Постанова

Іменем України

16 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 369/7266/16-ц

провадження № 61-4267св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - автогаражний кооператив «Олімпієць»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до автогаражного кооперативу «Олімпієць», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними розпорядження, наказів, рішення загальних зборів про звільнення та виключення з членів кооперативу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2018 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до автогаражного кооперативу «Олімпієць» (далі - АГК «Олімпієць»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними розпорядження, наказів, рішення загальних зборів про звільнення та виключення з членів кооперативу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 січня 2008 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Згідно з розпорядженням голови АГК «Олімпієць» від 30 вересня 2015 року № 1 його тимчасово відсторонили від виконання роботи охоронця. Зазначав, що у листопаді 2015 року його було двічі додатково незаконно відсторонено від займаної посади охоронця з підстави розклеювання оголошень, перебування в стані сп`яніння на робочому місці.

03 листопада 2015 року йому було оголошено догану за вчинення бійки на території АГК «Олімпієць» під час виконання службових обов`язків. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2015 року встановлено, що його було не звільнено, а відсторонено від виконання займаної посади охоронця, хоча усно йому повідомляли, що його було звільнено. Про зміст наказів йому стало відомо в ході розгляду справи в суді. При ознайомленні з матеріалами справи він також виявив витяг з протоколу загальних зборів АГК «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року про його звільнення, хоча загальні збори не приймали його на роботу. Будь-яких порушень трудової дисципліни з його боку не було, а наведені відповідачем порушення є надуманими й такими, що не відповідають дійсності та порушують вимоги КЗпП України.

Вважав рішення загальних зборів АГК «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року про звільнення його з роботи та виключення з членів кооперативу недійсним, внаслідок відсутності кворуму при проведенні зборів.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати незаконними та недійсними розпорядження від 30 вересня 2015 року № 1 про відсторонення його від роботи, наказ від 03 листопада 2015 року про відсторонення його від роботи, наказ від 30 листопада 2015 року про оголошення йому догани; визнати незаконним рішення загальних зборів АГК «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року про звільнення його з роботи та про виключення його з членів АГК «Олімпієць» внаслідок відсутності кворуму при проведенні зборів; зобов`язати відповідача поновити його на роботі з 30 вересня 2015 року; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване розпорядження та накази були прийняті відповідачем з метою забезпечення трудової та виробничої дисципліни, для усунення перешкод у роботі кооперативу, на якому працював позивач, тому відсторонення ОСОБА_1 від роботи відбулося правомірно.

Також позивачем у порушення вимог статті 81 ЦПК України не надано доказів, які б спростовували обставини того, що на час відкриття загальних зборів були присутні менше, ніж 278 осіб, як зазначено у протоколі, а відповідач ці доводи спростував.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають, оскільки позивач був відсторонений від роботи і на час розгляду справи з роботи не звільнений.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними розпорядження, наказів, рішення загальних зборів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АГК «Олімпієць», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними розпорядження, наказів, рішення загальних зборів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено з інших правових підстав.

У решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними розпорядження, наказів, рішення загальних зборів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, виходив із того, що доказів вчинення позивачем порушень трудової дисципліни, про які було зазначено в оскаржуваних наказах, у тому числі,що ОСОБА_1 перебував у нетверезому стані, та доказів того, що позивачу пропонувалося надати пояснення з приводу вказаних порушень відповідачем суду надано не було, тобто не доведено, що при винесенні оскаржуваних наказів були дотримані вимоги статей 147, 148, 149 КЗпП України.

Відтак, вимоги позивача про визнання незаконними: розпорядження від 30 вересня 2015 року № 1 про відсторонення його від роботи, наказу від 03 листопада 2015 року про оголошення догани, наказу від 30 листопада 2015 року про оголошення суворої догани та рішення загальних зборів про звільнення з посади є обґрунтованими.

Проте про оскаржувані накази та рішення загальних зборів позивач дізнався у грудні 2015 року та у грудні того ж року він отримав вищезазначені документи, а з позовом до суду звернувся 08 серпня 2016 року, тобто пропустив передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України місячний строк звернення до суду.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, тому вони також задоволенню не підлягають.

Рішення загальних зборів товариства можуть бути визнані недійсними у судовому порядку у разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 15 Закону України «Про кооперацію». Оскільки позивач оскаржив рішення загальних зборів АГК «Олімпієць» з підстав відсутності кворуму при їх проведенні, що не знайшло свого підтвердження, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 369/7266/16-ц з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки тому, що з ним не проведено розрахунку, не оформлено та не видано трудову книжку. При цьому у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим судами надано необ`єктивну перевагу доказам відповідача, прийнято до уваги акт від 23 грудня 2015 року, який подано лише 06 червня 2018 року у порушення строків, передбачених статтею 131 ЦПК України.

Вищевказані обставини призвели до ухвалення судових рішень з порушеннями норм процесуального та матеріального права, порушенням статті 43 Конституції України, яка гарантує захист від незаконного звільнення, а також на своєчасне отримання винагороди за працю.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 січня 2008 року між АГК «Олімпієць» та ОСОБА_1 укладено трудовий контракт, за умовами якого останній прийнятий на роботу на посаду бригадира охорони (а.с. 142-143, т. 1).

Розпорядженням голови АГК «Олімпієць» від 30 вересня 2015 року №1 ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від роботи охоронця до особого розпорядження. Причиною відстронення зазначено: по причині ймовірного нанесення шкоди кооперативу (син затриманого на хабарі ОСОБА_3 ).

Згідно з довідкою від 09 жовтня 2015 року № 11, виданою АГК «Олімпієць», середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становила 1 916, 66 грн. (а.с. 9, т. 1).

Відповідно до наказу голови АГК «Олімпієць» від 03 листопада 2015 року № 8 «Про порушення дисципліни охоронцем ОСОБА_1 » ОСОБА_1 оголошено догану та попереджено, що у разі перешкоджання у роботі кооперативу до нього будуть застосовані більш жорсткі методи впливу.

Наказом голови АГК «Олімпієць» від 30 листопада 2015 року № 18 охоронцю кооперативу ОСОБА_1 оголошено сувору догану, запрошено його на засідання правління автокооперативу для вирішення питання доцільності подальшого його перебування в членах автокооперативу та зазначено, що наказ оголосити ОСОБА_1 під персональний підпис.

Підставою винесення такого наказу зазначено: 29 листопада 2015 року охоронець кооперативу ОСОБА_1 , знаходячись у нетверезому стані на території автокооперативу, позривав об`яви про проведення зборів. При цьому нецензурно лаявся, на зауваження членів кооперативу не реагував (а.с. 5, т.1).

Рішенням позачергових загальних зборів АГК «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, у зв`язку з систематичним порушенням трудової дисципліни охоронцем та незаконним втручанням у роботу кооперативу .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова апеляційного суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов'язків. Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається, хоч у деяких випадках виплачується допомога за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або ж нараховується середній заробіток.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим за змістом вищезазначеної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Такої підстави відсторонення - як ймовірне нанесення шкоди, нормами статті 46 КЗпП Українине передбачено, будь-якого іншого нормативно-правового акту, який би надавав право роботодавцю відсторонювати від посади працівника за ймовірне нанесення шкоди відповідачем у розпорядженні від 30 вересня 2015 року № 1 не зазначено.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним розпорядження від 30 вересня 2015 року № 1 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи є обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина друга статті 148 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У пункті 25 вищевказаної постанови зазначено, що нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Проте доказів на підтвердження того, що відповідачем були дотримані вимоги статей 147, 148, 149 КЗпП України матеріали справи не містять, а, отже, позовні вимоги про визнання оскаржуваних наказів від 03 листопада 2015 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, від 30 листопада 2015 року про оголошення ОСОБА_1 догани незаконними є обґрунтованими.

При цьому рішенням позачергових загальних зборів автогаражного кооперативу «Олімпієць» від 06 грудня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади. Підставою звільнення позивача була інформація голови АГК «Олімпієць» про систематичне порушення трудової дисципліни охоронцем та незаконного втручання у роботу кооперативу ОСОБА_1 , а саме, що останній на території кооперативу побив члена правління ОСОБА_4 , а також, знаходячись у нетверезому стані, зривав на території кооперативу об`яви про проведення зборів, розклеював неправдиву інформацію від імені свого батька ОСОБА_3 , який затриманий правоохоронними органами за отримання хабара за продаж земельної ділянки АГК «Олімпієць» та перешкоджання ним діяльності кооперативу. За вказані порушення дисципліни ОСОБА_1 оголошено дві догани (а.с. 57-66, т.1).

Таким чином, до позивача у порушення вимогстатті 147 КЗпП Українибуло застосовано два види стягнення за одне і те саме порушення трудової дисципліни - догани та звільнення, що свідчать про незаконність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, у справах про звільнення працівник може звернутися з позовом до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом установлено, що про оскаржувані накази та рішення загальних зборів ОСОБА_1 дізнався у грудні 2015 рокута у грудні того ж року отримав копії зазначених документів, а з позовом до суду звернувся 08 серпня 2016 року, тобто з пропуском передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України місячного строку звернення до суду.