ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2019 року № 640/370/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вулиця Федора

Ернста, 3)

про визнання протиправним та скасування Наказу, зобов`язання вчинити

дії ,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №1164 о/с від 03 грудня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції у місті Києві та наказ Департаменту патрульної поліції №1542 від 09 листопада 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- поновити на службі в поліції по управлінню патрульної поліції у місті Києві на посаді інспектора роти №1 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берегу) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_1;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції заробітку платню за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що твердження відповідача у висновку від 01 листопада 2018 року про те, що листок непрацездатності не відповідає визначеній формі довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військового службовця Національної гвардії України, затвердженого наказом МВС «Про затвердження форми довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України» є безпідставним, що підтверджується нормами статті 41 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 грудня 2001 року №455, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за №1005/6196.

Додатково позивач стверджував, що відповідно до вимог частини 14 статті 19 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» до ОСОБА_1 не може бути застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади поліцейський, які обіймають посади найнижчого рівня, оскільки звання позивача - первинне спеціальне звання, а посада відноситься до найнижчого рівня посад.

Також позивач повідомив, що за весь час проходження служби у Департаменті патрульної поліції до нього не застосовано жодне дисциплінарне стягнення.

Крім того, у додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що відповідачем порушені норми чинного законодавства в частині видачі трудової книжки та здійсненні остаточного розрахунку з позивачем при його звільненні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що за результатами проведення службового розслідування підтвердився факт порушення службової дисципліни інспектором роти №1 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_1 , що виразилось у невиході на службу 09 липня 2018 року та 10 липня 2018 року з подальшим ненаданням належних документів, що підтверджують поважність причин відсутності на службі. При цьому, представник відповідача, посилаючись на роз`яснення, надані Міністерством охорони здоров`я України від 12 червня 2017 року №3.04.02-Н-7698/6898-зв та від 03 серпня 2006 року №3.07-16/1004, наголосив на можливості здійснення роботодавцем перевірки достовірності листка тимчасової непрацездатності, виданого на ім`я позивача.

Крім того, відповідачем було вжито всіх можливих заходів в межах компетенції з метою перевірки правомірності видачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініка «Інтер» листка тимчасової непрацездатності, однак його достовірність підтверджена не була.

На думку представника відповідача, позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за фактом порушення ним службової дисципліни, що виразилось у невиході на службу 09 липня 2018 року та 10 липня 2018 року з подальшим наданням документів, що підтверджують поважну причину такої відсутності.

Також представник відповідача звернув увагу на безпідставність посилань позивача на вимоги пункту 14 статті 19 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», оскільки до нього був застосований інший вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 прийнятий на службу в поліцію з 10 липня 2017 року на підставі наказу Департаменту патрульної поліції №248 від 07 липня 2017 року.

В ході проходження позивачем служби т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Євдокимовим Д.А. складено доповідну записку про невихід, зокрема, ОСОБА_1 на службу без поважних причин, що свідчить про можливе допущення порушення службової дисципліни.

У зв`язку з наведеним, Департаментом патрульної поліції на підставі наказу №4163 від 10 вересня 2018 року призначено службове розслідування щодо можливого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що виразилось у відсутності на службі без поважних причин 09 липня 2018 року та 10 липня 2018 року.

За результатами проведеного службового розслідування складено відповідний висновок від 01 листопада 2018 року, затверджений т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції 01 листопада 2018 року, зі змісту якого вбачається, що підтвердився факт порушення службової дисципліни інспектором роти №1 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 , що виразилось у невиході на службу 09 липня 2018 року та 10 липня 2018 року з подальшим ненаданням належних документів, що підтверджують поважну причину такої відсутності.

Відтак, висновком службового розслідування вирішено відомості, які стали підставами для призначення службового розслідування, уважати такими, що підтвердилися, а за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 3.1, 3.2 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

09 листопада 2018 року Департаментом патрульної поліції на підставі висновку службового розслідування видано наказ №1542 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

З метою виконання вказаного наказу, 03 грудня 2018 року Департамент патрульної поліції видав наказ №1164 о/с (по особовому складу), яким відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» молодшого лейтенанта поліції, інспектора роти №1 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції звільнено зі служби в поліції з 03 грудня 2018 року.

Незгода позивача із зазначеними наказами зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» №580-ІV від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №580-ІV поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно зі статтею 19 Закону №580-ІV у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону №580-ІV служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).

Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII набрав чинності 07 жовтня 2018 року, а відтак станом на дату відсутності позивача на службі 09 липня 2018 року та 10 липня 2018 року на останнього поширювалась дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі саттею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до пунктів 6, 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Суд звертає увагу, що дотримання вищезазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського незалежно від того, перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-ІV поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до пункту 3 статті 91 Закону №580-ІV для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був відсутній на службі 09 липня 2018 року та 10 липня 2018 року у зв`язку із хворобою, на підтвердження чого надав роботодавцю листок тимчасової непрацездатності серії АДМ №675038.

За фактом невиходу позивача на службу у вказані вище дати відповідачем проведено службове розслідування.

Згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України (частина 4 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Пунктом 3.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутршініх справ України від 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція, чинна на момент проведення службового розслідування) забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи РНС, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

В адміністративному позові позивачем не наведено жодних заперечень чи зауважень щодо порядку проведення службового розслідування відповідачем.

Стосовно наданого позивачем листка тимчасової непрацездатності, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач вживав заходів щодо встановлення достовірності видачі даного листка, право на що позивачем не заперечується та підтверджується наданими Міністерством охорони здоров`я України роз`ясненнями у листі від 12 червня 2017 року №3.04.02-Н-7698/6898-зв.

Так, Департаментом патрульної поліції 08 серпня 2018 року надіслано головному лікарю Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка «Інтер» ОСОБА_3 , яким видано позивачу пред`явлений листок тимчасової непрацездатності серії АДМ № 675038 , запит про надання інформації №21324/41/11/2102-2018, яким просили у зв`язку із службовою необхідністю надати належним чином завірені копії документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 , який звертався до лікарської установи 09 липня 2018 року.

Зазначений запит надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка «Інтер», вказану на відбитку штемпеля, що міститься на листку тимчасової непрацездатності, 09 серпня 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з веб-сайту Укрпошти за наслідками пошуку поштового відправлення №0303605024338.

13 серпня 2018 року поштове відправлення повернено відправнику за зворотною адресою та отримано останнім 14 серпня 2018 року.

Відповідно до висновку службового розслідування вбачається, що «при перевірці інформації щодо наявності медичної клініки Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка «Інтер», якою був виданий листок тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства юстиції України, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом ЄДРПОУ 36409508, який міститься на печатці клініки Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка «Інтер», не перебуває в процесі припинення. Місцезнаходження юридичної особи: 91047, Луганська обл., м. Луганськ , вул. Краснодонська, буд. 9 А.

Під час проведення службового розслідування, комісією був взятий до уваги рапорт тимчасово виконуючого обов`язки старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_5 , який доповів про те, що 24 вересня 2018 року з метою встановлення точного місцезнаходження лікувального закладу ТОВ «Клініка «Інтер» попередньо зателефонував за номером телефону НОМЕР_1 , який вказаний контактним на реквізитах печатки листка непрацездатності АДМ №675038, де йому повідомили, що даний лікувальний заклад знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що за монастирем. Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_5 не зміг відшукати такий заклад. Відповідно, з метою онлайн супроводу знову зателефонував за вищевказаним номером. Оператор і на цей раз повторив ідентичну інформацію. На прохання ОСОБА_5 , щоб співробітник лікувального закладу особисто супроводив до приміщення ТОВ «Клініка «Інтер», оператор відмовився та більше не виходив на зв`язок.

Перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 звернувся до листоноші, котра обслуговувала дільницю за даною адресою. Так, остання повідомила, що адреси: АДРЕСА_2 , не існує, а всі листи, які надходять на таку адресу повертаються відправнику».

Порядок та умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою МОЗ від 13.11.2001 року №455 (надалі -Інструкція №455).

Відповідно до п.1.1. та п. 1.2 Інструкції №455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п.1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Згідно п.2.22 розділу ІІ Інструкції №455, тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров`я. У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.

В свою чергу, пунктом 1.9 розділу 1 Інструкції №455 передбачено, що листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Також, у відповідності до п.п. 2.5-2.7 розділу ІІ Інструкції №455, листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.

Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня. Особам, направленим фельдшером здоровпункту під час робочої зміни до лікувально-профілактичного закладу, листок непрацездатності видається з моменту звернення у здоровпункт у разі визнання їх тимчасово непрацездатними.

Тобто, факт тимчасової непрацездатності осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров`я.

При цьому, право видачі листків непрацездатності надається: лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров`я; лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України; лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних закладів; фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров`я; лікуючим лікарям закладів охорони здоров`я незалежно від форми власності та лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2006 року №189, експертиза тимчасової непрацездатності здійснюється за умови наявності ліцензії Міністерства охорони здоров`я України на право провадження господарської діяльності з медичної практики та сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров`я незалежно від форм власності.

Тобто, право проводити експертизу тимчасової непрацездатності з видачею листків непрацездатності має кожний медичний заклад, котрий має ліцензію Міністерства охорони здоров`я України на право провадження господарської діяльності з медичної практики та сертифікат державної акредитації закладу охорони здоров`я, що у даному випадку не підтверджується ні наявними матеріалами справи, ні матеріалами службового розслідування.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що наданий позивачем листок тимчасової непрацездатності не підтверджує поважність причини відсутності на службі 09 липня 2018 року та 10 липня 2018 року, хоча і констатує лише факт звернення позивача до ТОВ «Клініка «Інтер» (статус медичного закладу якого не підтверджено), і не підтверджує його непрацездатність.

Тобто, наявні підстави для висновку, що позивач без поважних причин був відсутній на службі, що є порушенням службової дисципліни та, в свою чергу, підтверджує правомірність та обґрунтованість спірних наказів, виданих Департаментом патрульної поліції.

В частині тверджень позивача про те, що до нього застосовано крайній захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, суд зазначає, що обрання заходу дисциплінарного стягнення відноситься до дискреційних повноважень відповідача. Крім того, норми чинного законодавства не встановлюють необхідності послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем норм чинного законодавства в частині видачі трудової книжки та здійсненні остаточного розрахунку з ним при його звільненні, суд зазначає, що вказані обставини мали місце внаслідок виконання оскаржуваних наказів, а відтак правомірність видачі трудової книжки та здійснення розрахунку не входить до предмету доказування в межах вирішення вказаного адміністративного спору.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що виходячи із фактичних обставин скоєного дисциплінарного проступку застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що є співмірним з встановленим дисциплінарним правопорушенням.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем вчинено дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, що є несумісним із подальшим проходженням служби, відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування правомірності видачі оскаржуваних наказів виконаний повністю.

З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук