П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер 233/2013/19

Номер провадження 22-ц/804/2400/19

18 вересня 2019 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Санікової О.С., Новікова Г.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2019 року, повний текст якого складено суддею Белостоцькою О.В. в м. Костянтинівка в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2019 року час ухвалення рішення суду не зазначено -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У квітні 2019 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в період часу з 12 липня 2016 року по 17 липня 2017 року він працював машиністом тепловоза виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З березня 2017 року відповідач по справі припинив виплачувати заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати.

З урахуванням викладеного, просив суд стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 25 926 гривень 59 копійок.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача:

- заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 25 926, (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість) гривень 59 копійок.

- на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

06 серпня 2019 року не погодившись із вказаним рішенням представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що у зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих у м. Донецьк, Ясинувата у відповідача з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної та іншої) до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

За цим фактом порушено кримінальне провадження № 12017050420000286.

Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі первинних документів.

Зазначає, що Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року засвідчено настання форс-мажорних обставин, ці обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не скористалася своїм правом на подання відзиву відповідно до вимог статті 360 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 16046, 68 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу

Статтею168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Судом першої інстанції при винесенні рішення не було додержано до вказаних вище норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що оскільки предметом спору є саме заробітна плата за березень-липень 2017 року, то збільшення її розміру до 32503, 89 гривень не є збільшенням позовних вимог, відповідно не є виходом за межі позовних вимог, оскільки саме ця сума є в доданій до позовної заяви довідці (а.с.5) і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року у розмірі 32503, 89 гривень ( сума нарахованої заробітної плати).

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив позов по суті, але при визначенні суми заборгованості заробітної плати допустив неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду в цієї частині підлягає зміні.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість виконання своїх зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, які було засвідчено Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно ст.4 КЗпП України, законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина 1 ст.9 ЦК України, кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема і трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами

Наданий до суду апеляційної інстанції Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

Доводи відповідача, що відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці.

Зокрема, типова форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення по справі, що призвело до невірного стягнення суми заборгованості по заробітній платі з березня 2017 року по липень 2017 року та невірного визначення загальної суми заборгованості яка підлягає стягненню, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги, апеляційну скаргу треба задовольнити частково, а оскаржуване рішення слід змінити в частині суми стягнутої заробітної плати.

В іншій частині ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2019 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 25 926 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість) гривень 59 копійок змінити та викласти у наступній редакції.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄРДПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 32 503 (тридцять дві тисячі п`ятсот три) гривні 89 копійок, без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя -доповідач: А.В. Гапонов

Судді : О.С. Санікова

Г.В. Новікова