ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року

Київ

справа №0440/7058/18

адміністративні провадження №К/9901/16801/19, К/9901/16932/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №0440/7058/18 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Національної поліції України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 (головуючий суддя Чабаненко С. В., судді: Чумак С. Ю., Юрко І. В.),

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

1.У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Національної поліції України, Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі Нацполіція, Комісія, відповідачі), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 01.06.2018 №3/ІІІ/IV/5 (далі спірне рішення); зобов`язати Нацполіцію в особі Комісії надати позивачеві статус учасника бойових дій.

2.Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 зазначав, що спірне рішення Комісії, на його думку, є протиправним та порушує наявне у нього право на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-XII), оскільки ним були подані документи, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі Порядок №413), а відмова у наданні такого статусу з огляду лише на відсутність у нього статусу поліцейського в період участі у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, не узгоджується з вимогами законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 відмовлено у задоволенні позову.

4.Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що відсутність у позивача статусу поліцейського, у розумінні приписів Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII), не дає права на визнання його учасником бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону 3551-ХІІ.

5.Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 рішення суду першої скасоване та задоволено частково даний адміністративний позов. Визнане протиправним та скасоване спірне рішення Комісії, а також зобов`язано останню повторно розглянути матеріали про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Нацполіції стосовно ОСОБА_1 . В решті позову відмовлено.

6.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, апеляційний суд, з урахуванням, зокрема, наявної правозастосовної практики Верховного Суду і сформованої цим Судом правової позиції у схожих спорах, виходив з того, що, як Закон №3551-XII, так і Порядок №413, не пов`язують наявність у особи права на визнання її учасником бойових дій з фактом проходження нею служби в органах Нацполіції, а тому спірне рішення Комісії не відповідає вимогам наведених вище актів законодавства.

7.Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції зазначав, що Комісією, при прийнятті спірного рішення, не здійснювалась перевірка поданих позивачем документів й такі не були досліджені при вирішенні питання про надання ОСОБА_1 спірного статусу, а тому суд, не перебираючи на себе функції суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом зобов`язання повторно розглянути подані заявником документи.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8.Позивач, не погоджуючись із наведеним вище рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові, а також Нацполіція, в частині задоволених позовних вимог, подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять його скасувати.

9.При цьому, позивач просить за наслідками касаційного розгляду справи задовольнити позов повністю, а відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10.Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що обраний апеляційним судом спосіб захисту порушеного права, на його думку, не є ефективним, не забезпечить поновлення цього права і не призведе до одержання бажаного результату, зумовлює необхідність повторного звернення до суду з метою надання статусу учасника бойових дій.

11.Відповідач аргументує свою касаційну скаргу тим, що перелік осіб, які мають право на отримання статусу учасника бойових дій, наведений у пункті 19 частини першої статті 6 Закону 3551-ХІІ, є вичерпним й такий статус може бути надано, зокрема, поліцейським, а не працівникам поліції. Також, відповідач вказує на те, що відповідно до Закону України від 20.03.2003 №638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (далі Закон №638-IV) безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції здійснюють саме поліцейські, відтак, саме особи, які мають такий статус, можуть бути визнані учасниками бойових дій. Наполягає Нацполіція й на тому, що приписи пункту 4 Порядку №413 кореспондуються з пунктом 19 частини першої статті 6 Закону 3551-ХІІ, який, на думку відповідача, не встановлює права на надання статусу учасника бойових дій особам, які не є поліцейськими у розумінні Закону №580-VIII. Окрім цього, відповідач звертає увагу на те, що апеляційним судом застосовано Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2016 №405, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.06.2016 за №857/28987 (далі Положення №405) в редакції, яка діяла до 18.04.2017, тобто до виникнення спірних у цій справі правовідносин.

12.За наведеного, Нацполіція вважає, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

13.У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач проти її вимог і доводів заперечує, оскільки вважає, що оскаржуване судове рішення, в частині задоволених позовних вимог, ухвалене відповідно до закону.

14.Відповідач у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що повноваження Комісії стосовно вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій є дискреційними, а тому вимога позивача стосовно зобов`язання відповідачів надати йому такий статус правильно визнана судом передчасною, оскільки, в іншому разі, це призведе до втручання суду у виключну компетенцію суб`єкта владних повноважень.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

15.Касаційні скарги ОСОБА_1 та Нацполіції зареєстровані в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

16.Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду й постановлено здійснити такий в порядку письмового провадження з 04.09.2019.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17.Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 проходив службу в Полку патрульної служби поліції особливого призначення Дніпро-1 Головного управління Нацполіції в Дніпропетровській області (ГУ Нацполіції) в період з 17.06.2016 по 12.07.2016 та забезпечував виконання завдань, визначених Законом №638-IV в районах проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) у м. Бахмут Донецької області.

18.Позивач був направлений до зони проведення АТО на підставі наказів ГУ Нацполіції від 17.06.2016 №160 о/с дск та від 13.07.2016 №191 о/с дск, перебував в розпорядженні керівника антитерористичного центру Служби безпеки України (далі СБУ) та входив до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей для виконання службових (бойових) завдань, що підтверджується наказами Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ від 24.06.2016 №176 дск від 17.07.2017 №199; від 28.08.2016 №241.

19.У березні 2018 року позивач звернувся до Комісії для вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій.

20.Листом від 18.06.2018 №18/17-82 ГУ Нацполіції повідомило, що спірним рішенням Комісія відмовила позивачу в наданні такого статусу, посилаючись на те, що останній не був поліцейським.

21.Судом встановлено, що позивач є слюсарем з ремонту автомобілів полку патрульної служби поліції особливого призначення Дніпро-1 ГУНП, не є поліцейським у розумінні положень Закону №580-VIII, оскільки, ним не складалася присяга поліцейського, не присвоювалося спеціальне звання, такий не проходив службу на відповідній (атестованій) посаді в поліції, натомість ОСОБА_1 є вільнонайманим працівником.

22.Згідно довідки ГУ Нацполіції від 30.03.2018 №2483/Гл, яка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, позивач в період з 17.06.2016 по 12.07.2016 та з 13.07.2016 по 17.08.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

23.Витягом із наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 24.06.2016 №176дск та від 17.07.2016 №199дск підтверджено, що позивач вважався таким, що прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

24.Зі змісту оскаржуваного рішення, а також витягу з протоколу №3 від 01.06.2018 засідання Комісії вбачається, що позивачеві було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю для цього правових підстав, з посиланням на пункт 19 статті 6 Закону 3551-ХІІ, тобто, судом з`ясовано, що підставою відмови у наданні статусу учасника бойових дій слугувало саме відсутність у позивача на час вирішення його заяви статусу поліцейського. Докази, які б підтверджували або спростовували безпосередню участь позивача в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей Комісію не досліджувались та висновки Комісії не містять відповідних зауважень з даного питання.

VI. Позиція Верховного Суду

25.Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26.Здійснюючи касаційний розгляд справи, Верховний Суд застосовує положення законодавства в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

27.Правовий статус ветеранів війни визначає Закон №3551-ХІІ й забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (преамбула до Закону).

28.За визначенням статті 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

29.В свою чергу, за змістом пункту 19 статті 6 вказаного Закону Учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

30.Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

31.На виконання названої вище норми Закону №3551-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №405, який, згідно з пунктом 1, визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб.

32.Пунктом 2 Порядку №413 встановлено, що статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

33.Також, абзацами першим, другим пункту 5, абзацом 4 пункту 6, абзацом першим пункту 8 Порядку №413 встановлено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія).

34.Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

35.У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

36.В той же час, пунктом 1 розділу ІІ Положення №405 визначено, що основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, розгляд питань, пов`язаних з установленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2, 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

37.Окрім цього, за змістом пункту 2 Положення №405 з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право, зокрема, вивчати довідки, документи та інші докази, надіслані керівниками структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних (міжрегіональних) органів поліції, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі відповідні керівники); вивчати довідки, документи та інші докази, подані особисто; у разі потреби заслуховувати пояснення осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення, свідків, представників органів державної влади, громадських організацій, рад ветеранів; приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій; повертати для подальшого доопрацювання відповідним керівникам документи; приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій (підпункти 1, 2, 3, 6, 8, 9).

38.Пунктом же 3 Положення №405 передбачено, що Комісія приймає рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, учасника війни в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації).

39.Крім того, розділом ІІІ Положення №405 визначені особливості надання поліцейським, державним службовцям, іншим працівникам Національної поліції України статусу учасника бойових дій, учасника війни за участь в антитерористичній операції.

40.За правилами пункту 1, абзаців першого, другого пункту 2, пункту 3, абзацу першого пункту 4 вказаного розділу Положення №405 Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про: 1) безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; 2) направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції; 3) перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

41.Комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі таких документів: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь поліцейського у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

42.Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника війни на підставі документів про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України), а також документів про направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).

43.Для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни відповідні керівники, у підпорядкуванні яких поліцейські, державні службовці, інші працівники Національної поліції України проходили службу чи працювали, у місячний строк після завершення виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України) зобов`язані подати на розгляд Комісії довідки за формою згідно з додатком 1 до Порядку №413, та документи, зазначені в пунктах 1 - 3 цього розділу, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни. У разі якщо місце постійної дислокації підрозділу або установи, закладу знаходиться безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, відповідні керівники подають документи на розгляд Комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після призначення поліцейських, державних службовців, інших працівників Національної поліції України на відповідні посади.

44.Виходячи з аналізу змісту наведених вище законодавчих положень, колегія суддів дійшла висновку, що статус учасника бойових дій може бути надано й іншим працівникам Нацполіції, а не лише поліцейським, за умови подання ними документів, передбачених Законом №3551-ХІІ, Порядком №413, Положенням №405.

45.Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №806/2357/16.

46.Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов слушного висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте всупереч вимог наведених актів законодавства, якими не передбачено можливості повертати документи для подальшого доопрацювання відповідним керівникам у разі відсутності у особи, яка порушила питання про визнання її учасником бойових дій, статусу поліцейського відповідно до Закону №580-VIII.

47.Вирішуючи питання щодо обрання способу захисту порушеного права Верховний Суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

48.Втім, колегія суддів, виходячи з наведених вище законодавчих приписів, враховує, що надання статусу учасника бойових дій оформлюється відповідним рішенням Комісії, прийняттю якого передує певна процедура, зокрема, вивчаються і аналізуються подані особами документи, довідки, інші докази, заслуховуються пояснення, показання свідків (у разі потреби) тощо.

49.При цьому, за результатом розгляду поданих особою матеріалів Комісія може повернути документи для подальшого доопрацювання відповідним керівникам, або прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій, або ж прийняти рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій.

50.У даному ж випадку, Комісія, повертаючи на доопрацювання подані ОСОБА_1 документи для визнання його учасником бойових дій, виходили лише з того, що останній не мав статусу поліцейського, водночас, не надавали оцінку таким документам в контексті їх відповідності вимогам законодавства і достатності, відповідно до переліку, наведеного у Порядку №413 та Положенні №405.

51.Як наслідок, не досліджувались подані позивачем документи й судами попередніх інстанцій, оскільки їх відсутність, недостатність, або ж невідповідність змісту вимогам законодавства не було підставою для направлення таких на доопрацювання.

52.Більше того, Комісія не приймала відповідного рішення за наслідками розгляду поданих позивачем документів (про надання або відмову у наданні статусу учасника бойових дій), а лише повернула їх на доопрацювання.

53.Водночас, обираючи спосіб поновлення порушеного права ОСОБА_1 саме шляхом зобов`язання надати позивачу статус учасника бойових дій, яке оформлюється відповідним рішенням Комісії, суд повинен був пересвідчитися, чи виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема, чи подано заявником усі належні, достатні та необхідні документи, передбачені законом, і чи немає між сторонами спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів.

54.Колегія суддів також зазначає, що реалізація судом передбачених частиною третьою статті 245 КАС України повноважень відбувається з урахуванням необхідності відновлення належним способом порушених прав, за захистом яких звернулась особа, у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст судового рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

55.Отже, обраний апеляційним судом спосіб захисту порушеного права відповідає змісту спірних правовідносин, є ефективним і, враховуючи, що питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій по суті з прийняттям відповідного рішення Комісії, не вирішено, є ефективним та забезпечує належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку.

56.За наведеного, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевірених доказами, дослідженими судами під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та не допустив порушень норм процесуального права.

57.За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

58.Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

59.Касаційні скарги ОСОБА_1 , Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 без змін.

60.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду