Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 755/5949/16

провадження № 61-21821св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач-1 - Міністерство інфраструктури України,

представники відповідача-1: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач-2 - приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»,

представники відповідача-2: ОСОБА_8, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Бартащук Л. П. від 30 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М. від 22 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ») про оформлення трудових відносин та стягнення заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що наказом від 24 квітня 2012 року позивача з 25 квітня 2012 року було прийнято на роботу в ПрАТ ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на посаду заступника начальника судових спорів та претензійної роботи.

Наказом Міністерства інфраструктури України, яке від імені держави України є засновником та володільцем 100 % акцій ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», від 25 травня 2012 року № 273 «Про затвердження складу виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», позивача, який на той час працював на посаді заступника начальника відділу судових спорів та претензійно-позовної роботи ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», було введено до складу правління (виконавчого органу) у якості члена правління та секретаря правління.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 20 травня 2014 року № 213 «Про затвердження складу виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», було підтверджено наявність у складі правління позивача у якості члена правління та секретаря правління.

17 листопада 2014 року позивач отримав листа ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 27 жовтня 2014 року № 3231, відповідно до якого його було повідомлено про те, що наказом Міністерства інфраструктури України від 21 жовтня 2014 року № 521 було затверджено новий склад виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства інфраструктури України від 20 травня 2014 року № 213 «Про затвердження складу виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

У порушення встановленого порядку позивача було звільнено з посади секретаря правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», але за відсутності належного документального оформлення призначення його на посаду секретаря правління, позивачу було відмовлено у задоволенні позову про поновлення на роботі. Зазначав, що з наказом про зарахування його на роботу у якості секретаря правління його ознайомлено не було, але фактично він був допущений до роботи секретарем правління та виконував доручену роботу, що обумовлювало укладання трудового договору на виконання роботи секретаря правління, але до даного часу відносини між позивачем та ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» відповідно до вимог чинного законодавства не були оформлені належним чином, відповідна винагорода за роботу (заробітна плата) також не була сплачена.

З урахуванням викладеного, позивач просить зобов`язати ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та Міністерство інфраструктури України оформити трудові відносини між ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та ним, як секретарем правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за період з 25 травня 2012 року по 21 жовтня 2014 року; стягнути солідарно з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та Міністерства інфраструктури України на його користь винагороду - заробітну плату за час роботи секретарем правління (з 25 травня 2012 року по 21 жовтня 2014 року) в розмірі 135 435,48 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1 353,80 грн судового збору.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність трудових відносин із ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», а відтак і обов`язок відповідачів виплачувати позивачу заробітну плату за час роботи секретаря правління.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про безпідставність позову відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача про наявність фактичних трудових відносин із ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на посаді секретаря правління; штатний розпис ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» щодо наявності посади секретаря правління не досліджувався; не врахували, що відсутність вакантної посади у штатному розписі, визначає факт порушення трудового законодавства при прийнятті особи на роботу, посада за якою відсутня за штатним розписом; не досліджували питання виконання позивачем роботи секретаря правління. Крім того, з позивача незаконно був стягнутий судовий збір, оскільки останній звільнений законом від його сплати.

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У березні 2017 року ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просить касаційну скаргу відхилити, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 755/5949/16-ц з Дніпровського районного суду м. Києва.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 серпня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що з 25 квітня 2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на посаду заступника начальника судових спорів та претензійної роботи, згодом займав посаду начальника юридичного управління, з якої наказом № 273/ос від 23 травня 2014 року був звільнений відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Наказом Міністерства інфраструктури України, яке від імені держави України є засновником та володільцем 10 % акцій ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», від 25 травня 2012 року № 273 «Про затвердження складу виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», позивача, який на той час працював на посаді заступника начальника відділу судових спорів та претензійно-позовної роботи ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», було введено до складу правління (виконавчого органу) у якості члена правління та секретаря правління.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 20 травня 2014 року № 213 «Про затвердження складу виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», було підтверджено наявність у складі правління позивача у якості члена правління та секретаря правління.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 21 жовтня 2014 року № 521 було затверджено новий склад виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства інфраструктури України від 20 травня 2014 року № 213 «Про затвердження складу виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2015 року у справі № 755/31496/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року,

ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову до Міністерства інфраструктури України, ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» про поновлення на роботі на посаді члена та секретаря правління ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що з 25 травня 2012 року по 21 жовтня 2014 року він фактично був допущений до роботи секретаря правління ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та виконував доручену роботу, що обумовлювало укладання трудового договору на виконання роботи секретаря правління, але без належного оформлення трудової книжки і наказу.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 62 Закону України «Про акціонерні товариства» посадовим особам органів акціонерного товариства

виплачується винагорода лише на умовах, передбачених

цивільно-правовими або трудовими договорами (контрактами),

укладеними з ними.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.

Нормами ЦК України (статті 99, 145, 147, 159, 161), ГК України (стаття 89), Закону України «Про господарські товариства» (статті 47, 62, 63), Закону України «Про акціонерні товариства» (статті 52, 58, 59, 60, 61) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою 3 статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у частині п`ятій статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов`язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства відсторонити члена виконавчого органу від виконання ним обов`язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Конституційний Суд України у Pішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

З огляду на вказане, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду щодо неправомірних дій виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» щодо неналежного оформлення з ним правовідносин під час виконання ним роботи секретаря правління, цей спір має розглянути суд господарської юрисдикції.

Такий висновок відповідає постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18).

Указане залишилося поза увагою судів, які, не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на вказане колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому заявнику слід роз`яснити його право на судовий захист у порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частко.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про оформлення трудових відносин та стягнення заробітної плати закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що його позов підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді C. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило