ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №826/25392/15

адміністративне провадження №К/9901/14464/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 у складі колегії суддів: Пилипенка О.Є., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б. у справі № 826/25392/15 за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" про тимчасову заборону робіт

УСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у м. Києві (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейл ОІЛ» (надалі по тексту - відповідач), в якому просила тимчасово заборонити ТОВ "Стейт ОІЛ" виконання робіт з експлуатації стаціонарних джерел викиду без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, висновку державної експертизи за місцем здійснення господарської діяльності: місто Київ, проспект Маяковського, 54/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нову, якою адміністративний позов Державної екологічної інспекції у м. Києві задоволено.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стейт ОІЛ" виконання робіт з експлуатації стаціонарних джерел викиду без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, висновку державної експертизи за місцем здійснення господарської діяльності: місто Київ, проспект Маяковського, 54/1, до отримання зазначених дозволу та висновку.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що адміністративний позов Державною екологічною інспекцією у м. Києві подано поза межами строку звернення до суду, встановленого абзацом другим частини другої статті 99 КАС України. Також вказано, що Державна екологічна інспекція у м. Києві, виявивши порушення в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами під час перевірки ТОВ "Стейт ОІЛ" повинна була прийняти розпорядження про заборону виконання робіт та звернутись до адміністративного суду із позовом щодо підтвердження обгрунтованості вжиття до ТОВ "Стейл ОІЛ" заходів реагування, передбачених розпорядженням про заборону виконання робіт у порядку, встановленому статтею 183-6 КАС України.

Відзиву на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що Державною екологічною інспекцією у місті Києві проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів щодо поводження з відходами та незабезпечення хімічними речовинами ТОВ "Стейт ОІЛ", за результатами якої складено акт від 02 вересня 2015 року №09/113 (далі - акт перевірки 1).

За результатами перевірки виявлено порушення відповідачем вимог законодавства, зокрема:

- абзацу другого частини першої статті 10, частини п`ятої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" - ТОВ "Стейт ОІЛ" за адресою: проспект Маяковського, 54/1, місто Київ, здійснює свою діяльність в частині експлуатації автозаправного комплексу "БРСМ" без Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- пункт "а" частини першої статті 32, частини четвертої статті 33 Закону України "Про відходи"; частини другої статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" - на момент перевірки, дозвіл, ліміт на утворення та розміщення відходів не надано;

- статей 17, 27, 32, 33, Закону України "Про відходи"; статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"; постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1217; постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 року №1360; - інвентаризація джерел утворення відходів не проведена, показник загального утворення відходів (Пзув) не розрахований;

- пункту "в" статті 17 Закону України "Про відходи" - склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього середовища не визначені та не погоджені;

- статті 39 Закону України "Про екологічну експертизу"; статті 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; Перелік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №554 - висновок державної екологічної експертизи не наданий.

За результатами проведеної перевірки, на підставі статей 15, 20-2, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" позивачем винесено припис від 02 вересня 2015 року №04/44 про усунення зазначених порушень.

28 жовтня 2015 року Державною екологічною інспекцією у місті Києві проведено повторну перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів щодо поводження з відходами та незабезпечення хімічними речовинами ТОВ "Стейт ОІЛ", за результатами якої складено акт №09/204 (далі - акт перевірки 2).

За результатами перевірки виявлено порушення відповідачем частини восьмої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" - ТОВ "Стейт ОІЛ" за адресою: проспект Маяковського, 54/1, місто Київ, не в повному обсязі виконало Припис від 02 вересня 2015 року №09/44, а саме: не надало Декларацію про утворення відходів, затверджену належним чином, Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, звіт про інвентаризацію стаціонарних джерел викидів на підприємстві, та не надало висновок державної екологічної експертизи.

Враховуючи, що відповідач не виконав зазначені вимоги контролюючого органу, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано порядок застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, оскільки останній звернувся з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, а не з позовом щодо обґрунтованості вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування, як того вимагають норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, суд дійшов висновку про неможливість застосування заходів реагування у вигляді тимчасової заборони виконання робіт у судовому порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції на ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач правомірно звернувся до адміністративного суду із цим позовом про часткове зупинення діяльності відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі також Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 (далі - Положення №454/2011).

Відповідно до пункту 7 Положення №454/2011 Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Згідно пунктом 4 Положення № 454/2011 Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про поводження з відходами; законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов, тощо.

Пунктом 6 Положення№454/2011 передбачено, що Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб`єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.

Водночас, в частині п`ятій статі 4 Закону № 877-V встановлено, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

За частиною дев`ятою цієї норми невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції стосовно того, що враховуючи вищу юридичну силу закону над підзаконними нормативно-правовими актами, перевагу норм права, прийнятих пізніше, а також пріоритетність норм спеціального закону, є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вжиття заходів про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств не є компетенцією суду, а має здійснюватися позивачем самостійно, оскільки Закон № 877-V прямо встановлює, що вказані заходи вживаються за рішенням суду за результатами розгляду відповідного позову органу державного нагляду (контролю).

Отже, безпідставними є покликання відповідача в касаційній скарзі стосовно того, що Державна екологічна інспекція у місті Києві, виявивши порушення в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів щодо поводження з відходами та незабезпечення хімічними речовинами під час перевірки ТОВ "Стейт ОІЛ" повинна була прийняти розпорядження про заборону виконання робіт та звернутись до адміністративного суду із позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до ТОВ "Стейт ОІЛ" заходів реагування, передбачених розпорядженням про заборону виконання робіт у порядку, встановленому статтею 183-6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність пов`язану із торгівлею пальним на автозаправній станції.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, в залежності від групи до якої він належить.

Водночас матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача такого дозволу та надання його контролюючому органу для перевірки.

Крім того, у відповідності до вимог статті 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб`єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

Суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов`язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Проте, як встановлено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не надано відповідного розрахунку щодо утворення відходів та не подано Декларацію щодо утворення відходів.

Також, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про екологічну експертизу» здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року N 808 затверджено Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, до якого також відносяться автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу.

За таких умов, позивач правомірно дійшов висновку про здійснення відповідачем діяльності на автозаправній станції без здійснення державної екологічної експертизи.

Враховуючи викладене, колегія судді погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що встановлені порушення, які виразились у відсутності відповідних дозвільних документів, є достатньою підставою для тимчасового зупинення діяльності автозаправної станції відповідача, в свою чергу, позовні вимоги Державної екологічної інспекції у м. Києві є обґрунтованими та підлягають задоволенню з обмеженням терміну такої заборони - до отриманням відповідних документів.

Щодо доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, колеггія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (тут і далі у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно п. ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб`єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), зокрема у вигляді зупинення виконання робіт, обчислюється з дня виявлення суб`єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду.

Ч. 1 ст. 103 КАС України визначено загальне правило обчислення процесуального строку, відповідно до якої перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи те, що підставою для звернення до суду з даним позов слугував акт перевірки № 09/113 від 28.10.2015, перебіг 15-денного строку звернення до суду застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) для позивача розпочався 29.10.2015 та закінчився 12.11.2015.

Отже, помилковими є доводи відповідача стосовно того, що останнім днем для подання даного позову є 11.11.2015.

Не дають підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи відповідача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів суду.

Суд також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Таким чином, проаналізувавши доводи касаційної скарги та постанову суду апеляційної інстанції, Суд встановив правильне застосування норми матеріального та процесуального права і погоджується з їх висновком суду що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у м. Києві є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук