ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №556/1172/17

адміністративне провадження №К/9901/16893/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №556/1172/17 за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними та незаконними дії посадових осіб Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Володимирецьке ОУПФУ), якими йому відмовлено у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на п`ять років, як особі, що постраждала від аварії на ЧАЕС.

Позов обґрунтовував тим, що відповідач незаконно відмовив йому у зниженні пенсійного віку, оскільки він постійно проживав та працював в зоні посиленого радіологічного контролю з 23.11.1986 по 29.12.1993, а з 15.02.1994 проживає та працює в зоні гарантованого добровільного відселення, тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, саме на п`ять років.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Володимирецьке ОУПФУ призначити позивачу пільгову пенсію із зниженням пенсійного віку на п`ять років відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 28 серпня 2016 року.

Стягнуто з Володимирецького об`єднаного управління ПФУ в користь позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в сумі 640 гривень.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року скасовано постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 серпня 2017 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що спір, який виник, пов`язаний з порушенням його прав. Крім того, не враховано також, що він має посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, яке є документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. Підстави для видачі вказаного посвідчення та призначення пенсії є ідентичними. Тому в разі звернення особи із заявою про призначення пенсії із застосуванням ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до якої для підтвердження особливого статусу заявника додано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка про період (періоди) роботи участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, подання інших первинних документів, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не є обов`язковим.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи і вимоги касаційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 4-ї категорії, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 від 19.06.2003.

В період з 24.11.1986 по 14.01.1994 позивач постійно проживав та працював в с. Нова Гребля Бородянського району Київської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Новогребельської сільської ради Бородянського району Київської області №446 від 01.07.2016, архівними довідками КУ «Бородянського районного трудового архіву» №109 та №110 від 03.06.2016.

З 15.02.1994 позивач постійно проживає в с. Уріччя Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується довідкою Мульчицької сільської ради Володимирецького району №1797 від 13.07.2017.

Вважаючи, що як особа, яка досягла відповідного віку - 55 років, проживала та працювала відповідний період в зоні радіоактивного забруднення, а саме в зоні посиленого радіологічного контролю, а на даний час продовжує проживати в зоні гарантованого добровільного відселення, а відтак має право на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку на 5 років, позивач 28 серпня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення такої пенсії.

29 серпня 2017 року Володимирецьке ОУПФУ листом №1185/05-01 повідомило позивача про відсутність підстав для призначення вказаної пенсії з посиланням на те, що він не набув права на зниження пенсійного віку на п`ять років, оскільки позивач прожив в 4 зоні - 7 років 1 місяць 21 день, а за кожні 3 роки роботи або проживання в 4 зоні вік виходу на пенсію знижується на 1 рік. Права на зниження пенсійного віку за проживання в 3-ій зоні позивач не набув, оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено визначення права виходу на пенсію із зниженням пенсійного віку шляхом плюсування роботи або проживання в різних зонах. Згідно з наданими документами позивач набуде право на пенсію із зниженням пенсійного віку після досягнення 58 років.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач постійно проживав та працював на території радіоактивного забруднення, в т.ч. зоні посиленого радіоекологічного контролю 7 років 1 місяць 20 днів (станом на 01.01.1993 року - 6 років 1 місяць 7 днів), і в зоні гарантованого добровільного відселення з 15.02.1994 року, а відтак набув право на отримання пенсії із зниженням пенсійного віку на п`ять років, тобто по досягненню 55 років.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з урахуванням періоду проживання та роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю - 7 років 1 місяць 20 днів (станом на 01.01.1993 року - 6 років 2 місяці 21 день), позивач набув право на зниження пенсійного віку лише на 2 роки, тобто при досягненні ним 58 років, а відтак відповідач відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень.

Вказаних висновків суд апеляційної інстанції дійшов на підставі того, що позивач станом на 01.07.1986 в зоні радіоактивного забруднення не проживав, а тому не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки, а має право на зниження пенсійного віку на підставі додаткових - 1 рік за 3 роки проживання.

Період проживання та робота позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 15.02.1994 по даний час не може братися до уваги в розрахунок періоду для зниження пенсійного віку, оскільки пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто період проживання, роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не підлягає включенню в період проживання та роботи такої особи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадяни, які постійно проживали або працювали у зоні посиленого радіоактивного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали у зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту ст. 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварій на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Отже, враховуючи, що позивач в зоні посиленого радіологічного контролю проживав та працював - 7 років 1 місяць 20 днів (станом на 01.01.1993 року - 6 років 2 місяці 21 день) і станом на 01.07.1986 в зоні радіоактивного забруднення не проживав, тому не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки, а проживання та робота позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 15.02.1994 врахуванню не підлягає, оскільки станом на 01.01.1993 позивач у цій зоні не проживав не менше 3 років і оскільки пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач набув право на зниження пенсійного віку лише на 2 роки, тобто право на призначення пільгової пенсії позивач набуде після досягнення 58 років.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук