ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7781/19 Справа № 200/4665/19

Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря – Синенка Є.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Навчально – виховний комплекс № 137 «Ліцей – загальноосвітній навчальний заклад» Дніпровської міської ради, третя особа: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального закладу освіти «Навчально – виховний комплекс № 137 «Ліцей – загальноосвітній навчальний заклад» Дніпровської міської ради, третя особа: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 1-4).

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , який навчається в приміщенні другого корпусу Комунального закладу освіти «Навчально – виховний комплекс № 137 «Ліцей – загальноосвітній навчальний заклад» Дніпровської міської ради по вул. Аеродром, 268 м. Дніпра. Перший комплекс знаходиться по вул. Комбрига Петрова, 29 в м. Дніпро на відстані 5 км. від другого корпусу. Вподальшому стало відомо, що відповідачем було прийнято рішення про формування двох 10 класів лише у першому корпусі навчального закладу без відкриття 10 класу у другому корпусі по вул АДРЕСА_1 . Дніпро у зв`язку з браком учнів. На її письмові звернення до адміністрації вона отримала письмову відмову. Вважає, що це є порушенням ст. 53 Конституції України як права її сина на освіту.

Просить зобов`язати відповідача сформувати та відкрити в 2019 — 2020 навчальному році 10 клас у другому корпусі НВК № 137 за адресою: м. Дніпро, вул. Аеродром, 268.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2019 року у задоволені заявлених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі /а.с. 150-154/.

Своє рішення суд обгрунтував тим, що позовні вимоги позивача є голослівними, безпідставними та недоведеними, а питання фінансового забезпечення виконання позовних вимог, щодо організації навчального процесу у конкретномо визначеному позивачем місці не відноситься до компетенції навчального закладу.

Макаренко І ОСОБА_3 з рішенням суду не погодилася та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим в зв`язку із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права /а.с. 156-160/.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Статуту, комунальний заклад освіти «Навчально – виховний комплекс № 137 «Ліцей – загальноосвітній навчальний заклад» Дніпровської міської ради загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів, (1 ступінь (1-4 класи) — початкова школа, ІІ ступінь (5-9 класи) — основна школа, ІІІ ступінь (10-11 класи) — ліцей, старша школа, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Дніпро.

Пунктом 1.3 Статуту передбачено, що свою діяльність заклад здійснює у підпорядкуванні Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

Станом на 01 січня 2019 року, у 9-х класах НВК № 137 навчається 108 учнів, з них: у 9 А класі (2 корпус) 22 учні, у 9 Б, В, Г класах (1 корпус) 86 учнів. За попередньою співбесідою з батьками та учнями 9-х класів було з`ясовано, що бажають продовжити навчання у 10-му класі 12 учнів, з тих, що навчаються в 2 корпусі. У першому корпусі НВК № 137 з 86 учнів 3-х дев`ятих класів бажають продовжити навчання 49 учнів. Тому, при формуванні попередньої мережі класів на 2019-2020 навчальний рік, на підставі співбесід з учнями та їх батьками у навчальному закладі було закладено відкриття 2-х десятих класів. На батьківських зборах, які проходили 24 січня 2019 року у другому корпусі НВК в.о. директора ОСОБА_4 повідомила, якими нормативними документами керувалась адміністрація навчального закладу при складанні перспективної мережі класів. А саме: п. 3 постанови КМУ від 27 грудня 2017 року № 1088 “Про затвердження формули розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами”, згідно якої розрахункова наповнюваність класів закладів загальної середньої освіти в містах обласних значень становить 27 учнів. Згідно вказаного пункту зазначеної постанови розрахункова наповнюваність класів закладів загальної середньої освіти в містах обласного значення, яким є м. Дніпро, становить 27 осіб.

На підставі листа Міністерства фінансів України від 20 вересня 2019 року № 07010-07-21/24561 фактична наповнюваність класів загальної середньої освіти повинна бути приведена у відповідність до розрахункової наповнюваності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач своїм рішенням щодо формування двох 10 класів лише у першому корпусі навчального закладу без відкриття 10 класу у другому корпусі по вул. Аеродром, АДРЕСА_1 м. Дніпро у зв`язку з браком учнів, не порушено право неповнолітнього ОСОБА_2 на отримання якісної, безпечної та доступної освіти у відповідності до ст. 53 Конституції України, а навпаки підтвердив реалізацію освітнього закладу організаційно методичним завданням та діяв в межах наданих йому чинним законодавством повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статею 6 Закону України “Про освіту” визначено засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності, до яких зокрема відноситься свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб`єктів освітньої діяльності, академічна доброчестність, академічна свобода, фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України “Про освіту” освіта в Україні має будуватися за принципом рівних можливостей для всіх.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про освіту” для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій. Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи. Право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа, гарантується, що не обмежує право особи обрати інший заклад освіти.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про освіту” право здобувати освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи, стосується щодо початкової та базової середньої освіти, тобто учнів 1-4 класів — початкова школа, та учнів 5-9 класів — основна школа, а не старшої школи учнів 10-11 класів (п. 1.1 Статуту, комунального закладу освіти «Навчально – виховний комплекс № 137 «Ліцей – загальноосвітній навчальний заклад» Дніпровської міської ради).

Частиною 2 ст. 13 Закону України “Про освіту” встановлено, що з метою створення умов для здобуття повної загальної середньої освіти, запровадження профільного навчання, забезпечення всебічного розвитку особи, раціонального та ефективного використання наявних ресурсів і матеріально-технічної бази закладів освіти, їх модернізації створюється освітній округ. Освітній округ - це сукупність закладів освіти (їхніх філій), у тому числі закладів позашкільної освіти, закладів культури, фізичної культури і спорту, що забезпечують доступність освіти для осіб, які проживають на відповідній території.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки дитини мають обов`язки щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 151 СК України Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ч. 5 ст. 150 СК України передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Частиною 2 ст. 29 Закону України “Про загальну середню освіту” на батьків покаладено обов`язок забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання, постійно дбати про фізичне здоров`я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей. Обов`язок батьків щодо здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, також закріплений ч. 3 ст. 150 СК України.

Враховуючи вищевикладені норми, батьки дитини несуть відповідальність за безпеку дитини її освіту та виховання.

Частиною 2 ст. 55 Закону України “Про освіту” передбачені права батьків здобувачів освіти. Даною частиною не передбачено право батьків на ініціювання визначення в судовому порядку кількості класів навчального закладу освіти, та місце знаходження підрозділу відділу освіти, чи його навчального закладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про освіту” керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України “Про освіту” керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень організовує діяльність закладу освіти, та вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти.

Частина 3 ст. 55 Закону України “Про освіту” зобов`язує батьків дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього трудового розпорядку закладу освіти.

Відповідно до ч. 6, 7, 8 ст. 22 Закону України “Про освіту” статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти. Заклади освіти всіх форм власності мають рівні права і обов`язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Статтею 25 Закону України “Про освіту” визначені права та обов`язки засновника закладу освіти, до яких зокрема відносяться затвердження кошторису та прийом фінансового звіту закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством, контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти.

Повноваження закладу освіти визначенні статтею 38 Закону України “Про загальну середню освіту” з яких виділяється обов`язок додержуватись фінансової дисципліни, та збереження матеріально-технічної бази.

Статтею 43 Закону України “Про загальну середню освіту” визначено, що фінансово-господарська діяльність закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до цього Закону, законів України "Про освіту", "Про місцеве самоврядування в Україні", Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів. Утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти фінансуються за рахунок коштів засновника (засновників) цих закладів.

Враховуючи вищевикладене, питання фінансового забезпечення виконання позовних вимог, щодо організації навчального процесу у конкретно визначеному позивачем місці не відноситься до компетенції навчального закладу.

Також, Конституційний суд України в своєму рішенні від 04 березня 2004 року, у справі № 1-4/2004 дав офіційне тлумачення положень ч. 3 ст. 53 Конституції України та дійшов висновків: У контексті положень статті 53 Конституції України, які передбачають обов`язковість повної загальної середньої освіти (частина друга), забезпечення доступності і безоплатності повної загальної середньої освіти покладає на державу обов`язок створити умови для безоплатного здобуття такої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (частина третя). На виконання зазначених положень Конституції України обов`язковою основною складовою безперервної освіти визнано загальну середню освіту (частина друга статті 3 Закону України "Про загальну середню освіту". Для забезпечення реалізації права кожного на обов`язкову повну загальну середню освіту та створення для цього належних умов держава сформувала систему загальної середньої освіти (стаття 4 Закону України "Про загальну середню освіту". Нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України згідно з Державним стандартом загальної середньої освіти. Матеріально-технічна база цих закладів фінансується за рахунок коштів їх засновників (власників). Фінансування за визначеними нормативами, зміцнення матеріальної бази державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів передбачають покриття витрат на навчально-виховний процес за рахунок коштів відповідних бюджетів згідно з державними стандартами освіти. Конституційний Суд України у Рішенні від 21 листопада 2002 року N 18-рп/2002 (справа про безоплатне користування шкільними підручниками), виклавши свою позицію щодо фінансування витрат на забезпечення загальноосвітніх закладів засобами навчання та навчальним обладнанням, зазначив, що обов`язок створити умови для здобуття повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах Конституцією України покладено на державу. Виходячи з того, що безоплатність і доступність повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах пов`язані з її обов`язковістю, держава повинна фінансувати у повному обсязі процес навчання учнів в межах Державного стандарту загальної середньої освіти.

Конституційний суд вирішив, що в аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 53 Конституції України "держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах" у контексті частин першої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти так:

- доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права;

- безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що позивачем не доведені та не підтвердженні обставини на які вона посилається у своєму позові, а відповідач діяв в межах наданих йому чинним законодавством повноважень та своїми діями не чинить перешкоду неповнолітньому ОСОБА_2 на отримання якісної, безпечної та доступної освіти.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2019 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий : Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров