ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №815/6552/15

адміністративне провадження №К/9901/20769/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби України з питань праці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: Корой С.М. (головуючий), Свиди Л.І., Стеценка О.О. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Косцової І.П. (головуючий), Турецької І.О., Стас Л.В.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу першого заступника голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Павлюка О.П. від 15.10.2015 № 254-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства щодо проведення службових розслідувань.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Позивач у період виникнення спірних правовідносин перебував на посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду України в Одеській області.

5. В березні 2015 року ТОВ «Краянліфт» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області про визнання протиправною відмови щодо надання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та зобов`язання надати відповідні дозволи.

6. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі № 851/1397/15, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року залишена без змін, позов задоволено частково. Оцінюючи відмову територіального управління у видачі ТОВ «Краянліфт» дозвільних документів, суди виходили з того, що товариством до відповідача надано необхідний перелік документів, до оформлення яких останнім не висловлено будь-яких зауважень, однак територіальним управлінням безпідставно відмовлено у видачі дозвільних документів.

7. З метою перевірки фактів, викладених в листах-зверненнях ТОВ «Краянліфт», щодо неправомірних дій начальника Територіального управління Держгірпромнагляду України в Одеській області ОСОБА_1 , за перевищення термінів реєстрації ліфтів, що порушує вимоги Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів НПАОП 0.00-102-08, та у зв`язку з самовільним відбуттям у відпустку без відповідного погодження, 24 липня 2015 року першим заступником голови Держгірпромнагляду України прийнято наказ №42, яким утворено комісію для проведення службового розслідування стосовно позивача.

8. Цим наказом також утворено та затверджено комісію у складі: начальника управління організації державного нагляду Держгіпромнагляду України, голови комісії - начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, заступника голови комісії, головного спеціаліста з питань протидії корупції Держпраці, головного спеціаліста сектору внутрішнього аудиту Держпраці, головного спеціаліста сектору внутрішнього аудиту Держпраці, секретаря комісії.

9. Наказом від 27 липня 2015 року №44 Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України позивача відсторонено від виконання повноважень начальника Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області з 27 липня 2015 року по 24 вересня 2015 року.

10. За результатами службового розслідування, предметом якого була перевірка з питань організації роботи з видачі дозволів, оформлення відпусток, реєстрації ліфтів позивачем, складено акт від 31 серпня 2015 року.

11. Перевіркою встановлено, що рішення про відмову ТОВ «Краянліфт» у видачі дозвільних документів прийнято особисто начальником територіального управління. Наведені у листі начальника Територіального управління Держгіпромнагляду в Одеській області 23 грудня 2014 року № 3438/01 підстави для відмови у видачі дозвільних документів не мають законодавчо визначеного обґрунтування, а подані документи відповідають вимогам закону. Протягом березня-липня 2015 року позивач відбував у відпустки загальною тривалістю 47 календарних днів та у 2014 році було виявлено один аналогічний випадок (відпустка тривалістю 3 календарні дні), які не були погоджені з керівництвом, чим порушено наказ Держгіпромнагляду України від 03 січня 2012 року №6 «Про порядок організації надання відпусток». Запроваджений позивачем у липні 2015 року порядок реєстрації ліфтів не дає можливості у повному обсязі дотримуватись вимог НПАОП 0.00-102-08.

12. За наслідками службового розслідування, на підставі службової записки голови комісії зі службового розслідування та пояснювальної записки позивача, наказом Держгіпромнагляду України від 15 жовтня 2015 року №254-к начальника Територіального управління Держгіпромнагляду в Одеській області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани та позбавлено преміювання відповідно до Положення про преміювання працівників територіального управління.

13. Вважаючи вказаний наказ прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року позовні вимоги було задоволено. Суд визнав протиправним та скасував наказ від 15 жовтня 2015 року за №254-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

15. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що листи ТОВ «Краянліфт», які досліджувались під час проведення службового розслідування, не містять відомостей про те, що порушення їх прав допущені саме позивачем. Обмеження права позивача, як начальника, на відпустку необхідним погодженням з керівництвом Держгірпромнагляду, суперечить нормам Конституції України. Крім того, позивач щоразу повідомляв відповідача про намір відбути у відпустку. Суд вважав неправильним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі його пояснювальної записки та службової записки голови комісії зі службового розслідування, а не акту перевірки.

16. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів задоволення позову. В решті судове рішення залишено без змін.

17. Приймаючи вказане рішення апеляційний суд виходив з того, що судовим рішенням у справі № 851/1397/15 визнано протиправною відмову Територіального управління Держгіпромнагляду в Одеській області, начальником якого є позивач, у видачі дозвільних документів ТОВ «Краянліфт». Це свідчить про наявність законних підстав для проведення службового розслідування щодо позивача та притягнення його до дисциплінарної відповідальності, як керівника територіального управління. Однак апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням десятиденного строку, передбаченого пунктом 10 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.

18. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

19. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що з огляду на вчинення позивачем декількох дисциплінарних проступків та притягнення до відповідальності за їх вчинення одним наказом, суди мали з`ясувати і дослідити, коли кожне з них мало місце (враховуючи, що деякі з них мають триваючий характер) та коли відповідачем було виявлено ці проступки. Суди мали перевірити, чи при винесенні оскаржуваного наказу відповідачем дотримано строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 148 КЗпП, який має вищу юридичну у сфері законодавства про працю та є пріоритетним над Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.

20. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, позов задовольнив.

21. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

22. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна служба України з питань праці (правонаступник Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України) подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

23. У скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

24. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскарження наказу про догану іншого органу, а саме - Держгірпромнагляду, який є припиненим з 04.10.2016, не передбачає правонаступництва Держпраці у спірних відносинах, правові наслідки оскаржуваного наказу є вичерпними, пов`язані виключно з проходженням служби в територіальному органі Держгірпромнагляду, а отже задоволення позову до Держпраці є безпідставним та не може призвести до відновлення порушених прав. Крім того, скаржник вказує, що суди не з`ясували питань щодо кожного окремого порушення, які стали підставою для притягнення позивача до відповідальності та оголошення йому догани в оскаржуваному наказі.

25. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

V. Джерела права й акти їх застосування

26. Приписами статті 1 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

27. Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців врегульовано статтею 14 Закону № 3723-XII, відповідно до якої дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

28. У свою чергу загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбачені статтями КЗпП України.

29. Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

30. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

31. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

VI. Висновок Верховного Суду

32. Дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

33. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

34. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом України "Про державну службу", правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

35. Таким чином, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про державну службу".

36. З викладеного вбачається, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

37. Разом з тим, дисциплінарне стягнення може бути накладене не пізніше одного місяця з дня його виявлення, проте не пізніше шести місяців з дня його вчинення.

38. Як вбачається з оскаржуваного наказу, він не містить в собі зазначення про час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

39. При цьому, як вбачається з акту службової перевірки від 31.08.2015, у період з січня 2015 року по липень 2015 року позивачем вчинялись системні порушення порядку видачі дозволів суб`єктам господарювання, порядку реєстрації ліфтів, а також порядку погодження відпусток.

40. Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанції, вказані проступки були виявлені відповідачем в процесі проведення службової перевірки

41. Таким чином, відповідачу про факти, які мали місце у період з січня 2015 року по липень 2015 року стало відомо в процесі проведення службової перевірки, а тому дата складення акту перевірки є днем виявлення цих проступків, а отже місячний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідно обчислювати з 31.08.2015.

42. Тобто, дисциплінарне стягнення накладено з порушенням установленого статтею 148 КЗпП місячного строку, а тому висновок судів про протиправність наказу відповідача від 15 жовтня 2015 року є правильним.

43. Встановлення вказаної обставини є достатньою та самостійною підставою для скасування оскаржуваного наказу, необхідність надання оцінки змісту кожного окремого порушення, яке стало підставою для притягнення позивача до відповідальності та оголошення йому догани в оскаржуваному наказі, в такому випадку є відсутньою.

44. Щодо посилання скаржника на те, що оскарження наказу про догану іншого органу, а саме - Держгірпромнагляду, який є припиненим з 04.10.2016, не передбачає правонаступництва Держпраці у спірних відносинах, Суд зазначає наступне.

45. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (далі - Постанова № 442) утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

46. Згідно з п. 5 Постанови № 442 установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Права та обов`язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

47. З огляду на викладене, згідно з п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №1021-р. «Питання Державної служби з питань праці» Держпраці та її територіальні органи є відповідно правонаступниками Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України і її територіальних органів, що припиняються.

48. Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов`язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

49. Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й відносин публічної служби.

50. Вказане повністю спростовує доводи скаржника про те, що у нього не виникло жодних обов`язків перед позивачем у зв`язку із визнанням незаконним т скасуванням оскаржуваного наказу.

51. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

52. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

53. При цьому, в силу вимог частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

55. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

56. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної служби України з питань праці залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі № 815/6552/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова