ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2019 року № 640/4361/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Київській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Управління поліції охорони в Київській області (далі - відповідач) та просить суд зобов`язати управління поліції охорони в Київській області нарахувати та виплати середній заробіток з дня звільнення 02.05.2018 року по день фактичного розрахунку 08.02.2019 року, а судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №640/4361/19.

Вказаною ухвалою ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не виконано обов`язки, встановлені статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України та не сплачено середній заробіток по день фактичного розрахунку.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що статті 116, 117 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки останні врегульовані Законом України «Про національну поліцію» та стверджує, що компенсація за невикористану відпустку не є частиною грошового забезпеченням поліцейських.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Управління поліції охорони в Київській області від 24.04.2018 року №59 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського групи охорони об`єктів та публічної безпеки Києво-Святошинського районного відділу звільнено зі служби з поліції 02.05.2018 року.

Як зазначено в наказі про звільнення, позивач має не використану щорічну відпустку - 27 доби за 2017 рік і 13 діб за поточний рік.

Позивач стверджує, що відповідачем відмовлено в компенсації 24 діб невикористаної відпустки за 2017 рік.

Судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 року у справі №826/9874/18 визнано протиправними дії Управління поліції охорони в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті компенсації за 24 доби невикористаної у 2017 році відпустки.

Зобов`язано Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара 8; код ЄДРПОУ 40109063) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; іпн. НОМЕР_1 ) компенсацію за 24 доби невикористаної в 2017 році відпустки.

ОСОБА_1 зазначає, що вищевказане рішення суду виконано 08.02.2019 року. Відповідачем заперечень щодо даних обставин не зазначено.

Разом з цим, позивач вважає, що фактично Управлінням поліції охорони в Київській області було порушено статті 116, 117 Кодексу законів про працю України, а саме не сплачено суму середнього заробітку.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, питання проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон №580-VIII).

Приписами статті 77 Закону №580-VIII врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.

Разом з цим, грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано статтею 94 Закону №580-VIII та постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.

Суд акцентує увагу на тому, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

За таких обставин, суд вважає, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, а тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі 806/1551/17.

Так, статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Встановлено, що у день звільнення позивачу не було виплачено всіх сум, що йому належать, зокрема не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, що не заперечується відповідачем.

Вказана компенсація була виплачена Управлінням поліції охорони в Київській області на виконання рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 року у справі №826/9874/18.

За таких обставин, суд вважає, з урахуванням приписів статті 117 КЗпП України Управління поліції охорони в Київській має нарахувати та виплати середній заробіток з дня звільнення 02.05.2018 року по день фактичного розрахунку 08.02.2019 року.

Як вбачається з Довідки про розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 від 25.04.2019р. виданої Управлінням поліції охорони в Київській області, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 233,99грн., а кількість днів затримки виплати при звільненні ОСОБА_1 складає 274.

Таким чином, середній заробіток з дня звільнення 02 травня 2018 року по день фактичного розрахунку 08 лютого 2019 року складає 64 113,26грн. (233,99грн. (середньоденна заробітна плата) х 274 робочих днів (кількість робочих днів за час затримки виконання судового рішення)).

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, б. 8, код ЄДРПОУ 40109063) задовольнити.

2. Зобов`язати Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, б. 8, код ЄДРПОУ 40109063) нарахувати та виплати ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток з дня звільнення 02 травня 2018 року по день фактичного розрахунку 08 лютого 2019 року у розмірі 64 113,26грн. (шістдесят чотири тисячі сто тринадцять гривень, 26 копійок).

3. Судові витрати в розмірі 768,40грн. присудити на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, б. 8, код ЄДРПОУ 40109063).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін