% від розміру суддівської винагороди починаючи з 30.09.2016 року, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, судді після виходу у відставку отримують звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. При цьому, за кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж 90% заробітку судді.

Позивач з 07.10.2016 року отримував щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 88% своєї заробітної плати з розрахунку роботи на посаді судді 24 роки 1 місяць 27 днів.

Суд звертає увагу на те, що вказана позовна вимога є похідною від попередньої позовної вимоги.

З огляду на те, що судом визнані протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарного періоду строкової служби в радянській армії з 03.05.1982 року по 14.05.1984 року (2 роки 11 днів), надалі належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача вчинити вказані дії.

Згідно розрахунку Іллінецького районного суду Вінницької області від 24.01.2019 року за № 5/36/2019 стаж роботи позивача складає 26 років 2 місяці 8 днів.

При цьому суд наголошує, що помилково зроблений розрахунок стажу на посаді судді позивача не може бути підставою для позбавлення належних йому виплат щомісячного довічного грошового утримання судді, адже підстава для збільшення стажу на посаді судді (служба в радянській армії) існувала на момент виходу позивача у відставку.

Зважаючи, що за кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, то розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача слід збільшити на 12%, адже він пропрацював повних 6 років після 20-річного стажу на посаді судді. Втім враховуючи, що розмір щомісячного довічного грошового утримання повинен становити не більше ніж 90% заробітку судді, то суд доходить висновку про обґрунтування вказаних позовних вимог.

За таких обставин, вказані позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись Європейською хартією від 10.07.1998 року, Основними принципами незалежності судових органів, схваленими резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року, Рекомендаціями CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 року Комітету Міністрів Ради Європи, Конституцією України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ЗУ «Про статус суддів», ЗУ «Про військовий обов`язок», Указом Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», Положенням про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України № 81 від 24.07.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2009 року за № 1065/1708, Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 200/14891, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та ст. 2, 6, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295, 371 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Іллінецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Іллінецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови в зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді суді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарного періоду строкової служби в радянській армії з 03.05.1982 року по 14.05.1984 року.

Зобов`язати Іллінецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарного періоду строкової служби в радянській армії.

Зобов`язання Іллінецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити перерахунок розміру належного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням фактичного стажу роботи судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 26 років 2 місяці 8 днів, у розмірі 90% від розміру суддівської винагороди починаючи з 30.09.2016 року

Стягнути з Іллінецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім ) грн. 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Маслоід Олена Степанівна