Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 201/3104/17

провадження № 61-8026св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лавренкова Наталія Олександрівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 рокуу складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТКБ «ПриватБанк») про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, відсотків та 3 % річних.

Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТКБ «ПриватБанк», укладено депозитний договір (Вклад «Депозит VIP») на строк 366 днів до 02 липня 2013 року включно. Сума вкладу за договором становила 400 000 дол. США, до договору було відкрито депозитний рахунок.

Також 16 серпня 2012 року між сторонами укладено депозитний договір (Вклад «Депозит VIP») на строк 366 днів до 16 серпня 2013 року включно. Сума вкладу якого становила 895 000 дол. США. До договору було відкрито депозитний рахунок.

З настанням у 2013 році строку закінчення дії договорів позивач не зверталася до банку з вимогою про повернення вкладів, тому згідно з пунктом 7 цих договорів вони продовжили діяти ще на один рік та відповідна автоматична пролонгація мала місце до 2017 року.

При цьому розрахунок відсотків на кожен новий строк проводився за відсотковою ставкою, яка діє у банку для продовжених депозитних вкладів.

Пункт 16 договорів передбачає, що сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це другу сторону за два дні до дати розірвання договору.

ОСОБА_1 02 лютого 2017 року надіслала до банку заяву про розірвання з 17 лютого 2017 року договорів банківського вкладу, виплати суми вкладів і нарахованих відсотків, ця заява отримана банком. Проте, вимога вкладника банком виконана не була.

Останнім документом, що містив відомості щодо суми коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_1 є довідка від 11 червня 2014 року, відповідно до якої станом на 11 червня 2014 року ОСОБА_1 має у ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунок, на якому розміщено 1 209 427,40 дол. США. Розмір нарахованих процентів становить 323 728,92 дол. США.

ОСОБА_1 як вкладник за договорами вкладу виконала усі покладені на неї договорами та законодавством зобов`язання, зокрема, звернулась до банку з вимогою про повернення суми вкладів, тому ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язане було належним чином виконати покладені на нього зобов`язання, проте банк не здійснив виплату суми вкладів та нарахованих відсотків.

На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути на свою користь з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 1 678 554,61 дол. США (які складаються із суми вкладу за договорами від 02 липня 2012 року та від 16 серпня 2012 року - 1 209 427,40 дол. США та відсотків - 469 127,21 дол. США), а також 3 % річних у розмірі 1 582 949,73 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 липня 2018 року (у складі судді Ткаченко Н. В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 1 535 683,41 дол. США, що станом на 02 липня 2018 року складає 40 430 695,80 грн, з яких: сума грошових коштів за договором від 02 липня 2012 року в розмірі 1 209 427,40 дол. США, яка обліковується на депозитному рахунку, та нараховані за період з 11 червня 2014 року до 02 травня 2018 року відсотки у розмірі 326 256,01 дол. США.

Стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % проценти річних за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором від 02 липня 2012 року у розмірі 1 140 542,44 грн.

Стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 000 грн.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 у більшому розмірі по квитанціям від 23 лютого 2017 року (8 000 грн), від 01 червня 2017 року (2 847,60 грн), від 06 жовтня 2017 року (8 000грн), від 15 лютого 2018 року (8 100 грн), повернуто ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено договори, умови якого банк не виконав, кошти вкладнику на його вимогу та нараховані відсотки не повернув.

Стягненню підлягає сума відсотків, нарахована за період з 11 червня 2014 року до 02 травня 2018 року, в розмірі 326 256,01 дол. США.

Оскільки договір від 16 серпня 2012 року було розірвано з 19 серпня 2013 року та залишок коштів вкладу зараховано на депозитний рахунок по договору від 02 липня 2012 року, то з банку на користь вкладника підлягає стягненню сума грошових коштів лише за договором від 02 липня 2012 року в розмірі 1 209 427,40 дол. США, які обліковуються на депозитному рахунку, та нараховані відсотки у розмірі 326 256,01 дол. США.

Також ОСОБА_1 має право на стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 140 542,44 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково.

Стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором від 02 липня 2012 року (Вклад «Депозит VIP») суму вкладу в розмірі 400 000 дол. США, відсотки за період з 02 липня 2012 року до 16 лютого 2017 року в розмірі 162 926,03 дол. США, 3 % річних за період з 17 лютого 2017 року до 02 травня 2018 року в розмірі 20 357,87 дол. США, а всього - 583 283,90 дол. США

Стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором від 16 серпня 2012 року (Вклад «Депозит VIP») суму вкладу в розмірі 495 000 дол. США, відсотки за період з 16 серпня 2012 року до 16 лютого 2017 року в розмірі 240 919,05 дол. США, 3 % річних в розмірі 26 614,06 дол. США, а всього - 762 533,11 дол. США.

Стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 16 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення між сторонами договорів банківського вкладу та внесення коштів на рахунок банку.

Так, ОСОБА_1 на виконання умов договору від 02 липня 2012 року внесла на депозитний рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» 400 000 дол. США, а на виконання умов договору від 16 серпня 2012 року - 895 000 дол. США.

ОСОБА_1 19 серпня 2013 року було знято з депозитного рахунку за договором від 16 серпня 2012 року грошові кошти у розмірі 400 000 дол. США.

Позивач 02 лютого 2017 року звернулася до відповідача із заявою про розірвання договорів банківського вкладу з 17 лютого 2017 року та про відмову від пролонгації договору вкладу на новий термін.

На підставі викладеного наявні підстави для стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором від 02 липня 2012 року суми вкладу в розмірі 400 000 дол. США, відсотків за період з 02 липня 2012 року до 16 лютого 2017 року - 162 926,03 дол. США, 3 % річних за період з 17 лютого 2017 року до 02 травня 2018 року - 20 357,87 дол. США, а всього - 583 283,90 дол. США.

Також апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором від 16 серпня 2012 року суми вкладу в розмірі 495 000 дол. США, відсотків за період з 16 серпня 2012 року до 16 лютого 2017 року - 240 919,05 дол. США, 3 % річних за період з 17 лютого 2017 року до 02 травня 2018 року - 26 614,06 дол. США, а всього - 762 533,11 дол. США.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, АТКБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лавренкова Н. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга АТКБ «ПриватБанк» мотивована тим, що судами не досліджені матеріали справи та не надано оцінку доказам.

Судами першої та апеляційної інстанції неправильно стягнуто суми відсотків, оскільки відповідно до заяви ОСОБА_1 від 19 серпня 2013 року було розірвано договір від 16 серпня 2012 року та у подальшому отримано грошові кошти. Проте позивачем була знята лише частина суми вкладу у розмірі 400 000 дол. США а решта суми - 495 000 дол. США, була зарахована на рахунок за договором від 02 липня 2012 року.

Суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув з банка грошові кошти за двома договорами.

Судом апеляційної інстанції розраховані відсотки неправильно, оскільки неправильно встановлено період нарахування, відповідно, і сума до стягнення є значно завищеною, відсотки слід розраховувати з 15 травня 2014 року.

Банк на виконання умов укладених між сторонами договорів перераховував відсотки на відповідний рахунок, тому позивач мала можливість зняти ці кошти за бажанням, отже відсутні підстави вважати, що відповідач порушив зобов`язання у цій частині.

Крім того, судами неправильно обраховано розмір відсотків та 3 % річних.

Також апеляційним судом неправильно здійснено розподіл судових витрат, оскільки стягнутий судом судовий збір перевищує максимальні ставки такого збору.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправомірно частково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.

Позивач 02 лютого 2017 року звернулася до відповідача із заявою від 02 лютого 2017 року про повернення суми вкладів з 17 лютого 2017 року, проте банк свої зобов`язання не виконав, кошти не повернув.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок, на якому обліковується залишок коштів у розмірі 1 209 427,40 дол. США, проте апеляційний суд безпідставно не прийняв до уваги довідки про залишок коштів.

Подані до суду довідки, які містять усі необхідні реквізити, підтверджують, що на рахунку, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , зберігається залишок коштів і жодна з операцій з коштами не здійснювалась з 2014 року.

Висновок суду щодо відсутності у довідках складових суми, підстав і періоду її формування є неправильним та не спростовується відповідачем та матеріалами справи. Позивачем було надано детальний розрахунок суми відсотків, які нараховувалися на суму, зазначену у довідках.

Відповідач своїх заперечень щодо довідок по рахунках клієнта не надав. Також банк не виконав ухвалу суду першої інстанції про надання інформації про рух коштів по рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 за спірними договорами. Саме на банк покладається обов`язком належним чином надавати банківські (фінансові) послуги та нести відповідальність за неналежне надання цих послуг, зокрема облік, нарахування відсотків та збереження грошових коштів, які були доручені банку.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові невірно витлумачив умови розірвання договору.

Договір банківського вкладу може вважатись припиненим виключно після повного та належного виконання АТКБ «Приватбанк» своїх зобов`язань щодо повернення суми вкладу та процентів, нарахованих на нього. Починаючи з дати подання заяви про повернення вкладу (тобто з 17 лютого 2017 року) і до дати повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами, на суму вкладу повинні нараховуватись проценти і штрафні санкції за невиконання грошового зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано та розтлумачено положення статей 599, 1061 ЦК України та пункти 13, 16 договорів банківського вкладу, що призвело до скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.

Доводи інших учасників справи

Учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТКБ «ПриватБанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лавренкова Н. О., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 липня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТКБ «ПриватБанк» укладено договір (Вклад «Депозит VIP»), відповідно до якого клієнт передає, а банк приймає грошові кошти у розмірі 400 000 дол. США на строк 366 днів до 02 липня 2013 року включно з відсотковою ставкою 10 % річних.

За умовами вказаного вище договору було відкрито депозитний рахунок та видано ощадну книжку.

Відповідно до квитанції від 02 липня 2012 року ОСОБА_1 передала ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 400 000 дол. США на депозитний рахунок.

Також 16 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір (Вклад «Депозит VIP»), відповідно до якого клієнт передає, а банк приймає грошові кошти у розмірі 895 000 дол. США на строк 366 днів до 16 серпня 2013 року включно з відсотковою ставкою 10 % річних.

Згідно з договором від 16 серпня 2012 року відкрито депозитний рахунок та видано ощадну книжку.

Цього ж дня (16 серпня 2012 року) ОСОБА_1 передала ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 895 000 дол. США, які були зараховані на рахунок, що підтверджується квитанцією від 16 серпня 2012 року.

За змістом пункту 2 договорів банківського вкладу від 02 липня 2012 року, від 16 серпня 2012 року нарахування відсотків по вкладу починається з дня, наступного за днем надходження грошових коштів в банк, та здійснюється за кожен календарний день виходячи з фактичної кількості днів у році за відсотковою ставкою, зазначеною у таблиці № 1. Виплата суми нарахованих відсотків здійснюється банком в строки, визначені періодом нарахування процентів. Клієнт має право отримати нараховані відсотки не раніше 15.00 год. першого банківського робочого дня, наступного за датою укладення договору за цілу кількість періодів нарахування, що минули з моменту укладення цього договору. Протягом строку вкладу на суму нарахованих відсотків по вкладу відсотки не нараховуються, окрім випадків зарахування їх на депозитний рахунок вказаний у таблиці № 1. Виплата відсотків по вкладу здійснюється: шляхом зарахування на рахунок для зарахування відсотків по вкладу, зазначеного у таблиці № 1 та відкритому у банку, або шляхом видачі готівки в касі банка. День повернення вкладу в період нарахування відсотків не включається.

Клієнт має право протягом строку вкладу здійснювати довкладення по вкладу. При цьому сума довкладу у кожному наступному місяці першого року депозиту не повинна перевищувати суму вкладу, вказану у таблиці № 1. При продовженні договору на новий строк сума довкладу у кожен наступний місяць після кожної пролонгації не повинна перевищувати суму вкладу на дату цієї пролонгації (пункт 3 вказаних договорів).

Згідно з пунктом 6 зазначених вище договорів, виплата суми вкладу здійснюється банком, починаючи з першого робочого дня банку по закінченню строку вкладу, зазначеного в таблиці № 1.

Пунктом 7 договорів банківського вкладу від 02 липня 2012 року та від 16 серпня 2012 року сторони погодили, що у разі, якщо у строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявить банку про повернення вкладу, цей договір продовжується ще на один строк, зазначений в Таблиці 1 даного договору; договір продовжується неодноразово без явки клієнта; при цьому, вираховування нового строку вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу; при продовженні договору розрахунок відсотків на кожен новий строк вкладу здійснюється за відсотковою ставкою, що діє в банку для продовжуваних депозитних вкладів даної назви і строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових договорів до даного договору; відсотки за черговий строк вкладу нараховуються на суму вкладу з врахуванням до вкладень, передбачених пунктами 2 і 3 даного договору; наступне продовження договору здійснюється в такому ж порядку; з урахуванням програмного забезпечення банку, при продовженні строку вкладу банк має право змінити номер вкладеного рахунку без укладення додаткових договорів до даного договору; при цьому новий номер рахунку відображається у виписці по вкладу.

Відповідно до пункту 10 договорів банківського вкладу від 02 липня 2012 року та від 16 серпня 2012 року договір оформляється у двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу; один екземпляр договору видається клієнту, інший зберігається в банку; при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення печатки банку технічними печатними пристроями.

Умовами пункту 16 договорів банківського вкладу від 02 липня 2012 року та від 16 серпня 2012 року передбачено, що сторони мають право достроково розірвати цей договір відповідно до чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дня до дати розірвання договору. При розірванні договору за ініціативою банку клієнту повертається сума вкладу та сплачуються відсотки, нараховані в розмірі, передбаченому в таблиці № 1 цього договору, за фактичний термін користування вкладом. При розірванні договору за ініціативою клієнта до настання строку, вказаного у таблиці № 1, у клієнта виникає зобов`язання повернути банку суму нарахованих відсотків, враховуючи суму фактично сплачених відсотків. У цьому випадку банк здійснює нарахування відсотків на суму вкладу за відсотковою ставкою «на вимогу» за фактичний строк користування вкладом та виплачує клієнту суму вкладу та суму відсотків за ставкою вкладу «на вимогу». Суму надмірно сплачених клієнту відсотків клієнт доручає банку утримати з суми вкладу. Сума нарахованих процентів за цілу кількість строків вкладу, що минули з моменту укладення договору, вказаних у таблиці № 1, виплачується у повному обсязі.

За змістом заяв від 02 серпня 2013 року позивач доручає банку здійснювати зарахування відсотків по договорам депозитних вкладів від 02 липня 2012 року та від 16 серпня 2012 року на карту Deposit Card.

Згідно з копією картки Deposit Card строк її дії визначено по липень 2014 року.

Відповідно до заяви на видачу готівки та квитанції 19 серпня 2013 року ОСОБА_1 зняла з депозитного рахунку за договором від 16 серпня 2012 року грошові кошти у розмірі 400 000 дол. США.

Суди також встановили, що 02 лютого 2017 року ОСОБА_1 на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслала заяву про розірвання з 17 лютого 2017 року договорів банківського вкладу від 02 липня 2012 року, від 16 серпня 2012 року та повернення суми вкладу і нарахованих відсотків, що підтверджується копіями відповідних заяв та квитанції поштового відділення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно зі статтею 1070 цього Кодексу за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, між сторонами укладено два договори банківського вкладу від 02 липня 2012 року та від 16 серпня 2012 року, відповідно до умов яких позивач передала відповідачу кошти у розмірі 400 000 дол. США та 895 000 дол. США, відповідно, а банк зобов`язався сплачувати відсотки на умовах цих правочинів у погоджені строки.

Встановлено, що до cуду апеляційної інстанції надано оригінали вказаних вище договорів банківського вкладу та квитанцій, які досліджені в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Суди також встановили, що ОСОБА_1 подала до ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву про розірвання з 17 лютого 2017 року договорів банківського вкладу та повернення суми вкладу і нарахованих відсотків.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

На підтвердження укладання договорів банківського вкладу від 02 липня 2012 року та від 16 серпня 2012 року з ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 до матеріалів справи додано оригінали та копії таких договорів, складених у простій письмовій формі, підписаних від імені банку повноважною особою та клієнтом. Договори містять розмір вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, строк дії договору.

Крім того, на підтвердження укладення договорів позивачем надано оригінали та копії квитанцій про відповідні банківські операції від 02 липня 2012 року про зарахування на депозитний рахунок 400 000 дол. США та від 16 серпня 2012 року про зарахування на депозитний рахунок 895 000 дол. США. Вказані квитанції містять найменування банку, дату здійснення касової операції; відомості про платника, призначення платежу, підписи працівників банку та платника. Також надано копію письмової вимоги до відповідача про виконання умов договорів шляхом виплати вкладу і процентів.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 2 укладених між сторонами договорів передбачено, що виплата процентів по вкладу відбувається: шляхом зарахування на рахунок для зарахування процентів по вкладу, який указаний у таблиці № 1, відкритий у банку, або шляхом видачі коштів у касі банку.

Відповідно до заяв від 02 серпня 2013 року ОСОБА_1 доручила банку перераховувати проценти по депозитним рахункам на картку Deposit Card.

При цьому суди не встановили на підставі належних та допустимих доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо перерахунку (видачі) процентів за договорами банківського вкладу, тому дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення нарахованих процентів та застосування до цих сум норми статті 625 ЦК України в частині нарахування 3 % річних як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (стаття 1068 ЦК України).

Як встановлено вище, відповідно до заяви на видачу готівки та квитанції ОСОБА_1 19 серпня 2013 року зняла з депозитного рахунку за договором від 16 серпня 2012 року грошові кошти у розмірі 400 000 дол. США, а решта суми у розмірі 495 000 грн залишилася на рахунку.

В подальшому залишок депозитних коштів був зарахований на рахунок № НОМЕР_1 за іншим її договором від 02 липня 2012 року.

ОСОБА_1 не заперечувала щодо зарахування коштів на рахунок за її іншим договором.

Відповідно до пункту 4 договору (Вклад «Депозит VIP») від 16 серпня 2012 року у разі вимоги клієнтом частини вкладу обов`язки сторін припиняються і договір розривається, а на суму, яка залишилися, по бажанню клієнта укладається новий договір.

У матеріалах справи відсутні докази, що на суму, яка залишилися, по бажанню клієнта було укладено новий договір.

Банк стверджував, що вказані кошти перераховані на рахунок № НОМЕР_1 за договором від 02 липня 2012 року, який на час виникнення спірних правовідносин вважався пролонгованим на строк, визначений у цьому договорі.

Проте, суд апеляційної інстанції не встановив цих обставин справи у повному об`ємі.

Разом з тим, апеляційний суд стягнув кошти і за договором від 16 серпня 2012 року без обґрунтування підстав продовження дії цього договору всупереч його умовам.

Отже, суд апеляційної інстанції, не встановивши усіх обставин справи в цій частині, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача процентів за договором від 16 серпня 2012 року, нарахованих після отримання позивачем частини вкладу, та застосування до цих сум норми статті 625 ЦК України в частині нарахування 3 % річних, оскільки договір від 16 серпня 2012 року згідно з пунктом 4 умов цього договору є фактично розірваним. Таким чином, апеляційний суд не встановив наслідків розірвання договору, що є відмінними від тих, які застосував у рішенні.

У пункті 7 договорів (Вклад «Депозит VIP») від 02 липня 2012 року сторони погодили, що у разі продовження договору розрахунок процентів на кожен новий строк вкладу здійснюється за процентною ставкою, яка діє у банку для продовжуваних депозитних вкладів цього найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до цього договору.

Суди встановили, що договір банківського вкладу від 02 липня 2012 року укладено на строк 366 днів.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Встановивши, що договір від 02 липня 2012 року був неодноразово продовжений на виконання умови пункту 7 цього правочину, апеляційний суд не встановив процентної ставки, яка діяла у банку для продовжуваних депозитних вкладів на день закінчення попереднього строку вкладу.

Отже, висновки апеляційного суду про застосування до договорів процентної ставки, передбаченої цим договором у розмірі 10 % річних, за період з 02 липня 2012 року (початок дії договору) до 04 липня 2016 року (останній день повного строку пролонгованого договору) є передчасними.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях та не встановив, за якими договорами підлягає стягненню сума депозиту, який її розмір та за який період необхідно нараховувати проценти, відповідно, не визначився з їх порядком розрахунку та дійсним розміром з урахуванням умов договору.

Крім того, враховуючи пункт 3 вказаних вище договорів, який передбачає право клієнта робити додаткові вклади на рахунок, апеляційний суд не встановив правильної суми залишку коштів на рахунку № НОМЕР_1 за договором від 02 липня 2012 року, на яку повинні бути нараховані проценти та в якому розмірі.

При цьому, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою зміст пункту 3 договорів, відповідно до якого сума довкладу у кожному наступному місяці першого року депозиту не повинна перевищувати суму вкладу, вказану у таблиці № 1. При продовженні договору на новий строк сума довкладу у кожен наступний місяць після кожної пролонгації не повинна перевищувати суму вкладу на дату цієї пролонгації.

Отже, суд апеляційної інстанції не встановив належним чином, на якій підставі залишок депозитних коштів за договором від 16 серпня 2012 року у розмірі 495 000 грн був зарахований на рахунок № НОМЕР_1 за іншим її договором від 02 липня 2012 року, та не перевірив, чи не суперечать такі дії пункту 3 вказаних правочинів.

Також суд апеляційної інстанції не перевірив доводи відповідача та не встановив, чи перераховувались проценти за цим договорами на карту позивача.

Оскільки суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином розмір процентів, які підлягали сплаті на користь позивача та які, на думку останньої, не сплачено на її користь, то відсутні підстави вважати, що апеляційним судом правильно застосовано норму статті 625 ЦК України в частині нарахування 3 % річних як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наданий позивачем розрахунок, не перевірив його, не навів власного розрахунку, який узгоджується з нормами матеріального права та умовами укладених між сторонами правочинів.

Згідно з пунктом 13 договорів банківського вкладу їх дія припиняється з виплатою клієнту всієї суми вкладу разом з відсотками, проте вказані умови договору не в повному об`ємі досліджені судом апеляційної інстанції.

У мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції.

Проте апеляційний суд пояснення сторін щодо неправильного нарахування відсотків за вказаними вище договорами та надані ними докази залишив поза увагою, не спростував ці доводи належними та допустимими доказами.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що, у свою чергу, призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Крім того, апеляційний суд не перевірив чи була проведена судово-економічна експертиза для визначення розміру заборгованості та відсотків за договором від 02 липня 2012 року та які її результати (з заявою про оголошення перерви у розгляді справи для отримання висновку експерта звертався представник ОСОБА_1 Лавренова О. А. , т. 2, а. с. 175).

Також суд апеляційної інстанції не встановив, чи виконана банком постанова Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 року у справі № 757/29810/17-ц про зобов`язання ПАТ КБ «ПриватБанк» надати ОСОБА_1 або її уповноваженому представнику інформацію щодо залишку коштів на рахунках, відкритих на її ім`я у ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов договору (Вклад «Депозит VIP») від 02 липня 2012 року та відповідно до умов договору (Вклад «Депозит VIP») від 16 серпня 2012 року, а також чи надано банком вказану інформацію та який її зміст.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача та відповідачів, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лавренкова Наталія Олександрівна, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська