ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року

Справа № 160/2178/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні Світлотехнічні Технології" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 05.02.2019 року № UA100000/2019/000019/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100030/2019/00072, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерні Світлотехнічні Технології" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС від 05.02.2019 року № UA100000/2019/000019/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100030/2019/00072.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Київської міської митниці ДФС від 05.02.2019 року № UA100000/2019/000019/2 було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення на 23 943,46 USD (доларів США), яка вплинула на збільшення відповідних платежів, що нараховуються за митною вартістю на загальну суму 179 381,74 грн., в т.ч. на збільшення ПДВ на 139 333,27 грн. та на збільшення ввізного мита на 40 048,47 грн. Позивач вважає Рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки воно не відповідає вимогам п.2 та п.4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Зауважено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару були надані всі необхідні документи. Вказує, що відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Позивач вважає, що подані ним документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем 08.04.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

08.04.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

З посиланням на положення ч.3 ст. 53 МК України, зазначив про право митного органу на витребовування додаткових документів, у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зауважив, що позивач не надав наявні в нього документи, які дійсно могли б підтвердити здійснення розрахунків між сторонами за придбаний товар, а саме: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при їх обчисленні відповідно до умов поставки CIF Одеса витрат пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару. Під час митного оформлення декларантом подано інвойс від 20.12.2018р. №20, та контракт від 05 червня 2018р. №20180605 в яких відсутні умови оплати за товар. До ціни товару відповідно до пункту 2.3 контракту не включено фрахт та вартість страхування. Крім того, всі документи декларантом подано без перекладу, всупереч вимогам статті 254 МК України.

Отже, на думку відповідача, у митного органу виник обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів. Звернув увагу на те, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не було визнано, є також відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості у поданих до митного оформлення документах, а саме не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СІF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

А тому, відповідач вважає, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару, митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст.2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митниці про коригування митної вартості.

08 травня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що всі подані декларантом документи не містять жодної обставини (розбіжності), за допомогою яких відповідач намагається спростувати достовірність числових значень складових митної вартості придбаних позивачем товарів та їх ціни. Також відмітив, що винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування того, що розбіжності (недоліки) в інвойсі та Договорі поставки (щодо умов оплати) будь-яким чином впливають на митну вартість товару. А також відповідач не зазначив про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 05 червня 2018 року між Позивачем (далі - Покупець) та іноземною компанією FIRMAMENT GROUP (HONG KONG) INDUSTRIES CO., LIMITED, Hong Kong (далі -Постачальник) укладено зовнішньоекономічний Договір поставки №20180605.

За умовами даного Договору поставки:

п. 1.1. - Постачальник постачає, а Покупець купує товари народного вжитку (у подальшому тексті як Товар), які поставляються партіями під час терміну дії Договору згідно з узгодженими та вказаними у рахунках найменуванням, асортиментом, кількостями та цінами на умовах, перелічених в даному Договорі;

п.2.1. - Ціна за одиницю товару зазначається в рахунках на кожну партію Товару відповідно;

п.2.2. - Загальна сума Договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором;

п.2.3. - Вартість упаковки включена до вартості Товару;

п.3.1. - Валютою Договору є долар США;

п.3.2. - Валютами платежу за цим Договором є долар США і/або євро;

п .3.4. - Товар, який поставлено Покупцеві згідно з Договором передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Договору;

п.3.5. - Покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника;

п.4.1. - Товар постачається на умовах FOB-порт, Китай (Інкотермс в редакції 2010р.);

п.4.2. - Поставка Товарів здійснюється партіями;

п .4.3. - Умови поставки можуть бути змінені за згодою Сторін та вказуються у рахунках-фактурах на відповідну партію Товару;

п .4.4. - Вантажовідправником за дійсним Договором може виступати третя сторона.

З Договору вбачається, що, укладаючи даний Договір, Сторони передбачили можливість зміни умов поставки за згодою Сторін шляхом їх визначення у рахунках-фактурах на відповідну партію товару.

У грудні 2018 року за наведеним Договором поставки №20180605 та на підставі супровідних документів INVOICE №20 від 20.12.2018, PROFORMA-INVOICE №20 від 20.12.2018, PACKING LIST №20 від 20.12.2018, BILL OF LADING №SZNLEG1812105 від 24.12.2018, CMR №1604, CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY № PYE26320159968 від 21.12.2018 та інших документів, на умовах поставки CIF-Одесса, Постачальник здійснив на адресу Позивача поставку Товару торговельної марки Luxel (країна виробництва-CN (Китайська Народна Республіка) на суму 23 772,60 USD (доларів США) загальною вагою брутто 11 951,78 кг., які Позивач з метою здійснення митного оформлення товару подав Відповідачу разом з вантажною митною декларацією №UA100030/2019/396837 від 04.02.2019 року на товари: 1. Освітлювальні електричні прилади для використання на відкритих площадях, ступінь пило-волого захисту IР65, виготовлені з полікарбонату, джерело світла - вмонтовані світлодіоди, в асортименті: світильники світлодіодні - 4400 шт. Не містять радіообладнання у своєму складі. Торговельна марка Luxel. Країна виробництва CN. 2. Настільний електричний світлодіодний світильник: арт. ТL-01W - 2600 шт., арт. TL-01B - 2300 шт. Теххарактеристики: напруга 220-240 В, потужність 10 Вт, корпус - ABS пластик, розмір 150*150*600 мм, клас пило-вологозахищеності ІР20, у комплекті з мережевим адаптером зі шнуром 1,5 м. Не містять радіообладнання у своєму складі. Торговельна марка Luxel. Країна виробництва CN. 3. Блоки живлення (мережеві адаптери) зі шнуром 1,5 м для настільних світильників - 40 шт. Призначений для перетворення змінного струму мережі на постійний для живлення світлодіодів настільної лампи. Торговельна марка Luxel. Країна виробництва CN. 4. Електричні освітлювальні прилади для освітлення приміщень, закріплюються на стелі стіні, виготовлені з комбінованих матеріалів (метал, полімерні матеріали) для напруги 220 В, джерело світла - світлоди: панелі світлодіодні в асортименті - 11840 шт. Не містять радіообладнання у своєму складі. Торговельна марка Luxel. Країна виробництва CN.

Відповідно до наведеної ВМД №UA100030/2019/396837 від 04.02.2019 року, загальна вартість товару в сумі 23 772,60 USD (долари США) визначена декларантом (Позивачем) за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена Договором поставки.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA100030/2019/396837 від 04.02.2019, митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією Позивач надав митному органу документи, що перелічені у графі 44 ВМД:

рахунок-проформа (Proforma invoice) - зокрема, PROFORMA-INVOICE №20 від 20.12.2018 (код документу 0325 у графі 44 ВМД);

рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) - зокрема, INVOICE №20 від 20.12.2018 (код документу 0380 у графі 44 ВМД);

пакувальний лист (Packing list) - зокрема, PACKING LIST №20 від 20.12.2018 (код документу 0271 у графі 44 ВМД);

страховий поліс - зокрема, CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY № PYE26320159968 від 21.12.2018 (код документу 3530 у графі 44 ВМД);

автотранспортна накладна (Road consignment note) - зокрема, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №1604 від 01.02.2019 (код документу 0730 у графі 44 ВМД);

документ про походження товару (Declaration of origin) - зокрема, INVOICE №20 від 20.12.2018 (код документу 0862 у графі 44 ВМД);

коносамент (Bill of lading) - зокрема, BILL OF LADING №SZNLEG1812105 від 24.12.2018 (код документу 0705 у графі 44 ВМД);

зовнішньоекономічний договір (Контракт) - зокрема, Договір поставки №20180605 від 05.06.2018 (код документу m4104 у графі 44 ВМД),

інші некваліфіковані документи - зокрема, лист б/н від 04.02.2019 (код документу 9000 у графі 44 ВМД).

Київською міською митницею ДФС при проведені митного оформлення за МД №UA100030/2019/396837 від 04.02.2019 року АСАУР сформовано декілька критеріїв ризику по даній МД за кодами, зокрема:

« 105-2» контроль правильності визначення митної вартості товарів;

« 106-2» витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів;

«117-2» Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості;

« 203-1» Проведення повного митного огляду - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації;

« 911-1» забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки.

Згідно Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.02.2019 року було проведено митний огляд транспортного засобу № НОМЕР_3/ НОМЕР_2 . що тривав з 15.00 год до 17.10 год 04.02.2019 року.

На етапі перевірки митних декларацій Відповідач повідомив Позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки Відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, на його думку, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

в інвойсі від 20.12.2018 № 20 та контракті від 05.06.2018 № 20180605 не зазначено умови оплати за товар;

відповідно до пункту 2.3 контракту вартість упаковки включена в ціну товару, а відповідно до інвойсу від 20.12.2018 № 20 товар поставляється на умовах CIF-Одеса (умови поставки CIF означають, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар навантажено на транспорт в порту відправлення, а продажна ціна товару включає вартість товару, фрахт та вартість страхування) - до ціни товару відповідно до пункту 2.3 контракту не включено фрахт та вартість страхування;

декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару.

У складі документів, які необхідно додатково надати, Відповідач, з посиланням на ст.53 Митного кодексу України, перелічив наступні документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - контракт з виробником товару компанією KLITE INTERNATIONAL TRADE СО;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - рахунок від виробника товару компанії KLITE INTERNATIONAL TRADE СО;

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару компанії KLITE INTERNATIONAL TRADE CO;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

04.02.2019 р. та 05.02.2019 р. позивач листами повідомив про відмову у подачі інших додаткових документів для підтвердження митної вартості за МД №UA100030/2019/396837 від 04.02.2019 року.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 52, п. 1 та 2 ч. 5 ст. 54, ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 58 та ч. 10 ст. 58 МК України відповідачем відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.02.2019 року № UA100000/2019/000019/2.

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення від 05.02.2019 року № UA100000/2019/000019/2: "Митна вартість товару визначена відповідно до статті 64 МКУ із застосуванням методу визначення митної вартості №2г' (резервний метод). Попередні методи не застосовані:

метод 1 - відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1 та 2 частини 5 статті 54, частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 та частини 10 статті 58 МКУ;

методи 2а - у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 59 МКУ);

методи 26 - у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 60 МКУ);

методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.».

Процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом була проведена шляхом надіслання електронних повідомлень.

Товари, митну вартість яких скориговано згідно оскаржуваного рішення, випущено у вільний обіг за МД від 05.02.2019 року №UA100030/2019/396982 на підставі ч. 7 ст. 55 МК України, шляхом надання гарантій.

Сума наданих гарантій згідно зі ст. 55 МК України становить 179 381,74 грн., зокрема: мито 40 048,47 грн. та ПДВ 139 333,27 грн.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно частини 6 та 7 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у Відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем під час митного оформлення за ВМД №UA100030/2019/396837 від 04.02.2019 року автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі по тексту - АСАУР) було сформовано декілька критеріїв ризику по даним МД за вище вказаними кодами.

Проте, суд зазначає, що спрацьовування АСАУР, яку Відповідач використав для визначення форми та обсягу митного контролю відповідно до вимог частини 2 статті 361 Митного кодексу України (далі - МКУ), не свідчить про наявність порушення, а свідчить лише про необхідність додаткової перевірки для підтвердження або спростування такої можливості.

Таким чином, сприйняття даної системи як інструменту припинення чи заборони ризикових транзакцій не відповідає цілям її застосування, визначеним частиною третьою статті 361 МКУ.

Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснена відповідачем за допомогою лише деяких заходів, зазначених у пункті 2 вказаних відповідачем Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689.

Необхідно відмітити, що нормативно-правові акти міністерств поширюються, як правило, на сферу діяльності міністерства або на всіх громадян та юридичних осіб. На відміну від правових актів індивідуального значення (вирок суду, наказ директора тощо) нормативно-правові акти мають найбільш загальний характер та спрямовані на врегулювання певного виду суспільних відносин і застосовуються неодноразово.

Статтею 117 Конституції України закріплено, що нормативно - правові акти міністерств підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законом. Наразі це питання (питання державної реєстрації) регулюється Указом Президента України від 03.10.92 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - Указ 493), що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Набувають чинності такі акти через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 (далі - Положення).

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є їх державна реєстрація у Міністерстві юстиції України (далі - Мін`юст) та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 №468.

Зазначена державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства. Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін`юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше правових норм.

Отже, викладене свідчить про те, що використаний відповідачем нормативно-правовий акт не пройшов правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства. В зв`язку з чим, він має лише рекомендаційний характер.

Окрім цього, суд зосереджує увагу на тому, що, як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення огляду товарів та транспортного засобу, який проводився з 15год.00хв. по 17год. 10хв. 04.02.2019р., будь-яких розбіжностей, наявних ознак підробки або інших відомостей, які б не підтверджували числові значення складових зазначених у вантажній митній декларації, відповідачем виявлено не було. Зазначене підтверджується актом відповідача від 04.02.2019 року про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, в якому вказано на відсутність жодної невідповідності характеристик товарів даним, зазначених у митній декларації.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, на які посилається відповідач у своєму рішенні про коригування заявленої митної вартості, не відповідають дійсності, оскільки, у інвойсі є посилання на зовнішньоекономічний Договір поставки, змістом якого і є визначені положення щодо розрахунків за товар (п.3.4, п. 3.5 зовнішньоекономічного Договору поставки № 20180605 від 05.06.2018 року).

Суд зазначає, що діюче в Україні законодавство не містить будь-яких інших додаткових вимог щодо способів відображення умов оплати за товар у зазначеному документі (а саме, у інвойсі).

Приймаючи до уваги те, що за умовами зовнішньоекономічного Договору поставки "Товар, який поставлено Покупцеві згідно з Договором передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Договору", суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок Покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то Покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семи денний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ №5 від 02.01.2019р., з урахуванням ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Проте, у зазначеному вище рішенні відповідача відсутнє обґрунтування того, що приведені відповідачем недоліки в інвойсі та Договорі (щодо умов оплати) будь-яким чином впливають на митну вартість товару. А також відсутня інформація про те, які саме обставини повинні підтвердити документи, що він запропонував позивачу надати додатково.

Слід зазначити, що відповідач був зобов`язаний обґрунтувати причини витребування ним додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає, що розбіжності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування відповідачем додаткових документів у Позивача (декларанта). Проте, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить саме на відповідачеві.

Щодо твердження відповідача про те, що до розмитнення декларант подав всі документи без перекладу всупереч вимогам статті 254 МК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за змістом відзиву на адміністративний позов відповідач вказує на те, що всі документи декларантом подано без переладу, всупереч вимогам статті 254 МК України.

Проте, відповідно до норм статті 254 МК України "документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування". Однак далі за текстом норми цієї ж статті Митного кодексу надають право посадовій особі митного органу при проведенні митного контролю витребувати у декларанта переклад з іноземної мови на українську тих документів, які складені іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок".

При цьому, зі змісту поданого відповідачем відзиву і всіх приєднаних до нього додатків, вбачається, що документів, які б свідчили про витребування у декларанта перекладу з іноземної мови на українську тих документів, які ніби-то складені іншою мовою, ніж мова міжнародного спілкування, відповідач не долучив до поданого відзиву так само, як і не зазначив про їх існування у самому відзиві, саме у зв`язку з їх відсутністю.

Приймаючи до уваги Указ Президента України від 16 листопада 2015 року №641/2015 "Про оголошення 2016 року Роком англійської мови в Україні" (преамбула якого починається зі слів: "Ураховуючи роль англійської мови як мови міжнародного спілкування,..."), суд зазначає, що на території України англійська мова визнана мовою міжнародного спілкування.

Використання мови міжнародного спілкування по відношенню до певних документів передбачено наступними нормативними документами, діючими на території України:

статтею 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV, за змістом якої перевезення вантажів може супроводжуватись товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться територією України;

статтею 6 Закону України "Про транзит вантажів" від 20.10.1999 № 1172-XIV передбачено, за змістом якої транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (СІМ/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватись (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листом (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet АТА). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається митна декларація або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/ УМВС (СІМ/ SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet АТА), необхідні для здійснення митного контролю.

Крім того, за змістом Науково-практичного коментарю до статті 254 Митного кодексу України (К.: ДННУ "Акад. фін. управління", 2012), "документи іноземними мовами можуть подаватися до митного органу України без перекладу українською у тих випадках, коли інформація, що міститься у цих документах, є зрозумілою посадовій особі митниці без перекладу".

Враховуючи наведене, твердження відповідача про подання до розмитнення декларант всіх документів без перекладу, всупереч вимогам статті 254 МК України, є безпідставним та не обгрунтованим.

Щодо висновку відповідача про те, що декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару, суд зазначає, то такі висновки суперечать самим принципам Incoterms 2010, оскільки, саме принципи Incoterms 2010 чітко регламентують момент передачі прав на товар і усі пов`язані з цим ризики, та визначають, зокрема: хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів територіями країн продавця, покупця, транзитних країн, морськими та повітряними шляхами; обов`язки продавців у частині пакування та маркування товарів; обов`язки сторін щодо страхування вантажів і оформлення комерційних документів; місце і час переходу від продавця до покупця ризиків втрати чи пошкодження товарів.

Зокрема, відповідно до умов поставки CIF-Одеса (Incoterms 2010), визначених та погоджених Сторонами в Інвойсі, зобов`язання Продавця вважаються виконаними, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від Продавця на Покупця. При цьому, саме умовами терміну CIF передбачено, що на Продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь Покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, погоджуючи саме ці умови поставки, Сторони виходили з того, що за самим визначенням термінів Інкотермс-2010 продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

Отже, укладаючи даний зовнішньоекономічний Договір, Сторонами було погоджено всі його істотні умови, до складу яких належить, в тому числі, і ціна товару, що була погоджена ними з урахуванням визначених ними ж умов поставки (зокрема, CIF-Одеса).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, окреме додаткове винесення у Договорі інформації про включення у ціну товару вартості упаковки (п.2.3 Договору поставки) здійснене з тих підстав, що питання їх врахування у ціні товару не регулюється використаними Сторонами умовами поставки CIF-Одеса (Incoterms 2010), але було погоджене ними при укладанні даного Договору поставки.

Також, слід відмітити, що, виходячи з умов зовнішньоекономічного договору, Постачальник не вимагав від Покупця обов`язку відшкодування витрат по застосованим Сторонами умовам поставки (зокрема, витрат на страхування та транспортних витрат тощо). Відсутність такої вимоги, на думку суду, свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником у ціні товару, що також підтверджується страховими полісами - як документальне свідчення витрат зі страхування, понесених Постачальником, які долучені до матеріалів справи.

Виходячи з положень зовнішньоекономічного Договору поставки та умов поставки, погоджених Сторонами в інвойсі, Позивач не потребував укладання і фактично не укладав будь-яких додаткових угод з третіми особами, які були б пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. У зв`язку з чим, Позивач повідомив Відповідача письмово про те, що він не має можливості надати витребовані Відповідачем додаткові документи.

Суд зауважує, що неподання Позивачем витребуваних додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Також, суд зазначає, що Відповідачем безпідставно не взято до уваги експертного висновку Дніпропетровської Торгово-промислової палати України від 22.02.2019 року № ГО-534/2 про те, що дійсна ринкова вартість отриманого Товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки CIF-Одеса.

Щодо висловлення сумніву відповідача відносно достовірності висновків Дніпропетровської Торгово-промислової палати України від 22.02.2019 року № ГО-534/2 щодо якісних та вартісних характеристик товарів, суд з цього приводу зазначає, що згідно з частино 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Слід відмітити, що діюча на території України редакція Митного кодексу України не містить наведених вище повноважень у представників митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, передбаченого статтею 54 МК України.

Водночас, відповідно до норм ст.19 основного Закону України, яким є Конституція України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висловлений у відзиві висновок відповідача відносно сумнівів у правомірності висновків Дніпропетровської Торгово-промислової палати України від 22.02.2019 року № ГО-534/2 виходить за межі правового поля як такий, який здійснений з перевищенням повноважень особи, яка його висловила як представник Відповідача.

Стосовно обґрунтування відповідачем використання другорядних методів визначення митної вартості придбаних товарів, а саме методу б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та методу ґ) резервний, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняті Відповідачем письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинні містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Водночас, з матеріалів судової практики на прикладі справи №820/8124/14 вбачається, що Вищий адміністративний суд України зазначив таке: «Митним органом необґрунтовано застосовано ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки самі собою відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте при прийнятті оскаржуваного рішення митним органом такого порівняння зроблено не було» (ухвала від 1 грудня 2015 року, ЄДРСР - 54172009).

З даного рішення очевидно, що єдино можливим доказом здійснення такого порівняння є саме рішення про коригування митної вартості. Оскільки МКУ не передбачає іншого документа, в якому орган доходів і зборів був би зобов`язаний надавати свої висновки щодо відкоригованої митної вартості оцінюваних товарів.

Такий висновок узгоджується і з висновками, викладеними у п.п.3.8 п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року». Відповідно до них "необхідно взяти до уваги обов`язок суб`єкта владних повноважень обґрунтовувати своє рішення, тобто приймати рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно орган доходів і зборів повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості".

Таким чином, орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо.

Відповідно до підпункту «с» пункту 2 статті VII («Оцінка товару для митних цілей») Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту «b» цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. У свою чергу підпункт «b» цього пункту встановлює, що під «дійсною вартістю» потрібно розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції; у тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або «i» з порівнюваними кількостями, або «її» з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Із наведених положень випливає, що оцінку для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Очевидно, що ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.

Суд зазначає, що зміст винесених відповідачем рішень про коригування митної вартості не містять обґрунтування того, що іменовані ним "розбіжності" (недоліки) в інвойсах та Договорі поставки (щодо умов оплати) будь-яким чином впливають на митну вартість товару. А також не зазначив Відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував Позивачу надати додатково. Окрім цього, рішення про коригування заявленої митної вартості не містить докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу. До того ж, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо. Також, у рішенні від 05.02.2019 року № UA100000/2019/000019/2 відповідач не обґрунтував неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.09.2012 р. (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, орган доходів і зборів мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.

З наведених вище підстав, суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам п.2 та п.4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних Відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення Позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання Позивачем (декларантом) запитуваних Відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування Відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки Відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих Позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного, суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своїх рішеннях про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані Позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновки митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованими, а застосування методу 2б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та методу ґ) резервний - неправомірними.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2690,73 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №442 від 01.03.2019 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2690,73 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні Світлотехнічні Технології" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 05.02.2019 року № UA100000/2019/000019/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100030/2019/00072 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.02.2019 року № UA100000/2019/000019/2 Київської міської митниці ДФС.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100030/2019/00072 Київської міської митниці ДФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні Світлотехнічні Технології" (код ЄДРПОУ 41648343) судові витрати у розмірі 2690,73 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник