open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
53 Справа № 920/85/18
Моніторити
Постанова /06.10.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.09.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.09.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /13.09.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /30.08.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.08.2021/ Господарський суд Сумської області Судовий наказ /07.09.2020/ Господарський суд Сумської області Судовий наказ /07.09.2020/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /25.08.2020/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /12.08.2020/ Господарський суд Сумської області Судовий наказ /10.08.2020/ Господарський суд Сумської області Судовий наказ /10.08.2020/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /22.06.2020/ Північний апеляційний господарський суд Постанова /22.06.2020/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.05.2020/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /13.04.2020/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /31.03.2020/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /11.02.2020/ Північний апеляційний господарський суд Рішення /24.01.2020/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /10.12.2019/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /28.11.2019/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /29.10.2019/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /10.10.2019/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /04.10.2019/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /02.10.2019/ Господарський суд Сумської області Постанова /18.06.2019/ Велика Палата Верховного Суду Постанова /18.06.2019/ Велика Палата Верховного Суду Окрема ухвала /18.06.2019/ Велика Палата Верховного Суду Окрема думка судді /18.06.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /09.04.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /26.11.2018/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /08.11.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /12.09.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Постанова /12.09.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /02.08.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Судовий наказ /17.07.2018/ Господарський суд Сумської області Рішення /14.06.2018/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /26.04.2018/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /26.04.2018/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /03.04.2018/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /01.03.2018/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /08.02.2018/ Господарський суд Сумської області
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 920/85/18
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /06.10.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.09.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.09.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /13.09.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /30.08.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.08.2021/ Господарський суд Сумської області Судовий наказ /07.09.2020/ Господарський суд Сумської області Судовий наказ /07.09.2020/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /25.08.2020/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /12.08.2020/ Господарський суд Сумської області Судовий наказ /10.08.2020/ Господарський суд Сумської області Судовий наказ /10.08.2020/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /22.06.2020/ Північний апеляційний господарський суд Постанова /22.06.2020/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.05.2020/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /13.04.2020/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /31.03.2020/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /11.02.2020/ Північний апеляційний господарський суд Рішення /24.01.2020/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /10.12.2019/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /28.11.2019/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /29.10.2019/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /10.10.2019/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /04.10.2019/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /02.10.2019/ Господарський суд Сумської області Постанова /18.06.2019/ Велика Палата Верховного Суду Постанова /18.06.2019/ Велика Палата Верховного Суду Окрема ухвала /18.06.2019/ Велика Палата Верховного Суду Окрема думка судді /18.06.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /09.04.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /26.11.2018/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /08.11.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /12.09.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Постанова /12.09.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /02.08.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Судовий наказ /17.07.2018/ Господарський суд Сумської області Рішення /14.06.2018/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /26.04.2018/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /26.04.2018/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /03.04.2018/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /01.03.2018/ Господарський суд Сумської області Ухвала суду /08.02.2018/ Господарський суд Сумської області

Постанова

Іменем України

18 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/85/18

Провадження № 12-268гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Бакуліної С. В.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Федорченка В. М.,

позивача - фізичної особи - підприємця Василенка Євгена Васильовича (представник - адвокат Литвинов Д. О.),

відповідача - Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України (представник Кобилянський В. А.),

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління поліції охорони в Сумській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року (головуючий Россолов В. В., судді: Гетьман Р. А., Сіверін В. І.) та рішення Господарського суду Сумської області від 14 червня 2018 року (суддя Спиридонова Н. О.) у справі № 920/85/18 за позовом фізичної особи-підприємця Василенка Євгена Васильовича до Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України про стягнення 5 586 562,50 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У лютому 2018 року фізична особа-підприємець Василенко Євген Васильович (далі - ФОП Василенко Є. В. ) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України (далі - Управління поліції) про стягнення грошових коштів на відшкодування матеріальної шкоди (збитків), понесеної позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, укладеним ФОП Василенко Є. В. та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області (змінено назву на Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України) 22 травня 2014 року № 14-000097414-65 про надання послуг з централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених в магазині «Провіант», підрозділом Державної служби охорони при МВС України (далі - договір), а саме 5 586 562,50 грн, з яких: 700 000,00 грн, 165 625,00 доларів США, що станом на 07 лютого 2018 року еквівалентно 4 548 062,50 грн, та 10 000,00 Євро, що станом на 07 лютого 2018 року еквівалентно 338 500,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором щодо своєчасного реагування працівниками відповідача на спрацювання 08 квітня 2017 року систем тривожної і охоронної сигналізації в магазині «Провіант», який належить позивачеві на праві власності.

1.3. У якості правового обґрунтування позову позивач посилався на норми статей 611, 623, 901, 906 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

1.4. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що за своєю правовою природою укладений між сторонами спору договір не є договором охорони, який укладається з метою забезпечення захисту клієнтів, персоналу, відвідувачів, цінностей та майна від протиправних посягань, оскільки за умов такого договору на охорону належного позивачу майна обов`язково було б передбачено умови прийому-передачі цього майна, здійснення його охорони, та матеріальна відповідальність відповідача за його збереження (охорону).

1.5. Відповідач наголошував на тому, що позивачем не надано жодних доказів наявності грошових коштів у заявленій до стягнення сумі в металевому ящику приміщення бухгалтерії магазину «Провіант» на день вказаної події. Обставини викрадення грошових коштів (час, місце, спосіб вчинення, особи правопорушників) залишаються невідомими і підлягають встановленню слідчими органами Національної поліції.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 22 травня 2014 року між ФОП Василенко Є. В. та відповідачем укладено зазначений договір.

2.2. Відповідно до пункту 1.1. договору відповідач зобов`язується надати позивачеві послуги із централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на об`єкті, в якому знаходиться майно, що належить позивачу, а позивач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих відповідачем послуг на умовах і в порядку, визначених даним договором.

2.3. Пунктом 1.2. договору визначено, що адреса об`єкта, його найменування, час надання послуг, вартість послуг за місяць по кожному об`єкту, що підлягають охороні за цим договором, зазначені у дислокації-розрахунку (додаток № 1 до договору, який є невід`ємною його частиною).

2.4. Згідно з пунктом 1.3. договору обов`язковою умовою при укладенні та виконанні договору є наявність у позивача документів, що засвідчують його право власності, володіння або користування об`єктом.

2.5. Судами встановлено, що систему тривожної і охоронної сигналізації встановлено в магазині «Провіант», який розташовано за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Берегова, буд. № 66-А , та належить позивачу на праві приватної власності відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 листопада 2016 року.

2.6. Згідно із додатком № 2 (Протокол узгодження договірної ціни) до договору позивач зобов`язаний за надані відповідачем послуги щомісячно сплачувати 400,00 грн.

2.7. Відповідно до пункту 4.1. договору відповідач не приймає майно позивача на зберігання і не вступає в володіння чи користування цим майном. Відповідач приймає на себе обов`язок здійснювати за допомогою технічних засобів охоронного призначення централізоване спостереження за цілісністю об`єкту в період з моменту прийому сигналізації під спостереження і до моменту зняття сигналізації з-під спостереження, обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації і здійснення реагування на їх спрацювання шляхом негайного виїзду працівників поліції відповідача на об`єкт для з`ясування причин спрацювання сигналізації та, за умови необхідності, протидії злочинним посяганням на майно позивача.

2.8. У відповідності до розділу 6 договору відповідач зобов`язаний:

- 6.1.1. Здійснювати в дні і години, вказані в Дислокації-розрахунку, централізоване спостереження за станом систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на об`єкті позивача.

- 6.1.2. У разі спрацювання сповіщувачів систем тривожної або охоронної сигналізації забезпечити прибуття групи затримання працівників відповідача на об`єкт і вживати невідкладних заходів протидії злочинним посяганням на майно позивача.

- 6.1.3. При виявленні слідів проникнення сторонніх осіб на об`єкт, де спрацювала сигналізація, вживати заходів по їх затриманню, здійснювати охорону об`єкту силами наряду поліції до прибуття на об`єкт слідчо-оперативної групи територіального органу внутрішніх справ, позивача або його довірених осіб.

- 6.1.4. Негайно повідомляти позивача і чергову частину органів внутрішніх справ про факти виявлення слідів проникнення на об`єкт позивача сторонніх осіб під час перебування його під спостереженням. Забезпечувати недоторканість місця події до прибуття слідчо-оперативної групи територіального органу внутрішніх справ.

- 6.1.5. При виявленні на об`єкті позивача ознак пожежі, негайно повідомляти про це територіальний підрозділ Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій у Сумській області та вживати першочергові можливі заходи щодо гасіння пожежі з дотриманням необхідних заходів особистої безпеки.

- 6.1.6. Здійснювати сервісне технічне обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановленої на об`єкті позивача.

- 6.1.7. Виконувати за рахунок позивача поточний або капітальний ремонт сигналізації, якщо вона вийшла з ладу не з вини відповідача.

- 6.1.8. Інструктувати працівників позивача про порядок та правила користування сигналізацією, встановленою на об`єкті позивача.

- 6.1.9. Приймати участь у роботі комісії у складі з уповноважених представників позивача та відповідача при встановленні розміру збитків, завданих майну позивача, яке знаходиться в межах його об`єкту, протиправними діями третіх осіб, працівників відповідача чи персоналом позивача.

2.9. Згідно з пунктом 7.1.1. договору відповідач несе матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором у відповідності до чинного законодавства України. Факти невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором, протиправних дій працівників відповідача та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, встановлюється у визначеному чинним законодавством порядку.

2.10. Пунктом 8.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, масові порушення громадського порядку тощо).

2.11. 08 квітня 2017 року невстановленими особами було здійснено розбійний напад на магазин «Провіант», що належить позивачу на праві власності, внаслідок чого невідомими особами зв`язано охоронця та зламано металевий сейф, який знаходився в приміщенні бухгалтерії зазначеного магазину.

2.12. Того ж дня, Головним управління Національної поліції в Сумській області складено рапорт про виявлення кримінального правопорушення, а також складено протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення. По факту вчинення зазначеного злочину відкрито кримінальне провадження № 12017200100000360 та розпочато досудове слідство за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України.

2.13. Позивач зазначав, що внаслідок здійснення розбійного нападу на вищезазначений магазин було викрадено належні йому грошові кошти у розмірі 700 000,00 грн, 165 625,00 доларів США та 10 000,00 Євро, які зберігалися у металевому сейфі у приміщенні бухгалтерії магазину «Провіант» у зв`язку із закриттям Роменського відділення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-банк», в якому позивач орендував індивідуальний сейф.

2.14. Звертаючись до господарського суду, ФОП Василенко Є. В. вказував, що викрадення вищезазначеного майна відбулося саме внаслідок неналежного виконання Управлінням поліції умов договору, у зв`язку з чим просить стягнути цю суму з відповідача як завдані збитки.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Господарський суд Сумської області рішенням від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року, позов задовольнив: стягнув з Управління поліції на користь ФОП Василенко Є. В. збитки в сумі 700 000,00 грн; 165625,00 доларів США, що станом на 07 лютого 2018 року еквівалентно 4 548 062,50 грн; 10 000,00 Євро, що станом на 07 лютого 2018 року еквівалентно 338 500,00 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 83 798,45 грн.

3.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване обставинами неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків, передбачених договором, Інструкцією з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2012 року № 940 (далі - Інструкція № 940) та Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», внаслідок прибуття наряду взводу реагування відповідача № 2 на сигнал спрацювання системи тривожної і охоронної сигналізації на вказаний об`єкт позивача із значним запізненням (більше 20 хвилин від моменту спрацювання сигналізації). Апеляційний суд підтримав загалом висновок суду першої інстанції, посилаючись, зокрема, на Інструкцію про організацію службової діяльності поліції охорони з питань забезпечення фізичної охорони об`єктів, затверджену наказом МВС України від 07 липня 2017 року № 577 (далі - Інструкція № 577).

3.3. Також суди виходили з того, що в порушення умов договору відповідач не здійснив виклик поліції та не повідомив позивача про факт здійснення злочину у належному позивачеві магазині «Провіант», що у свою чергу призвело до безрезультатності відпрацьованих заходів нарядом поліції охорони прилеглої території по затриманню ймовірних злочинців та внаслідок чого позивачу завдано матеріальну шкоду в сумі 700 000,00 грн, 165 625,00 доларів США та 10 000,00 Євро, що є збитками позивача.

3.4. Cуди встановили, що позивачем доведено за обставин даної справи знаходження грошових коштів у вищезазначеному розмірі в сейфі приміщення бухгалтерії магазину «Провіант» на момент здійснення розбійного нападу.

4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. 27 вересня 2018 року Управління поліції звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року та рішення Господарського суду Сумської області від 14 червня 2018 року, а провадження у справі закрити.

4.2. В обґрунтування касаційної скарги Управління поліції зазначає, що спір у цій справі не підсудний господарським судам, оскільки спірна сума грошових коштів належала позивачу як фізичній особі, а не як фізичній особі-підприємцю. Окрім цього, скаржник вказує на те, що частина заявлених до стягнення спірних коштів належала фізичній особі ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі.

4.3. Окрім цього Управління поліції наголошує на відсутності підстав для позадоговірної відповідальності відповідача за завдану шкоду, оскільки шкода (збитки) позивачу завдані не діями відповідача, а діями сторонніх (третіх) осіб (зловмисників). Договором відшкодування заявлених позивачем збитків не передбачено.

5. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі

5.1. Оскільки Управління поліції оскаржує судові рішення у цій справі з підстав порушення судами правил суб`єктної юрисдикції, справа разом із касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Щодо юрисдикції спору

5.2. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.3. За змістом частин першої-третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

5.4. У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

5.5. Пред`являючи позов ФОП Василенко Є. В. обґрунтував його обставинами неналежного виконання Управлінням поліції укладеного з позивачем як з фізичною особою-підприємцем договору, предметом якого є надання послуг з централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на об`єкті позивача - в магазині «Провіант».

5.6. Доводи Управління поліції про те, що спір у цій справі не підсудний господарським судам, оскільки спірна сума коштів, заявлена позивачем до стягнення як збитки, належала Василенку Євгену Васильовичу та його дружині ОСОБА_2 , як фізичним особам, визнаються необґрунтованими, оскільки зазначене не спростовує характеру спору у справі, який виник із правовідносин за господарським договором.

5.7. Відтак з урахуванням характеру спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо розгляду спору по суті

5.8. Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 79 ГПК України).

5.9. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

5.10. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша та п`ята статті 236 ГПК України).

5.11. Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

5.12. Відповідно до приписів статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

5.13. Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

5.14. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, зокрема майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

5.15. За змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

5.16. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

5.17. Інструкція № 577, на яку посилається суд апеляційної інстанції в обґрунтування прийнятого рішення, застосуванню щодо даних правовідносин не підлягає, оскільки набрала чинності 05 вересня 2017 року, тобто після настання події, з якою позивач пов`язує підставу своїх вимог. Зворотної сили ця інструкція не має. Також необхідно зазначити, що Інструкція № 940 відповідно до пункту 1.1 регламентує діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ з питань реагування на заяви, повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події. Цей документ не регулює дії підрозділів міліції охорони Державної служби охорони при МВС України (далі - ДСО) в межах здійснення ними охоронних функцій, передбачених договором. Отже, суд першої інстанції помилково застосував Інструкцію № 940 у цій справі.

5.18. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку взаємодії територіальних органів та підрозділів Національної поліції України під час організації охорони об`єктів органами поліції охорони, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2016 року № 1175 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2016 року за № 1574/29704 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Порядок взаємодії) територіальні органи поліції охорони здійснюють на договірних засадах охорону фізичних осіб і об`єктів (майна) права приватної і комунальної власності, а також охорону об`єктів права державної власності у випадках і порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, запобігають правопорушенням у місцях несення служби. Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку взаємодії організація охорони об`єктів - це діяльність територіальних органів поліції охорони, яка шляхом застосування комплексу організаційних, практичних та інших заходів безпеки (тактичних прийомів і методів) спрямована на запобігання протиправним посяганням, виявлення та припинення протиправних посягань на об`єкти охорони, їх оборону, проведення практичних навчань (навчальних тренувань).

5.19. Охорона об`єктів (майна), фізичних осіб, публічної безпеки та порядку територіальними органами поліції охорони забезпечується, зокрема шляхом формування нарядів реагування, які здійснюють оперативне реагування на повідомлення про спрацювання технічних засобів охорони, що надходять з об`єктів з майном фізичних і юридичних осіб, підключених до пунктів централізованого спостереження поліції охорони, забезпечують охорону об`єктів та/або майна, публічну безпеку та порядок, здійснюють інші повноваження відповідно до законодавства (підпункт 1 пункту 3 розділу ІІ Порядку взаємодії).

5.20. Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2001 року № 1053; далі - Положення) державна служба охорони відповідно до покладених на неї завдань, зокрема визначає за погодженням із власниками майна або уповноваженими ними органами чи особами вид охорони під час її організації (міліцейська, цивільна, за допомогою пунктів централізованого спостереження тощо).

5.21. Розділ ІІІ Порядку взаємодії регулює питання взаємодії територіальних органів і підрозділів Національної поліції України при реагуванні на тривожні сповіщення засобів охорони чи іншу інформацію про ускладнення оперативної обстановки на об`єктах охорони, при надходженні повідомлень про правопорушення та інші події спецлінією «102», введенні оперативних планів проведення спеціальних операцій. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 цього розділу Порядку взаємодії оператор пункту централізованого спостереження (далі - ПЦС) або черговий управління та відділи поліції охорони (далі - УПО) і підпорядковані їм підрозділи (далі - ПП УПО) при надходженні з об`єктів тривожних сповіщень, що свідчать про порушення стану засобів сигналізації на них, передає наряду поліції охорони відповідну інформацію для реагування.

5.22. Наряди реагування поліції охорони, зокрема здійснюють виїзди за повідомленнями підрозділів і служб поліції охорони з об`єктів (приміщень), рухомих об`єктів, що знаходяться під охороною, проводять їх огляд, блокування, надають оперативну інформацію з місця події до ПЦС (черговому УПО, ПП УПО), за необхідності надають інформацію до чергових частин відповідних територіальних органів і підрозділів Національної поліції України, у разі виявлення ознак проникнення організовують пошук правопорушників і їх затримання. Надають допомогу потерпілим, установлюють свідків (очевидців) і до прибуття слідчо-оперативної групи (далі - СОГ) забезпечують охорону місця події, недоторканність обстановки, слідів, знарядь злочинів та інших речових доказів (підпункт 1 пункту 2 розділу ІІІ Порядку взаємодії).

5.23. Згідно із пунктом 1.2. розділу 1 Інструкції про організацію діяльності міліції охорони Державної служби охорони при МВС України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 листопада 2003 р. № 1433 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 травня 2004 р. за № 627/9226 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Інструкція) підрозділи міліції охорони ДСО створюються для охорони об`єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, а також грошових знаків, цінних паперів, інших цінностей, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації і перевезень цінностей Національного банку України, забезпечення особистої та майнової безпеки громадян на договірних засадах. Відповідно до абзацу шостого пункту 1.3. розділу 1 Інструкції діяльність міліції охорони здійснюється, зокрема за напрямком: охорона об`єктів (квартир) за допомогою нарядів груп затримання пунктів централізованого спостереження (далі - ГЗ ПЦС). Організація служби міліції охорони по цьому напрямку регулюється розділом 5 Інструкції.

5.24. Пункти 5.1. та 5.2. розділу 5 Інструкції передбачають, що в рамках організації служби міліції охорони по охороні об`єктів (приміщень з особистим майном громадян), підключених на ПЦС, охорона таких об`єктів та реагування на спрацювання сигналізації забезпечуються нарядами груп затримання підрозділів міліції охорони у взаємодії з підрозділами господарювання в області охорони згідно із взятими на себе зобов`язаннями. Кількість нарядів ГЗ ПЦС визначається підрозділом міліції ДСО з урахуванням надійності перекриття ними території з об`єктами, що підключені до ПЦС, їх концентрації, інтенсивності спрацювань засобів сигналізації, своєчасного їх прибуття на сигнали тривоги та самоокупності цих нарядів.

5.25. Відповідно до пункту 5.3. розділу 5 Інструкції наряди ГЗ ПЦС, зокрема реагують на сигнал "Тривога", що надійшов з об`єктів (приміщень з особистим майном громадян), здійснюють їх огляд та блокування. У разі проникнення на об`єкт доповідають черговому підрозділу охорони, виявляють та затримують правопорушників (пересування наряду фіксується у бортовому журналі службового автомобіля відділу (відділення) ДСО при міськ-, райвідділі внутрішніх справ). Також здійснюють охорону місць скоєння надзвичайних подій, встановлення очевидців до прибуття оперативної групи міськ-, райоргану; беруть участь у перезакритті об`єктів після спрацювання ОПС спільно з уповноваженими представниками суб`єктів господарювання у галузі охорони, з якими укладені відповідні цивільно-правові угоди; здійснюють охорону об`єктів, які після спрацювання з технічних причин не прийняті під спостереження ПЦС (пункти 5.3.1 - 5.3.3 Інструкції).

5.26. Згідно із пунктом 2.1. договору відповідач надає послуги, якість яких відповідає діючим стандартам та вимогам, встановленим відповідно до чинного законодавства України. В назві розділу 4 договору прямо зазначено, що цей розділ регулює організацію та здійснення охорони. Пункт 4.1. цього розділу договору передбачає здійснення відповідачем реагування у випадках, передбачених договором. В пункті 3.5. договору розкрито зміст такого реагування відповідача на спрацювання охоронного сигналу чи тривожної кнопки на об`єкті позивача, в якому, зокрема, вказано про вжиття заходів протидії злочинному посяганню на майно позивача. Також пункт 5.2. договору чітко вказує, що оплата здійснюється за надані охоронні послуги.

5.27. Умовами договору, зокрема розділом 6, передбачено обов`язок відповідача здійснити комплекс дій щодо захисту і збереження майна позивача: обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на об`єкті, спостереження за ними, та вжиття заходів по затриманню сторонніх осіб на об`єкті, де спрацювала сигналізація, протидії злочинним посяганням останніх на майно позивача. Пункт 4 Інструкції про порядок здавання-приймання об`єкту позивача під централізоване спостереження, яка є невід`ємною частиною договору згідно із його пунктом 13, регулює перезакриття об`єкта відповідно до умов пункту 5.3.3. Інструкції.

5.28. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що договір передбачає охорону відповідного об`єкта позивача як спеціальну послугу. Більше того, крім відповідача таку послугу повноцінно (з застосуванням, у разі необхідності, вогнепальної зброї при затриманні злочинців під час збройного пограбування) не може надати будь-яка інша особа, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охоронну діяльність» від 22 березня 2012 року № 4616-VI під час організації та здійснення охоронної діяльності забороняється, зокрема, придбавати та використовувати майно, визначене законодавством для виключного використання військовими формуваннями та правоохоронними органами. Частина перша статті 9 цього ж закону надає суб`єкту охоронної діяльності право, зокрема, для забезпечення охоронної діяльності придбавати, зберігати та використовувати в установленому законодавством порядку спеціальні засоби, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Водночас до Переліку спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб`єктами охоронної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2013 року № 97, віднесені виключно: бронежилети, захисні каски, газові балончики з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії, газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, гумові кийки, наручники пластикові (текстильні) одноразового використання, електрошокові пристрої, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони (два останні виключно суб`єктами охоронної діяльності, які здійснюють охорону особливо важливих об`єктів права державної власності або надають охоронні послуги із залученням власного транспорту реагування та використанням пунктів централізованого спостереження). Використання іншими суб`єктами охоронної діяльності, окрім підрозділів ДСО, вогнепальної зброї будь-якого виду заборонене нормативно-правовими актами України.

5.29. Досліджуючи наявність в діях відповідача усіх елементів господарського правопорушення, суди виходили з того, що:

- протиправна поведінка відповідача полягає у зволіканні групи затримання відповідача у виїзді на об`єкт після отримання ними сигналу «Тривога» та повільному переміщенні до його місцезнаходження, а відтак і несвоєчасність прибуття до місцезнаходження об`єкта;

- наявні збитки в розмірі 700 000,00 грн, 165 625,00 доларів США, та 10 000,00 Євро, як заявлені позивачем суми викрадених коштів;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що у зв`язку з зволіканням групи реагування відповідача № 2 з виїздом на відповідний об`єкт після отримання ними сигналу «Тривога» та їх повільним переміщенням до його місцезнаходження, нездійснення цією групою відповідно до умов договору виклику поліції та повідомлення позивача, не було затримано осіб, причетних до викрадення коштів позивача в сумі 700 000,00 грн, 165 625,00 доларів США, та 10 000,00 Євро, та не зупинено відповідне протиправне діяння;

- вина відповідача виражена у формі недбалості - неналежного виконання своїх обов`язків за договором.

5.30. Суди попередніх інстанцій належним чином встановили, що у разі одержання уповноваженими службовими особами відповідача сигналу «Тривога» з пульту централізованого спостереження й інформації про можливе вчинення кримінального правопорушення на відповідному об`єкті позивача вони мали вчинити дії, передбачені чинним законодавством та підпунктами 6.1.2-6.1.4 договору.

5.31. Конкретного (в хвилинах та секундах) часу прибуття наряду реагування поліції охорони на місце події з моменту спрацювання тривожної сигналізації ні договором, ні спеціальними правовими нормами не регламентовано. Але відповідно до пункту 5.5. Інструкції при надходженні сигналу "Тривога" черговий ПЦС негайно передає його наряду ГЗ ПЦС та черговому по підрозділу міліції охорони, який у разі потреби інформує чергового органів внутрішніх справ. В визначенні терміну «реагування» відповідача, яке міститься в згаданому пункті 3.5 договору вказано про негайний виїзд наряду міліції працівників відповідача на об`єкт. Отже з моменту надходження сигналу «Тривога» має відбутись негайний виїзд наряду реагування поліції охорони. В українській мові прикметник «нега?йний» визначається як такий, який здійснюється, відбувається зразу, без затримки; терміновий (Словник української мови: в 11 томах. - Том 5, 1974. - Стор. 275). За своєю суттю термін «негайний» повинен визначатися в конкретних умовах його вживання і контексті спірних правовідносин не передбачає будь-яких затримок у часі. Встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи не підтверджується виконання відповідачем свого обов`язку щодо негайного виїзду наряду реагування до зазначеного об`єкта позивача, що свідчить про порушення відповідачем відповідних умов договору. На останнє суди попередніх інстанцій помилково не звернули уваги та не оцінили зв`язок зазначеного порушення зі збитками позивача.

5.32. Згідно із пунктами 5.6.1. та 5.6.2. Інструкції після прибуття до об`єкта наряд ГЗ ПЦС оцінює ситуацію, дотримуючись заходів безпеки, обстежує об`єкт, визначає причину надходження сигналу, про що інформує чергового підрозділу охорони. Під час обстеження особовий склад ГЗ ПЦС підтримує між собою постійний зв`язок та страхує один одного. У разі проникнення на об`єкт старший групи затримання доповідає про це черговому підрозділу охорони, блокує об`єкт силами наряду та вживає заходів щодо затримання порушників.

5.33. Оцінивши дії відповідача як неналежне виконання своїх договірних зобов`язань, суд першої інстанції виходив із того, що наряд взводу реагування відповідача № 2 прибув на об`єкт із запізненням - більш як через 20 хвилин після спрацювання сигналізації, а інформацію про вчинене на об`єкті правопорушення уповноважений правоохоронний орган та позивач одержали від охоронця магазину ОСОБА_3 , а не працівників відповідача.

5.34. Однак суд першої інстанції не визначив, який час виїзду та прибуття представників відповідача за конкретних обставин справи мав бути достатнім для підтвердження виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

5.35. Апеляційний суд встановив, що час прибуття наряду взводу реагування відповідача № 2 становив 06 хвилин 19 секунд,

5.36. Апеляційний суд також встановив, що згідно з наданим управлінням поліції охорони актом контрольного вимірювання відстані та часу відстань від місця дислокації групи реагування до кінцевого пункту, розташованого по вулиці Береговій (Артема) , 66 у місті Ромни, становить 3 км, а загальний час слідування - 04 хвилин 27 секунд (т. 1, а. с. 111).

5.37. Водночас зазначений акт не можна вважати належним доказом того, що зазначений час є мінімально необхідним за умови обрання швидкості відповідно до Правил дорожнього руху, з урахуванням дорожнього покриття (задовільне, з вибоїнами), та відсутності на шляху слідування технічних або інших перешкод.

5.38. З зазначеного акта випливає, що середня швидкість руху транспортного засобу підчас контрольного вимірювання становила близько 42 км/год.

5.39. Відповідно до пункту 3.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306; далі - Правила) водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений. В свою чергу обрання водіями швидкості дорожнього руху визначено розділом 12 Правил.

5.40. Також відповідно до згаданого акта виїзд автомобіля для контрольного вимірювання відбувся о 09 год 50 хв за умов інтенсивного та середньої інтенсивності руху транспортних засобів, водночас спрацювання тривожної сигналізації відбулося близько 3 год 34 хв за умов, очевидно, значно нижчої інтенсивності руху.

5.41. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачем за вказаних обставин справи своїх зобов`язань за договором.

5.42. Однак, попри встановлення судом першої інстанції та підтвердження судом апеляційної інстанції порушення відповідачем умов договору, суди попередніх інстанцій не встановили, чи змогли б негайний виїзд та прибуття представників відповідача протягом мінімально необхідного проміжку часу запобігти вчиненню відповідного правопорушення або забезпечити затримання ймовірних злочинців. В зв`язку з цим не встановлені належним чином обставини, які б доводили причинно-наслідковий зв`язок між зазначеним порушенням відповідачем договору та завданими позивачу збитками, обов`язковість встановлення якого є невід`ємною частиною встановлення відповідальності відповідача, якої вимагає позивач.

5.43. Повідомлення про відповідний злочин правоохоронні органи і позивача не працівниками відповідача, а потерпілим від розбою охоронцем позивача ОСОБА_3 є невиконанням умов договору. Однак суд першої інстанції не дав умотивованого пояснення тому, яким чином, враховуючи встановлені ним обставини справи, виклик поліції та повідомлення позивача представниками наряду взводу реагування відповідача № 2, а не ОСОБА_3 після його звільнення представниками відповідача, могло призвести до затримання злочинців і повернення вкрадених грошових коштів позивачу, тобто запобігти спричиненню матеріальної шкоди позивачу. Апеляційний суд цьому факту не надав оцінки.

5.44. З урахуванням зазначеного не можуть вважатися обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо причинно-наслідкового зв`язку дій відповідача, які не відповідають умовам договору, з заподіянням позивачу заявленої майнової шкоди, оскільки ці висновки зроблені з порушенням вимог статті 86 ГПК України та не відповідають статті 236 ГПК України.

5.45. Інші доводи відповідача не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

5.46. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи це, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1 та 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

6.2. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

6.3. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Управління поліції слід задовольнити частково, оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

6.4. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Згідно із частиною четвертою статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони спору відповідно до результатів розгляду судом позову.

6.5. Враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду не ухвалює нового рішення, а передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

Постановила:

1. Касаційну скаргу Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року та рішення Господарського суду Сумської області від 14 червня 2018 року у справі № 920/85/18 скасувати.

3. Справу № 920/85/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов Н. П. Лященко М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима В. В. Пророк В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г. Яновська Постанова оформлена суддею Пророком В. В. відповідно до частини 3 статті 314 ГПК України

Джерело: ЄДРСР 84154257
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку