ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/6836/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Святецького В.В.

секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Качур Р.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Львів 16 травня 2019 року, повне судове рішення складено 27 травня 2019 року, у справі №1.380.2019.000665 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

11.02.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні невиплату ОСОБА_1 на день виключення із списків частини (13.10.2018) одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за неотримане речове майно та стягнути із відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.10.2018 по 08.02.2019 (119 днів) із розрахунку 315,99 грн. у день у сумі 37602,81 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на день виключення зі списків особового складу військової частини позивач не був забезпечений повністю грошовим забезпеченням за неотримане речове майно, а також позицію Верховного та Конституційного судів щодо застосування ст. 116, 117 до військовослужбовців Збройних Сил України, то ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в даному випадку вина військової частини відсутня, оскільки при звільненні ОСОБА_1 з рапортом щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не звертався і така виплата була здійснена після його звернення з рапортом (заявою) та з надходженням коштів від головного розпорядника. Також зазначив, що оскільки середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не відноситься до грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат і таке право набуте позивачем після звільнення з військової служби, а тому в даному випадку Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, застосуванню не підлягає.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржуване рішення ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при повному дослідженні всіх обставин справи, а також з урахуванням правових висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, відповідно до Витягу з наказу № 239-ос від 13.09.2018 По особовому складу, згідно Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України п. 6 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби майстра начальника групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (тип Б) відділу прикордонної служби Рава-Руська І категорії (тип Б), в запас на підставі підпункту а (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, з 13.10.2018. Підстава: рапорт від 20.07.2018 № 8747, подання про звільнення від 07.08.2018 (а.с.22).

Відповідно до Витягу з наказу № 2770-ос від 16.10.2018 По особовому складу, згідно Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України виключено зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби майстра начальника групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (тип Б) відділу прикордонної служби Рава-Руська І категорії (тип Б), в запас на підставі підпункту а (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу. Підлягає відрахуванню з грошового забезпечення за 5 календарних днів відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після звільнення військовослужбовця. Вислуга років станом на 13.10.2018 становить: календарна 15 років 04 місяці 23 дні; пільгова 07 років 01 місяць 14 днів; загальна 22 роки 06 місяців 07 днів. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 13.10.2018. Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, виплатити грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років. Відповідно до ч. 1 ст. 26-2 Закону зарахувати на службу у військовий оперативний резерв першої черги. Для постановки на військовий облік направити до Яворівського районного військового комісаріату Львівської області. Підстава: наказ №239-ос від 13.09.2018 (а.с.23).

15.01.2019 у відповідь на запит представника позивача отримано запитувані документи, у тому числі довідку про види грошового забезпечення нараховані та виплачені ОСОБА_1 у жовтні 2018; атестат № 287 від 15.11.2018 на предмети речового майна, видані старшому прапорщику ОСОБА_1 ; довідку № 128 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 ; особисту картку грошового забезпечення на 2018 рік (а.с.24-31).

13.12.2018 позивач звернувся до начальника Львівського прикордонного загону полковника ОСОБА_2 із рапортом про нарахування та виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с.32).

29.12.2018 за № 723/Л-671 ОСОБА_1 надано відповідь на його рапорт, згідно з якою його проінформовано про нарахування йому згідно з довідкою розрахунку № 128 від 16.10.2018 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 29481,54 грн., але не виплачено в день звільнення по причині відсутності рапорту від нього на дану виплату. Також зазначено про доведення до відома позивачу порядку нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за № 178, а саме: виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на відповідний рік за заявою (рапортом) військовослужбовця за місцем військової служби. Враховуючи те, що станом на момент подачі рапорту позивач не був військовослужбовцем Львівського прикордонного загону, позивач не підпадає під дію відповідної виплати (а.с.33).

Вважаючи, що відповідачем допущено несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 4 даної статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з п. 293 Положення № 1115/2009, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу №2232-ХІІ від 25.03.1992, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Отже, звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, а відтак безпідставним є покликання відповідача щодо того, що визначальною обставиною для проведення виплати щодо компенсації за неотримане речове майно слід вважати звернення до відповідача із рапортом (проханням) не виключати його із списків частини без проведення розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зі списків особового складу військової частини виключений 13.10.2018, а кошти в сумі 29039,32 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно зараховані на картковий рахунок позивача лише 08.02.2019, що визнається обома сторонами.

Таким чином, станом на день виключення зі списків особового складу військової частини, з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи апелянта щодо того, що для виплати грошової компенсації речового майна, ОСОБА_1 повинен спершу звернутися до начальника частини із рапортом, оскільки це суперечить п. 10 Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період та Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1132 від 31.10.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за № 1536/29666 Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, яким передбачено, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.

Ця норма не визначає процедури та обов`язку звернення військовослужбовця Державної прикордонної служби України з рапортом до керівництва військової частини про виплату компенсації за речове майно.

Як встановлено судом першої інстанції, на час виключення зі списків особового складу загону та усіх видів забезпечення 13.10.2018 позивачу не виплачено суму грошової компенсації за неотримане речове майно, так і не надано предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.

Не зважаючи на те, що спеціальним законодавством врегульовано основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей: правове становище осіб, які проходять військову службу у тому числі звільнення з військової служби, а також порядок та умови оплати праці (Закон України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20.12.1991 та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008 від 10.12.2008), однак ними не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку.

Слід зауважити, що відносини публічної служби є предметом конституційного та адміністративного права. Підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами ч. 6 ст.7 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону - виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Приписами ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому, працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

При цьому, норми КЗпП України не поширюються на військовослужбовців в частині порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми ст.ст. 116, 117 КЗпП України та поширити останні на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.

Як це вірно встановлено судом першої інстанції, неможливість здійснення відповідачем вчасної виплати позивачу грошової компенсації за невикористане речове майно спростовується довідкою про отримане фінансування по КЕКВ 2210, зокрема, що відповідачем отримано фінансування по КЕКВ 2210 у 2017році 3980800, 00 грн., у 2018році 541084,00 грн.; виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно звільненим військовослужбовцям у 2017 році- 1981853,00 грн, у 2018році 502478,00 грн. (а.с.42)

З огляду на викладене, оскільки остаточний розрахунок при звільненні позивача в проведений із ним лише 08.02.2019, суд апеляційної інстанції констатує протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 13.10.2018 по 08.02.2019 та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за відповідний період.

Так, середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінету Мінстрів України № 100 від 08.02.1995.

Відповідно до розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.10.2018 по 08.02.2019 середнє грошове забезпечення позивача складає 315,99 грн., кількість днів, впродовж яких затримано виплату грошової компенсації - 119, відтак сума середнього грошового забезпечення становить 37602,81 грн. (315,99 грн. х 119 днів), який підлягає стягненню з відповідача.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена в постанові від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, в постанові від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16 яка в силу приписів ч. 5 ст.242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору.

Пункт 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин): виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, вимога позивача про проведення разом із виплатою середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 вказаного вище Порядку підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції рішення прийнято на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі №1.380.2019.000665 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

В.В. Святецький

Повне судове рішення складено 11.09.2019