ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа №813/2406/18

адміністративне провадження №К/9901/2425/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув в попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 (суддя Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 (колегія у складі суддів Обрізко І.М., Іщук Л.П., Кухтея Р.В.)

у справі №813/2406/18

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Львівській області

про визнання протиправними і скасування постанов про накладення штрафу.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 07.06.2018 ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до суду в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ274/449/АВ/ФС-3 від 11. 05. 2018.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. 18.01.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача (із доповненнями) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018. У касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

4. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2019 відкрито провадження у справі.

5. Позивач заявляв двічі клопотання про зупинення дії оскаржуваних рішень, однак ухвалами від 25.01.2019 та 05.08.2019 йому було відмовлено.

6. Відповідач заявляв клопотання про розгляд справи за участі сторін, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Стецьком А.Я. винесено постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 про накладення штрафу на ФО- П ОСОБА_1 у розмірі 111690 гривень за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» № 413 на підставі абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України, та постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-3 від 11.05.2018 р. про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 148 920 гривень за порушення вимог ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці» у відповідності до абзацу 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України.

8. На підставі наказу від 12.04.2018 №0718-П у період часу з 18.04.2018 по 19.04.2018 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові Гереєм Р .Р. та головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Хомиком С.Р., було проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування № ЛВ274/449/АВ від 19.04.2018, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» № 413, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», ч. 4 ст. 96 КЗпП України, ч. 4 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 83 КЗпП України, ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Складений за результатами проведення інспекційного відвідування акт підписано головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Хомиком С. Р.

9. ФОП ОСОБА_1 від підпису вищезазначеного акту відмовився, про що було зафіксовано в акті про відмову від підпису № ЛВ274/449/АВ-ВП від 03.05.2018 і скеровано ФОП ОСОБА_1 супровідним листом від 03.05.2018 № 4069/4/04.3-09.

10. Також, винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ274/449/АВ-П від 19.04.2018, де було надано строк до 30.04.2018 усунути виявлені порушення законодавства. 11.05.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Стецьком А. Я. винесені спірні постанови.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог Позивач покликався на те, що 01.02.2018, після звернення ОСОБА_5 до позивача із проханням влаштуватись на роботу, позивач повідомив, що немає великої завантаженості роботи і що не має потреби відкривати вакансію (штатну одиницю) водія. Проте з метою наявності додаткового водія позивач запропонував ОСОБА_5 укласти цивільно-правовий договір на надання послуг водія, але одразу попередив ОСОБА_5 , що це не є робота по трудовій книжці. Позивач підготував договір та підписав два примірники цього договору і передав для підпису ОСОБА_5 , який повідомив, що має подумати і порадитись перед його підписанням. 02.02.2018 через об`єктивну необхідність позивач запропонував ОСОБА_5 перший рейс до Республіка Польща. На запитання Позивача: «Чи йому ( ОСОБА_5 ) в договорі все підходить і чи він підписав договір?», ОСОБА_5 повідомив що умови йому підходять, а підписний договір він забув дома. Із цих міркувань. Позивач допустив ОСОБА_5 в рейс. 11.02.2018 потреба в послугах ОСОБА_5 у позивача повторилась, а тому позивач запропонував йому в друге поїхати в рейс до Республіка Польща.

12. Після повернення ОСОБА_5 21.02.2018 із рейсу, позивач виявив пошкодження шини (колеса) вантажного автомобіля, яким керував ОСОБА_5 Тоді Позивач вимагав від ОСОБА_5 надати підписаний договір про надання послуг водія та відшкодування завданих збитків (вартості шини із вирахуванням зносу). На цій підставі між позивачем та ОСОБА_5 виник конфлікт, ОСОБА_5 повідомив, що договір про надання послуг водія наданий позивачем він не підписав і не буде підписувати. За цим фактом був складений Акт відмови від підпису від 21.02.2018 ОСОБА_5 підписувати договір про надання послуг водія від 02.02.2018 року. Позивач оплатив отримані послуги від ОСОБА_5 за вирахуванням вартості шини із вирахуванням зносу. ОСОБА_5 пообіцяв, що так просто це все не залишить і буде скаржитись. Мабуть, саме тому ОСОБА_5 і звернувся до Головного управління Держпраці у Львівській області.

13. На ОСОБА_5 не поширювались правила внутрішнього трудового розпорядку позивача, ОСОБА_5 не повідомлялись умови праці, наявність його на робочому місці, ніхто не вів обліку його робочого часу, йому не давалась для ознайомлення і підпису посадової інструкції, він не проходив первинного інструктажу, йому перед поїздкою не вимірявся артеріальний тиск та не проводилась перевірка чи ОСОБА_5 вживав алкогольні напої, або чи був у хворобливому стані. ОСОБА_5 позивач ставив завдання, на які ОСОБА_5 давав свою згоду, і по факту наданих послуг водія передбачених №№ 49.41; 49.42 КВЕД 2010, позивач здійснив оплату.

14. Фактично ОСОБА_5 на власний розсуд, добровільно погодився надавати послуги водія за що отримав оплату послуг.

15. Щодо протиправності постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ274/449/АВ/ФС- 3 від 11.05.2018 (на підставі абзацу 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України), позивач зазначає, що позивач не порушив вимоги ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 ЗУ «Про оплату праці», оскільки юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за коленого працівника, щодо якого скоєно порушення, (абзац 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України).

16. Працівнику без кваліфікаційних вимог щодо рівня освіти, стажу роботи тощо, тільки при відпрацьованій ним повній нормі робочого часу, може бути нарахована заробітна плата у розмірі мінімальної. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

17. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

18. Згідно штатного розписку від 03.01.2017 позивача (на 2017 рік) та відомостей №№ 12-24 виплати грошей (заробітної плати) за червень - грудень 2017 року та №1 за грудень 2017 року від 05.01.2018 позивача, заробітна плата кожного працівника становить 3500,00 гривень на місяць.

19. Відповідачем також не взято до уваги, що на день (11.05.2018) винесення оскаржуваної постанови позивача здійснив індексацію заробітної плати, виплат індексації та виплату компенсації за затримання виплати індексації заробітної плати, що підтверджується книгою нарахування заробітної плати. Відомостями та видатковими касовими ордерами.

20. Відповідач проти позову заперечив, з підстав, що управління доводи позовної заяви не визнає та вважає постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 та постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-3 від 11.05.2018 про накладення штрафу такими, що відповідають критеріям доказування встановлених КАС України та винесені з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що в діях позивача має місце допущення ним до роботи працівника без укладення трудового договору з ним та інший склад адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог закону щодо мінімальних державних гарантій в оплаті праці, не проведення індексації заробітної плати працівником.

22. Щодо першого адміністративного правопорушення, то факт допуску до роботи підтверджується поясненнями працівника ОСОБА_5 та товарно-транспортними накладними по перевезенню товару з Республіки Польща. Також поясненнями ФОП ОСОБА_1 від 12.04.2018. Разом з тим, ні трудового договору, ні цивільного правового підписаного договору немає.

23. Щодо не проведення індексації грошових доходів, то не є аргументовані доводи позивача, що він подібного не проводив так як виплачував заробітну плату вище мінімальної, позаяк індивідуальна (а не мінімальна) зарплата підлягає індексації та є державною гарантією в оплаті праці. Не має значення, що індексація позивачем проведена на день винесення оскаржуваної постанови, позаяк це здійснено на виконання припису. Зазначені постанови винесені належним органом.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди вважає встановленими, невідповідність висновків судів обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи:

А) Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 підлягає скасуванню, оскільки з ОСОБА_5 позивач уклав цивільно-правовий договір та не був зобов`язаний заключати трудовий договір. Позивач не погоджується з висновками судів, що між ФОП « ОСОБА_1 » та ОСОБА_5 були трудові правовідносини. Суди не проаналізували, що було предметом співпраці;

Б) позивача безпідставно притягнуто його до відповідальності на підставі а. 4 ч. 2 ст. 2665 КЗпП України, оскільки позивач виплачуючи кожному працівнику заробітну плату 3500,00 гривень на місяць, не порушив вимог закону мінімальних державних гарантій в оплаті прані, оскільки такі із врахуванням індексації менші за суму заробітної плати 3500,00 гривень.

25. У доповненнях до касаційної скарги Позивач із посиланнями на постанову Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16 зазначив про те, що його було двічі притягнено до юридичної відповідальності, а саме постановою Залізничного районного суду м.Львова від 19.07.2018 та Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 Головного управління Держпраці у Львівській області.

26. У своєму відзиві Відповідач покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанції з огляду на правильність та обґрунтованість їхньої оцінки доводам скаржника, які вже були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

28. Суди встановили, що між ФОП ОСОБА_1 . і ОСОБА_5 трудовий договір чи цивільно-правова угода підписані не були (протилежного із матеріалів справи не вбачається, Позивач надавав виключно не підписаний ОСОБА_5 договір про надання послуг), виконання робіт у ФОП ОСОБА_1 , як водія, а саме здійснення доставки товару з Республіки Польща, а також підтверджується товарно-транспортними накладними:

- ДКД-Е № UA209180.2018.8333, де вказано про доставку товару з «Saint-Globain Construction Products Polska Sp.z o.o . - ul. Okrezna 16 44 - 100 Gliwice . Польща » в «ТзОВ «Торгівельна мережа «Десятка» м. Львів, вул. Городоцька, 357. Україна», на якій поставлено відмітку Львівської митниці ДФС - 13.02.2018;

- ДКД-Е № UA209180.2018.6142, де вказано про доставку товару з «Saint-Globain Construction Products Polska Sp.z o . o . - ul. Okrezna 16 44 - 100. Польща» в «ТзОВ «Торгівельна мережа «Десятка» м. Львів, вул. Городоцька, 357. Україна», на якій поставлено відмітку Львівської митниці ДФС - 03.02.2018.

29. З огляду на те, що фактичні трудові правовідносини доведені доказами, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що постанову №ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 було винесено правомірно.

30. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати, індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. З метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

31. Проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено ст. 95 КЗпП України, відтак індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

32. Відповідно, індексації підлягає заробітна плата незалежно від того чи вона вища від мінімальної заробітної плати встановленої державою, тобто відповідачем правомірно накладено штраф на позивача згідно абзацу 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 148920 (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот двадцять) гривень за порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

33. Що стосується покликання скаржника на відсутність необхідності у проведенні індексації заробітної плати працівникам у розмірі 3 500 грн., адже є вищою законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати у 2017 році, то суд погоджується із доводами відповідача, що у випадку виникнення права на індексацію, така здійснюється постійно, доки індекс споживчих цін перевищує 103 відсотки.

34. В даному випадку посадові оклади у ФОП ОСОБА_1 були затверджені згідно штатного розпису від 03.01.2017 у розмірі 3 500 грн. і не змінювалися до 2018 року. Право на індексацію заробітної плати у чотирьох працівників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 виникло з червня 2017 року.

35. Фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки(окладу) при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

36. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом постанові від 12.04.2018 у справі № 816/2325/16.

37. Щодо доповнення до касаційної скарги посиланням на постанову Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16, то таке не може бути взяте до уваги.

38. Відповідно до ч..1-2 ст. 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Відповідно до ч.1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з п. 6 ч.2 ст. 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

41. Відповідно до ст. 308 КАС України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

42. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

43. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

44. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

45. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

46. Проаналізувавши матеріали справи, Суд зазначає, що позивач у позовній заяві, а також протягом усього розгляду справи як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, не зазначав про те, що його було двічі притягнуто до юридичної відповідальності, а саме постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19.07.2018 та Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 Головного управління Держпраці у Львівській області.

47. У зв`язку з цим суди не аналізували вищезазначене твердження Позивача та не надавали йому належну оцінку. Підстави та предмет позову визначає позивач. Суди розглянули справу у межах визначених позивачем підстав та предмету позову та ухвалили законне рішення.

48. Відповідно до ч. 4 ст. 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

49. Враховуючи зазначене, Суд не бере до уваги покликання позивача про подвійне притягнення його до відповідальності із посиланнями на практику Верховного Суду, оскільки це є зміною підстав позову та суперечить процедурі розгляду справи в касаційній інстанції.

50. Позивач, якщо вважав, що його притягнуто до відповідальності двічі, мав право звернутися до суду з позовом з цих підстав.

51. Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

52. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

53. Відповідно до ст. 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

55. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування положень матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанції.

56. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у справі №813/2406/18 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року у справі №813/2406/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб