open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Окрема думка

судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.

справа № 9901/920/18 (провадження № 11-1455заі18)

27 червня 2019 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду розглянула апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі за позовом НАБУ до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Генеральна прокуратура України, про визнання протиправним і скасування рішення, і постановою від 27 червня 2019 року залишила зазначену апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року без змін.

Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.

1. У листопаді 2018 року НАБУ звернулося до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 23 жовтня 2018 року № 3237/0/15-18 «Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів за повідомленням суддів Окружного адміністративного суду міста Києва Григоровича П. О., Аблова Є. В., Смолія І. В., суддів Київського апеляційного адміністративного суду Пилипенко О. Є., Глущенко Я. Б., Шелест С. Б. про втручання в їхню діяльність щодо здійснення правосуддя» (далі - оскаржуване рішення ВРП).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що викладені в оскаржуваному рішенні ВРП висновки про здійснення детективами НАБУ тиску на суд є незаконним втручанням у діяльність НАБУ в частині питань досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000872. Така позиція відповідача призводить до порушення установленого чинним законодавством порядку правовідносин у сфері правоохоронної діяльності. До того ж, надання відповідачу щомісяця інформації про хід та результати досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні фактично призводить до встановлення ВРП незаконного контролю над здійсненням детективами НАБУ своїх повноважень.

3. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 листопада 2018 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, НАБУ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та незаконність відповідної ухвали (порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права), просить ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

5. В апеляційній скарзі зазначено про те, що позов у цій справі подано НАБУ не як суб`єктом владних повноважень, а як особою, чиї права та інтереси порушені з боку такого суб`єкта - ВРП. Отже, такий спір не є компетенційним, оскільки він не виник між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, НАБУ не стверджувало про виконання ним владних управлінських функцій у спірних відносинах, а лише зазначило в чому полягає порушення його інтересів як юридичної особи в результаті прийняття оскаржуваного рішення ВРП. Крім того, будь-яка юридична особа, в тому числі й НАБУ, має право захищати свої цивільні права, що передбачено Цивільним кодексом України. На думку позивача, суд першої інстанції не врахував, що оскаржуване рішення відповідача безпосередньо стосується прав, обов`язків та законних інтересів НАБУ, оскільки в цьому рішенні ВРП дійшла висновку про неможливість здійснення детективами НАБУ досудового розслідування у порядку та на підставах, визначених законом.

6. Водночас, виходячи з принципу jura novit curia та приписів частини другої статті 308 КАС України переконаний у необхідності для суду апеляційної інстанції вийти за межі доводів апеляційної скарги.

7. Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, КАС України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 КАС України).

8. Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (пункт 5 частини першої статті 5 КАС України).

9. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

10. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 КАС України).

11. Під компетенцією слід розуміти сукупність юридично установлених повноважень, прав і обов`язків конкретного органа чи посадової особи; визначає його місце в системі державних органів (органів місцевого самоврядування). Юридичний зміст поняття «компетенція» включає в себе такі елементи: предмети підпорядкування (коло об`єктів, явищ, дій, на які розповсюджуються повноваження); права і обов`язки, повноваження органа чи особи: відповідальність; відповідність поставленим цілям, задачам і функціям.

12. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі №705/748/17 (провадження №11-1195апп18) сформований правовий висновок (п. 21), що під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

13. Таким чином, компетенційні спори можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції можуть виникати з приводу привласнення повноважень іншого суб`єкта чи перевищення власних повноважень.

14. Тобто компетенцій спір може стосуватися як питання розмежування суміжної компетенції різних суб`єктів владних повноважень, так і питання втручання одного суб`єкта владних повноважень у сферу повноважень іншого суб`єкта.

15. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» (далі - Закон про НАБУ) НАБУ є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

16. Національне бюро, зокрема здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом (пункт 2 частини першої статті 16 Закону про НАБУ).

17. Національне бюро може мати інші повноваження, пов`язані з виконанням НАБУ своїх обов`язків (згідно із частиною третьою статті 17 Закону про НАБУ).

18. Правову основу діяльності Національного бюро становлять Конституція України, міжнародні договори України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти (частина перша статті 2 Закону про НАБУ).

19. Забороняється незаконне втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших фізичних або юридичних осіб у діяльність Національного бюро. Будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення тощо, спрямовані до Національного бюро чи його працівників, які стосуються питань досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні і не передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є неправомірними та не підлягають виконанню (частина третя статті 4 Закону про НАБУ).

20. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон про ВРП) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

21. Вища рада правосуддя, зокрема вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів (пункт 9 частини першої статті 3 Закону про ВРП). Порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом (частина друга статті 35 Закону про ВРП).

22. Відповідно до пункту 6 частин першої стаття 73 Закону про ВРП Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду.

23. На переконання позивача Оскаржуваним рішенням ВРП дійшла висновку про неможливість здійснення детективами Національного бюро досудового розслід3вання у порядку та на підставах, визначених законом, а доводи ВРП щодо здійснення детективами Національного бюро тиску на суд є фактично незаконним втручанням у діяльність Національного бюро в частині питань досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

24. Далі позивач наголошує, що правова позиція відповідача в Оскаржуваному рішенні фактично зводиться до порушення встановленого чинним законодавством порядку правовідносин у сфері правоохоронної діяльності; що ВРП вживаються заходи, не передбачені законом, щодо встановлення контролю над самостійним правоохоронним органом та досудовими розслідуваннями, що ним проводяться.

25. За своїм змістом позовні вимоги НАБУ фактично зводяться до незгоди з рішенням ВРП, яким відповідач реалізуючи свою компетенцію щодо забезпечення незалежності судової влади втручається, на думку позивача, в реалізацію останнім його компетенції щодо попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень., отже, це є спір про компетенцію, який підпадає під дію пункту 3 частини першої статті 19 КАС України.

26. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України).

27. Вважаю, що висновки суду не відповідають обставинам справи та судом допущене неправильне застосування пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, що також призвело до порушення зазначених норм КАС України.

28. Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (пункти 3 та 4 частини першої статті 320 КАС України).

29. У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина третя статті 312 КАС України).

30. Враховуючи зазначене, належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду була б постанова про скасування ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року та передачу справи на розгляд до суду першої інстанції.

Суддя В. В. Пророк

Джерело: ЄДРСР 84092739
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку